Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №501/2626/23 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/4059/26

Справа № 501/2626/23

Головуючий у першій інстанції Луняченко В. О.

Доповідач Лозко Ю. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Лозко Ю.П.,

суддів: Кострицького В.В., Назарової М.В.,

за участю секретаря судового засідання – Шахової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 липня 2025 року

у цивільній справі за позовом Комунального підприємства «Міське управління житлово-комунального господарства» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

встановив:

У липні 2023 року КП «Міське управління житлово-комунального господарства» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області звернулося до суду з вказаним вище позовом у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за типовим Договором про надання послуги з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_1 , від 01.03.2019 року в загальному розмірі 32496,15 грн, яка складається з суми основного боргу, за період з 01.10.2022 року по 31.05.2023 року, у розмірі 26189,28 грн, 3% річних - 523,07 грн, пені - 3731,03 грн, інфляційне збільшення - 2052,77 грн.

Позов обґрунтовано тим, що згідно договору купівлі продажу від 08 липня 2021 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві власності належить нежитлове вбудовано-прибудоване приміщення №26/103-Н по АДРЕСА_2 , загальною площею 699,5 кв.м.

01 березня 2019 року між КП «Міське управління житлово-комунального господарства» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської Області та співвласниками багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 , в особі уповноважених осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які діють на підставі протоколу від 14.12.2018 року, було укладено типовий договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_1 .

Умови зазначеного вище договору були погоджені протоколом №2 зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 .

У зв`язку з заявою ОСОБА_1 від 13.10.2021 року фахівцями КП «МУЖКГ» було здійснено обстеження нежитлового приміщення 103-Н по АДРЕСА_1 на предмет користування послугами з управління та, в подальшому, був здійснений розрахунок та складений кошторис саме для вказаного нежитлового приміщення, згідно якого ціна послуги з управління за кв.м. складає 4,68 грн. Комунікації нежитлового приміщення приєднано до комунікацій багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , які постійно обслуговуються працівниками КП «МУЖКГ» незалежно від того чи користується власник своїм приміщенням.

ОСОБА_1 (споживач) та КП «Міське управління житлово-комунального господарства» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області ( виконавцем) було 30.11.2021 року укладено Договір про надання послуг з управління багатоквартирного будинку, предметом якого сторонами визначено забезпечення виконавцем надання послуг з управління на виконання розділу «Інші умови» типового договору « Про надання послуг з управління багатоквартирним будинком по АДРЕСА_1 » відповідно до нежитлового вбудовано-прибудованого приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 699,5 кв.м.

Таким чином, нарахування за місяць становить 3273,66 грн. (699,5 кв.м х 4,68 грн. = 3273,66 грн).

Проте відповідачка ОСОБА_1 припинила сплачувати вказані послуги за договором з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим станом на 31.05.2023 року утворилась заборгованість, яка разом із штрафними санкціями становить 32 496,15 грн та складається з: суми основного боргу - 26189,28 грн, 3% річних - 523,07 грн, пені - 3731,03 грн., інфляційного збільшення – 2 052,77 грн.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 10 липня 2025 року вказаний вище позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Міське управління житлово-комунального господарства» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області заборгованість за типовим Договором про надання послуги з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_1 , від 01 березня 2019 в розмірі 32496,15 грн, яка складається з: сума основного боргу - 26189,28 грн, 3% річних - 523,07 грн, пеня - 3731,03 грн, інфляційне збільшення - 2052,77 грн.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 липня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову КП «Міське управління житлово-комунального господарства» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області.

Скаржниця зауважує, що з рішення суду першої інстанції не зрозуміло за яким договором про надання послуг було стягнуто заборгованість, крім того, відповідний об`єкт нерухомого майна є відокремленим від будинку по АДРЕСА_1 , а отже на такий не розповсюджуються дія договорів укладених співвласникам вказаного будинку. Позивачем не надано суду договору про надання послуг з управління багатоквартирного будинку від 30.11.2021 року. Крім того вона зверталась до позивача із заявою про розірвання вказаного договору, також того суд безпідставно поклав на неї тягар доведення ненадання позивачем їй послуг за Договором від 30.11.2021 року.

Заслухавши доповідача, представника ОСОБА_1 – адвоката Подорожнього А.С., який підтримав вимоги апеляційної скарги та надав пояснення за її доводами, за доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає її такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду відповідає вказаним вимогам, виходячи з такого.

Рішення суду мотивовано тим, що за змістом Договору про надання послуг від 30.11.2021 , укладеного між КП «МУЖКГ» та фізичною особою ОСОБА_1 , предметом договору визначено надання послуг по вбудовано-прибудованому приміщенню №26/103-Н, загальною площею 699,5 кв.м. як частина надання послуг по типовому договору « Про надання послуг з управління багатоквартирним будинком по АДРЕСА_1 ». При цьому після відмови позивача у розірванні вказаного Договору ОСОБА_1 не зверталась до суду з вимогами про його розірвання. Будь яких доказів не отримання послуг, зобов`язання по оплаті яких заявлено позивачем, або надання вказаних послуг у неприйнятній якості , ОСОБА_1 до суду не надано.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлені та підтверджується матеріалами справи такі обставини.

Відповідачка ОСОБА_1 є власницею нежитлового вбудовано-прибудованого приміщення №26/103-Н по АДРЕСА_2 , загальною площею 699,5 кв.м.

01 березня 2019 року між КП «Міське управління житлово-комунального господарства» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської Області та співвласниками багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 , в особі уповноважених осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які діють на підставі протоколу від 14.12.2018 року, було укладено типовий договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_1 .

Умови вказаного договору були погоджені протоколом №2 зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 .

У зв`язку з заявою ОСОБА_1 від 13.10.2021 року фахівцями КП «МУЖКГ» було здійснено обстеження нежитлового приміщення 103-Н по АДРЕСА_1 на предмет користування послугами з управління та, в подальшому, був здійснений розрахунок та складений кошторис саме для вказаного нежитлового приміщення, згідно якого ціна послуги з управління за кв.м. складає 4,68 грн. Комунікації нежитлового приміщення приєднано до комунікацій багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , які постійно обслуговуються працівниками КП «МУЖКГ» незалежно від того чи користується власник своїм приміщенням.

30.11.2021 року між ОСОБА_1 , як споживачем, та КП «Міське управління житлово-комунального господарства» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, як виконавцем, укладено Договір про надання послуг з управління багатоквартирного будинку, предметом якого сторонами визначено забезпечення виконавцем надання послуг з управління на виконання розділу «Інші умови» типового договору « Про надання послуг з управління багатоквартирним будинком по АДРЕСА_1 » відповідно до нежитлового вбудовано-прибудованого приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 699,5 кв.м.

14.10.2022 ОСОБА_1 подала заяву на ім`я начальника ЖКГ про надання дозволу на розірвання Договору від 30.11.2021 року та у строк дії Договору отримала відповідь про відмову у розірванні договору.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (частиною першою статті 611 ЦК України).

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з пунктами 5, 12 частини першої статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закон), житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 5 Закону до житлово-комунальних послуг належать: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 7 Закону індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Ураховуючи усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бюрг та інші проти Франції" (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гору проти Греції" №2) [ВП], § 41" (Gorou v. Greece no.2), колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що вбудовано-прибудованому приміщенню №26/103-Н є частиною ( вбудовано-прибудованою ) багатоквартирного будинку, оскільки як слушно зауважено судом першої інстанції зі змістом Договору про надання послуг від 30.11.2021 року, КП «Міське управління житлово-комунального господарства» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області та ОСОБА_1 підтверджено, що надання послуг у нежитловому приміщенні №26/103-Н, здійснюватиметься,як частині надання послуг по типовому договору « Про надання послуг з управління багатоквартирним будинком по АДРЕСА_1 ».

Щодо зауважень скаржниці про безпідставне покладення на неї судом першої інстанції обов`язку доведення ненадання, або надання позивачем послуг з управління багатоквартирним будинком, зокрема, нежитлового приміщення №26/103-Н неналежної якості, апеляційний суд зауважує про таке.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом

Згідно ч.2 ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно – правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства – суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, – із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суд від 02 жовтня 2019 року у справі № 522/16724/16-ц.

Зважаючи на викладене, апеляційний суд виснує про доведеність позивачем підстав пред`явленого позову, що не спростовано ОСОБА_1 .

Апеляційний погоджується із доводами скаржниці про те, що відповідні послуги надавались їй відповідно до Договору від 30.11.2021 року, у той час як у смісті та прохальній частині позову КП «Міське управління житлово-комунального господарства» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області зазначено про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за типовим Договором про надання послуги з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_1 , від 01.03.2019 року.

Однак, вказане не звільняє ОСОБА_1 від обов`язку зі сплати за фактично отримані нею послуги.

Як слушно зазначено судом першої інстанції попри звернення ОСОБА_1 14.10.2022 із заявою про надання дозволу на розірвання Договору від 30.11.2021 року, у строк дії Договору відповідачка отримала відповідь про відмову у розірванні договору, при цьому із позовними вимогами про розірвання такого договору ОСОБА_1 не зверталась.

Окремо апеляційний суд звертає увагу скаржниці на таке.

У постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі №6-2951цс15 зроблено висновок, що "споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі".

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі №712/8916/17, провадження №14-448цс19, постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №750/12850/16-ц, від 06 листопада 2019 року у справі №642/2858/16, від 04 вересня 2022 року у справі №201/1807/21, провадження №61-2572св22,від 07 листопада 2023 року у справі №643/17352/20 (провадження №61-9449 св 22), від 22 грудня 2023 року у справі №607/2611/22 (провадження №61-9399 св 23), dsl 25 березня 2024 року у справі №462/1232/23 (61-16076 св 23).

Ураховуючи наведене, апеляційний суд виснує що відсутність між надавачем та отримувачем житлово-комунальних послуг відповідного договору не звільняє споживача від сплати заборгованості за їх надання.

ОСОБА_1 не заперечуються обставини щодо надання позивачем послуг з утримання будинку у період, за який останнім нараховано заборгованість та матеріали справи не містять доказів на спростування обставин щодо належного виконання КП «Міське управління житлово-комунального господарства» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області своїх зобов`язань з управління відповідним нежитловим вбудовано-прибудованим приміщення за адресою: АДРЕСА_3 .

Встановивши факт отримання відповідачкою послуг з утримання нежитлового приміщення, наявність у неї заборгованості зі сплати послуг за фактично надані послуги, а також зважаючи на відсутність актів-претензій або інших доказів щодо надання позивачем послуг неналежної якості, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується колегія суддів, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості з оплати послуг із утримання відповідного нежитлового вбудовано-прибудованого приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , з мотивів, наведених у оскаржуваному рішенні.

В апеляційній скарзі скаржники не оспорюють розмір та періоди нарахування інфляційних втрат, 3% річних, заявлених позивачем до стягнення та фактично стягнутих судом першої інстанції, а тому з огляду на положення ч.1 ст. 367 ЦПК України, оскаржуване рішення в цій частині, колегією суддів не переглядається.

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, й міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (SeryavinandOthers v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до суб`єктивного тлумачення скаржницею норм права, та незгоди з висновками суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду, також фактично зводяться до переоцінки доказів наданої судом першої інстанції без посилення на обставини, які не були враховані під час вирішення цієї справи.

Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів вважає вірними та обґрунтованими висновки суду про задоволення позовних вимог КП «Міське управління житлово-комунального господарства» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, з підстав, наведених в оскаржуваному рішенні.

Порушень судом норм процесуального права колегією суддів не встановлено.

Отже доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення судом справи.

За таких обставин колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, з мотивів наведених у скарзі.

У відповідності ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін, оскільки доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 липня 2025 року залишити без змін.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Головуючий Ю.П. Лозко

Судді В.В. Кострицький

М.В. Назарова