Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №512/506/26 — Савранський районний суд Одеської області

Є.у.н.с.512/506/26

Провадження № 2/512/549/26

"19" жовтня 2026 р. с-ще Саврань

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Савранський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Брюховецького О.Ю.,

за участю секретаря - Тімановського А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження справу за цивільним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача - Кукса К.О. в інтересах ТОВ «Юніт Капітал», звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , у якій просить суд стягнути з останньої - заборгованість за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 26.07.2025 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №193661 на суму 13514,00 грн.

На виконання умов кредитного договору, 26.07.2025 первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку №4441-11XX-ХХХХ-8414 відповідача, що, в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію первісного кредитора. Кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі.

Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора 94f92e60.

В подальшому 10.10.2025 первісний кредитор та позивач уклали договір факторингу №10102025 згідно умов якого, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Відповідно до реєстру прав вимог №4 від 06.01.2026 до договору факторингу 1 та акту приймання-передачі реєстру прав вимог №4 від 06.01.2026 до договору факторингу 1 додаток №10, №11), до позивача перейшло право вимоги до відповідача.

Так, на думку представника позивача у Єжак О.В. утворилась заборгованість за кредитним договором №193661 в сумі 19419,42 грн., з яких 12248,60 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 6570,82 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом та заборгованість по комісії 600,00 грн.

Крім того, представник позивача просить стягнути з відповідачки судові витрати пов`язані з розглядом цивільної справи, а саме: судовий збір в розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

????Відповідачка не виконала свого обов`язку та припинила повертати наданий їй кредит в строк, передбачений договором позики, в результаті чого представник ТОВ «Юніт капітал» звернулася до суду за захистом своїх прав та просить суд стягнути з відповідачки вищевказану заборгованість.

Згідно зі статтею 33 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) автоматизованою системою документообігу суду, з урахуванням положень статей 36, 37 ЦПК України, було визначено головуючого суддю Брюховецького О.Ю. та передано йому вказану справу.

Разом з позовною заявою, надійшло клопотання представника позивача ТОВ "Юніт капітал" про витребування з банка-емітента АТ «Універсал банк» (ЄДРПОУ: 21133352, електронна адреса: contact@universalbank.com.ua) інформацію: чи було емітовано на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) платіжну картку (платіжні картки) маска Карти: 4441-11XX-XXXX-8414; про факт зарахування коштів: зарахування на платіжну Карту (маска Карти) 4441-11XX-XXXX-8414 за період від 26.07.2025 до 31.07.2025 в сумі 10000,36 грн.; емітент Карти - АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК»; чи емітувалась будь-яка інша платіжна картка на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ); чи є/був номер телефону НОМЕР_2 фінансовим номером телефону за платіжною карткою (платіжними картками): маска Карти: НОМЕР_3 -XXXX-8414 ; та чи знаходиться/знаходився вказаний номер телефону в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).

У разі підтвердження зарахування коштів ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ): зарахування на платіжну Карту (маска Карти) 4441-11XX-XXXX-8414; за період від 26.07.2025 до 31.07.2025 в сумі 10000,36 грн.; емітент Карти - АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК»;

- витребувати інформацію у вигляді: первинних документів бухгалтерського обліку (банківські виписки/платіжні інструкції/доручення), що підтвердять дану інформацію. У випадку неможливості надати вищезгадані первинні документи, надати інші, прирівняні до них (довідки/листи, що підтверджують факт зарахування коштів на рахунок - маска карти Позичальника) повного номера рахунка (рахунків) що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ): маска Картки: ІНФОРМАЦІЯ_1 -XXXX-84143.

У випадку, якщо номер телефону НОМЕР_2 не знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за платіжною карткою (платіжними картками): маска Картки: 4441-11XX-XXXX-8414; витребувати номери телефонів що знаходяться/знаходились в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) (Клієнта банку) за платіжною карткою (платіжними картками): маска Картки: 4441-11XX-XXXX-8414;

У випадку, якщо картковий рахунок за: маска картки: НОМЕР_3 -XXXX-8414 - не належить позичальнику - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), витребувати інформацію щодо особи, якій належить картковий рахунок: маска Картки: 4441-11XX-XXXX-8414. (а.с.19-20).

Ухвалою суду від 26.06.2026 вказаний цивільний позов залишено без руху та надано позивачу термін для усунення недоліків (а.с.73-74).

01.07.2026 до суду надійшла заява про усунення недоліків згідно якої вбачається, що загальна сума процентів за користування кредитом, що підлягає стягненню 1 695,96 + 1 496,50 + 1 269,41 + 1 010,88 + 716,55 + 381,52 = 6 570,82 грн.

Комісія за управління та обслуговування кредиту. Згідно з пунктом 2.4 Договору ця комісія нараховується за кожний розрахунковий період: за зниженим тарифом (1,00 грн) у разі своєчасної сплати чергового платежу та за стандартним (базовим) тарифом (100,00 грн) у разі прострочення. За перший розрахунковий період комісію нараховано за зниженим тарифом (1,00 грн) і погашено платежем від 10.08.2025. За розрахункові періоди з 2-го по 7-й у зв?язку з простроченням її нараховано за базовим тарифом (нарахування на дати 23.08.2025, 06.09.2025, 20.09.2025, 04.10.2025, 18.10.2025 та 01.11.2025): 100,00 * 6 = 600,00 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню за цим позовом, становить: 12248,60 грн (тіло кредиту) + 6 570,82 грн (процент за користування кредитом) + 600,00 грн. (комісія за управління та обслуговування) = 119419,42 грн. (а.с.75-80).

Ухвалою судді Савранського районного суду Одеської області Брюховецьким О.Ю. від 01.09.2026 відкрито провадження у справі; вирішено проводити її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 19.10.2026 запропоновано відповідачці протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення даної ухвали подати відзив на позовну заяву; встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подачі до суду відповіді на відзив, а відповідачці п`ятиденний строк для подачі заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів

Крім того, вищевказаною ухвалою вказане клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено (а.с.84-86).

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення розгляду справи.

Представник позивача зазначив у позовній заяві щодо розгляду справи за його відсутності, на позовних вимогах наполягає, з підстав зазначених в позовній заяві, проти заочного рішення не заперечував (а.с.6).

Відповідно до частини 3 статті 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Матеріали справи містять довідки про доставку електронного документа (судової повістки) до Електронного кабінету позивача та його представника в автоматизованій системі документообігу суду (ЄСІТС). Згідно з вказаними довідками, повістку про виклик у судове засідання на 19.10.2026 було доставлено до електронного кабінету позивача та його представника 05.10.2026 (а.с.94, 96).

19.10.2026 відповідачка до суду не з`явилася про дату час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, матеріали справи містять довідку про доставку електронного документа (судової повістки) до Електронного кабінету відповідачки в автоматизованій системі документообігу суду (ЄСІТС). Згідно з вказаною довідкою, повістку про виклик у судове засідання на 19.10.2026 було доставлено до електронного кабінету відповідачки 05.10.2026 (а.с.95).

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення розгляду справи.

Також, інформація про час та місце розгляду справи була розміщена на веб-сайті «Судова влада» в розділі «Найближчі слухання».

Отже, судом вжиті належні заходи для повідомлення відповідачки про розгляд справи та реалізації нею права судового захисту своїх прав та інтересів.

Таким чином, правом подати відзив відповідачка ОСОБА_1 не скористалася.

До суду не надходило клопотань сторін про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Отже, відповідачка належним чином повідомлена про дату, час і місце проведення судового засідання, однак про причини неявки суд не повідомила, як і не надала відзив на позовну заяву.

Перешкод для здійснення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та вирішення справи і ухвалення судового рішення за наявними матеріалами судом не встановлено.

Правом на подачу відзиву на позовну заяву у встановлений законом строк відповідачка не скористалася.

Згідно з частиною 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

У відповідності до приписів статті 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

За приписами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких в учасників справи виникає спір.

Доказування у цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та відповідачкою було укладено договір про споживчий кредит №193661 від 26.07.2025, відповідно до якого останній отримав від кредитодавця грошові кошти в розмірі 13514,00 грн.

Пунктом 2.2.1. договору встановлено, що сума (загальний розмір) кредиту становить 13514,00 грн. надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 10000,36 грн. на №рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_4 , у національній валюті; у розмірі 3513,64 грн. шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини..

З пункту 2.5. договору вбачається, що комісія за надання кредиту складає 3513,64 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 26,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів Позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено.

Разом з тим, з пункту 2.6 договору вбачається, що загальний строк кредитування за цим договором складає 98 днів з 26.07.2025 (дата надання кредиту) по 01.11.2025 (а.с.23-26).

Зазначений вище договір про споживчий кредит 26.07.2025 о 12 годині 31 хвилині 18 секунд підписаний відповідачкою ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором 94f92е60 (а.с.23-26).

Матеріали справи містять графік платежів за кредитним договором №193661 від 26.07.2025 згідно якого вбачається, що тіло кредиту становить 13514,00 грн., проценти за користування кредитом - 8441,99 грн. комісія за надання кредиту - 3513,64 грн., обслуговування кредитної заборгованості - 7,00 грн. (а.с.26 на звороті).

Матеріали справи містять договір про споживчий кредит (а.с.27-32).

Крім того, матеріали справи містять заяву на видачу кредиту №100896602 від 26.07.2025, яка підписана відповідачкою ідентифікатором 1bb5ea9d (а.с.33).

З паспорту споживчого кредиту вбачається, що сума кредиту 13514,00 грн., строк кредитування 98. Також, кредит надається безготівковим шляхом на рахунки позичальника, здійснення платежів на користь Кредитодавця. Кредит надається не пізніше наступного дня з моменту укладення договору за умови надання забезпечення та/або укладення договорів про надання супровідних послуг, якщо такі передбачаються, в наступному порядку: у розмірі 10000,36 грн. на №рахунку/картки позичальника № НОМЕР_4 , у національній валюті; у розмірі 3513,64 грн. шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини (а.с.34-35).

Матеріали справи містять правила надання коштів та банківських матеріалів у кредит ТОВ «ФК «Кредіплюс» (а.с.36-46).

10.10.2025 первісний кредитор та позивач уклали договір факторингу №10102025 згідно умов якого, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором (а.с.54-58).

З витягу реєстру прав вимог №4 від 06.01.2026 вбачається, що заборгованість по основному боргу становить 12248,60 грн., заборгованість по відсоткам - 6570,82 грн., заборгованість по комісії - 600,00 грн., заборгованість по штрафам - 1800,00 грн., загальна заборгованість по кредиту - 21219,42 грн. (а.с.7).

З акту прийому передачі реєстру прав вимог №4 від 06.01.2026 вбачається, що фактор прийняв реєстр прав вимог до боржників у кількості 982 (а.с.8).

Крім того, матеріали справи містять платіжне доручення №825 від 12.01.2026 згідно якого вбачається про оплату за відступлення прав вимог згідно договору факторингу №10102025 від 10.10.2025 та реєстру відступлення права вимоги №4 від 06.01.2026 (а.с.9).

З карти обліку виконання договору ТОВ «ФК «Кредіплюс» вбачається, що сума фінансового активу по тілу кредиту - 12248,60 грн., по відсоткам - 6570,82 грн., пеня - 1800,00 грн., комісія - 600,00 грн., загальна сума фінансового активу - 21219,42 грн. (а.с.10-11).

З виписки з особового рахунку за договором про споживчий кредит вбачається, що прострочене тіло кредиту - 12248,60 грн., прострочені відсотки - 6570,82 грн., штрафні санкції - 1800,00 грн., заборгованість по комісії - 600,00 грн. (а.с.12).

З довідки АТ «Універсал банк» вбачається, що в банку відкрито рахунки клієнта ТОВ «Юніт капітал» ЄДРПОУ 43541163 (а.с.22).

Як вбачається з інформації АТ «Універсал банк» №БТ-Е-43979 від 05.10.2026 вбачається, що на ім?я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_5 . Номер телефону НОМЕР_2 є фінансовим номером телефону за вказаною платіжною карткою, та знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 .

Крім того, з вказаної інформації вбачається, що 26.07.2025 о 12 годині 31 хвилині 23 секунді на зазначену платіжну картку відбулося зарахування коштів у сумі 10000,36 грн., деталі операції - від: Tov Krediplius (а.с.88-93).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковим відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом норм статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, матеріали справи свідчать про досягнення сторонами згоди щодо істотних умов договору, як того вимагають положення статті 638 ЦК України.

Відповідно до частин 1. 3, 4, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважаться таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного, у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний, цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряться за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частинами 1 та 2 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1статті 1078 ЦК України).

Статтею 1080 ЦК України визначено, що договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Відповідно до статті 1082 ЦК України, передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності .

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Щодо нарахування відсотків за користування кредитом суд зазначає наступне.

З реєстру прав вимоги вбачається, що загальна сума заборгованості становить 19419,42 грн. сума заборгованості основного боргу становить - 12248,60 грн. тіло кредиту, заборгованість по відсоткам - 6570,00 грн., комісія - 600,00 грн.,

З реєстру боржників №4 до договору факторингу №10102025 від 10.10.2025 вбачається, що у відповідачки за кредитним договором №19366 існує заборгованість перед позивачем основного боргу становить - 12248,60 грн., заборгованість по процентам - 6570,82 грн., комісія - 600,00 грн., штраф/пеня - 1800,00 грн.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (частина перша статті 517 ЦК України).

Між тим, належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75 передбачено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками є належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором і ці докази мають знаходитися у кредитора, в тому числі нового, до якого перейшли права та обов`язки попередника.

Отже, наданий позивачем витяг з реєстру боржників, що не містять будь-яких посилань на первинні документи, які б підтверджували розмір заборгованості ОСОБА_1 , яку відступив кредитор, не є безспірними доказами існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.03.2020 в справі № 703/3063/18.

Водночас, розрахунки заборгованості, сформовані самим позивачем не є документами первинного бухгалтерського обліку, є односторонніми арифметичними розрахунками стягуваних сум, які, відповідно, повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони.

Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів банку кореспондує висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 № 6-16цс15.

Як вбачається з інформації АТ «Універсал банк» №БТ-Е-43979 від 05.10.2026 вбачається, що на ім?я ОСОБА_1 банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_5 .

Крім того, з вказаної інформації вбачається, що 26.07.2025 о 12 годині 31 хвилині 23 секунді на зазначену платіжну картку відбулося зарахування коштів у сумі 10000,36 грн., деталі операції - від: Tov Krediplius (а.с.88-93).

В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 липня 2014 року у справі №6-14194св14 зроблено висновок, що підтвердженням суми заборгованості є кредитний договір, договір факторингу, який у встановленому порядку недійсним не визнаний та в якому визначено розмір відступленої заборгованості, та розрахунок кредитної заборгованості, здійснений банком при відступленні права вимоги.

Разом з тим, суд зазначає, що якщо кредит надавався відповідачці строком на 98 днів з 26.07.2025, то кінцева дата повернення кредиту та процентів за користування кредитом - 01.11.2025.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика.Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

В силу частини 1 статті 1048 ЦК України вбачається, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

На основі аналізу цих правових норм Велика Палата Верховного Суду під час розгляду справи №444/9519/12 (постанова від 28.03.2018 року) вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред?явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку.

Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред?явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Крім того, відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу статті 536 ЦК України вбачається, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

При вирішенні питання про доцільність стягнення заборгованості за процентами суд враховує правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16.

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Суд погоджується з представником позивача щодо невиконання відповідачкою умов договору в частині погашення кредитної заборгованості в строк.

Разом з тим, з пункту 2.6 договору вбачається, що загальний строк кредитування за цим договором складає 98 днів з 26.07.2025 (дата надання кредиту) по 01.11.2025 (а.с.23-26).

Денна процентна ставка складає:11962,63 грн./13514,00 грн./98х100%=0,9033% (п.2.7.1 договору).

Суд критично ставиться до розрахунку денної процентної ставки в розмірі 0,9033%, наведеного представником позивача у пункті 2.7.1 договору виходячи з наступного.

Відповідно до положень пункту 2.2.1 договору, загальний розмір кредиту визначений сторонами у сумі 13514,00 грн, який, згідно з умовами договору, надається у наступному порядку: у розмірі 10000,36 грн - шляхом перерахування на рахунок/картку позичальника; у розмірі 3513,64 грн - шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно з п. 2.5 індивідуальної частини договору.

Згідно з пунктом 2.6 договору, загальний строк кредитування за цим договором складає 98 днів - з 26.07.2025 по 01.11.2025 (а.с. 23-26).

Водночас матеріали справи містять істотні суперечності щодо фактичного розміру коштів, які були реально отримані відповідачкою, та суми, що враховується як тіло кредиту для нарахування відсотків.

Так, судом на підставі наявної у матеріалах справи інформації АТ «Універсал банк» № БТ-Е-43979 від 05.10.2026 встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 26.07.2025 о 12 годині 31 хвилині 23 секунді на зазначену платіжну картку фактично відбулося зарахування коштів у сумі 10000,36 грн.

Таким чином, судом встановлено розбіжність між заявленою у договорі загальною сумою кредиту (13514,00 грн, що включає віртуальну комісію) та фактично перерахованою сумою коштів на рахунок позичальника, яка становить 10000,36 грн. Включення до складу заборгованості сум комісій за послуги, які фактично не передавалися готівкою чи на рахунок споживача у повному обсязі 13514,00 грн, а зараховувалися як внутрішні заборгованості за комісіями, впливає на правильність математичного розрахунку реальної денної процентної ставки та загальної суми зобов`язань.

З огляду на зазначене, розрахунок позивача, здійснений виходячи із загальної суми 13514,00 грн, є необґрунтованим, оскільки суперечить фактичним обставинам зарахування коштів за кредитною операцією та даним банківської виписки щодо реального руху коштів на рахунку споживача.

Отже, суд, приходить до висновку, що фактичне тіло кредиту становить 10 000,36 грн.

Комісія у розмірі 3513,64 грн. не підлягає стягненню як тіло кредиту, оскільки фактично не видавалася готівкою чи на рахунок споживача.

Так, враховуючи, що строк користування кредитом 98 днів (з 26.07.2025 по 01.11.2025), а річна процентна ставка: 360% річних суд здійснив власний розрахунок згідно якого вбачається, що денна процентна ставка 360%/365 дн. = 0,0099%.

Таким чином, виходячи з фактичного тіла кредиту у розмірі 10000,36 грн. сума відсотків становить 9702,35 грн. (10000,36 грн. х 0,0099% х 98 дн. = 9702,35 грн.)

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки за споживчим кредитом не може перевищувати 1 відсоток.

Як вбачається з умов укладеного між сторонами Договору про споживчий кредит №193661 від 26.07.2025, строк кредитування становить 98 днів, а визначена договором денна процентна ставка становить 0,99 % за кожен день користування кредитними коштами.

Оскільки встановлений договором розмір денної процентної ставки є меншим, ніж передбачений законом граничний максимум, суд констатує відсутність порушень норми права з боку кредитодавця та визнає умови договору в цій частині правомірними.

Суд встановив, що всупереч умов Договору про надання кредиту та норм закону відповідачка допускала порушення умов повернення грошових коштів, оскільки не здійснювала платежів, передбачених цим договором.

Так, відповідачка доводів позивача про розмір такої заборгованості, зокрема про стягнення суми заборгованості за основною сумою боргу та суми - за процентами, не спростувала, контррозрахунку заборгованості не зробила, доказів її сплати суду не подала, як доказів і неотримання кредитних коштів, а отже не вчинила жодних дій на спростування правильність нарахованої суми боргу.

З розрахунку суду вбачається, що заборгованість по тілу кредиту становить 10000,36 грн., а за процентам - 9702,35 грн.

Оскільки позивачем заявлено вимогу про стягнення загальної суми боргу по процентам в розмірі 6570,82 грн, суд, діючи в межах принципу диспозитивності цивільного судочинства, не має права виходити за межі позовних вимог та присуджувати суму більшу, ніж просить сам позивач.

Відповідно до положень частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт реального надання коштів у розмірі 13514,00 грн., шляхом фактичного перерахування чи видачі всієї суми, а розрахунок заборгованості та денної процентної ставки ґрунтується на завищеній сумі, яка не відповідає фактичному руху коштів за банківськими виписками, тому суд критично ставиться до розрахунку позивача.

Зважаючи на викладене, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову в частині стягнення з відповідачки основної суми боргу та процентів, знайшли своє підтвердження частково та відповідачкою не спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 16571,18 грн., з яких 10000,36 грн. - тіло кредиту та 6570,82 грн. - проценти за користування кредитом.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За правилами частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так, на підтвердження заявлених вимог на правову допомогу представник позивача надав суду наступні докази: копію договору про надання правничої допомоги від 20.01.2026 № 20/01/26-02 (а.с.13-14); копію додаткової угоди №25771544229 від 20.04.2026 до договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026 (а.с.15); копію акту прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026 відповідно до якого на складання позовної заяви затрачено 2 години, вартість послуги 5000,00 грн, вивчення матеріалів справи 2 години, вартість послуг 1000,00 грн, підготовки адвокатського запиту затрачено 1 годину, вартість послуг 500,00 грн, підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації - 1 год, вартість послуг 500,00 грн. (а.с.16); копія Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №4267/10 видане на ім`я Тимошенка О.О. (а.с.17).

Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід ураховувати позицію Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд зауважує, що справа не входить до категорії складних та розглядалась у спрощеному провадженні без участі представника позивача.

Крім того, послуги надані адвокатом, є типовими для позивача оскільки стягнення заборгованості також є предметом його діяльності, відповідно не потребують витрати значного часу на складання документів та визначення правових позиції.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд бере до уваги зміст заяв та клопотань представника позивача по суті, складність справи, яка є нескладною та розглядалась в спрощеному позовному провадженні, а також враховує, що представник позивача не брав участі у судовому засіданні. Виходячи з критерію розумності, реальності таких витрат, суд уважає, що визначений розмір оплати є дещо завищеним та не є співмірним обсягу наданих послуг.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року в справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).

Суд також акцентує увагу на тому, що стягнення витрат на правничу допомогу не може бути способом збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Аналогічна права позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

Відтак, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про стягнення із відповідачки на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 4500,00 грн., уважаючи таке рішення справедливим і виваженим.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI) встановлено судовий збір за подання до суду: позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено у 2026 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2026 року - 3328,00 гривень.

За подання позовної заяви з урахуванням її подачі через систему «Електронний суд», підлягав сплаті судовий збір у розмірі 2 662 гривні 40 копійок (3328,00 х 0,8).

Судовий збір у вказаному розмірі сплачений позивачем ТОВ «Юніт капітал», що підтверджується платіжною інструкцією № 44487 від 17.06.2026 (а.с.1).

Зважаючи на те, що позовні вимоги суд задовольняє частково на суму 16571,18 грн, тобто 85,33 % від суми позову, то з відповідачки у відповідності до статті 141 ЦПК України підлягають стягненню судові витрати в розмірі 2271,83 грн. (2662,40 грн. /100 х 85,33%).

На підставі викладеного, відповідно до статей 525, 526, 530, 546, 549, 598, 610, 1046-1054 ЦК України, та керуючись статтями 4, 12, 13, 28, 76-82, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 274, 280-283, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» (01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333, ЄДРПОУ 43541163, рахунок НОМЕР_6 в АТ «Універсал банк») заборгованість за договором про споживчий кредит № 193661 від 26.07.2025 в загальному розмірі 16571 (шістнадцять тисяч п`ятсот сімдесят одна) грн. 18 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 10000 (десять тисяч) грн. 36 коп., заборгованість по несплаченим відсоткам - 6570 (шість тисяч п`ятсот сімдесят) грн. 18 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» (01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333, ЄДРПОУ 43541163, рахунок НОМЕР_6 в АТ «Універсал банк») судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2271 (дві тисячі двісті сімдесят одна) грн. 83 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» (01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333, ЄДРПОУ 43541163, рахунок НОМЕР_6 в АТ «Універсал банк») понесені судові витрати на правову допомогу в розмірі 4500 (чотири тисячі п`ятсот) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: О.Ю. Брюховецький