Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №2-685/10 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/719/26

Справа № 2-685/10

Головуючий у першій інстанції Бузовський В.В.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Драгомерецького М. М.,

суддів колегії: Громіка Р. Д., Сегеди С. М.,

при секретарі: Узун Н. Д.,

переглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 21 серпня 2024 року по справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Морський транспортний банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором кредиту, за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа публічне акціонерне товариство «МТБ Банк» про поворот виконання рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеною заявою про поворот виконання рішення суду та просив в порядку повороту виконання рішення у справі №2-685/10 стягнути з ПАТ «МТБ Банк» грошові кошти у розмірі 499 763,83 грн. В обґрунтування вимог посилався на те, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси, ухваленим у зазначеній справі 26.02.2010 з нього, як з поручителя, та з ОСОБА_2 , як боржника стягнуто 499 097,98 грн. На підставі зазначеного рішення було видано виконавчий лист, який стягувач направив до виконавчої служби для його примусового виконання. В подальшому постановою Верховного Суду від 02.12.2020, постанову Одеського апеляційного суду в частині вимог до ОСОБА_2 , залишено без змін, в частині вимог до ОСОБА_1 , скасовано та направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постановою Одеського апеляційного суду від 16.11.2023, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 26.02.2010, в частині вимог до ОСОБА_1 скасовано та у задоволені вимог в цій частині відмовлено. Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 28.03.2023 виконавчий лист №2-685/10 визнаний таким, що не підлягає виконанню. Таким чином, посилаючись на зазначені процесуальні документи, ОСОБА_1 просить суд задовольнити його заяву та допустити поворот виконання рішення шляхом стягнення з ПАТ «МТБ Банк» грошових коштів у розмірі 499 763,83 грн.

В судовому засіданні в суді першої інстанції ОСОБА_1 вимоги заяви підтримав.

Представник ПАТ «МТБ Банк» вимоги заяви не визнала та зазначила, що ОСОБА_1 не надано жодного доказу на підтвердження того, що зазначена сума в розмірі 499 763,83 грн була сплачена боржником на користь стягувача. Крім того, зазначила, що на виконання виконавчого листа №2-685/10 на рахунок банку не було зараховано жодної гривні. За таких підстав просила в задоволенні заяви про поворот виконання рішення суду відмовити.

21 серпня 2024 року ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси в задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа публічне акціонерне товариство «МТБ Банк» про поворот виконання рішення відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить суд ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 21 серпня 2024 року скасувати та задовольнити заяву про поворот виконання рішення суду.

Від ПАТ «МТБ Банк» до апеляційного суду надійшли додаткові пояснення в яких позивач наголошує на правильності висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення заяви та просить залишити оскаржувану ухвалу без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання, призначене на 07 жовтня 2026 року об 16 год 30 хв учасники справи не з`явились про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 230-231).

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність не з`явившихся учасників справи, які своєчасно і належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи.

Згідно положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи наведені у апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду вказаним вимогам відповідає, а подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Судом встановлено, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси, ухваленим 26.02.2010, у справі №2-685/10 зі ОСОБА_1 , як з поручителя, та з ОСОБА_2 , як боржника стягнуто 499 097,98 грн. На підставі зазначеного рішення було видано виконавчий лист №2-685/10, який стягувач направив до виконавчої служби для його примусового виконання. В подальшому постановою Верховного Суду від 02.12.2020, постанову Одеського апеляційного суду в частині вимог до ОСОБА_2 , залишено без змін, в частині вимог до ОСОБА_1 , скасовано та направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постановою Одеського апеляційного суду від 16.11.2023, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 26.02.2010, в частині вимог до ОСОБА_1 , скасовано та у задоволені вимог в цій частині відмовлено. Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 28.03.2023, виконавчий лист №2-685/10 визнаний таким, що не підлягає виконанню.

Також встановлено, що на виконанні у державній виконавчій службі перебувають ще виконавчі провадження про стягнення боргу з ОСОБА_1 за виконавчими листами №2-248/10 виданим Київським районним судом м. Одеси про стягнення боргу на користь ПАТ «Райффайзен Банк» в сумі 323 754,28 грн, №1527/2-451/11 виданим Київським районним судом м. Одеси про стягнення боргу на користь ПАТ «Дельта Банк» в сумі 788 529,28 грн, (а.с. 105).

Відповідно до інформації наданої ГУПФ України в Одеській області, на виконанні у ГУПФ знаходяться постанови державного виконавця про звернення стягнення на пенсію боржника на підставі виконавчих листів №2/685/10, №2-248/10, №1527/2-451/11. За зазначеною інформацією ГУПФ України в Одеській області повідомило, що в першу чергу виконується постанова державного виконавця про стягнення боргу за виконавчим листом №2-248/10, виконання якої призупинено з 01.05.2022, до скасування воєнного стану в Україні, залишок боргу становить 332 341,13 грн. Крім того зазначено, що виконавчі листи №2-685/10 та №1527/2-451/11 перебувають в черговості на виконання, відрахування по зазначеним листам не проводились (а.с. 122 – 123).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 наголошує на тому, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що наявні листи від відділу ВПВР УЗПВР в Одеській області ПМУ МЮ (м. Одеса) в яких повідомлено про можливість повернення суми боргу за результатами розгляду судом заяви про поворот виконання рішення суду. Скаржник вважає, що наявними листами підтверджений факт сплати боргу, а тому висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви є передчасними.

Апеляційний суд, дослідивши обставини справи, відхиляє вказані доводи апеляційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 444 ЦПК України, питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони.

Відповідно до ч. 6 ст. 444 ЦПК України, до заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.

Поворот виконання рішення - це процесуальна форма захисту прав боржника. Воно

можливе лише після набрання судовим рішенням законної сили. Його суть - у

поверненні стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим рішенням.

Поворот виконання рішення представляє собою повернення стягувачем боржнику

всього, що ним було отримано за скасованим згодом рішенням з метою

відшкодування боржнику збитків, завданих виконанням рішення. Отже, поворот

виконання є процесуальною формою поновлення судом порушених прав боржника,

що забезпечує можливість зворотного стягнення зі стягувача всього безпідставно

отриманого ним за скасованим рішенням. З іншого боку, поворот виконання рішення

є самостійним засобом захисту прав сторін, який повинен здійснюватися шляхом

подання заяви про поворот виконання. Необхідність у повороті виконання судового

рішення і поверненні сторін у первісне становище виникає тоді, коли рішення

виконане, але згодом скасоване судом апеляційної чи касаційної інстанції, якщо цей

суд закриває провадження у справі, залишає позов без розгляду, відмовляє в позові

повністю або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

У відповідності до вимог ст. 444 ЦПК України, якщо рішення після його виконання

скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує

питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду справи він: закриває

провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що інститут повороту виконання судових рішень не є абсолютним та має певні обмеження.

Згідно відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 10.06.2024 №1600-0604-7/71284, відрахування з пенсії ОСОБА_1 за виконавчим листом №2-685/10, виданим Суворовським районним судом м. Одеси, на користь ПАТ «Марфін Банк», не проводились, у зв`язку з перебуванням в черговості на виконання.

Відповідно до рішенням Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року №3-рп/2011 поворот виконання рішення — це процесуальна гарантія захисту прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 12, ч. ч. 1-5, 6 ст. 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доводом заявника про факт стягнення з нього грошових коштів є Лист начальника відділу ВПВР УЗПВР в Одеській області ПМУ МЮ (м. Одеса) від 06.04.2023 №03.01-8245, який було надано ним до суду першої інстанції при звернення із заявою про поворот виконання рішення суду та наявність якого просить звернути увагу скаржник обґрунтовує апеляційну скаргу.

Однак, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що в матеріалах справи міститься відповідь Пенсійного фонду України в якій повідомлено інформацію щодо стягнення за виконавчим листом №2-685/10, а саме зазначено, що відрахування не проводились у зв’ язку із перебуванням на черговості виконання.

Крім того, у наданих поясненнях ПАТ «МТБ Банк» зазначено, що грошових коштів в рахунок погашення боргу за виконавчим листом №2-685/10 від ОСОБА_1 отримано не було.

Виходячи з викладеного, а саме керуючись тим, що стягнення на користь ПАТ «МТБ Банк» зі ОСОБА_1 не відбулось, правові підстави для стягнення із ПАТ «МТБ Банк» на користь ОСОБА_1 суми боргу відсутні.

Отже, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні заяви про поворот виконання рішення суду.

У п. 54 Рішення у справі Трофимчук проти України від 28.10.2010, остаточне 28 січня 2011 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що, «беручи до уваги свої висновки за статтею 11 Конвенції (див. вище пункти 42-45), Суд не бачить жодних ознак несправедливості або свавільності у відмові судів детально розглянути доводи заявниці про переслідування її роботодавцем, оскільки суди чітко зазначили, що ці доводи були повністю необґрунтованими. У зв`язку з цим Суд повторює, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (див. рішення у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1)».

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення питання про поворот виконання рішення суду.

Отже, законних підстав для скасування ухвали суду першої інстанції й ухвалення нового судового рішення про задоволення заяви немає.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 381-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 21 серпня 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено: 19 жовтня 2026 року.

Судді Одеського апеляційного суду: М. М. Драгомерецький

Р. Д. Громік

С. М. Сегеда