Рішення від 19 жовтня 2026 р. у справі №497/1774/26 — Болградський районний суд Одеської області

Суд: Болградський районний суд Одеської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 19 жовтня 2026 р.

Справа: №497/1774/26

Суддя: Кодінцева С. В.

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

20.10.2026

Справа №497/1774/26

Провадження №2/497/1576/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2026 року м. Болград

Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Кодінцевої С.В.,

за участю секретаря судового засідання - Мунтянової В.Р.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Болград цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом та просить постановити рішення, яким стягнути на його користь з відповідача заборгованість за кредитним договором № 310166 від 04.12.2019 року в загальному розмірі 12 940.24 гривень, судовий збір в сумі 2662.40 гривень та витрати на правничу допомогу в розмірі 7000.00 гривень.

Свої вимоги мотиву, тим що 04.12.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», та ОСОБА_1 , укладено Договір №310166 про надання коштів на умовах фінансового кредиту.

Відповідно до пункту 1.1 Договору товариство надає клієнту грошові кошти в розмірі 3500,0 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою.

Згідно з п. 1.2 Договору позика видається строком на 25 днів. Договір діє до повного виконання Клієнтом своїх зобов`язань за цим Договором.

ТзОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕР» листом за № 6710-ВП від 03.06.2026 року відповідно до договору від 23.01.2019 ВП-2301199-2, за дорученням ТзОВ «Лінеура Україна», здійснило успішний переказ коштів на картку клієнта, зокрема, 04.12.2019 на суму 3 500,00 гривень, маска картки НОМЕР_1 , код авторизації unknow, номер транзакції в системі WayForPay-Credit7-310166-5.

22.02.2021 між ТзОВ «Лінеура Україна» (далі Клієнт) та ТзОВ «Сіроко фінанс» (далі Фактор) укладено договір факторингу № 015-220221.

22.08.2024 між ТзОВ «Сіроко фінанс» (далі Клієнт) та ТзОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» (далі Фактор) укладено договір факторингу №20240822/1.

Відповідно до п. 1.1 договору факторингу за цим Договором Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату у передбачений договором спосіб, а Клієнт відступає Фактору належні йому права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Згідно з витягом з реєстру прав вимог від 22.08.2024 №20240822/1 до ТзОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф»» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Договором у загальному розмірі 9889,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 3500,00 грн., заборгованість за процентами 7385.00 грн.

Згідно з копією платіжної інструкції кредитового переказу коштів підтверджується перерахування коштів ТзОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф»» на користь ТзОВ «Сіроко фінанс» у межах виконання договору факторингу від 22.08.2024 №20240822/1.

Згідно з детальним розрахунком заборгованості ТзОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф»» від 01.06.2026 за Договором сума виданого кредиту 3500,0 гривень.

Станом на 23.10.2025 за ОСОБА_1 рахується заборгованість в розмірі 12 940,24 гривень, а саме: заборгованість по тілу кредиту - 3 500,00 грн.; заборгованість по відсотках (та прострочені відсотки) - 7 385,00 грн.; заборгованість за пенею - 0,00 грн.; інфляційне збільшення - 2 055,24 грн.

Оскільки відповідач до тепер не сплатив заборгованість за вказаним кредитним договором, а ні первісному кредитору, а ні позивачу по справі, зазначене стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою від 01.07.2026 року було відкрито провадження по справі та призначено до судового розгляду на 10.09.2026 року о 10:00 годині (а.с.47), про що повідомлено сторін по справі (а.с.48).

Відповідачу надіслано копію позовної заяви з доданими документами, та роз`яснено про необхідність подання в п`ятнадцятиденний строк письмового відзиву разом з наявними у нього доказами.

В судове засідання призначене на 10.09.2026року:

- представник позивача не прибув, про час та місце проведення розгляду повідомлявся згідно вимог чинного законодавства (а.с.48). В позовній заяві зазначив клопотання про розгляд справи без участі представника в заочному порядку (а.с.4 зворотна сторінка);

- відповідач також не прибув, про час та місце проведення судового розгляду повідомлявся згідно вимог чинного законодавства за адресою постійного місця реєстрації: АДРЕСА_1 (а.с.46, 48), що підтверджується поштовим рекомендованим повідомлення з відміткою про отримання листа (а.с.49).

Протокольною ухвалою суду від 10.09.2026 року в зв`язку з першою неявкою відповідача по справі в судове засідання, відкладено розгляд даної справи на 10:00 годину 20.10.2026 року (а.с.51), про що повідомлено сторін по справі (а.с.52).

В судове засідання призначене на 20.10.2026 року:

- представник позивача не прибув, про час та місце проведення розгляду повідомлявся згідно вимог чинного законодавства (а.с.48). В позовній заяві зазначив клопотання про розгляд справи без участі представника в заочному порядку (а.с.4 зворотна сторінка);

- відповідач також не прибув, про час та місце проведення судового розгляду вдруге повідомлявся згідно вимог чинного законодавства за адресою постійного місця реєстрації: АДРЕСА_1 . До суду ВДРУГЕ повернулось поштове повідомлення з відміткою про отримання листа (а.с.53).

Окрім цього, суд повідомляв відповідача по справі шляхом надіслання копії ухвали суду на наявну у справі електронну пошту відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.52 зворотна сторінка).

А відтак, суд дійшов до висновку, що відповідач двічі повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду справи.

Вирішуючи питання про проведення розгляду справи в заочному порядку, суд вважає за необхідне зазначити, що інститут заочного провадження призначений впливати на відповідачів, які не вчиняють дій щодо участі у розгляді справи.

Верховний Суд також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Зі згоди позивача, зазначеній у позовній заяві (а.с.4 зворотна сторінка), суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заяви сторін по справі, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог за наступних підстав.

Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суд, дослідивши надані сторонами докази, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

04.12.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», та ОСОБА_1 , укладено Договір №310166 про надання коштів на умовах фінансового кредиту (а.с.8-10).

Відповідно до пункту 1.1 Договору товариство надає клієнту грошові кошти в розмірі 3 500,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою.

Згідно з п. 1.2 Договору позика видається строком на 25 днів. Договір діє до повного виконання Клієнтом своїх зобов`язань за цим Договором.

Відповідно до пункту 1.3 Договору сторони погодили наступну процентну ставку за користування позикою:

п. 1.3.1 акційна процентна ставка становить 1,90 % від суми позики за кожен день користування позикою (693.50 процентів річних) у межах строку надання позики, зазначеного в пункті 1.2 цього Договору;

п. 1.3.2 стандартна процента ставка складає 1,90 % від суми позики за кожний день користування позикою (693,50 процентів річних);

п. 1.3.3 у випадку прострочення клієнтом виконання зобов`язань за Договором чи неможливості виконання зобов`язань у повному обсязі, застосовується стандартна процентна ставка, відповідно до п. 3.4 та п. 3.5 цього Договору.

Відповідно до пункту 1.7 Договору у випадку неможливості виконання зобов`язань за Договором у повному обсязі у встановлений термін, клієнт має право ініціювати продовження строку користування позикою та зміну дати повернення позики у порядку, передбаченому в Правилах. Товариство залишає за собою право відмовити клієнту у продовженні строку користування позикою.

Згідно з п. 3. Договору у разі порушення клієнтом строків виконання зобов`язань за Договором:

п. 3.4.1 з 1-го до 3-го дня прострочення виконання зобов`язань клієнта, нарахування процентів не здійснюється;

п. 3.4.2 у разі прострочення виконання зобов`язань за Договором більше ніж три календарних дні, клієнт зобов`язаний сплатити товариству процент за користування позикою у розмірі стандартної процентної ставки від суми позики за кожен день користування позикою, починаючи з першого дня користування позикою у межах строку надання позики, зазначеного в п. 1.2 цього Договору;

п. 3.4.3 з 4-го дня прострочення заборгованості товариство визнає заборгованість за позикою проблемною, розпочинає роботу зі стягнення заборгованості та відновлює щоденне нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, таке нарахування здійснюється до дня повернення позики, але не більше, ніж до 90-го дня прострочення.

Договір підписаний від імені ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Згідно з Додатком № 1 до Договору сторони погодили графік платежів, який підписаний від імені відповідачки електронним підписом одноразовим ідентифікатором (а. с. 11).

29.12.2019 між ТзОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Додатковий договір № 358279 до Договору про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту від 04.12.2019 №310166 (далі Додатковий договір) (а.с.11-12).

Відповідно до п. 1.1 Додаткового договору у зв`язку із неможливістю виконання клієнтом зобов`язань за Договором від 04.12.2019 №310166 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту у повному обсязі та у встановлений строк, клієнт звернувся до товариства із проханням продовження строку користування позикою, Сторони домовились про наступне:

п. 1.1 продовжити строк користування позикою на строк, що дорівнює установленому п. 1.2 Договору строку користування позикою;

п. 1.2 встановити нову дату повернення позики та сплати нарахованих процентів не пізніше 29.12.2019;

п. 1.3 сторони погодили наступну процентну ставку за користування позикою: процентна ставка становить 1,60 % від суми позики за кожен день користування позикою (584,00 процентів річних) у межах строку повернення позики, зазначеного в пункті 1.2 цього Договору

Згідно з п. 2 Додаткового договору клієнт зобов`язується забезпечити своєчасне погашення суми позики на умовах, узгоджених сторонами в Додатковому договорі, у тому числі з можливістю дострокового виконання своїх зобов`язань.

Відповідно до п. 3 Додаткового договору всі інші умови Договору, не вказані в цьому Додатковому договорі, залишаються незмінними і сторони підтверджують за ними свої зобов`язання.

Додатковий договір підписаний від імені ОСОБА_1 електронним підписом у вигляді одноразового ідентифікатора.

Відповідно до копії листа ТзОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕР» від № 6710-ВП від 03.06.2026 р згідно до договору від 23.01.2019 ВП-2301199-2, за дорученням ТзОВ «Лінеура Україна», здійснений успішний переказ коштів на картку клієнта, зокрема, 04.12.2019 на суму 3500,0 грн, маска картки НОМЕР_1 , код авторизації unknow, номер транзакції в системі WayForPay-Credit7-310166-5 (а. с. 34).

22.02.2021 між ТзОВ «Лінеура Україна» (далі Клієнт) та ТзОВ «Сіроко фінанс» (далі Фактор) укладено договір факторингу № 015-220221 (а.с.13-15).

Відповідно до п. 1.3 договору факторингу за цим Договором Фактор зобов`язується передати грошові кошти в погоджені відповідно до умов цього Договору сумі в розпорядження Клієнта за плату, на передбачених цим Договором умовах, а Клієнт зобов`язується відступити Факторові свої права грошової вимоги до боржників за зобов`язаннями, що визначені в Реєстрі прав грошових вимог, погодженому сторонами за цим Договором за формою згідно з Додатком № 2.

Згідно з Додатковою угодою № 02 до Договору факторингу від 22.02.2021 № 015-220221 сума фінансування відповідно до узгоджених сторонами умов складає 1123813.30 грн (а. с. 19-зворотна сторона).

Відповідно до витягу з акта прийому-прийняття реєстру прав вимог від 22.02.2021 № 015-220221 до ТзОВ «Сіроко фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Договором у загальному розмірі 9889,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 3500,00 грн., заборгованість за процентами 7 385,00 грн. (а.с.20).

Також, надано копію платіжної інструкцій про перерахування коштів ТзОВ «Сіроко фінанс» на користь ТзОВ «Лінеура Україна» у межах виконання договору факторингу від 22.02.2021 № 015-220221 (а.с.19 зворотна сторінка).

22.08.2024 між ТзОВ «Сіроко фінанс» (далі Клієнт) та ТзОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф»» (далі Фактор) укладено договір факторингу №20240822/1 (а.с.21-24).

Відповідно до п. 1.1 договору факторингу за цим Договором Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату у передбачений договором спосіб, а Клієнт відступає Фактору належні йому права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Згідно з витягом з реєстру прав вимог від 22.08.2024 №20240822/1 до ТзОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф»» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Договором у загальному розмірі 9889,0 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 3500,0 грн., заборгованість за процентами 7385.00 грн. (а.с.29).

Згідно з копією платіжної інструкції кредитового переказу коштів підтверджується перерахування коштів ТзОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф»» на користь ТзОВ «Сіроко фінанс» у межах виконання договору факторингу від 22.08.2024 №20240822/1 (а. с. 28-зворотна сторона).

Згідно з детальним розрахунком заборгованості ТзОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф»» від 01.06.2026 за Договором сума виданого кредиту 3500,0 грн.

Станом на 23.10.2025 у ОСОБА_1 рахується заборгованість в розмірі 12 940,24 гривень, а саме: заборгованість по тілу кредиту - 3 500,00 грн.; заборгованість по відсотках (та прострочені відсотки) - 7 385,00 грн.; заборгованість за пенею - 0,00 грн.; інфляційне збільшення - 2 055,24 грн.

Період нарахування інфляційних витрат: дата виникнення заборгованості 30.12.2019 кінцева дата нарахування інфляційних витрат 23.02.2022. Період прострочення грошового зобов`язання 787 днів (а.с. 1).

Позивач надіслав відповідачу повідомлення про відступлення прав вимоги за Договором (а.с.35) та досудову вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань за Договором, відповідно до якої станом на 30.09.2024 сума боргу перед новим кредитором становить 10885.00 грн. (а.с.36 зворотна сторона).

Відомості щодо виконання боржником вказаної вимоги відсутні.

Надаючи правову оцінку установленим у справі обставинам та спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Згідно з приписами статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень частини першої статті 13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з приписами статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

У частині 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За приписами статті 11Закону України« Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За правилами ч.1 ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що свідчить про укладання між ТзОВ «Лінеура Україна» і відповідачем правочину. Без отримання на мобільний номер телефону відповідачем коду, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, без вчинення передбачених Договором і законодавством дій з боку ОСОБА_1 . Договір не був би укладеним.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею 514 ЦК України установлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Таким чином, право вимоги за Договором від ТзОВ «Лінеура Україна» перейшло до ТзОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф»» на підставі договорів факторингу 22.02.2021 № 015-220221 та 22.08.2024 № №20240822/1.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення тіла кредиту у розмірі 3500,0 грн.

Дослідивши розрахунок первісного кредитора ТзОВ «Лінеура Україна», проаналізувавши зміст Договору та Додаткового договору, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з частиною першою та другою статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Так, у Договорі містяться конкретні умови використання коштів, зокрема відсоткові ставки, з якими відповідач ОСОБА_1 ознайомився і які прийняв шляхом підписання відповідного Договору.

Отже, суд встановив, що відповідач був ознайомлений з указаними у вищевказаному Договорі та Додатковому договорі умовами користування кредитними коштами і на них погодився.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційного збільшення на суму 2055.24 грн., суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком нарахування інфляційних витрат позивач нараховує такі витрати з грудня 2019 року до лютого 2022 року на всю суму заборгованості за Договором у розмірі 10855.24 грн.

Водночас, як установлено судом, вказана сума заборгованості за Договором сформована станом на 23.02.2022. Таким чином, обґрунтованим є нарахування інфляційних втрат на всю суму заборгованості у розмірі 10855.00 грн за період з 30.12.2019 до 23.02.2022 і їх розмір становить 2055.24 грн.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову у цій частині і стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних витрат у розмірі 2055.24 гривень.

Щодо судових витрат:

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Згідно зі ст.133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн., суд зазначає наступне.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124 св 20) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

З наданих до матеріалів справи доказів вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу позивач обґрунтовує; копією договору про надання правничої допомоги від 29.05.2026 № 211080162, укладеним між ТзОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» та адвокатом Дзундза О.В. копією розрахунку суми судових витрат; копією акта приймання-передачі наданих послуг від 29.05.2026 згідно з Договором надання правничої допомоги від 29.05.2026 № 211080162, відповідно до якого перелік виконаних робіт (наданих юридичних послуг) становить: підготовка позову, збирання доказів, підготовка процесуальних заяв для справи, усні консультації з питань застосування чинного законодавства, що становить 7000,0 грн; платіжною інструкцією від 03.06.2026 № 3078 про оплату за надані послуги за договором про надання правничої допомоги від 29.05.2026 № 211080162; копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (а. с37-40).

Відповідно до частин 4-6 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладено в пунктах 33-34, 37 додаткової постанови від 07.07.2021 у справі №910/12876/19, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі № 914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Вирішуючи питання про стягнення витрат позивача на правничу допомогу, суд ураховує складність справи, яка є типовою. Відсутні будь-які дані збирання доказів, підготовки процесуальних заяв для справи станом на 01.06.2026. Також, суд ураховує не співмірність між ціною позову (12940.24 грн) та заявленою до стягнення сумою витрат на правничу допомогу (7000,0 грн).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи складність справи, об`єктивно наданий адвокатом обсяг послуг, затрачений ним час на надання таких послуг, критерій реальності таких витрат та пропорційність складності справи вартості послуг адвоката, не співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката із ціною позову, на переконання суду, заявлена до стягнення сума витрат на правничу допомогу у розмірі 7000,0 грн є необґрунтованою і не співмірною, а тому підлягає зменшенню до 5000,0 грн. Така сума, на думку суду, буде відповідати принципу справедливості, співмірності і є доведеною стороною позивача.

Таким чином, вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягають задоволено частково.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що під час розгляду справи в суді позивачем понесені витрати у вигляді судового збору за подання позову до суду в сумі 2662.40 гривень, оскільки вимоги позивача задоволено повністю, тому з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф»» підлягає стягненню сплачена сума судового збору.

Керуючись ст.ст. 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280-283, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ,

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» (79013, м. Львів, вул. С. Бандери, 87, оф. 54 ЄДРПОУ 42655697)

заборгованість за Договором фінансового кредиту №310166 про надання коштів на умовах від 04.12.2019 в розмірі 12 940,24 гривень (дванадцять тисяч дев`ятсот сорок гривень 24 копійки), з яких:

- 3 500,00 гривень - заборгованість по тілу кредиту;

- 7 385,00 гривень - заборгованість по відсотках (та прострочені відсотки);

- 2 055,24 гривень - інфляційне збільшення ;

та

- 2662.40 гривень (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) судового збору,

- 5000.00 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідачам, які не з`явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф»: 79013, м. Львів, вул. С. Бандери, 87, оф. 54, ЄДРПОУ 42655697

Представник позивача Дзундза Ольга Володимирівна: 80400, Львівська область, м. Кам`янка-Бузька, вул. Героїв Небесної сотні, 34/33, ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_2 , тел. НОМЕР_3

Відповідач ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 , ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_3

Суддя С.В.Кодінцева

Оригінал: reyestr.court.gov.ua