Рішення від 19 жовтня 2026 р. у справі №947/29630/26 — Київський районний суд м. Одеси

Суд: Київський районний суд м. Одеси

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: за заповітом

Дата: 19 жовтня 2026 р.

Справа: №947/29630/26

Суддя: Мальований В. О.

_____________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 947/29630/26

Провадження № 2/947/6744/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2026 року м.Одеса

Київський районний суд міста Одеси у складі: головуючого судді Мальованого В.О.,

за участі секретаря Кушнір Є.Ю.,

представника позивача ОСОБА_1 представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Одеської міської ради , третя особа — ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

16.07.2026 року до Київського районного суду м.Одеси через систему «Електронний суд» надійшов позов ОСОБА_3 , в інтересах якої діє ОСОБА_1 до Одеської міської ради, третя особа - ОСОБА_4 , про визнання права власності на спадкове майно.

В позовній заяві позивач просить визнати за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері – ОСОБА_5 , на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з:- житлового будинку загальною площею 30,5 кв. м. (житлова площа – 16,7 кв.м., допоміжна (підсобна) площа – 13,8 кв.м.) - літера «А»; літньої кухні - літера «Б»; туалету - літера «В»; сараю - літера «Г»; цистерни - літера «І».

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 мати заявника ОСОБА_3 .

З метою прийняття спадщини позивач звернулася до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Білоусової Н.В. з заявою про прийняття спадщини , внаслідок чого 18.02.2026 була заведена спадкова справа №8/2026.

Однак 19.06.2026 р. нотаріусом прийнято постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з ненаданням ОСОБА_3 документів, що підтверджують право власності на житловий будинок , розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказаний будинок був збудований батьками ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не пізніше 07.01.1983, які там були зареєстровані та постійно проживали до часу своєї смерті. Позивачка ОСОБА_3 зареєстрована в даному будинку з 28.02.1983 року , проживала в будинку на момент смерті батьків і проживає зараз , тому прийняла спадщину після їх смерті. За життя ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не здійснили державної реєстрації права власності на житловий будинок, внаслідок чого заявник позбавлена можливості реалізувати свої спадкові права , тому звернулася до суду з даним позовом. Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 24.07.2026 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначене підготовче судове засідання.

У відповідності до ст. 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

11.08.2026 представником відповідача Одеської міської ради подано відзив на позовну заяву за яким міська рада позов не визнає з тих підстав, що згідно рішення Київської районної ради народних депутатів від 07.01.1983 року № 15 «О самовольном строительстве дома АДРЕСА_2 , гр. ОСОБА_6 » встановлено, що земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , була виділена останньому всупереч (чинної на той час) постанови ради Міністрів УРСР і ЦК КП України № 769 від 10.07.1962 року «О прекращении отвода земельных участков в г. Одесе для строительства индивидуальных жилых домов». Таким чином земельна ділянка була виділена ОСОБА_6 з порушенням норм законодавства, що відповідно до норм ст..367 ЦК України свідчить про незаконність зведення спірного об`єкта нерухомого майна, та, як наслідок, відсутність права власності на будинок. Враховуючи вищевикладене, вважають, що ОСОБА_6 за життя не набув права власності на спірний об`єкт нерухомого майна, водночас, будинок вважається самочинним будівництвом, тобто збудований без відповідних на це дозвільних документів, відтак, відповідні майнові права не увійшли до складу спадщини , що відкрилася після смерті ОСОБА_5 , як такої, що прийняла спадщину на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України після смерті ОСОБА_6 , тому відсутні підстави для визнання права власності на спадковий будинок за позивачем ОСОБА_3

21.08.2026 представником позивача подано відповідь на відзив , в якому сторона позивача наполягає на задоволенні позовних вимог , посилаючись на ті обставини , що земельна ділянка ОСОБА_6 була виділена саме для будівництва будинку, будинок за адресою АДРЕСА_2 був фактично зведений станом на 07.01.1983 року та прийнятий в експлуатацію, будинок залишено в користування ОСОБА_6 , його та членів його родини було прописано в даному будинку, які весь час проживали та користувалися вказаним будинком до моменту своєї смерті , а позивач проживає і зареєстрована в ньому по цей час.

Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 08.09.2026 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду. Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги по тих підставах, що викладені в позовній заяві та відповіді на відзив , просив позов задовольнити. Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог з підстав викладених у відзиві , просила в задоволенні позову відмовити.

Третя особа приватний нотаріус Білоусова Н.В. в судове засідання не з`явилася , будь яких заяв чи клопотань від неї не надходило.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.ст. 4, 5 ЦПК України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч.2 ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Частиною 1 ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті

Згідно зі ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохопленням заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , її батьками є ОСОБА_6 1943 р.н., та ОСОБА_5 1941 р.н.

ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2

Відповідно до довідки приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Білоусової Н.В. від 19.06.2026, ОСОБА_8 є єдиною спадкоємицею , за законом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

19.06.2026 р. приватним нотаріусом Білоусовою Н.В. винесено постанову про відмову у видачі ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок , розташований за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку з відсутністю документів , що підтверджують право власності на казаний житловий будинок .

Відповідно до архівної довідки від 13.01.1983 №30-17 , «Про виділення земельної ділянки» згідно протоколу №14 від 01 квітня 1969 року засідання правління колгоспу імені Карла Лібкнехта гр. ОСОБА_9 виділена земельна ділянка під забудову. Відповідно до Акту від 10.01.1981 року районна приймальна комісія Київського району м.Одеси в присутності забудовника ОСОБА_6 оглянула наданий до здачі будинок розташований на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 та встановила , що будівництво розпочато у 1977 році , одноповерховий будинок складається з двох кімнат , житловою площею 40 кв.м. , кухня 16 кв.м., підсобні приміщення 14,85 кв.м., надвірні будівлі – літня кухня . Будівництво будинку забудовником закінчено, обов`язки за договором забудовника виконані , загальна оцінка домоволодіння задовільна. Комісія вирішила наданий до здачі житловий будинок побудований ОСОБА_6 , проживаючим за адресою АДРЕСА_1 вважати прийнятим.

Рішенням Київської районної ради народних депутатів №15 від 07.01.1983 року «Про самовільне будівництво будинку АДРЕСА_1 гр.. ОСОБА_6 », встановлено , що в порушення постанови ради міністрів УРСР і ЦК КП України №769 від 10.07.1962 року «Про припинення відводу земельних ділянок в м.Одеса для будівництва індивідуальних житлових будинків», правління колгоспу ім..К.Лівкнехта в 1967 році виділило колгоспнику ОСОБА_6 земельну ділянку під забудову. Гр. ОСОБА_10 без встановленого дозволу і належним чином затвердженого проекту , з порушенням будівельних норм і правил, самовільно побудував житловий будинок по АДРЕСА_1 з надвірними будівлями : літня кухня «Б» , вбиральня «В».

Разом з тим цим же рішенням №15 від 07.01.1983 комісією був затверджений Акт про прийняття будинку до експлуатації від 10.01.1981 , та збудований будинок по АДРЕСА_1 з надвірними будівлями залишено в користування ОСОБА_6 , зобов`язано РВУВМС Київського району прописати ОСОБА_6 та членів його сім`ї 5 осіб в даному домоволодінні.

Згідно до довідки СХФ «Нива» від 17.04.2000 року за ОСОБА_5 рахується земельна ділянка розміром 0.12 га за адресою АДРЕСА_1 , на підставі протоколу №1 від 18.02.1984 .

З відомостей домової книги , щодо прописки громадян , проживаючих в будинку АДРЕСА_3 , на підставі рішення Київського Райвиконкому №15 від 07.01.1983, в домоволодінні були зареєстровані ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 . Згідно технічного паспорту на будинок за адресою АДРЕСА_1 , домоволодіння складається з житлового будинку загальною площею 30,5 кв. м. (житлова площа – 16,7 кв.м., допоміжна (підсобна) площа – 13,8 кв.м.) - літера «А»; літньої кухні - літера «Б»; туалету - літера «В»; сараю - літера «Г»; цистерни - літера «І». Таким чином, судом встановлено, що в період з 1977 по 1981 рік ОСОБА_6 , на виділеній під забудову земельній ділянці , яка хоча і була виділена в порушення норм на той час діючого законодавства, однак була виділена саме під будівництво житлового будинку і відомостей про скасування рішення про її виділення суду не надано, побудував житловий будинок, який було комісією прийнято до експлуатації. ОСОБА_6 разом зі своєю сім`єю був зареєстрований та проживав в збудованому ним житловому будинку до своєї смерті. З огляду на викладені обставини, суд вважає, що ОСОБА_6 та його дружина ОСОБА_5 фактично були власниками збудованого ними домоволодіння в АДРЕСА_1 , однак у встановленому порядку не зареєстрували своє право власності.

Позивач була зареєстрована та проживала у вказаному житловому будинку з 28.02.1983 року. Після смерті батьків позивач ОСОБА_3 , прийняла спадщину, однак позбавлена можливості реалізувати свої спадкові права, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до роз`яснення Міністерства юстиції України № 19-32/319 від 21.02.2005 року, у випадку смерті власника нерухомого майна, реєстрацію якого належним чином проведено не було і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення цього майна померлому та спадкоємцю повинно вирішуватись в судовому порядку. Як вказано в листі Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 23.03.2009 року № 12/5-126, по об`єктах нерухомого майна, що збудовані до 5 серпня 1992 року, тобто до прийняття Урядом України документу, яким встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будівлі, що складається бюро технічної інвентаризації.

З вище викладеного слідує , що позивач маючи законне право на спадкування майна після смерті своєї матері ОСОБА_5 , не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину, позбавлена можливості інакше ніж у судовому порядку оформити свої спадкові права, в зв`язку з чим її право на спадщину підлягає судовому захисту шляхом його визнання на підставі ст.16 ЦК України, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення рішення вирішує, у тому числі, і питання щодо розподілу судових витрат. При зверненні до суду позивач сплатила судовий збір у розмірі 1738,87 грн. У зв`язку з тим, що позивач не заявляє вимог про стягнення з відповідача на її користь судових витрат, суд, керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, закріпленим у ст. 13 ЦПК України, не вирішує питання про розподіл судових витрат згідно ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 1216, 1217, 1220, 1222 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 81, 141, 142, 200, 263 – 265, 280-282 ЦПК України, суд - ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Одеської міської ради про визнання права власності – задовольнити .

Визнати за ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП НОМЕР_3 право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері – ОСОБА_5 , на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з:- житлового будинку загальною площею 30,5 кв. м. (житлова площа – 16,7 кв.м., допоміжна (підсобна) площа – 13,8 кв.м.) - літера «А»; літньої кухні - літера «Б»; туалету - літера «В»; сараю - літера «Г»; цистерни - літера «І».

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 20.10.2026 року. Учасники справи: Позивач – ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 . Відповідач – Одеська міська рада ,ЄДРПОУ 26597691, адреса м.Одеса пл..Думська1.

Суддя В. О. Мальований

Оригінал: reyestr.court.gov.ua