Вирок від 19 жовтня 2026 р. у справі №755/15001/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Суд: Дніпровський районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Грабіж

Дата: 19 жовтня 2026 р.

Справа: №755/15001/26

Суддя: Галига І. О.

Справа № 755/15001/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" жовтня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62026170010000240 від 13.01.2026 року за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Великі Хутори Харківської області, українця, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, працюючого неофіційно на будівництві різноробочим, військовозобов`язаного, розлученого, який має на утриманні малолітню доньку, ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 5 ст. 407 КК України,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора: ОСОБА_4 ,

захисника: ОСОБА_5 ,

обвинуваченого: ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

22.07.2026 близько о 14 год. 00 хв., ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , призначеного на посаду оператором безпілотних літальних апаратів відділення управління командира батареї 3 артилерійської батареї 1 артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , який відповідно до наказу № 372 від 27.12.2025 без поважних причин та дозволу відповідних командирів, в умовах воєнного стану, самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 та перебував поблизу АЗС «КЛО», що розташована по Броварському проспекту у м. Києві, поблизу станції метро «Дарниця», де в цей момент йому назустріч рухалась потерпіла ОСОБА_6 , у якої на лівому плечі знаходилась текстильна сумка чорного кольору, в якій перебував мобільний телефон марки «Samsung GalaxyA35 5G», імеі1: НОМЕР_2 , імеі2: НОМЕР_3 , чорного кольору, вартістю 7518,33 гривень, гаманець в якому знаходились грошові кошти в сумі 3100 гривень, паспорт громадянина України на ім`я потерпілої, новий костюм, який складається з шортів та футболки сірого кольору, вартістю 1300 гривень.

В цей час у ОСОБА_3 виник злочинний умисел спрямований на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчиненого в умовах воєнного стану, обравши об`єктом свого злочинного посягання чорну текстильну сумку, яка перебувала на лівому плечі у ОСОБА_6 з вмістом вищевказаних речей.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх насліди, з метою власного збагачення, рухаючись на зустріч потерпілій ОСОБА_6 , зрівнявшись в один рівень з нею, повністю усвідомлюючи відкритий характер своїх дій, які є явними для потерпілої, шляхом ривку вирвав текстильну сумку чорного кольору, яка перебувала на лівому плечі потерпілої ОСОБА_6 в якій знаходились: мобільний телефон марки «SamsungGalaxyA35 5G», імеі1: НОМЕР_2 , імеі2: НОМЕР_3 чорного кольору вартістю 7518,33 гривень, гаманець в якому перебували грошові кошти в сумі 3100 гривень, паспорт громадянина України на ім`я потерпілої, новий костюм, який складається з шортів та футболки сірого кольору, вартістю 1300 гривень та побіг в напрямку вулиці Малишка, що у м. Києві.

Після вчинення своїх протиправних дій, ОСОБА_3 покинув місце скоєння кримінального правопорушення та розпорядився викраденим майном на власний розсуд.

Відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи №СЕ-19/111-26/42799-ТВ від 10.08.2026 року, вартість мобільного телефону марки «SamsungGalaxyA35 5G», імеі1: НОМЕР_2 , імеі2: НОМЕР_3 чорного кольору становить 7518,33 гривень.

Таким чином, потерпілій ОСОБА_6 спричинено майнову шкоду на загальну суму 11918,33 грн.

Таким чином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 186 КК України, а саме відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений в умовах воєнного стану.

Крім того, вимогами ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України визначено, що оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Положення ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 17 Закону України «Про оборону України» визначають, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та який діяв на момент вчинення кримінального правопорушення і на теперішній час.

06.02.2023 ОСОБА_3 призвано ІНФОРМАЦІЯ_3 на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та направлено для подальшого проходження військової служби.

Згідно з ч. 6 ст. 2, п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період. Початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Таким чином, з 06.11.2025 солдат ОСОБА_3 почав проходити військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та набув статусу військовослужбовця Збройних Сил України.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 322 від 07.11.2025, солдата ОСОБА_3 призначено на посаду оператора безпілотних літальних апаратів відділення управління командира батареї 3 артилерійської батареї 1 артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 .

Будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, солдат ОСОБА_3 відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, додержуватися військової дисципліни, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг завдань, доручених йому за посадою, не допускати негідних вчинків, у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира, а після повернення доповідати йому про прибуття.

Однак, під час дії воєнного стану, напередодні 26.12.2025 у солдата ОСОБА_3 , виник кримінально-протиправний умисел, спрямований на самовільне залишення військової частини НОМЕР_1 з метою незаконного ухилення від виконання обов`язків військової служби, який він реалізував за наступних обставин.

Так, на виконання свого кримінально-протиправного умислу солдат ОСОБА_3 у порушення вищевказаного законодавства, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою незаконного ухилення від виконання обов`язків військової служби, без поважних причин та дозволу відповідних командирів, в умовах воєнного стану, 26.12.2025 у невстановлений досудовим розслідуванням точний час, але не пізніше 11 год. 00 хв., самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 , що на постійному місці дислокації у АДРЕСА_3 , після чого проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з проходженням військової служби та не вживаючи жодних заходів для повернення до військової частини за місцем несення служби військової частини НОМЕР_1 , до моменту його затримання в порядку ст. 208 КПК України у кримінальному провадженні № 12026100040001706 від 22.07.2026 за ч. 4 ст. 186 КК України.

Таким чином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, а саме самовільне залишення військової частини без поважних причин військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Будучи допитаним в судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) визнав повністю, дав покази, підтвердив вищевикладені обставини його скоєння, зокрема в частині часу, місця та способу вчинення, щиро розкаявся у вчиненому.

Вказав, що дійсно, у його знайомої та потерпілої ОСОБА_6 був конфлікт, який був пов`язаний з грошима, які позичила потерпіла. Так, 22.07.2026 близько о 14 год. 00 хв., він перебував поблизу АЗС «КЛО», що розташована по Броварському проспекту у м. Києві, поблизу станції метро «Дарниця», де помітив потерпілу та вихватив в неї сумку, щоб спонукати її повернути борг. Всі особисті речі потерпілої він переклав в свій пакет, а її сумку викинув. Обвинувачений пояснив, що він мав намір всі речі повернути назад потерпілій після того, як вона поверне борг його знайомій. Крім того, обвинувачений повідомив, що він багато років служить в бойових частинах ЗСУ та має нагороди за службу, а також під час служби отримував поранення, у зв`язку з чим востаннє був переведений в в/ч НОМЕР_1 . У вказаній частині до нього погано відносилися, не відпускали у відпустку та створювали умови, які спонукали його до СЗЧ. Також обвинувачений повідомив, що він дійсно раніше вже залишав військову частину, оскільки в нього народилася дитина і командир його не відпускав додому, однак після облаштування домашнього життя новонародженої дитини він повернувся на службу та був звільнений від кримінальної відповідальності. Обвинувачений підтримав подане його захисником клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 407 КК України на підставі ч. 5 ст. 401 КК України, та щиро розкаявся у вчиненому кримінальному правопорушення, передбаченому ч. 4 ст. 186 КК України.

Крім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення просив суд визнати недоцільним дослідження доказів в частині обставин вчинення даного злочину, так як повністю погоджується з встановленими обставинами.

Покази обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності його позиції.

За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують його особу, тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження та інших з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченого. Суд, у відповідності до положень Кримінального Кодексу України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, а саме - у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчиненому в умовах воєнного стану, а також у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, а саме - у самовільному залишенні військової частини без поважних причин військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.

При цьому, з урахуванням, висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах відображеного у постанові Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 22 березня 2018 року у справі № 521/11693/16-к, судом установлено, що обставини визнані судом у вироку як доведені, з числа регламентованих ст. 91 КПК України, у своїй сукупності підтверджуються процесуальними джерелами доказів, які передбачені ст. 84 того ж Кодексу, та містяться у матеріалах цього провадження, як наслідок, суд вважає, встановленими всі обставини, що мають значення для кримінального провадження шляхом обсягу та порядку дослідження доказів на їх підтвердження, у порядку ст. 349 КПК України.

Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_3 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Так, у рішеннях "Рінгвольд проти Норвегії" від 11 лютого 2003 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, "Абу Зубайда проти Литви" від 31.05.2018 року, а також "Ілашку та інші проти Молдови та Росії" від 08.07.2004 року, Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

Що стосується клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_5 про звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 407 КК України на підставі ч. 5 ст. 401 КК України, то суд приходить до наступних висновків.

Згідно ч. 5 ст. 401 КК України передбачено, що особа, яка під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407, 408 цього Кодексу, може бути звільнена від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, якщо вона добровільно звернулася із клопотанням до слідчого, прокурора, суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби та за наявності письмової згоди командира (начальника) військової частини (установи) на продовження проходження такою особою військової служби.

Крім цього, КПК України доповнено наступними змінами:

1) частину другу статті 286 доповнено абзацом другим такого змісту:

«У разі наявності підстави для звільнення від кримінальної відповідальності, передбаченої частиною п`ятою статті 401 Кримінального кодексу України, прокурор або суд повинен також отримати письмову згоду командира (начальника) військової частини (установи) про можливість продовження проходження військової служби таким підозрюваним або обвинуваченим».

Враховуючи викладене, слід зауважити, що законодавець визначив, що звільнення від кримінальної відповідальності військовослужбовців за ч. 5 ст. 401 КК України можливе за наступних підстав:

1) особа вчинила злочин, передбачений ст. ст. 407, 408 КК України під час воєнного стану вперше;

2) особа підозрюється/обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених лише ч. 5 ст. 407 та ч. 4 ст. 408 КК України, тобто вчинених під час дії воєнного стану;

3) особа добровільно звернулась до слідчого, прокурора або суду про намір повернутись до своєї військової частини або іншої;

4) наявність письмової згоди командира відповідної військової частини на продовження проходження військової служби.

Судом установлено, що 24 лютого 2022 року Президентом України було видано Указ №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який було затверджено Законом України 2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у відповідності до якого в Україні введено воєнний стан. Також Президентом України було видано Указ № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», яким постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Воєнний стан в Україні неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Беручи до уваги дані про особу обвинуваченого, суд враховує те, що хоча він раніше і не судимий, проте ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 19.12.2024 року ОСОБА_3 вже було звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 401 ч.5 КК України за вчинення аналогічного злочину, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України.

Враховуючи викладене, а також, те, що обвинувачений ОСОБА_3 вже не вперше вчиняє кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 407 КК України, а також те, що за місцем несення служби обвинувачений характеризується негативно, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання захисника ОСОБА_5 та звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 407 КК України у даному кримінальному провадженні на підставі ч.5 ст. 401 КК України.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Також, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше не судимий, військовозобов`язаний, учасник бойових дій, нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції», нагороджений Хрестом мужності за оборону Бахмута, має задовільний стан здоров`я, не є інвалідом І чи ІІ групи, спосіб життя, а саме розлучений, має на утриманні малолітню доньку, ІНФОРМАЦІЯ_2 , позицію сторони обвинувачення, сторони захисту щодо необхідної міри покарання; позицію потерпілої, викладену під час підготовчого судового засідання про відсутність претензій до обвинуваченого; відношення обвинуваченого до вчиненого; ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень (злочинів), а саме: його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкцій ч.4 ст. 186 та ч. 4 ст. 407 КК України, у виді позбавлення волі, із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України, оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді позбавлення волі є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень) як ним самим так і іншими особами.

Враховуючи викладене, беручи до уваги характер та тяжкість вчиненого злочину, положення ч. 1 ст. 69 та ч.1 ст. 75 КК України щодо заборони застосування цих норм до осіб, які вчинили, зокрема, злочин, передбачений ст. 407 КК України, суд вважає, що виправлення ОСОБА_3 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, з призначенням йому покарання у виді позбавлення волі.

Дане остаточне покарання (позбавлення волі), визначене ОСОБА_3 на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09 червня 2005 р.; «Фрізен проти Росії» від 24 березня 2005 р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29 листопада 2007 р.).

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

На підставі ст. 72 КК України, слід зарахувати обвинуваченому ОСОБА_3 у строк відбуття покарання строк його попереднього ув`язнення з моменту його фактичного затримання з 22.07.2026 року по 24.07.2026 року із розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_3 у вигляді домашнього арешту у нічний час доби із забороною залишати житло за місцем проживання: АДРЕСА_2 , без дозволу суду, у період часу з 22 год. 00 хв. по 06 год. 00 хв. наступної доби - залишити без змін.

Процесуальні витрати у кримінальному проваджені, вирішено відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.

Питання заходів забезпечення кримінального провадження вирішено, згідно положень ст. 174 КПК України.

Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішено, згідно положень ст. 100 КПК України.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання за:

- ч. 4 ст. 186 КК України - у виді 7 (семи) років позбавлення волі;

- ч. 5 ст. 407 КК України - у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту приведення вироку до виконання, зарахувавши у строк відбуття покарання строк його попереднього ув`язнення з 22.07.2026 року по 24.07.2026 року із розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді домашнього арешту у нічний час доби із забороною залишати житло за місцем проживання: АДРЕСА_2 , у період часу з 22 год. 00 хв. по 06 год. 00 хв. наступної доби - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати за проведення судової експертизи № СЕ-19/111-26/42799-ТВ від 10.08.2026 року в сумі 2888 грн. 16 коп.

Арешт, накладений ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 29.07.2026 року на майно, яке було вилучено в ході огляду місця події, а саме за адресою: м. Київ. вул. А. Малишка, 15/1, а саме: мобільний телефон марки «Samsung Galaxy A35 5G» темно синього кольору в чорному чохлі, із сім карткою НОМЕР_4 , ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 , який належить потерпілій ОСОБА_6 , який упаковано до спец. пакету NPU 5096229 - скасувати.

Арешт, накладений ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 29.07.2026 року на майно, яке було вилучено 22.07.2026 в ході особистого обшуку особи, затриманої в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_3 , а саме: військовий костюм розвідника мультиками, куртка та штани, кепка зеленого кольору, кросівки шкіряні марки «NewBalance», тільник біло-блакитного кольору, матерчата сумка чорного кольору з сонцезахисними окулярами у вигляді капель, які упаковано до спец. пакету NPU 5671835 - скасувати.

Речові докази у кримінальному провадженні:

-- сумку із особистими речами, а саме картхолдер в якому наявні картки на знижку, а саме «KLO», «YVES ROCHER FRANCE», спеціальний квиток для проїзду в громадському транспорті, картку «Епіцентр», дві картки на знижку «Brocard» та картку на знижку «Columbia», «шкіряний чохол зеленого кольору», губну помаду марки «Catrise», тютюновий виріб марки «Delia classic Griin Yellow», чорну косметичку в дрібний білий горошок із білою лейбою марки «ViLins», в якій знаходились презервативи; складне тканинне віяло з барвистим візерунком; круглу пудреницю із дзеркальцем круглої форми; паперовий чек та серветку; гребінець чорного кольору для волосся з дрібними та широкими зубцями; спрей-антисептик, прозорий флакончик із розпилювачем та етикеткою в зображенням тварини, які упаковано в спец. пакет NPU 1411706, що передані на зберігання в камеру схову Дніпровського УП ГУНП в м. Києві, згідно квитанції №026586 - повернути власнику ОСОБА_6 ;

-мобільний телефон марки «Samsung Galaxy АЗ5 5G» темно синього кольору в чорному чохлі, із сім карткою НОМЕР_4 , ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 , який упаковано в спец пакет NPU 5096229, що переданий на зберігання в камеру схову Дніпровського УП ГУНП в м. Києві, згідно квитанції №026694 - повернути власнику ОСОБА_6 .

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Учасникам кримінального провадження роз`яснюється право ознайомитись із журналом судового засідання.

Суддя

Оригінал: reyestr.court.gov.ua