Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №497/2063/26 — Болградський районний суд Одеської області

Суд: Болградський районний суд Одеської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 13 вересня 2026 р.

Справа: №497/2063/26

Суддя: Раца В. А.

14.09.2026

Справа № 497/2063/26

Провадження № 2-а/497/86/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2026 року Болградський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді – Раца В.А.,

секретаря – Божевої І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Болграді в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

28.07.2026 представник позивача Цимар Є.А., яка підтвердила свої повноваження електронним ордером серії ВН №1749991 від 27.07.2026, звернулася до суду через систему «Електронний суд» з позовом про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення від 24 липня 2026 року №R650584, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн. Також представник позивача просила закрити справу про адміністративне правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Обґрунтовуючи свої вимоги, тим що ОСОБА_1 не визнає себе винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст. 210-1 КУпАП, зазначаючи, що позивач нібито відмовився від проходження ВЛК. Проте, ОСОБА_1 не отримував у належний спосіб жодних повісток, зокрема, не вручалася повістка особисто під підпис (як за місцем проживання, так і за місцем роботи), а також не надходила засобами поштового зв`язку (через АТ «Укрпошта») чи в будь-який інший спосіб, передбачений чинним законодавством. Отже, позивач не знав та не міг знати про дату, час та місце, куди потрібно з`явитися та мету виклику. Вважає, винесену постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню з подальшим закриттям справи про адміністративне правопорушення.

Ухвалою Болградського районного суду Одеської області від 31.07.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку адміністративного судочинства. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Встановлено строк відповідачу для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, а також строк для подання відповіді на відзив та заперечення.

Відповідачем до суду відзиву на позовну заяву подано не було.

Відповідно до ч.ч. 5, 8 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно ст. 268 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-2, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Розглянувши справу, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Судом встановлено, що 24 липня 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 було прийнято постанову №R650584 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн. (а.с.6)

Із зазначеної постанови вбачається, що за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов (відмовився) від проходження ВЛК (п.2 розділу ІІ ЗУ “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист”, чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 ст. 210-1 КУпАП.

Адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію передбачено статтею 210-1 КУпАП.

Відповідно до частини третьої статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП, за яке позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, у даному випадку полягає у тому що ОСОБА_1 не пройшов (відмовився) від проходження ВЛК.

04 травня 2024 року набрав чинності Закон України від 21.03.2024 року №3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист». Цим документом з положень законодавства про військовий обов`язок і військову службу виключено такі визначення як «обмежено придатний до військової служби» та «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час».

У відповідність до зазначеного Закону України був приведений наказ Міністерства оборони України від 14.08.2008 року №402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», яким визначається процедура проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями.

Водночас, до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» Законом України №4235-ІХ від 12.02.2025 року було внесено зміни і викладено положення у наступній редакції: «Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду».

Так, у період з 04.05.2024 року до 05.06.2025 року у осіб, яких було визнано обмежено придатними у воєнний час, виник обов`язок повторно пройти медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Отже, юридично значимою передумовою виникнення зазначеного у пункті 2 розділу ІІ Закону № 3621-IX обов`язку є встановлення факту того, що відповідна особа до набрання чинності цим Законом була визнана обмежено придатною до військової служби.

Однак матеріалами справи не підтверджено, що ОСОБА_1 до 04.05.2024 року був визнаний обмежено придатним до військової служби. Відповідно до наданого витягу військово-облікового документу з мобільного додатку «Резерв+» вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; категорія обліку – військовозобов`язаний; підстав зняття/виключення – не міститься; причина звернення до Нацполіції – не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК.

Отже, надані позивачем матеріали не містять відомостей про визнання його обмежено придатним до військової служби.

Відсутність у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів чинного рішення ВЛК саме по собі не підтверджує факту порушення позивачем пункту 2 розділу ІІ Закону № 3621-IX, оскільки відсутність чинного рішення ВЛК та наявність у особи обов`язку пройти повторний медичний огляд на підставі зазначеної норми Закону є різними за своїм змістом юридичними обставинами.

Водночас відсутності у позивача чинного рішення ВЛК та необхідності його направлення на медичний огляд встановлюється відповідно до положень Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560.

Проте, така обставина не може бути покладена в основу оскаржуваної постанови без встановлення конкретних обставин порушення позивачем відповідного обов`язку та, зокрема, без встановлення факту належного направлення ОСОБА_1 на військово-лікарську комісію.

Як вбачається зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Так, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву у строк, встановлений судом, а також будь-яких повідомлень про поважність причин ненадання відзиву не надходило.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Умовою застосування до особи п. 2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців поліцейських на соціальний захист» є те, що особа була визнана обмежено придатною до військової служби, що у свою чергу не підлягає застосуванню до ОСОБА_1 , оскільки він таким не визнавався, при цьому перебуває на військовому обліку, а відтак у нього не було обов`язку проходити медичний огляд та самостійно звертатися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що оскільки відповідно до постанови №R617027 від 09.07.2026 вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, не доведена належними та допустимими доказами, тому ця постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю.

Керуючись ст.ст. 241, 268, 269, 286 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову від 24 липня 2026 року №R650584 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, винесену відносно ОСОБА_1 .

Закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення через Болградський районний суд Одеської області.

Суддя В.А. Раца

Оригінал: reyestr.court.gov.ua