Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №337/1512/26 — Олександрівський районний суд міста Запоріжжя

Справа № 337/1512/26

Провадження № 2/331/2860/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року м. Запоріжжя

Олександрівський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Світлицької В.М.,

за участю секретаря - Солов`ян О.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

В обґрунтування позову зазначила, що ОСОБА_1 є матір`ю неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає разом зі позивачем та перебуває на її повному утриманні. Відповідач ОСОБА_2 , батько дитини, матеріальної допомоги на утримання дитини добровільно не надає або надає нерегулярно та в недостатньому розмірі. Витрати на утримання дитини (харчування, одяг, лікування, навчання, спортивні секції, додаткові курси та інші потреби) є значними,так як дитина вже в підлітковому віці і потреби та ціни на них дуже високі, тому забезпечувати їх самостійно позивачу складно. Батько дитини з сином майже не спілкується, не бачиться, ніяких витрат на дитину не здійснює, дозвілля з ним не проводить. Не приймав участі у забезпеченні дитини навчальним приладдям. Посилаючись на зазначені обставини, просить суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 в розмірі 4000,00 грн. з можливістю подальшої індексації, з дня подання позову і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою суду від 03.04.2026 року у вказаній справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Позивач в судове засідання не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду, у судове засідання не з`явився, поважну причину неявки суду не повідомив, відзив не надав, у зв`язку з чим, на підставі ч.3 ст. 223 ЦПК України справу розглянуто у його відсутність, на підставі доказів наявних в матеріалах справи.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень, викладених у ст.ст.13, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 08.12.2012 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 08.12.2012 року.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05.04.2018 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано. Вказане рішення суду набрало законної сили 07.05.2018 року.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 09.07.2013 року.

Як визначено ст.155 Сімейного кодексу України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності і не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з ст.180 СК України на батьків покладений обов`язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Мати і батько, відповідно до приписів частини 1 статті 141 СК України, мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, відповідно обов`язок по утриманню дитини в рівних частках покладається на її батьків.

Частиною 3 ст. 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно із ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Таким чином, оскільки дитина ОСОБА_3 проживає з матір`ю, батько - відповідач по справі, зобов`язаний надавати матеріальну допомогу на його утримання та виховання.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він не має можливості сплачувати аліменти у відповідному розмірі, зокрема через стан здоров`я чи матеріальне становище, або наявність інших дітей, непрацездатних родичів чи близьких осіб, що знаходяться на його утриманні.

При визначенні розміру аліментів, суд виходить із засад розумності та справедливості, та враховує, що визначеної позивачем суми буде достатньо для належного утримання спільної дитини сторін, забезпечення належного рівня життя, необхідного для фізичного, розумового, морального і соціального розвитку дитини.

Згідно із ст. 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Положеннями ч.1 ст. 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити позов, стягнувши на користь позивача аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 4000,00 грн. щомісячно з їх подальшою відповідною індексацією, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10.03.2026 року і до його повноліття.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України, враховуючи, що позивач була звільнена від сплати судового збору за подання до суду позову про стягнення аліментів, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 1064 грн. 96 коп.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 18, 81, 141, 223, 259, 263-265, 280, 282, 430 ЦПК України, ст. ст. 180, 182, 184, 191 Сімейного кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок щомісячно, з подальшою індексацією відповідно до закону, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10.03.2026 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1064 гривні 96 копійок.

Рішення суду в межах стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: В.М. Світлицька