Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №487/7575/26 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Суд: Заводський районний суд м. Миколаєва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: визнання права власності

Дата: 20 жовтня 2026 р.

Справа: №487/7575/26

Суддя: Лагода А. А.

Справа № 487/7575/26

Провадження № 2/487/4540/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2026 Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді: Лагоди А.А.,

за участю секретаря: Мамчур К.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, -

ВСТАНОВИВ:

14.09.2026 сторона позивача звернулись до суду з вказаним позовом. Просить суд визнати за собою право власності на житлову квартиру АДРЕСА_1 .

Позов обґрунтовано тим, що починаючи з 29.12.2000 позивач проживає, а з 15.02.2001 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Заселення позивача у вказану квартиру відбулось на підставі ордеру №892 серія 002635 від 29.12.2000, який виданий на підставі рішення ВК ММР №908 від 29.12.2000. Позивач майже 25 років відкрито володіє та користується вказаною квартирою, сплачує комунальні послуги, підтримує майно в належному стані. За даними КП «МБТІ» інформація щодо реєстрації права власності на вказану вище квартиру відсутня. Ордер на квартиру видавався в рамках квоти АТ «МВТФ «Евіс», яке згідно ухвали господарського суду Миколаївської області від 04.09.2013 у справі №5/103/09 ліквідовано. Позивач, цитуючи положення законодавства про набувальну давність, судову практику, просить визнати за собою право власності на вказану квартиру. Вказані обставини стали підставою для звернення з позовом до суду.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено 14.09.2026 судді Лагоді А.А.

15.09.2026 ухвалою суду позовну заяву залишено без руху та надано час на усунення недоліків позовної заяви.

18.09.2026 від сторони позивача до суду надійшла заява на усунення недоліків з додатками.

Ухвалою від 18.09.2026 відкрито провадження по даній справі та призначено розгляд в порядку загального позовного провадження.

30.09.2026 до суду від представника ММР Коновал Д.О. надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві представник позивача зазначає, що з листа управління активів ММР вбачається,

що рішенням ВК ММР від 29.12.2000 №908 «Про затвердження спільних рішень адміністрації та профкому підприємств, організацій про надання квартир у 117- квартирному житловому будинку по АДРЕСА_3 (2 та 3 під`їзди), видачу ордерів і погоджень із виділенням у власність» підприємству АТ «Евіс» було надано квартиру АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_1 , на склад сім`ї із 4 осіб (вона, чоловік – ОСОБА_2 , дочка – ОСОБА_3 , дочка – ОСОБА_4 ), без виключення із квартирного обліку. Крім того, в архівних матеріалах наявний корінець ордера на зазначену квартиру від 29.12.2000 №892, серія 002635. Квартира складається з 2-х кімнат, житловою площею 30,2 кв.м. Житловий будинок по АДРЕСА_4 до комунальної власності Миколаївської міської територіальної громади не передавався і в архівних матеріалах управління немає інформації про належність квартири АДРЕСА_5 до об`єктів комунальної власності. Листом відділу обліку та управління активами управління активів Миколаївської міської ради зазначається, що житловий будинок по АДРЕСА_4 до комунальної власності Миколаївської міської територіальної громади не передавався і в архівних матеріалах управління немає інформації про належність кв. АДРЕСА_5 до об`єктів комунальної власності. Миколаївська міська рада не є власником спірної квартири та не може вважатися суб`єктом, який порушує чи не визнає право власності позивачки. Позивачка була вселена до спірної квартири не шляхом фактичного заволодіння чужим майном, а на підставі рішення ВК ММР та ордера на житлове приміщення. Отже, з моменту вселення їй було достеменно відомо про правову підставу користування квартирою та порядок її отримання. Таким чином, первісне володіння позивачки виникло як користування житловим приміщенням, а не як володіння майном як власником. Позивачка не довела добросовісність саме на момент заволодіння майном. Навпаки, з її власних пояснень та доданих доказів убачається, що вона знала про рішення виконкому, ордер та про те, що квартира була надана через АТ «Евіс». За таких обставин відсутня одна з обов`язкових умов набуття права власності за набувальною давністю. Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником (постанова Верховного Суду від 28.04.2020 у справі №552/1354/18). Позивач, як володілець майна, повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього. Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном. Відповідач вважає, що у даній справі не має законних підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Ухвалою суду від 14.10.2026 закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті.

Сторона позивача в судове засідання не з`явилась, надано до суду заяву представника про розгляд справи за наявними матеріалами та згідно якої просить задовольнити позов.

Сторона відповідача в судове засідання не з`явилась, представник у відзиві просить розглядати справу у свою відсутність з урахуванням наданих заперечень.

Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи і оцінивши отримані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 29.12.2000 прийнято рішення №908 «Про затвердження спільних рішень адміністрації та профкому підприємств, організацій про надання квартир у 117-квартирному житловому будинку по АДРЕСА_3 (2 та 3 під`їзди), видачу ордерів і погодження із виділенням у власність», яким затверджено спільні рішення адміністрації та профкому підприємств, організацій про надання квартир у 117-квартирному (1 черга на 81 квартиру) житловому будинку по АДРЕСА_3 , побудованого АТ ВТ «Житлопромбуд-8»: …АТ «Евіс»…, вирішено кв. АДРЕСА_5 , 2-кімнатна, житловою площею 30,2кв.м. ОСОБА_1 , на склад сім`ї із 4 осіб (вона, чоловік, 2 дочки), без виключення із квартирного обліку. Відділу обліку та розподілу житла видати ордери на квартири.

Відповідно до списку на отримання житла по АДРЕСА_3 до рішення №908 від 29.12.2000 зазначено осіб: ОСОБА_1 , 1960р.н., інженер-технолог АТ «Евіс», ОСОБА_2 , чоловік, 1967р.н., викладач, ОСОБА_5 , дочка, 1989р.н., учениця, ОСОБА_2 , дочка, 1990р.н., учениця.

29.12.2000 ОСОБА_1 було видано ордер на житлове приміщення №892 серія 002635 на право заселення житлового приміщення житловою площею 30,2кв.м., яка складається із (двох) у квартирі (ізольована), за адресою: АДРЕСА_6 . В ордері зазначено склад сім`ї з чотирьох осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 чоловік, ОСОБА_5 , дочка, ОСОБА_2 , дочка.

20.03.2026 Управління комунального майна ММР листом №7329/10.01-08/10/2/26 повідомило позивачку стосовно приватизації квартири, що житловий будинок по АДРЕСА_2 не належить до комунальної власності Миколаївської міської територіальної громади. Також, в листі є посилання на рішення ВК ММР від 29.12.2000 №908 із акцентуванням на тому, що в п.1 рішення не передбачено виділення квартир у власність громадян, приватизація квартир АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 по АДРЕСА_4 міським органом приватизації не проводилась. За інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань діяльність АТ «МВТФ «Евіс» припинено у 2013 році на підставі ухвали Господарського суду Миколаївської області від 04.09.2013 у справі №5/103/09. На цій підставі рекомендовано вирішувати питання визнання права власності на вказану квартиру в судовому порядку.

29.05.2026 листом №13974/40.02/40020/26 КП «МБТІ» повідомило позивача, що право власності станом на 28.12.2012 на квартиру АДРЕСА_1 не реєструвалось.

17.04.2026 листом №119/3.1.5-32636-2026 ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» повідомило позивача, що станом на 31.03.2026 за особовим рахунком № НОМЕР_1 АДРЕСА_2 заборгованість/переплата відсутні.

17.04.2026 листом №17/04 ОСББ «Погранична №3» повідомило позивача, що станом на 17.04.2026 заборгованість з оплати за водопостачання та водовідведення, за опалення, по внесках перед ОСББ немає.

В копії технічного паспорту від 18.08.2026 виготовленому КП «МБТІ» на квартиру АДРЕСА_1 , замовник ОСОБА_1 , зазначено в експлікації приміщень, поверх 10, загальна площа 61.6кв.м., житлова 30.3кв.м. яка складається з коридор 6.6 кв.м., кухня 8.7кв.м., ванна 5,кВ.м., вбиральня 1,4кв.м., житлова 8.9кв.м., житлова 21,4кв.м., коридор 6,1кв.м., лоджія 1.6кв.м., балкон 0,5кв.м., балкон 0,3кв.м., балкон 0,3кв.м.

Як свідчить відмітка в копії паспорту серії НОМЕР_2 позивачка ОСОБА_1 зареєстрована по АДРЕСА_12 , що також підтверджує витяг з реєстру територіальної громади від 20.04.2026.

Відповідно до Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 25.05.2026 №478718821 запис відносно кв. АДРЕСА_1 – відсутній.

За інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 17.09.2013 внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи АТ «МВТФ «Евіс» (код ЄДРПОУ 00309559) у зв`язку з визнанням її банкрутом на підставі судового рішення від 04.09.2013 у справі №5/103/09 Господарський суд Миколаївської області.

Правовою підставою позову позивач зазначає ст.344 ЦК України, однак в якості доказів надає лист Управління комунального майна ММР №7329/10.01-08/10/2/26 від 20.03.2026 на звернення позивача від 02.03.2026 та від 17.03.2026 стосовно приватизації квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч.2, 3 ст.12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 1 статті 344 ЦК України встановлено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Разом із цим добросовісність свідчить про те, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

Тобто, давність володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 у справі № 910/17274/17 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.01.2019 у справі №755/16913/16-ц.

Отже, що на момент вселення до вказаної вище квартири з сім`єю позивачу було достовірно відомо про те, що ця квартира їм не належить та було відомо кому саме вона належить.

З огляду на вищевикладені висновки Верховного Суду, суд вважає, що доводи позивача про те, що вона майже 25 років добросовісно безперервно володіє вищевказаною квартирою, до уваги судом не приймаються, оскільки ці дії позивача не свідчать про набуття нею права власності на нерухоме майно та не є підставою для набуття такого права.

На підставі наведеного, суд вважає, що позовні вимоги є не обґрунтованими, не доведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю – залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Миколаївська міська рада, ЄДРПОУ: 26565573, яке розташоване за адресою: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20.

Суддя А.А. Лагода

Оригінал: reyestr.court.gov.ua