Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №302/1357/26 — Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/1357/26 Провадження № 3/302/416/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(у повному обсязі)

20 жовтня 2026 року селище Міжгір`я

Суддя Міжгірського районного суду Закарпатської області Готра В. Ю.,

за участі секретаря судового засідання Сити Л. М.,

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Белли В. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 , непрацюючого, раніше притягнутого постановою судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 06.07.2026 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.173-2 КУпАП, громадянина України, за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП,

у с т а н о в и в:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 770490 від 03.10.2026, то 15 вересня 2026 року близько 22:00 год ОСОБА_1 , знаходячись по АДРЕСА_1 , повторно протягом року після накладення на нього адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, вчинив домашнє насильство в сім`ї психологічного характеру відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , а саме нецензурно висловлювався в її адресу, виганяв із будинку, погрожував фізичною розправою, внаслідок чого була завдана шкода психологічному здоров`ю потерпілої, за що передбачена відповідальність за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Під час розгляду справи ОСОБА_1 свою вину в учиненому правопорушенні не визнав та ствердив, що обставини, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідають дійсності, протокол він підписав, оскільки є юридично необізнаним із процедурою його складання, хоча в доданих до нього своїх письмових поясненнях він заперечував факт учинення ним даного правопорушення.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Белла В. М. у судовому засіданні просив закрити провадження в даній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП через відсутність у діях ОСОБА_1 складу даного правопорушення.

Потерпіла ОСОБА_2 на розгляд справи не з`явилася повторно, однак подала до суду 14.10.2026 заяву, в якій просила розгляд справи провести за її відсутності (а.с.13).

Заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , доводи захисника ОСОБА_1 – адвоката Белли В. М., дослідивши та оцінивши наявні у матеріалах справи докази, суддя зазначає таке.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Як визначено ч. 1 ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Як кореспондує ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису тощо, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 252 КУпАП регламентує, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Диспозицією частини 3 статті 173-2 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, вчинене повторно протягом року за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню за частинами першою або другою цієї статті.

Об`єктивна сторона цього правопорушення виражається в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого та вчинене повторно протягом року за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню за частинами першою або другою ст. 173-2 КУпАП.

Зазначений елемент складу адміністративного правопорушення повинен мати одночасну присутність таких обов`язкових ознак як: шкідливе діяння, наслідки у виді шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого та причинний зв`язок між діянням і наслідками та вчинене повторно протягом року за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню за частинами першою або другою ст. 173-2 КУпАП. Відтак зазначене правопорушення має матеріальний склад.

Відповідно до пунктів 3, 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

При цьому обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання шкоди, зокрема психічному здоров`ю потерпілого.

На підтвердження вини ОСОБА_1 поліцейськими, окрім протоколу про адміністративне правопорушення, до матеріалів справи додано:

-письмові пояснення ОСОБА_1 , в яких він зазначив, що 15.09.2026 близько 21:59 год знаходився по АДРЕСА_1 , де він вчинив словесний конфлікт зі своєю співмешканкою ОСОБА_2 , під час якого він домашнього насильства не вчиняв, нецензурну лексику не висловлював, після чого покинув дане помешкання і повернувся через декілька годин (а.с.5);

-письмові пояснення ОСОБА_2 , в яких вона вказала, що 15.09.2026 близько 22:00 год вона повторно зателефонувала до поліції, оскільки її колишній чоловік ОСОБА_1 повторно вчинив домашнє насильство відносно неї (а.с.6);

-рапорт поліцейського СРПП ВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області Тегзи Б. від 03.10.2026 про те, що виїздом на місце події 15.09.2026 за зверненням ОСОБА_2 , мешканки АДРЕСА_1 , було встановлено, що вона повторно протягом дня звернулася до поліції з приводу вчинення ОСОБА_1 насильства в сім`ї відносно своїх неповнолітніх дітей, проте пояснила, що діти під час повторної сварки спали в іншій кімнаті та не були присутні під час інциденту, а тому пояснення від дітей не відбиралися, так як їх матір ОСОБА_2 усно пояснила всі обставини даної події та ствердила щодо неправильного формулювання нею повторного звернення на спецлінію «102» (а.с.7);

-рапорт чергового поліцейського ВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області від 15.09.2026 про те, що 15.09.2026 близько 21:59 год надійшло повідомлення зі служби «102», що по вул. Д. Малети, 18/2 у селищі Міжгір?я колишній чоловік заявниці ОСОБА_2 вчиняє сварку та ображає дітей і просить повернути наряд поліції (а.с.8).

Отже, на переконання судді, у матеріалах справи відсутні будь-які об`єктивні докази, передбачені ст. 251 КУпАП, в підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення, а саме: пояснення свідків; фото-, аудіо-, відеофіксації факту вчинення правопорушення, зафіксованих як з боку поліцейських чи з боку ОСОБА_2 , або інших «поза розумним сумнівом» доказів, які б вказували на причетність та умисел ОСОБА_1 до даного правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не може бути достатнім доказом для висновку про винуватість особи, якщо не підтверджений іншими доказами. До того ж сам протокол у цій справі містить виправлену дату його складання та вручення його примірника ОСОБА_1 відбулося аж нібито 30 жовтня 2026 року.

При цьому рапорти працівників поліції не можуть слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення та свідчення працівника поліції відображені у рапорті, не можуть уважатись об`єктивними доказами у справі, позаяк така особа є представником суб`єкта владних повноважень, що узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 28 травня 2020 року в справі № 524/4668/17, 20 травня 2020 року у справі № 524/5741/16-а, від 15 квітня 2020 року у справі № 489/4827/16-а тощо.

До того ж із цих рапортів поліцейських слідує, що ОСОБА_2 ствердила щодо неправильного формулювання нею повторного звернення на спецлінію «102» та те, що її колишній чоловік вчиняє лише сварку.

Також варто зауважити, що самі по собі нецензурні образи чи сварка не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання (образи) спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Ані з пояснень ОСОБА_2 , ані з рапортів поліцейських не вбачається склад правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_1 , а інших об`єктивних доказів на підтвердження його винуватості матеріали справи не містять.

Таким чином, зазначене вище свідчить про те, що поліцейськими не було дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні даного адміністративного правопорушення.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі установлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними, допустимими та достатніми доказами.

Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі презумпції невинуватості (ст. 62 Конституції України). Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган. Водночас особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов`язку доводити свою непричетність до вчинення правопорушення.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно з національним законодавством Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть уважатися такими в світлі положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Маліге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.

У рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ указав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення вини «поза розумним сумнівом». Одночасно, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. The United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».

Суд не вправі самостійно збирати докази винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки таким чином неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У справі «Barbera, Messeguand Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа вчинила правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Принцип презумпції невинуватості відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з урахуванням практики її застосування Європейським судом з прав людини поширюється також на справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності з огляду на суворість застосованої до неї санкції (рішення у справах «Lutz v. Germany», § 182; «Schmautzer v. Austria»; «Malige v. France» «Езтюрк проти Німеччини» (Ozturk v. Germany), від 21 лютого 1984 року, пп. 52-54, Series A № 73; «Лауко проти Словаччини» (Lauko v. Slovakia), 2 вересня 1998 року, пп. 56-59, Reports of Judgments and Decisions 1998-VI; ухвала щодо прийнятності у справі «Рибка проти України» (Rybka v. Ukraine), заява № 10544/03, від 17 листопада 2009 року).

Винуватість особи в учиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведена достатніми доказами, які установлюють об`єктивну істину у справі.

Як визначено пунктом 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Отже, з точки зору достатності доказів матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять тієї сукупності доказів, яка б усунула обґрунтований сумнів щодо доведеності наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, за викладених у протоколі обставин, а відтак усі сумніви і припущення стосовно наявності в його діях складу адміністративного правопорушення за положеннями ст. 62 Конституції України повинні тлумачитись на його користь, оскільки суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен дійти висновку про винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поза розумним сумнівом.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Аналізуючи досліджені під час розгляду наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд доходить висновку про те, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад інкримінованого йому адміністративного правопорушення, його винуватість не підтверджуються зібраними у справі доказами, що у свою чергу, з огляду на наведені вище норми та обставини, свідчить про відсутність складу цього адміністративного правопорушення за вказаних у протоколі обставин.

Як регламентує ст. 283 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з постанов, зокрема про закриття справи за наявності обставин, передбачених ст. 247 цього Кодексу.

З урахуванням викладено провадження у цій справі відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП через відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

З урахуванням наведеного вище та керуючись статтями 247, 283-285, 294 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и в:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанову може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду через Міжгірський районний суд Закарпатської області протягом 10 днів із дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повний текст постанови буде протягом трьох днів вручений або висланий учасникам справи.

Повний текст постанови складено 21.10.2026.

Суддя В. Ю. Готра