Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №442/5547/26 — Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/5547/26

Провадження №3/442/1176/2026

П О С Т А Н О В А

Іменем України

15 жовтня 2026 року суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Медведик Л.О., розглянувши матеріали, які надійшли з Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

в с т а н о в и в :

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №715010 від 09.07.2026 року, ОСОБА_1 , 09.07.2026 року о 16 год 30 хв на автодорозі т-14-02, 28 км+800 м, керував автомобілем «Вольцваген Транспортер» з н.з. НОМЕР_1 в стані наркотичного сп`яніння. Від проходження медичного огляду на виявлення ознак сп`яніння відмовився, відповідальність за що передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

В судовому засіданні особа, яка притягується до адміністративної відповідальності заперечив свою вину в інкримінованому правопорушенні. Вказав, що декілька раз давав поліцейському реєстраційний документ і посвідчення водія для перевірки. Він їх забирав до себе в службове авто, а потім повертав.

Потім йому запропонували проїхати в ТЦК та СП. ОСОБА_1 показав поліцейському додаток Резерв + підтверджуючи, що не перебуває у розшуку, й поставлений в запас, бо вже був у ТЦК. Тому, вже не раз переглядаючи свавілля працівників поліції в мережі інтернет щодо незаконної русифікації, настрашився і замкнувся в салоні автомобіля. Тоді його почали страхати, що викличуть евакуатор і відвезуть разом із бусом. Він їм вказав на необхідність в такому разі складання відповідного протоколу затримання. Побачивши, що це не діє, працівники поліції придумали іншу причину, щоб виманити його з автомобіля, звинувативши його у наявності підозр на наркотичне сп`яніння. В заперечення цього він показав їм свою руку, на підтвердження того, що жодного тремтіння не спостерігається. Наркотики не вживає вже 13 років 3 місяці та 10 днів. Поліцейський тричі починав бесіду за ознаки сп`яніння, бо напевно в нього щось не виходило із записом. Далі сказав йому, що не можу більше їхати й відбули в своїх інтересах.

Він же попрямував до м. Львова. Там знову був зупинений працівниками поліції з підозрою на наркотичне сп`яніння. Чекав чотири години на освідування в черзі в медзакладі й пройшов його в присутності поліцейських з результатом, що вказував на його тверезість.

Адвокат Дейнека І.С. також заперечила винуватість свого довірителя, пославшись на викладене в письмових поясненнях, додатково акцентувавши увагу суду на письмовому висновку проведеного освідування в медзакладі за результатом повторної зупинки ОСОБА_2 працівниками поліції впродовж декількох годин після події, що відображена в протоколі. Додала, що в її підзахисного не було навіть ознак наркотичного сп`яніння, що їх було навмання озвучено поліцейським і це зможе підтвердити як свідок ОСОБА_3 , односельчанка, що сиділа в автомобілі поруч і також проводила відеозапис на власний телефон.

В своїх письмових поясненнях вказала, що наявні в матеріалах справи докази не можна вважати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Працівниками поліції не було задокументовано (відсутня відеоФіксація моменту зупинки автомобіля) та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення водієм ОСОБА_1 положень ПДР.

Після зупинки працівниками поліції автомобіля, ОСОБА_1 пред`явив всі необхідні документи, виконавши свій обов`язок згідно ст. 16 Закону «Про дорожній рух». Чинне законодавство не містить прямої норми, яка б зобов`язувала водія виходити з авто для пред`явлення документів, якщо немає законних підстав для поверхневої перевірки чи огляду.

Працівники поліції без будь-яких на те законних підстав почали переконувати водія ОСОБА_1 проїхати до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) для отримання повістки. Неодноразово почувши відмову, працівники поліції заблокували автомобіль ОСОБА_1 трьома поліцейскими автомобілями (дві позаду і один попереду). У зв`язку із цією ситуацією та тим, що вказані вимоги виходили за межі повноважень працівників патрульної поліції під час дорожнього руху, ОСОБА_1 зачинив двері та вікна автомобіля і відмовився виходити через реальний страх за свою безпеку, остерігаючись протиправних дій поліцейських. Після цього, у якості тиску на нього та спроби виправдати незаконну зупинку, поліцейські заявили про «неадекватну поведінку» та «підозру в наркотичному сп`янінні».

Жодних об`єктивних ознак наркотичного сп`яніння ОСОБА_1 (звужені/ розширені зіниці, що не реагують на світло, порушення мови, різка зміна забарвлення шкірного покриву тощо), передбачених Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння бо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція № 1452/735), поліцейські не встановили і не зафіксували належним чином.

З наявного в матеріалах справи запису відеореєстратора бодікамер працівників патрульної поліції щодо складання адміністративних матеріалів за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 а також наданих ОСОБА_1 відеодоказів, знятих за допомогою особистого мобільного телефона, вбачається, що під час спілкування з поліцейськими, водій поводив себе адекватно, чітко відповідав на їхні запитання, висловлював свої заперечення, його поведінка цілком відповідала обстановці, в тому числі враховуючи психологічний тиск поліцейських та тривалий час спілкування і оформлення матеріалів правопорушення (близько 3 годин).

В той же час, переглядом відеозапису встановлено, що під час висловлення підозри щодо стану наркотичного сп`яніння у ОСОБА_1 , на думку поліцейського, було виявлено звуження зіниць очей та тремтіння рук, однак, з відеозапису чітко видно, що у водія відсутнє тремтіння рук, поведінка адекватна, мова зрозуміла, чітка, рухи тіла теж адекватні. При цьому, з наявного відео жодним чином не видно і не зафіксовано, що у водія звужені зіниці чи почервоніння очей, як вказано в протоколі.

Тим більше, згідно із п. 4. Р.І Інструкції № 1452/735 серед ознак наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: в тому числі, звужені чи дуже розширені зіниці які не реагують на світло. Проте, почервоніння очей чи просто звужені зіниці не є ознакою наркотичного чи іншого сп`яніння. У п. 4. Р.І Інструкції № 1452/735 йдеться про те, що звужені чи розширені зіниці можуть бути ознакою сп`яніння, за умови, що воші не реагують на світло (або реакція млява, сповільнена), а не самі по собі звужені зіниці. Співробітники поліції жодним чином не перевіряли реакцію зіниць Романка і.О. на світло.

Звертаємо увагу суду на ще одну істотну розбіжність та невідповідність між даними в офіційному документі - Протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №715010 від 09.07.2026 та відеозаписамн з бодікамер поліцейских: як вбачається з відеозапису з бодікамер працівників поліції, практично через дві з половиною години після ЗУПИНКИ транспортного засобу (після того як водій відмовився на прохання поліцейських проїхати з ними в ТЦК та СП) старший лейтенант поліції ОСОБА_4 усно заявляв про такі ознаки наркотичного сп`яніння, як: «звужені зіниці, тремтіння рук та те, шо водій дуже нервує». Проте, у самому протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 715010 від 09.07.2026. складеному іншим співробітником поліції - старшим лейтенантом поліції Дравецьким А.В., зафіксовано зовсім інші ознаки: «порушення координації рухів, почервоніння очей, поведінка, що не відповідає обстановці».

Поліцейські зафіксували у протоколі ознаки, яких вони не озвучували усно на відео, і навпаки — те, що звучало на відео, зникло з офіційного документа. Це свідчить про відсутність єдиної позиції та об`єктивності у суб`єктів владних повноважень, а також про те, що ознаки наркотичного сп`яніння вигадувалися інспекторами «на ходу» з метою штучного створення складу правопорушення. Сам факт того, що водій «нервує» та зачинився в автомобілі через годину після зупинки, є цілком природною психологічною реакцією на неправомірне блокування транспортного засобу трьома патрульними екіпажами, вчинення психологічного тиску та незаконні вимоги їхати до ТЦК та СП, а не ознакою наркотичного сп`яніння. Психоемоційний стан (стрес, тривожність через дії поліції) не може прирівнюватися до наркотичного сп`яніння.

Таким чином працівники поліції діяли всупереч п. 2 розділу І «Інструкції № 1452/735, відповідно до якого огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, шо вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами.

Досліджуючи всі наявні докази, суддя дає їм об`єктивну оцінку з точки зору їх достовірності та ступеня підтвердження чи спростування обставин, що характеризують діяння особи як правопорушення. Для використання доказу при розгляді справи необхідно, щоб він був належним і допустимим.

Належний доказ це доказ, зміст якого відтворює (приблизно чи вірогідно) фактичну обставину, що має значення для правильного вирішення справи. А допустимим вважається той доказ, який був отриманий у встановленому законом порядку і передбаченими способами, а також коли законодавець допускає його використання.

Спеціальна норма частини 2 статті 266 КУпАП встановлює імперативні вимоги до порядку проведення огляду на стан сп`яніння, зокрема: огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Наданий до суду відеозапис з бодікамер працівників поліції є уривчастим, фрагментарним та неповним. На відео відсутня безперервна хронологія подій від моменту зупинки до складання матеріалів, що свідчить про вибіркове монтування або збереження лише вигідних для поліцейських фрагментів. Фрагментарний відеозапис не може слугувати належним доказом вини ОСОБА_1 .

Згідно із долученими до матеріалів справи відеозаписів бодікамер, транспортний засіб VOLKSWAGEN TRANSPORTER д.н.з. НОМЕР_1 було зупинено працівниками поліції о 16:30 год. 09.07.2026, хоча фактично він був зупинений близько 15 год. 30 хв. 09.07.2026, проте наступний фрагмент відео розпочинається лише о 17:35 год. Наявність часової прогалини тривалістю понад годину та відсутність відеозапису до 16:30 год. свідчить про умисне приховування працівниками поліції обставин первинного спілкування, незаконного обмеження свободи водія, тиску з метою примусової доставки до ТЦК та СП, а також позбавляє відеозаписи статусу належних та допустимих доказів.

Протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП складено інспектором Дравецьким А.В. о 17:54 год., хоча всі процесуальні дії, спілкування з водієм та озвучення підозр на відео здійснював інший співробітник — ОСОБА_4 . Останній не складав протокол, а ОСОБА_5 не здійснював безпосереднього спостереження за водієм у момент зупинки.

Згідно з п. 27 Постанови Пленуму ВСУ N° 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп`яніння в заклади охорони здоров`я та проведення огляду з використанням технічних засобів.

Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Проте, згідно із п. 9 Протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 715010 від 09.07.2026 свідки не залучались, що свідчить про недопустимість вказаного доказу.

Крім того, в салоні транспортного засобу перебувала пасажирка — ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ), яка може повністю підтвердити обставини незаконної зупинки, відсутність у ОСОБА_1 будь-яких ознак сп`яніння та неправомірні дії працівників поліції, які переконували водія проїхати в ТЦК та СП для отримання повістки.

Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Проте, згідно із п. 9 Протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 715010 від 09.07.2026 свідки не залучались, що свідчить про недопустимість вказаного доказу.

Повернувшись у м. Львів, того ж дня ввечері ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції та доставлений на медичний огляд КНПЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень». Очікуючи декілька годин своєї черги, о 01:00 год. 10.07.2026 ОСОБА_1 пройшов огляд у медичному закладі, результати якого показали, що «у гр. ОСОБА_1 ознак сп`яніння не виявлено» (Висновок 000841 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 10.07.2026).

Вказане свідчить про те, що водій не намагався уникнути огляду по суті, а заперечував лише незаконні та неправомірні дії співробітників поліції.

Працівники поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП не роз`яснили ОСОБА_1 його законні права та обов`язки, передбачені статтею 268 КУпАП та статтею 63 Конституції України, що підтверджується відеозаписом з бодікамер поліцейских.

У тексті протоколу відсутній підпис ОСОБА_1 про ознайомлення з правами, а на відеозаписах із бодікамер працівників поліції зафіксовано повну відсутність будь-яких дій з боку інспекторів щодо доведення до його відома положень ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України перед початком складання матеріалів.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, недотримання працівниками поліції вимог щодо обов`язкового роз`яснення прав особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, є істотним порушенням норм процесуального права, оскільки воно позбавляє особу можливості належним чином захищати свої права, користуватися правовою допомогою та надавати пояснення.

Враховуючи викладене, протокол про адміністративне правопорушення, складений із порушенням права на захист особи, не може вважатися допустимим доказом у справі, а провадження підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення та істотними процесуальними порушеннями під час оформлення матеріалів.

Автомобіль ОСОБА_1 VOLKSWAGEN TRANSPORTER д.н.з. НОМЕР_1 був зупинений поліцією близько 15:30 год. 09.07.2026. Як вбачається з відеозаписів бодікамер співробітників поліції перший запис зроблено о 16:30 год. 09.07.2026, де видно, що автомобіль ОСОБА_1 стоїть на узбіччі дороги. Наступний відеозапис розпочинається лише о 17:35 год., на якому старший лейтенант поліції Мартинюк Я.І. звертається до ОСОБА_1 і пояснює причини зупинки транспортного засобу та підозру у керуванні транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння.

Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 715010 від 09.07.2026 був складений о 17:54 год. інспектором Дрогобицького районного відділу поліції Дравецьким А.В.

Постанова про накладення адміністративного стягнення Серія ЕНА № 7520525 від 09.07.2026 була складена о 18:00 год. інспектором Дрогобицького районного відділу поліції Дравецьким А.В.

Що робили поліцейські з водієм близько двох годин (з 15:30 до 17:35)? Де відеозапис за цей період? Відповідь очевидна: протягом цього часу на водія чинили психологічний тиск, намагалися примусово повезти до ТІДК та СП, вимикали камери та навмисно створювали штучні умови, аби «зламати» людину.

Згідно з практикою Верховного Суду та ст. 251 КУпАП, докази у справі мають бути з`ясовані об`єктивно. Відсутність безперервного відеозапису подій під час тривалого обмеження свободи пересування водія ставить під сумнів законність абсолютно всіх подальших дій поліції.

Відсутність в матеріалах справи повного (безперервного) відеозапису в проміжок часу зупинення транспортного засобу унеможливлює встановити обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та виконати завдання: провадження в справах про адміністративне правопорушення, в тому числі встановити та підтвердити наявність об`єктивних підстав у співробітників поліції вважати, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння.

Згідно зі ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Відповідно до ст. 62 Конституції України і в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, яка притягається до відповідальності, тлумачиться на її користь. Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого притягнуто до адміністративної відповідальності у вчинені кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Враховуючи вищєнаведене, просила провадження у справі закрити на підставі н. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, а також через відсутність належних і допустимих доказів винуватості ОСОБА_1 .

Також, подала клопотання про долучення доказів на спростування обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 715010 від 09.07.2026 щодо ОСОБА_1 , що не відповідають дійсності, а також, що під час його зупинки та оформлення матеріалів працівниками поліції було допущено грубі порушення норм чинного законодавства, прав та інтересів водія (зокрема, штучне створення підстав для зупинки, психологічний тиск, часові розбіжності між подіями та відеофіксацією, невідповідність озвучених та зафіксованих ознак наркотичного сп`яніння тощо). Доказами були: відеозйомка пасажиром ОСОБА_3 на власний мобільний телефон обставин події; висновок 000841 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння від 10.07.2026.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснила суду, що того дня їхала в автомобілі з ОСОБА_1 з ОСОБА_6 до ОСОБА_7 . На перехресті доріг що ведуть до Львова та до ОСОБА_8 їх було зупинено працівниками поліції. Не представились й одразу сказали надати документи. Водій їм надав, вони їх перевірили та повернули. Згодом знову взяли і ще щось перевіряли. Ця процедура тривала з 15:30 й далі за 18:00 годин, значно пізніше поліцейські увімкнули свої бодікамери. Також було запропоновано водію проїхати в ТЦК з ними або на евакуаторі. Тоді вона вийшла і почала проводити зйомку події на власний телефон заради своєї безпеки. Поліцейські запропонували їй переконати ОСОБА_9 їхати в ТЦК на 15 хв., але вонавідмовилась посилаючись, що їй погано і в неї загинув син. Тоді службовці запропонували їй виїхати за межі України. Автомобіль був заблокований двома машинами поліції ззаду та однією спереду. Тримали, але протокол затримання не складали. Казали, що не затримані, але їхати не можете. Наприкінці придумали йому проходження освідування на стан наркотичного сп`яніння, хоча жодних ознак цьому не було. ОСОБА_10 протокол не підписав і поліцейські поїхали. Згодом поїхали і вона з ОСОБА_9 . УЛьвові вона вийшла з його автомобіля та пересіла в другу машину.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його адвоката, оглянувши матеріали справи та письмові пояснення ОСОБА_11 , судом встановлено наступне.

Працівники поліції наближались позаду нерухомого автомобіля ОСОБА_1 (відображено на відеозаписі 2026-07-09_16¬_30_34_f) й візуально спостерігали непрацюючий задній правий елемент фар( габарит або задній правий стоп-сигнал) не розібрати, зважаючи на заливання вітрового шкла службового автомобіля внаслідок грози.

Суд окремо акцентує на відсутності підтвердженого факту керування т.з., хоча особа та її адвокат на це не посилались й цим не скористались на свій захист. Хоча, вже тільки ця обставина давала б суттєві підстави для закриття провадження в справі.

Цим же файлом (2026-07-09_16¬_30_34_f) офіційно фіксується й початок події - 16:30 годин. Наступні 3 записи події поліцією надано за період з 17:36 до 18:09. Що відбувалось в інтервалі більш ніж години часу між цим невідомо. Тому порушення безперервності запису є очевидним.

На файлі 2026_0709_173515_017 відображено запис події з 17:36 до 17:40; на файлі 2026_0709_174016_018 відображено запис події з 17:40 до 17:42; на файлі 2026_0709_18064_019 відображено запис події з 18:06 до 18:09. Окремо акцентувати на порушеннях вимог ст.266 КУпАП і як наслідок визнання її недійсною є зайвим. Озвучені ознаки надумані, причому змішані з ознаками алкогольного сп`яніння, тремтіння рук спростовується демонстрацією ОСОБА_1 своєї руки; йому пропонують їхати в медзаклад, а він цілком резонно вказує поліцейському, що по закону має право пройти таке освідування спочатку на місці зупинки.

В день складення протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 715010 від 09.07.2026 року, він - ОСОБА_1 , у м. Львові був зупинений працівниками поліції іще раз та доставлений на медичний огляд КНПЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень». Очікуючи декілька годин своєї черги, о 01:00 год. 10.07.2026 ОСОБА_1 пройшов огляд у медичному закладі, результати якого показали, що «у гр. ОСОБА_1 ознак сп`яніння не виявлено». Адвокатом надано висновок №000841 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння від 10.07.2026 року, згідно якого спростовано підозру як Дрогобицької так і Львівської поліції щодо перебування ОСОБА_1 в стані наркотичного сп`яніння. Різниця в декілька годин не впливає на такий стан, на відміну від алкогольного сп`яніння.

Підозра поліцейських теж визнається надуманою з огляду на переслідування іншої мети пов`язаної з доставкою особи до ТЦК, а підґрунтям для такої очевидно слугували дані 10-річної давнини щодо особи в планшетах поліцейських.

Безпідставним є і блокування автомобіля ОСОБА_1 , оскільки жодних приводів для цього не було. Незаконним і явно невиправданим є й по факту адміністративне затримання особи, без складання протоколу про це згідно вимог КУпАП. Більш того особа вимагала складання такого, як і зачекати на прибуття адвоката(файл 179118212945887 із диску наданого адвокатом). Час для проведення освідування з 16:30 по 18:09 год навіть згідно запису поліцейських є явно надмірним, і це без врахування показів свідка, яка стверджувала, що зупинка їх автомобіля відбулася іще на годину раніше.

Згідно із ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно вимог ст. 245 КУпАП, завданням у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. При розгляді кожної справи суддя зобов`язаний з`ясувати обставини, передбачені ст.280 КУпАП, а винесене у справі судове рішення має ґрунтуватись на конкретних доказах.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З`ясовуючи обставини, суд повинен виходити з положень ст. 251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Відповідного висновку дійшов Верховний Суд, який викладено у постанові 08.07.2020 (справа № 463/1352/16-а).

Обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки не доводяться беззаперечними доказами.

У рішенні від 21.07.2011 у справі "Коробов проти України" Європейський суд з прав людини висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають з співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Тобто, таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення "поза розумним сумнівом".

Крім цього, Європейський суд з прав людини підкреслив, що обов`язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинності і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Беручи до уваги вищенаведене, вважаю, що провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, підлягає закриттю, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.130, 247, 251, 266, 276, 283, 284 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и в :

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.

Постанова вступає в законну силу після закінчення строку на її оскарження та підлягає пред`явленню до виконання протягом трьох місяців.

Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.

Суддя Медведик Л.О.