Суд: Одеський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про спонукання виконати або припинити певні дії
Дата: 12 жовтня 2026 р.
Справа: №522/16565/25-Е
Суддя: Назарова М. В.
Номер провадження: 22-ц/813/6572/26
Справа № 522/16565/25-Е
Головуючий у першій інстанції Абухін Р. Д.
Доповідач Назарова М. В.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.10.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Назарової М.В.,
суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.,
за участю секретаря Соболєвої Р.М.,
учасники справи: позивач – ОСОБА_1 , відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження
апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника Юдіна Олега Юрійовича
на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 квітня 2026 року, ухвалене Приморським районним судом м. Одеси, у складі: судді Абухіна Р.Д. в приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» про зобов`язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и в:
У липні 2025 року позивачка ОСОБА_1 , в особі свого представника ОСОБА_2 , звернулась до суду з позовом, в якому із посиланням як на правове обґрунтування позовних вимог на положення ст. 1, 5, 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України просила зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс» (04116, м. Київ, вул. Шулявська, 5, код ЄДРПОУ 1428968) присвоїти ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) абонентський номер споживача для обліку житлово-комунальних послуг, що надаються Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфокс» за об`єктом нерухомого майна ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 .
Співвласники багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_3 , не приймали рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
Враховуючи імперативні приписи ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та наведені умови публічного договору ТОВ «Інфокс», приймаючи до уваги, що квартира ОСОБА_1 була підключена до мереж централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, тобто, позивачка фактично споживала послуги відповідача, а також те, що ОСОБА_1 оплачувала вартість цих послуг, вважається, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Інфокс» з 01.07.2021 року існує укладений типовий індивідуальний договір про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.
Факт отримання послуг та їх оплати підтверджується як розрахунком суми боргу за період з 01.04.2020 року по 01.05.2023 року, складеним відповідачем, так і рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20.05.2024 по справі № 522/15131/23. Те, що індивідуальний договір вважається укладеним внаслідок прямої вказівки закону, підтверджується і судовою практикою. Відповідно до положень ст. 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», рахунки на оплату наданої комунальної послуги формуються виконавцем, тобто - ТОВ «Інфокс». Рахунок на оплату комунальної послуги повинен містити, зокрема, інформацію про абонентський номер споживача, визначений договором про надання комунальної послуги, який дає можливість ідентифікувати споживача виконавцю. Між тим, з липня 2021 року ТОВ «Інфокс», в порушення вимог закону, досі не присвоїв позивачці абонентський номер споживача, що призводить до грубого порушення її прав як споживача послуг. Відсутність абонентського номеру споживача унеможливлює належний облік з боку ТОВ «Інфокс» коштів, які ОСОБА_1 вимушена сплачувати за спожиті послуги на абонентський рахунок усього багатоквартирного будинку, без належного розмежування, що призводить до помилкових судових позовів та незаконних відключень від водопостачання позивачки разом з усім багатоквартирним будинком, бо відповідач не запровадив належного обліку споживання та оплати за кожним окремим споживачем. Не вчинення відповідачем дій щодо присвоєння позивачці абонентського номеру споживача є грубим порушенням прав позивачки, як споживача послуг, що гарантовані законом. З метою досудового врегулювання спору на адресу відповідача, та його філії, було скеровано лист № 1/ІНФ від 15.06.2025. Лист було скеровано як засобами електронної пошти, так і цінним листом засобами Укрпошти. Між тим, станом на дату подання позову, відповідач це звернення не розглянув, відповідь не надіслав, про присвоєння абонентського номеру споживача не повідомив (а.с. 1-5).
У відзиві на позовну заяву представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову, зазначаючи, що на даний час за адресою: АДРЕСА_3 , послуги з централізованого водопостачання та водовідведення надаються відповідно до Договору про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення № 02565/1 від 19.09.2018 з додатками № 1, 2, 3 до нього, які підписані ОСОБА_2 . Також укладено Додаткову угоду до Договору 02565/1 від 19.09.2018 про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення. Вказаний вище Договір є чинним, за ним надавалися послуги з водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_3 , та проводилися часткові оплати за спожиті послуги.
Відповідач звертає увагу на те, що представник ОСОБА_1 є безпосереднім учасником договірних відносин із ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» з питання надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_3 . На даний час, повідомляє відповідач, на розгляді в Одеському апеляційному суді перебуває справа № 522/15131/23 за позовом ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення, обслуговування та заміну вузла комерційного обліку (а.с. 34-36).
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 02 квітня 2026 року у задоволені позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» про зобов`язання вчинити певні дії відмовлено (а.с. 86-87зв.).
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 просить рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02.04.2026 у справі № 522/16565/25-Е скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити та зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс» (04116, м. Київ, вул. Шулявська, 5, код ЄДРПОУ 1428968) присвоїти ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) абонентський номер споживача для обліку житлово-комунальних послуг, що надаються Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфокс» за об`єктом нерухомого майна ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Доводами апеляційної скарги є те, що, встановивши, що між сторонами існує індивідуальний договір про надання послуг, суд першої інстанції безпідставно не застосував до спірних правовідносин положення ч. 1 ст. 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», згідно з якою рахунки на оплату наданої комунальної послуги формуються виконавцем, тобто - ТОВ «Інфокс».
Також суд не застосував норму п. 2 ч. 3 ст. 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», якою встановлено, що рахунок на оплату комунальної послуги повинен містити, зокрема, інформацію про абонентський номер споживача, визначений договором про надання комунальної послуги, який дає можливість ідентифікувати споживача виконавцю.
Суд першої інстанції також не дослідив та не надав правової оцінки доводам позивачки про те, що з липня 2021 року ТОВ «Інфокс», в порушення вимог закону, досі не присвоїв позивачці абонентський номер споживача, що призводить до грубого порушення її прав як споживача послуг.
Відсутність абонентського номеру споживача унеможливлює належний облік з боку ТОВ «Інфокс» коштів, які ОСОБА_1 вимушена сплачувати за спожиті послуги на абонентський рахунок усього багатоквартирного будинку, без належного розмежування, що призводить до помилкових судових позовів та незаконних відключень від водопостачання позивачки разом з усім багатоквартирним будинком, бо відповідач не запровадив належного обліку споживання та оплати за кожним окремим споживачем.
Невчинення відповідачем дій щодо присвоєння позивачці абонентського номеру споживача є грубим порушенням прав позивачки, як споживача послуг, що гарантовані законом. Відповідач не спростував відсутності абонентського номеру у позивачки та необхідності наявності такого номеру для здійснення як оплати послуг, так і обліку таких оплат.
З огляду на викладене, скаржник вважає, що мотивувальна частина оскаржуваного рішення взагалі не містить мотивів відмови у позові, що є грубим порушенням вимог ЦПК України (а.с. 91-97).
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).
У судове засідання 13.10.2026, учасники справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, зокрема, позивач ОСОБА_3 – у відповідності до ч. 5 ст. 130 ЦПК України, так як її повноважний представник ОСОБА_2 (а.с. 95) отримав судову повістку-повідомлення на 13.10.2026 в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» 17.08.2026 о 17:04:52, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (а.с. 104), відповідач ТОВ «Інфокс» - у відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, так як отримали судову повістку-повідомлення на 13.10.2026 в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» 17.08.2026 о 17:10:11, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (а.с. 104зв.), не з`явилися.
Вказане в силу ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, номер інформаційної довідки: 431349432 від 14.06.2025 (а.с. 7).
За адресою: АДРЕСА_3 , послуги з централізованого водопостачання та водовідведення надаються відповідно до Договору про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення № 02565/1 від 19.09.2018 з додатками № 1, 2, 3 до нього, які підписані ОСОБА_2 (а.с. 45-49).
Також укладено Додаткову угоду від 09.06.2023 до Договору 02565/1 від 19.09.2018 р. про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення (а.с. 39).
01.06.2021 року на офіційному сайті ТОВ «Інфокс» філія «Інфоксводоканал» було оприлюднено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (а.с. 8).
15.06.2025 за № 1/ІНФ ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 звернулася на адресу ТОВ «Інфокс» з вимогою, в якій просила:
1) негайно відновити надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення індивідуальному абоненту ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;
2) присвоїти індивідуальному абоненту ОСОБА_1 , власнику квартири за адресою: АДРЕСА_1 , абонентський номер споживача послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення;
3) зробити повірку лічильника холодної води, який встановлений у квартирі АДРЕСА_2 та зафіксувати поточні показники;
4) з метою підтвердження відсутності заборгованості, зробити звірку розрахунків між ОСОБА_1 та ТОВ «Інфокс» філія «Інфоксводоканал» за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.
У даній вимозі зазначено, що співвласники багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_3 , не приймали рішення про вибір моделі договірних відносин та не укладали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Враховуючи імперативні приписи ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та умови публічного договору ТОВ «Інфокс», приймаючи до уваги, що квартири ОСОБА_1 була підключена до мереж водопостачання та централізованого водовідведення, а також те, що ОСОБА_1 оплачувала вартість цих послуг, вважається, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Інфокс» з 01.07.2021 існує укладений Типовий індивідуальний договір про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення. Проте, з липня 2021 року ТОВ «Інфокс», в порушення вимог закону, досі не присвоїв абоненту ОСОБА_1 абонентський номер споживача, що призводить до грубого порушення її прав на отримання послуг. Відсутність абонентського номеру споживача унеможливлює належний облік з боку ТОВ «Інфокс» коштів, які сплачуються ОСОБА_1 за спожиті послуги. Крім того, ТОВ «Інфокс» без належного попередження індивідуального абонента ОСОБА_1 , безпідставно та незаконно відключив у травні 2025 року від водопостачання увесь будинок за адресою: АДРЕСА_3 . Але індивідуальний абонент ОСОБА_1 не несе відповідальності за борги усіх інших індивідуальних абонентів (а.с. 19-20, 26-27зв.).
У матеріалах справи також наявна копія Протоколу зборів ініціативної групи співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_4 від 19.09.2018, в якому брали участь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (власники квартири АДРЕСА_5 ), ОСОБА_4 (власник квартири АДРЕСА_6 ), ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (власники квартири АДРЕСА_7 ), ОСОБА_7 (власник квартири АДРЕСА_8 ), та порядок денного якого передбачав створення ОСББ будинку АДРЕСА_4 , визначення дати, місця та часу проведення установчих зборів, визначення відповідальних за це осіб, затвердження проекту порядку денного установчих зборів та погашення загального боргу за водопостачання та водовідведення багатоквартирного будинку АДРЕСА_4 (а.с. 50-50зв.).
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що суду не надані докази, що протягом 30 днів, починаючи з 01.06.2021 року, тобто з дати оприлюднення відповідачем Типового індивідуального договору, співвласниками багатоквартирного будинку прийняте рішення щодо вибору моделі, яка відмінна від індивідуального договору з відповідачем, на підставі прийнятого рішення, укладено відповідний договір. Однак, відповідач не надав суду ані рішення, ані договору, які б були прийняті/укладені після 01.06.2021 року.
Суд також не взяв уваги доводи стосовно наданого позивачем протоколу зборів ініціативної групи співвласників багатоквартирного будинку від 19.09.2018 року, оскільки цей протокол не є протоколом зборів усіх співвласників багатоквартирного будинку, як цього вимагає Закон, а тільки ініціативної групи. У вказаному протоколі немає рішення щодо обрання моделі договірних відносин з відповідачем. Протокол було складено 19.09.2018 року, у той час, як Типовий індивідуальний договір було оприлюднено 01.06.2021 року, а тому Протокол (рішення зборів усіх співвласників) мав бути складений протягом червня 2021 року.
За таких обставин, суд вважав, що наведений Протокол не доводить, що між сторонами цієї справи не існує індивідуального договору, який є укладеним в силу прямої вказівки закону.
Тому, суд першої інстанції вважав, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Переглядаючи оскаржуване рішення за доводами апеляційної скарги, в якій скаржник вважає, що відсутність абонентського номеру споживача унеможливлює належний облік з боку ТОВ «Інфокс» коштів, які ОСОБА_1 вимушена сплачувати за спожиті послуги на абонентський рахунок усього багатоквартирного будинку, без належного розмежування, що призводить до помилкових судових позовів та незаконних відключень від водопостачання позивачки разом з усім багатоквартирним будинком, бо відповідач не запровадив належного обліку споживання та оплати за кожним окремим споживачем, колегія суддів зазначає наступне.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновлює порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).
Згідно зі ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, послуги з централізованого водопостачання, централізованого водовідведення.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Індивідуальний споживач це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (п. 6 ч. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Пунктами 2, 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Згідно ч. 1-2, 4 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.
Виконавець комунальної послуги, який займає монопольне становище на ринку, за наявності у нього технічних можливостей надання комунальної послуги не вправі відмовити в укладенні відповідного договору споживачеві чи іншій особі, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, якщо інше не передбачено законом.
З пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п`ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.
Якщо протягом 30 днів після отримання проекту договору (змін до нього) виконавець комунальної послуги, який одержав проект договору (змін до договору) від споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), не повідомив про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього і при цьому не припинив надання комунальної послуги цьому споживачу (або в інший спосіб засвідчив свою волю до надання відповідної комунальної послуги споживачу), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій споживачем (іншою особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), якщо інше не передбачено цим Законом.
Відмова будь-якої із сторін від укладання запропонованого другою стороною договору не позбавляє її права звернутися з повторною пропозицією про укладання договору в порядку, визначеному цією частиною.
Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
У разі прийняття співвласниками багатоквартирного будинку рішення про обрання моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) відповідно до частини першої статті 14 цього Закону та повідомлення виконавців комунальних послуг про прийняте рішення за два місяці до запланованої дати укладення договору такий виконавець зобов`язаний укласти договори про надання комунальних послуг відповідно до вимог цієї статті згідно з обраною співвласниками моделлю організації договірних відносин.
Якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору співвласники багатоквартирного будинку не повідомили виконавця відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) про прийняття рішення про вибір моделі організації договірних відносин, визначеної в частині першій статті 14 цього Закону, публічний індивідуальний договір про надання комунальної послуги, укладений з таким виконавцем, вважається продовженим на наступний однорічний строк.
Згідно ч. 1 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме: 1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку; 2) колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою; 3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір.
Співвласники багатоквартирного будинку (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначених цією частиною, за кожним видом комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії).
У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг.
Статтею 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» визначено, що рахунки на оплату наданої комунальної послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, на основі показань вузла комерційного обліку відповідної комунальної послуги згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону (ч. 1 ст. 8).
Виконавець або визначена власником (співвласниками) інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, формує та надає споживачу (його представнику) рахунки на оплату наданої комунальної послуги щомісяця. Інформація, зазначена в пунктах 6, 7, 9, 10 частини третьої цієї статті, надається споживачу не менше двох разів на рік. Інформація, зазначена в пункті 10 частини третьої цієї статті, надається також у випадках, коли виконавець надсилає споживачам договори або зміни до них. Рахунки на оплату комунальної послуги надаються споживачу на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунки можуть надаватися споживачу в електронному вигляді, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів. Рахунки надаються споживачу на безоплатній основі (ч. 2 ст. 8).
Частиною 3 цієї статті передбачено, що рахунок на оплату комунальної послуги повинен містити, зокрема, таку інформацію:
1) найменування та платіжні реквізити виконавця комунальної послуги;
2) адресна інформація, найменування або прізвище, ім`я та по батькові споживача, або абонентський номер споживача, визначений договором про надання комунальної послуги, який дає згоду ідентифікувати споживача виконавцю або іншій особі, що здійснює розподіл обсягів комунальних послуг;
3) період, за який здійснюється нарахування;
4) загальна сума до сплати;
5) поле для внесення споживачем показань вузлів розподільного обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії (якщо згідно із законом або договором такі показання знімає споживач);
6) обсяг спожитої теплової енергії та води за поточний період, визначений згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону, а також показання відповідних вузлів обліку (у разі відсутності вузлів обліку теплової енергії - приладів - розподілювачів теплової енергії), на основі яких цей обсяг визначено, застосоване розрахункове або середнє споживання;
7) діючі ціни та тарифи на комунальні послуги;
8) стан розрахунків споживачем за спожиту комунальну послугу, у тому числі заборгованість з оплати послуги (у разі її наявності), періоди, в яких виникла така заборгованість, відомості про обчислення її розміру, пільги/субсидії (у разі їх надання/призначення);
9) середній обсяг споживання та середній розмір плати за комунальну послугу іншими споживачами відповідної категорії (у тому числі в розрізі класів будівель), яким комунальну послугу надає цей виконавець, визначені за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства;
10) рекомендації щодо можливих заходів з підвищення енергоефективності будівель, інформація про державні цільові та інші програми підвищення енергоефективності, контактна інформація та порядок одержання додаткової інформації.
У разі якщо у будівлі налічуються два та більше споживачів, інформація про обсяги спожитої комунальної послуги, зазначена в пункті 6 частини третьої цієї статті, надається також щодо будівлі в цілому (ч. 4 ст. 8).
Як вже зазначалося вище, 01.06.2021 року на офіційному сайті ТОВ «Інфокс» філія «Інфоксводоканал» було оприлюднено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (а.с. 8).
Згідно з п. 1, 2, 5 Типового індивідуального договору цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням ст. 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України. Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на infoxvod.com.ua. Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема, надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги.
Матеріали справи не містять доказів, що протягом 30 днів, починаючи з 01.06.2021 року, тобто з дати оприлюднення відповідачем Типового індивідуального договору, співвласниками багатоквартирного будинку було прийнято рішення щодо вибору моделі, яка відмінна від індивідуального договору з відповідачем, та на підставі прийнятого рішення, укладено відповідний договір.
При цьому, в матеріалах справи наявна копія Додаткової угоди від 09.06.2023 до Договору № 02565/1 від 19.09.2018, укладеної між відповідачем та ОСОБА_2 , дійсність якого сторонами не оспорюється. Згідно з умовами даної Додаткової угоди (п. 8.1) цей Договір набуває чинності з 19.09.2018 та діє до 31.12.2023, але в будь-якому випадку, в частині розрахунків за отримані послуги з водопостачання та водовідведення цей Договір діє до повного погашення заборгованості за ним. Цей Договір автоматично пролонгується на один рік у випадку, коли сторони цього договору за місяць до припинення терміну його дії, не виявлять бажання розірвати цей Договір на підставі письмового повідомлення іншої сторони цього договору (а.с. 39).
У зв`язку з цим, між позивачем та відповідачем фактично продовжує діяти раніше укладений індивідуальний договір про надання послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, оскільки доказів його розірвання, як передбачено п. 8.1 Договору, суду не надано.
Як вбачається із матеріалів справи, засіб обліку № 0010350 щодо споживання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_3 , встановлений на весь будинок.
Докази щодо встановлення окремого вузла комерційного обліку саме на квартиру позивачки остання суду не надала.
Позивач не заперечує щодо користування послугами з централізованого водопостачання та водовідведення, але зазначає, що вимушена сплачувати за спожиті послуги на абонентський рахунок усього багатоквартирного будинку, без належного розмежування, що призводить до збільшення, на її думку, розміру зобов`язань зі сплати комунальних послуг за її квартирою. Тому, вважає, що суд помилково не застосував норму п. 2 ч. 3 ст. 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», якою встановлено, що рахунок на оплату комунальної послуги повинен містити, зокрема, інформацію про абонентський номер споживача, визначений договором про надання комунальної послуги, який дає можливість ідентифікувати споживача виконавцю.
Однак, колегія суддів зазначає, що такі доводи скаржника є власним помилковим тлумаченням останньої спірних правовідносин, оскільки, як вже зазначалося вище ч. 1 ст. 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» чітко передбачено, що рахунки на оплату наданої комунальної послуги формуються на основі показань вузла комерційного обліку відповідної комунальної послуги, а не на основі наявності/відсутності у споживача абонентського номеру. І за таких обставин задоволення вимог щодо зобов`язання відповідача присвоїти позивачу абонентський номер споживача для обліку житлово-комунальних послуг не є належним способом захисту прав позивачки та не сприятиме відновленню порушених прав та інтересів як споживача послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.
Отже, суд першої інстанції вірно визначився із характером правовідносин сторін, дав їм належну правову оцінку та застосував відповідні норми права, вірно витлумачивши їх у світлі виниклих спірних правовідносин сторін та ухвалив законне та обґрунтоване рішення, вірно оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, а помилкові доводи апеляційної скарги цих висновків не спростували і підстави для відповіді апеляційного суду на ті самі аргументи сторін, які вже вірно оцінені судом, відсутні.
Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 -вересня 2001 року у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника Юдіна Олега Юрійовича залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 квітня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Дата складення повного тексту постанови – 13 жовтня 2026 року
Головуючий М.В. Назарова
Судді: В.А. Коновалова
В.В. Кострицький
Оригінал: reyestr.court.gov.ua