Суд: Південноукраїнський міський суд Миколаївської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 18 жовтня 2026 р.
Справа: №486/306/26
Суддя: Волощук О. О.
Справа № 486/306/26
Провадження № 2/486/1575/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2026 року м. Південноукраїнськ
Південноукраїнський міський суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Волощук О.О.,
за участю секретаря судового засідання Грабовської А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2026 року ТОВ «Українські фінансові операції» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 07.10.2024 року між ТОВ «ЛНЕУРА УКРАЇНА» (Первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено Договір № 5022458 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (надалі - Договір). На умовах, встановлених Договором, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 , зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: Відповідно до п. 1.2. тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 10000 грн. Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 07.10.2024 року по 02.10.2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 15 днів. На пільговий строк 15 днів з позичальником погоджено умови пільгового кредитування (пониженої відсоткової ставки) на умовах 1 відсотків у день, проте позичальником не виконано зазначених у договорі умов і до нього у яку результат застосовано повну ставку кредитування у розмірі 1 % у день. На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку Відповідачем вказано особисто під час укладання Договору. Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 10000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану Банком АТ КБ «ПриватБанк», що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «ПЕЙТЕК». Відповідно до реквізитів Договору № 5022458 від 07.10.2024 року, укладеного між сторонами, Відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «49410». Зарахування кредитних коштів на платіжну карту Відповідача відбулось через платіжну систему, на підставі укладеного Договору про організацію переказу коштів між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ПЕЙТЕК». За інформацією в листі ТОВ «ПЕЙТЕК», відповідно до зазначеного договору № 5022458 від 07.10.2024 було успішно перераховано грошові кошти у сумі 10000 грн. на платіжну карту № НОМЕР_1 . Згідно з п.3.1. Договору, Проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. . Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт». Пунктом 1.4.1. Договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 1 % в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 Договору. Враховуючи невиконання Відповідачем своїх боргових зобов`язань перед Первісним кредитором, 02.06.2025 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу № 02-1/06/2025 за плату відступило, а ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до Відповідача. Враховуючи норми чинного законодавства України, зазначені вище, те, що за Договором факторингу №02-1/06/2025 від 02.06.2025 року до Позивача перейшло право грошової вимоги заборгованості до Відповідача, вимоги Позивача до Відповідача є доведеними та обґрунтованими, а отже заборгованість за тілом кредиту підлягає стягненню у сумі 10000 грн. За даними поденного розрахунку заборгованості, сформованого Первісним кредитором, вбачається, що у період з дати укладання Договору, а саме: з 07.10.2024 року по 02.10.2025 року (Дата укладання Договору факторингу), у Відповідача перед Первісним кредитором утворилась заборгованість за нарахованими процентами за користування грошовими коштами у межах погодженого строку дії Договору у розмірі 23900,0 грн. Відповідно до умов строк дії п. 1.3 Договору №5022458 строк кредиту 360 днів: з 07.10.2024 року по 02.10.2025 року. Станом на дату укладання Договору факторингу від 02.06.2025 року № 02-1/06/2025, строк дії Договору №5022458 від 07.10.2024 року не закінчився. А тому, в межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та Відповідачем, ТОВ «Українські фінансові операції» з дати факторингу 02.06.2025 року донараховано відсотки за (122 календарних днів). 10000 грн * 1 % = 10000 грн* 122 календарних дні = 12200 грн. відсотки нараховані ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ». Тому просить стягнути з ОСОБА_1 , заборгованість, в розмірі 46100 грн. 00 коп., сплачений судовий збір, у розмірі 2662 грн. 40 коп., та витрати на правову допомогу, в розмірі 10000 грн.
Ухвалою Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 24.02.2026 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено до розгляду на 24.03.2026 року. Також ухвалою суду за клопотанням представника позивача витребувано додаткові докази по справі.
Заочним рішенням Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 28.04.2026 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованість за кредитним договором № 5022458 від 07.10.2024 в загальному розмірі 46100 грн., з яких: 10000 грн. заборгованість за кредитом; 23900 грн. заборгованість за відсотками, нарахованими первісним кредитором; 12200 грн. заборгованість за відсотками, нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції». Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» 2662,40 грн. судового збору та 3000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
26.05.2026 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення, в якій просить суд скасувати заочне рішення по справі за позовом ТОВ «Українські фінансові операції» до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги мотивує тим, що копію вказаного рішення ним отримано лише 08.05.2026, після реєстрації в системі Електронний суд. До 08.05.2026 відповідач не отримував копії ухвали про відкриття провадження і позовної заяви з додатками за місцем реєстрації місця проживання. У зв`язку з чим він, як відповідач у справі, не знав про наявність цієї судової справи, відповідно не міг подати до суду відзив на позовну заяву. Повістки про виклик до суду відповідач не отримував. Повідомлення з Укрпошти також не надходили, тому він ніяк не міг знати про те, що 28.04.2026 відбудеться судове засідання у цій справі. Окрім того зазначає, що з 11 жовтня 2023 року він є військовослужбовцем, а з 05 січня 2025 року ніс службу у м. Запоріжжя. 24 січня 2025 року був поранений і отримав травму пов`язану з проходженням військової служби. Враховуючи вищевикладене, саме за вищевикладених обставин він був позбавлений можливості подати до суду відзив на позовну заяву, з`явитись на судове засідання та повідомити суду про причини своєї неявки на судове засідання. У зв`язку з цим, вважає, що заочне суду рішення підлягає перегляду для реалізації його права, наданого процесуальним законодавством України, яке охороняється Конституцією та положеннями Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка ратифікована Україною в законному порядку, що надає право людині на справедливий судовий розгляд і законний захист прав. Щодо заявлених позовних вимог позивачем відповідач зазначив, що на нього, як на військовослужбовця, який проходить військову службу в особливий період, поширюються пільги, передбачені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме - він звільнений від нарахування і сплати процентів за споживчим кредитом та неустойки, а кредитні установи під час дії особливого періоду не має права нараховувати відсотки, а у випадку нарахування - зобов`язані їх списати. З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків за договором №5022458 від 07.10.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту в сумі 36100 грн. задоволенню не підлягають, оскільки відповідач, як військовослужбовець, згідно з п. 15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» звільняється від сплати процентів в особливий період.
Тому просить суд переглянути заочне рішення Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 28.04.2026 у справі № 486/306/26 за позовом ТОВ «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором; скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального позовного провадження; стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» заборгованість за договором від 07.10.2024 №5022458 у розмірі 10000 грн., в іншій частині позовних вимог – відмовити; вирішити питання про розподіл судових витрат у порядку визначеному ст. 141 ЦПК України та зменшити суму витрат на правничу допомогу; справу №486/306/26 розглядати без участі відповідача ОСОБА_1 , за наявними матеріалами справи.
Ухвалою суду від 05.06.2026 року прийнято заяву до провадження та призначено до розгляду.
Ухвалою суду від 26.06.2026 задоволено заяву відповідача про перегляд заочного рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Скасувано заочне рішення Південноукраїнського міського суду Миколаївської області у справі №486/306/26 за цивільним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Призначено справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, до розгляду в судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, в заяві просив про розгляд справи без його участі.
Згідно статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Судом встановлено, що 07.10.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 5022458 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 , зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором, що підтверджується копією Паспорту споживчого кредиту від 07.10.2024, копією Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) від 07.10.2024 та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
Відповідно до копії Розрахунку заборгованості за Договором № 5022458 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 07.10.2024 року, внаслідок невиконання відповідачем обов`язків, передбачених вказаним договором, станом на 02.06.2025 року виникла заборгованість у розмірі 38900 грн.
Відповідно до копії Листа № 20250610-1660 від 10.06.2025 року, ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» надає послуги з переказу коштів без відкриття рахунків, між ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» та ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» було укладено Договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_2 від 03.01.2024. Відповідно до зазначеного Договору, 07.10.2024 року було успішно перераховано кошти, в сумі 10000 грн., на платіжну картку клієнта ОСОБА_1 , від ТОВ «ЛІНЕУРА Україна».
Згідно з копією Договору факторингу №02-1/06/2025 від 02.06.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНИ», укладено вказаний договір, відповідно до умов якого: Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.
Відповідно до виписки АТ КБ «ПриватБанк» підтверджено, що в банку, на імя ОСОБА_1 емітовано карту № НОМЕР_3 , в період з 07.10.2024 по 12.10.2024 було зарахування коштів на суму 10000 грн. від 07.10.2024, призначення: P2P_IS_CR,KYIV.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договір та інші правочини.
В частині 1 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Згідно з ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» ч.3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Як визначено в ч.6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з приписом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона- підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.
Відповідно до ч. 1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони підтверджуються, доходить висновку, що позов слід задовольнити частково з таких підстав.
Умовами Договору № 5022458 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 07.10.2024 року передбачені наступні істотні умови кредитування: сума кредиту 10000 грн., процентна ставка 1 % за один день користування кредитом, з умовами угоди відповідач ознайомлений, про що свідчить його електронно-цифровий підпис. Через невиконання відповідачем умов договору виникла заборгованість в розмірі – 46100 грн. 00 коп., яка складається з: 10000 грн. заборгованість за кредитом; 23900 грн. заборгованість за відсотками, нарахованими первісним кредитором; 12200 грн. заборгованість за відсотками, нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції». Вказана заборгованість підтверджується розрахунком.
Враховуючи що відповідач за договором кредиту не виконує взяті на себе зобов`язання, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10000 грн.
Щодо стягнення з відповідача заборгованості за відсотками в розмірі 23900 грн., нарахованими первісним кредитором та заборгованості за відсотками нарахованими позивачем у розмірі 12200 грн., суд зазначає наступне.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Дана пільга поширюється та діє для військовослужбовців з початку (18.03.2014) і до закінчення особливого періоду, для резервістів та військовозобов`язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду. Банки під час дії особливого періоду не мають право нараховувати відсотки, а у випадку нарахування - зобов`язані їх списати. Для реалізації вказаного права на пільгу, необхідно письмово повідомити банк про проходження військової служби та надати підтверджуючі документи (копію військового квитка з відповідною службовою відміткою, копію довідки про призов військовозобов`язаного на військову службу, копію витягу з наказу або довідки про зарахування до списків військової частини).
Національний Банк України у своєму листі від 02 вересня 2014 року №18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року №322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг з наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 проходить військову службу з 11.10.2023 у військовій частині № НОМЕР_4 , що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_5 виданого ОСОБА_1 , з якого вбачається, що останній прийнятий на військову службу за контрактом.
Також відповідно до довідки форми ОК-5 Пенсійного фонду України, виданої ОСОБА_1 , за звітний 2025 рік останньому здійснювалися нарахування Військовою частиною НОМЕР_6 та Військовою частиною НОМЕР_4 .
Відповідно до довідки №46 від 13.01.2025 Військової частини НОМЕР_6 , старший солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_7 ( АДРЕСА_1 ) з 05.01.2025.
Отже, на відповідача, як на військовослужбовця, який проходить військову службу в особливий період, поширюються пільги, передбачені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто він звільняється від нарахування і сплати процентів за споживчим кредитом та неустойки, а кредитні установи під час дії особливого періоду не мають права нараховувати відсотки, а у випадку нарахування - зобов`язані їх списати.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14.05.2021 у справі №502/1438/18.
За наявності позову про стягнення боргу за кредитним договором «суди повинні самостійно здійснювати перерахунок кредитної заборгованості з огляду на поширення на позичальника пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (зменшити визначений банком обсяг заборгованості за тілом кредиту на суми зарахованих платежів на погашення штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом).». Даний висновок щодо застосування відповідних норм права висловлено, у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року по справі №642/548/21, де зазначено, що аналіз статті 14 Закону України "Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей" дає підстави зробити висновок, що перелік пільг військовослужбовців та членів їх сімей закріплений у пунктах 1-12 цього Закону та право на отримання саме цих пільг потребує наявність відповідного посвідчення.
Разом з цим пункт 15 статті 14 Закону України "Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей" є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.
З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача нарахованих процентів за договорои №5022458 від 07.10.2024 задоволенню не підлягають, оскільки відповідач, як військовослужбовець, згідно з п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» звільняється від сплати процентів в особливий період.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог частково та стягнення з відповідача на користь позивача 10000 грн. заборгованості за тілом кредиту.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, п.п. 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Позивачем заявлено вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 10000,00 гривень.
Як встановлено судом, між позивачем та адвокатом Дідухом Є.О. укладено договір №01/08/2024-А про надання юридичних послуг від 01.08.2024. Відповідно до акту №5022458 від 15.12.2025, приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором №№01/08/2024-А про надання правничої допомоги від 01.08.2025, загальна вартість послуг, наданих позивачу становить 10000,00 грн.
Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.4 ст. 137 ЦПК України.
У постанові від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 Верховний Суд зазначив, «що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України.
При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини третьої статті 137 ЦПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини третьої статті 141 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу)».
Відповідач заперечує щодо витрат на правову допомогу позивачу вартістю 10000 грн, вважаючи, що розмір витрат має бути спів мірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, посилаючись на ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов?язані з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на обставини справи, позицію відповідача, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, ціну позову, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, тривалість судового розгляду, значення справи для сторін, суд вважає, що розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, вартість послуг є вочевидь завищеною, тому наявні підстави для часткового їх відшкодування відповідачем, пропорціно задоволеним вимогам у розмірі 2170 грн.
У відповідності до ч.1 ст. 141 ЦПК України у зв`язку із частковим задоволенням позову з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме в сумі 577,7 грн. (21,7%)
Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-82, 89, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 273, 280, 354, 355, 633-639, 1048-1050, 1054 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (код ЄДРПОУ 40966896, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 40) заборгованість за кредитним договором № 5022458 від 07.10.2024 у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок за тілом кредиту.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (код ЄДРПОУ 40966896, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 40) 577 (п`ятсот сімдесят сім) гривень 70 копійок судового збору та 2170 (дві тисячі сто сімдесят) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Повний текст рішення складено 19.10.2026.
Суддя О.О. Волощук
Оригінал: reyestr.court.gov.ua