Рішення від 19 жовтня 2026 р. у справі №710/327/26 — Шполянський районний суд Черкаської області

Суд: Шполянський районний суд Черкаської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: визнання права власності

Дата: 19 жовтня 2026 р.

Справа: №710/327/26

Суддя: Щербак О. В.

Справа № 710/327/26 Провадження № 2/710/1013/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.10.2026 м. Шпола

Шполянський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді – Щербак О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання – Кисличенко Л.А.,

представника позивача – адвоката Дем`яненко К.О.,

відповідачки ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить визнати за нею право власності за набувальною давністю на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

В обгрунтування позову зазначила, що житловий будинок за номером АДРЕСА_1 належав їй, ОСОБА_2 . Вона переоформила будинок на свого сина, ОСОБА_3 , який у свою чергу переоформив право власності на будинок (подарував) на ОСОБА_1 . Вказала, що фактично після переоформлення права власності на свого сина залишилась проживати у будинку. 3 2010 року вона мирно володіє, утримує, веде господарську діяльність в вищезазначеному будинку. Вона проводила як поточні, так і капітальний ремонт, обслуговувала прибудинкову територію, вела господарство. Ні ОСОБА_3 , ні ОСОБА_1 будинком не цікавились та всі ці роки не займались ним, не були навіть присутні у ньому. Комунальні послуги за вищезазначений будинок сплачувала саме вона. ОСОБА_1 без жодних повідомлень чи попереджень, навіть не відвідуючи будинок виставила останній на продаж, тим самим має намір залишити свою бабусю, яка протягом 15 років утримує будинок, сплачує комунальні послуги, проводить ремонти в ньому, без жодного житла та можливості на існування в такий важкий на даний момент час. Вказала, що таким чином підсумовуючи вищевикладене вона вільно та добросовісно володіє нерухомим майном, а тому єдиним способом захисту свого права був обраний нею - визнання права власності за набувальною давністю.

Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 27.03.2026 відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

10.04.2026 відповідач подала відзив, у якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог. В обгрунтування заперечень проти позову вказала, що позивач надала недостовірну інформаці. Про те, що спірний будинок належав їй. Так, будинок по АДРЕСА_1 в с. лебедин належав до 2007 року бабусі відповідачки, ОСОБА_4 . Після її смерті відкрилась спадщина за заповітом у рівних частинах її чоловіку, ОСОБА_5 ( діду відповідачки) та ОСОБА_3 ( батькові відповідачки). У подальшому право власності на вказаний будинок на підставі судових рішень 2009 та 2013 років перейшоло вцілому до її батька , ОСОБА_3 , який у 2025 році подарував будинок їй. Таким чином, позивачка жодного відношення до спірного будинку ніколи не мала, а заселилася у нього з доброї волі власника, ОСОБА_3 , а потім і її. При цьому ОСОБА_2 було добре відомо , хто саме є власником будинку і хто надав їй дозвіл на проживання у ньому. Також вказала, що ОСОБА_2 у 2017 році продала квартиру АДРЕСА_2 , яка належала позивачці та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності, однак жодних коштів після продажу останньому не надходило, що свідчить про недобросовісність позивачки. Вказала, що позивачка має у власності земельну ділянку, яку здає в оренду та отримує кошти, а отже має можливість придбати або орендувати житло. Також вказала, що вона має неповнолітню доньку і вони не мають іншого житла у власності крім спірного будинку. Однак вони не мають можливості користуватися ним через поведінку ОСОБА_2 , яка постійно створює конфлікти та сварки, у зв`язку з чим вона була змушена в червні 2025 року звернутися до поліції.

Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 26.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Позивач у судове засідання не з`явилася, про час , дату та місце розгляду справи повідомелена належним чином. У письмовій заяві від 22.04.2026 ОСОБА_2 вказала, що вона у 1971 році одружилася з ОСОБА_5 та у них народився син, ОСОБА_6 . Уподальшому вона з сином пішла від чоловіка. Ій надали маленьку квартиру. Не заперечує, що власником будинку була ОСОБА_4 , та вона її умовила залишити спадщину також на сина. Вона їздила на заробітки , ховала ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , роздала борги за ОСОБА_8 , син не допомагав. В подальшому вона займалася спадщиною та оформленням будинку на сина, син цим не займався. Квартиру вона продала та давала кошти сину на придбання автомобілів. Вона не хотіла, щоб син її прописував у будинку, але він її вговорив, казав « це ж твій будинок». Вона там провела ремонтні роботи. Іншого житла вона не має.

Представник позивачки у судовому засіданні позовні вимоги підтримала за обставин , які вказані у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов не визнала, зазначивши обставини, вказані у відзиві на позов.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини.

Відповідно до рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 16 квітня 2009 року, яке набрало законної сили 26 квітня 2009 року, у справі № 2-423/2009 розділене спадкове майно померлої ОСОБА_9 та за ОСОБА_3 і ОСОБА_5 визнано право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , в рівних частках по частці, відповідно кожному ( том 1 а.с.133,134).

Відповідно до ухвали Шполянського районного суду Черкаської області від 12 червня 2009 року, яка набрала законної сили 18 червня 2009 року, у справі № 2-578/09, судом затверджено мирову угоду, відповідно до якої ОСОБА_3 виділяєтьсяв натурі 66/100 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 виділяється 34/100 частнини у вказаному будинку ( том 1 а.с.132).

Згідно з рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 04 лютого 2013 року, яке набрало законної сили 15 лютого 2013 року за ОСОБА_3 визнано в порядку спадкування після смерті батька, ОСОБА_5 , право власності на 34/100 частини житлового будинку адресою: АДРЕСА_1 ( том 1 а.с.131).

Із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно … № 358720049 від 16.12.2023 вбачється, що право власності на 66/100 та 34/100 частини житлового будинку адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване за ОСОБА_3 ( том 1 а.с. 129).

Відповідно до договору дарування від 12 березня 2025 року, посвідченогодержавним нотаріусом Першої черкаської державної нотаріальної контори , ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , подарував ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , земельну ділянку площею 0,2500 га, що розташована у АДРЕСА_1 , з розташованим на ній домоволодінням з господарськими та побутовими спорудами, що знаходиться у АДРЕСА_1 ( том 1 а.с.124-126).

Право власності ОСОБА_1 зареєстроване у Державному реєстрі речових прав, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав № 417569199 та № 417569535 від 12 березня 2025 року ( том 1 а.с. 82,127,128).

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є донькою ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого 10 квітня 2000 року, та свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 02 березня 2019 року, відповідно до якого ОСОБА_11 змінила прізвище на ОСОБА_12 ( том 1 а.с. 121,122.

ОСОБА_1 має дитину, ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 , видане 25 липня 2023 року ( том 1 а.с.123).

Відповідно до повідомлення ВПД №2 Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області від 08.07.2025 на адресу ОСОБА_14 , вказно , що повідомлення щодо конфлікту з бабусею ОСОБА_15 зареєстроване в ЄО № 16384 від 13 червня 2025 року та у зв`язку з відсутністю даних, які б вказували на наявність кримінального правопорушення, підставі для внесення інформації до єдиного реєстру досудових розслудувань відсутні ( том 1 а.с.137).

Відповідно до рахунків за послуги з розподілу природного газу за період 2020 – 2024 вказані послуги надані : споживач ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_1 та відповідно до фіскальних чеків за вказаний переод здійснені оплати за спожитий газ ( том 1 а.с.15-42).

Відповідно до довідки Виконавчого комітету шполянської міської ради ОТГ № 980 від 04листопада 2025 року, за підписом старости Лебединського старостинського округу Надії Рудас, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 25 січня 2010 року в господарстві частини ОСОБА_5 та частини ОСОБА_3 та була знята з реєстрації 06 травня 2024 року за заявою власника ОСОБА_3 . ОСОБА_2 проживає у вказаному будинку без реєстрації, іншого житла немає ( том 1 а.с. 84).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно … № 471103989 від 02.04.2026 ОСОБА_16 на праві власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 7125782600:03:001:0072, щодо якої укладений договір оренди 26.06.2024 ( том 1 а.с.135).

Також на а.с. 43-67 надані фото будинку без розпізнавальних знаків ( щодо адреси) та окремих частин ( дверей, вікон, паркану тощо).

На а.с. 68- 80 містяться копії заяв, адресовані « До компетентного органу» ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , на які посилається позивач, як на підтвердження обставин, викладених в обгрунтування позову. Однак суд такі не оцінює, оскільки , відповідно до приписів статтей 90,91,219,230 ЦПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи, і свідок викликається до суду для допиту, при цьому попереджається про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання і відмову від давання показань та приводить його до присяги. Клопотань про виклик вказаних осіб для допиту до суду не надходило.

За приписами ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Звертаючись до суду, позивачі обгрунтовували своє право на спірний об`єкт нерухомості тим, що вона є колишнею власницею, тривалий час проживає у ньому та проводить ремонти, сплачує комунальні послуги і іншого житла у неї немає, таким чином вона вже протягом більше десяти років відкрито, безперервно володіє нерухомим майном, тому вважає, що набула право власності на житловий будинок у порядку ст.344 ЦК України.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

За змістом частини пятої статті 11 ЦК України цивільні права можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У частині першій статті 344 ЦК України передбачено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Аналіз указаної норми дає підстави для висновку, що за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно.

При цьому необхідно виходити з того, що володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Отже суду при вирішенні спору належить встановити саме факт добросовісності заявника на момент отримання ним майна, а саме, що у позивача, як володільця майна не могло бути сумнівів у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником. Такий висновок міститься у рішеннях Верховного Суду у справах № 199/9518/15-ц від 07 травня 2018 року № 307/51/17, від 10 травня 2018 року та № 296/6949/17 19 вересня 2018 року, 15 червня 2023 року у справі № 359/8844/20 .

За набувальною давністю може бути визнане право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, а також на майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 26 травня 2021 року у справі № 214/3083/18 , від 24 червня 2021 року у справі № 219/49/20 , від 23 вересня 2021 року у справі № 206/1759/20.

Відповідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 відсутність добросовісності в позивача під час заволодіння ним спірним майном звільняє від потреби аналізувати інші умови набуття права власності за набувальною давністю, передбачені статтею 344 ЦК України.

Із наявних доказів у справі встановлено, що власником спірного будинку з 2009 та 2013 року по 2025 рік був ОСОБА_3 , син позивачки ( доказів чого суду не надано, поряд з цим сторони вказаний факт не заперечували), який у 2025 році подарував будинок донці, ОСОБА_1 , таким чином житловий будинок по АДРЕСА_1 має власника, яка не відмовляється від своєї власності.

Також встановлено, що позивачка проживає у спірному будинку з 20210 року, чого не заперечувала відповідачка та вказувала, що позивач проживала у ньому зі згоди її батька, колишнього власника будинку. Поряд із тим, між сторонами виникли суперечки щодо користування нерухомим майно, що свідчить про виникнення між сторонами правовідносин, які регулюється нормами ЦК України, відмінними від тих, з приводу яких подано позов.

Отже, із встановлених обставин у справі вбачається, що позивачка, була обізнанана щодо власника спірного майна та підстав набуття нею права власності на це майно, що виключає добросовісність заволодіння чужим майном.

Посилання заявниці на те, що вона здійснювала ремонти у будинку ( факт чого при розгляді справі не доведений належними доказами), не має іншого житла не може бути підставою для застосування положень статті 344 ЦК України, оскільки, як вже зазначалось судом, за набувальною давністю може набуватися право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, що у цій справі позивачем не доведено.

Таким чином позивачем не доведено умов для набуття права власності за набувальною давністю на спірний будинок на підставі статті 344 ЦК України, оскільки факт наявності власника спірного будинку виключає можливість застосування положень цієї статті Кодексу і задоволення пред`явленого на її підставі позову.

Враховуючи встановлені обставини у справі, правовідносини, які виникли між сторонами, керуючись наведеними нормами матеріального права, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання за позивачами права власності на спірний будинок за набувальною давністю, оскільки остання не є добросовісними набувачами, майно має власника, а відкритість і безперервність користування спірним майном не є достатніми підставами для набуття права власності на нього за правилами статті 344 ЦК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 211, 263-265, ч.1 ст. 354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.В. Щербак

Оригінал: reyestr.court.gov.ua