Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №522/5595/26 — Приморський районний суд м. Одеси

Суд: Приморський районний суд м. Одеси

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про спонукання виконати або припинити певні дії

Дата: 29 вересня 2026 р.

Справа: №522/5595/26

Суддя: Косіцина В. В.

Справа № 522/20275/25

Провадження № 2/522/2980/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суду м. Одеси у складі:

головуючої – судді Косіциної В.В.,

за участі секретаря судового засідання – Гресько Б.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про заборону експлуатації гаражу та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном,-

ВСТАНОВИВ:

06 квітня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси за надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про заборону експлуатації гаражу, у якій позивач просить суд заборонити експлуатацію будівлі (гаража) ОСОБА_2 як місця для зберігання та заїзду/виїзду транспортних засобів, оскільки, його розташування (5,5 метрів від житлової забудови) прямо порушує п. 10.8.2. та ОСОБА_3 2.2-12:2019, частину 2 п.10 Правил благоустрою міста Одеси.

За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, справа передана на розгляд судді Косіциній В.В.

Ухвалою суду від 09 квітня 2026 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачеві 10-ти денний строк для усунення недоліків позовної заяви.

17 квітня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява ОСОБА_1 , якою усі зазначені в ухвалі суду від 09 квітня 2026 року усунуто.

Ухвалою суду від 22 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Встановлено, що розгляд справи буде здійснюватися в порядку загального позовного провадження. Надано відповідачеві 15-ти денний строк для подання відзиву. Підготовче засідання по справі призначено на 03 червня 2026 року.

06 травня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси від ОСОБА_2 надійшов відзив, у якому відповідачка заперечувала проти задоволення позову, просила відмовити.

06 травня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном, у якій позивачка просила суд:

- зобов`язати ОСОБА_1 не чинити перешкод у користуванні майном (приміщенням зберігання транспортного засобу), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та прибрати належний йому транспортний засіб з прибудинкової території будинку загального користування;

- заборонити ОСОБА_1 залишати свій транспортний засіб залишати належний йому транспортний засіб біля майна позивачки, а саме, біля вікон будинку та нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;

- здійснити розподіл судових витрат.

12 травня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, у якій позивач за первісним позовом підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити. У задоволенні зустрічного позову просив відмовити.

03 червня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання ОСОБА_1 про долучення доказів, у якому заявник просив долучити до матеріалів справи, зокрема, фотофіксацію занедбаного стану виноградника.

У підготовче засідання, призначене на 03 червня 2026 року з`явився ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та її представник. Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву.

Ухвалою суду від 03 червня 2026 року закрито підготовче провадження у справі. Справу призначено до судового розгляду на 08 липня 2026 року.

07 липня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання представника ОСОБА_2 – адвоката Саінчина Сергія Олександровича про відкладення розгляду справи.

У судове засідання, призначене на 07 липня 2026 року учасники справи – не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання задоволено клопотання представника ОСОБА_2 , відкладено розгляд справи на 14 вересня 2026 року.

14 вересня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання, призначене на 14 вересня 2026 року з`явилася ОСОБА_2 та її представник. Інші учасники справи – не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Ухвалою суду від 14 вересня 2026 року заяву ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи залишено без задоволення. Визнано його явку у наступне засідання – обов`язковою. Відкладено розгляд справи на 24 вересня 2026 року.

У судове засідання, призначене на 24 вересня 2026 року з`явився ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та її представник. Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання суд перейшов до стадії ухвалення рішення. Встановлено, що текст рішення буде проголошено 30 вересня 2026 року.

Суд дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Щодо первісного позову, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 09.04.2026 №472131513.

ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_3 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 зазначає про те, що їх квартири розташовані на першому поверсі одноповерхової будівлі і мають спільну межу, розподілену стіною. Вказує, що вони мають спільну до використання територію, межі якої не встановлена, однак відповідно до правил утримання прилеглої території, межі встановлюються межами квартири, а тому, на думку позивача вказана прилегла територія є його власністю. Зазначає, що навпроти його квартири є будівля, яка побудована незаконно та яка експлуатується ОСОБА_2 як гараж. Вказаний гараж на думку позивача побудований в супереч встановлених Державних будівельних норм. Експлуатація такого гаражу порушує його спокій через шум, спричинений при відкритті-закриванні воріт, додатковий шум при використанні транспортного засобу, а тому, на думку позивача існують підстави для заборони відповідачці користуватися вказаною будівлею.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За змістом статей 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Частиною другою статті 382 ЦК України передбачено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Статтею 386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Право власності особи може бути захищено лише у випадку його існування та у разі його порушення, оспорювання чи невизнання.

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати усунення будь-яких порушень свого права від будь-яких осіб у спосіб, який власник вважає прийнятним та ефективним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18) зроблено висновок, що «негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. Допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном».

Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначає особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.

У п.6 ч.1 ст.1 Закону встановлено, що спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Оскільки, квартири ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знаходяться у одноповерховому житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , то прибудинкова територія є їх спільним майном, у зв`язку з чим, доводи ОСОБА_1 в частині того, що прибудинкова територія, що прилягає до належної йому квартири є його власністю не відповідає наведеним вище положенням чинного законодавства.

Так, дійсно, з наданих учасниками фотографій вбачається, що окремо від багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 побудоване приміщення.

ОСОБА_1 зазначає, що вказане приміщення використовується ОСОБА_2 як гараж. Вказана обставина не заперечується відповідачкою.

Поряд з тим, під час розгляду справи, ОСОБА_1 не надав жодного доказу, який би підтверджував, що вказаний об`єкт був побудований саме ОСОБА_2 . Не доведено і те, що вказаний об`єкт було побудовано без відповідних дозвільних документів.

Під час розгляду справи ОСОБА_1 не реалізував своє право на звернення до суду із клопотанням про витребування у Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради відомостей про наявність виданих дозвільних документів.

ОСОБА_1 зазначає, що вказане приміщення не відповідає Державним будівельним нормам.

На підтвердження вказаної обставини надає фото.

Поряд з цим, суд не є особою, яка володіє спеціальними знаннями та не може зробити висновок про те, чи відповідає те чи інше приміщенням вимогам Державних будівельних норм виключно на підставі фото.

У ст.102 ЦКП України визначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

Поряд з тим, під час розгляду справи ОСОБА_1 не реалізував своє право на звернення до суду із клопотанням про призначення експертизи.

Відповідно до ч.1 ст.106 ЦПК України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Проте, ні під час звернення до суду із позовом, ні під час розгляду справи ОСОБА_1 не було надано висновок експерта, складений за його замовленням та який би підтверджував, що вказане приміщення не відповідає вимогам Державних будівельних норм.

Окрім того, ОСОБА_1 не надав суду доказів, які б підтверджували ту обставину, що експлуатація ОСОБА_2 вказаного приміщення перешкоджає користуватися ОСОБА_1 належною йому квартирою.

Не підтверджується і те, що використання ОСОБА_2 вказаного приміщення порушує права ОСОБА_1 як особи, яка поряд із ОСОБА_2 може користуватися прибудинковою територією.

Щодо посилання на те, що ОСОБА_1 здійснив самостійне облаштування прибудинкової території, то вказані дії на думку суду є його виключною ініціативою, не спричиняють виникнення у нього права особистої приватної власності на прибудинкову територію. Більше того, вказані доводи жодним чином не підтверджують той факт, що використання ОСОБА_2 нежитлового приміщення створює останньому перешкоди у користуванні майном.

Не доведено і те, що використання гаражу порушує допустимі рівні шуму.

Наданий ОСОБА_1 аудіозапис розмови також жодним чином не підтверджує факт перешкоджання ОСОБА_2 у користуванні ОСОБА_1 належним йому майном.

Тому, з урахуванням зазначеного, суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення первісного позовного.

Щодо зустрічного позову, суд зазначає наступне.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 перешкоджає у користуванні транспортним засобом ОСОБА_2 , а також прибудинковою територією, де знаходиться транспортний засіб, шляхом перепон, блокуючи виїзд та в`їзд належним йому транспортним засобом.

Як вже було встановлено судом, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 09.04.2026 №472131513.

ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_3 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

ОСОБА_2 є користувачем нежитлового приміщення (гаражу), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується:

- копією договору про надання послуг з прибирання прилеглої до тимчасової конструкції (гаражу) території від 01.10.2014 №11/038;

- копія договору про надання послуг з прибирання прилеглої до тимчасової конструкції (гаражу) території від 2026 року.

У відповіді на відзив ОСОБА_1 посилається на те, що оскільки ОСОБА_2 не є власником гаражу, вона не має права звертатися із позовом про усунення перешкод.

Проте, такі доводи ОСОБА_1 є хибними з огляду на наступне.

Наймач зобов`язаний володіти та/або користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору (частина 1 статті 773 ЦК України).

Відповідно до статті 391 ЦК власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У розумінні приписів наведеної норми позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Предметом негаторного позову є вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном.

Підставою негаторного позову є посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей.

Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову.

Характерною ознакою такого позову є протиправне вчинення третьою особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або користування належним йому майном.

Отже, у розумінні наведених норм власник (титульний володілець) вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Оскільки, ОСОБА_2 є користувачем нежитлового приміщення (гаражу), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , остання наділена правом вимагати в інших осіб усунути перешкоди у користуванні майном, титульним володільцем якого вона виступає.

На підтвердження того, що ОСОБА_1 чинить перешкоди у користуванні майном, позивачкою за зустрічним позовом було подано:

- копію заяви начальнику ВП №1 ОРУПТ №1 ГУНП в Одеській області від 21.03.2026, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_2 просить провести перевірку за фактом порушення ОСОБА_1 її права користування квартирою та гаражем;

- копію відповіді з ВП №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області, зі змісту якої вбачається, що за наслідками проведення перевірки ознак кримінального правопорушення не встановлено;

- копію знімків, з яких вбачається, що т/з BMW, д/н НОМЕР_1 та т/з Chevrolet, д/н НОМЕР_2 припарковані навпроти в`їзду до гаража, яким користується ОСОБА_2 ;

- копію відповіді УПП в Одеській області ДПП від 17.04.2026, зі змісту якої вбачається, що 13.04.2026 о 08 годині 41 хвилина на спеціальну лінію «102» надійшло повідомлення «Порушення ПДР» за адресою: АДРЕСА_1 . Суть повідомлення мовою оригіналу: «Заблокував автомобіль виїзд з гаражу БМВ НОМЕР_3 ». Вищевказане повідомлення зареєстроване до ЄО за № 5649 від 13.04.2026 року в управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції. Для відпрацювання вищевказаного повідомлення диспетчером о 08:45 год. 13.04.2026 року було призначено наряд управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції у складі поліцейського взводу № 1 роти № 1 батальйону № 1 полку сержанта поліції Лєнги Романа Ігоровича та інспектора взводу № 1 роти № 1 батальйону № 1 полку старшого лейтенанта поліції Мельнікової Катерини Ігорівни, які о 09:27 год. в електронному рапорті за результатами виконання завдання вказали наступну інформацію, а саме: «Прибувши на місце виклику, заявниця повідомила, що її сусід ОСОБА_1 припаркував свій транспортний засіб БMB д. н З.ВН291ЗТХ таким чином, що вищевказаний т/з перешкоджає виїзду авто заявниці з гаражного приміщення. Власник даного т/з повідомив, що з 20.03.2026р коли йому було винесено постанову за ч. З ст. 122КУпАП, він не керував даними т/з, якось підтвердити чи спростувати даний факт не є можливим. Також через особливості заїзду до даного т/з, не є можливим викликати евакуатор, який міг би евакуювати даний т/з, так як він стоїть з порушенням ПДР. Також власник ТЗ повідомив, що. на даному етапі він подав позов до суду, через спірні питання з гаражем. На даному етапі евакуювати даний т/з та винести постанову є неможливим;

- копію відповіді з УПП в Одеській області ДПП від 30.03.2026, зі змісту якої вбачається наступне: Відповідно до інформаційно - комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», 15.03.2026 року о 19:38 год. на спеціальну лінію «102» надійшло повідомлення «Порушення ПДР» за адресою: м. Одеса, вул. Олександра Кутузакія, 56. Суть повідомлення мовою: Сусід з 12 квартири перекрив виїзд з гаражу транспортним засобом БМВ НОМЕР_3 . Для відпрацювання вказаного випадку було призначено наряд УПП в Одеській області та які за результатами виконання завдання вказали наступну інформацію: «Прибувши на місце виклику було з`ясовано, що конфлікт було врегульовано мирним шляхом та допомоги поліції не потрібно»; 17.03.2026 на надійшло повідомлення «Порушення ПДР» за адресою: м. Одеса, вул. Олександра Кутузакія, 56. Суть повідомлення полягала в тому, що т/з БМВ НОМЕР_3 перекрило виїзд з гаражу. За результатом відпрацювання було повідомлено наступні інформацію: «прибувши на місце виклику та поспілкувавшись з заявником, який повідомив, що його сусід перегородив виїзд із гаражу. Зв`язавшись з власником останній повідомив, що знаходиться поза межами м. Одеси та приїхати не може, сторони домовилися, що ввечері власник транспортного засобу приїде та забере його; 20.03.2026 на спеціальну лінію «102» надійшло повідомлення «Порушення ПДР», у якому повідомлено наступне: «т/з БМВ НОМЕР_3 заблокував виїзд з гаражу». За результатами перевірки було встановлено наступну інформацію: «прибувши на місце виклику, власника т/з, який припаркував т/з на місці не було. Зі слів заявника він мав приїхати у неділю. Даний т/з припаркований на території двору, тому не має змоги прибрати даний т/з на евакуаторі; 20.03.2026 на спеціальну лінію «102» надійшло повідомлення про порушення ПДР за адерсою: АДРЕСА_1 . Суть повідомлення полягала у тому, що навпроти гаража заявника від ранку стоїть авто, яке перекриває виїзд. Поліція була на місці та просила перетелефонувати, коли повернеться водій. За результатами відпрацювання було повідомлено наступне: «Прибувши на місце виклику заявниця повідомила, що вона орендує гаражне приміщення, де знаходиться її машина наразі. Навпроти гаража, знаходиться квартира, мешканець якої – ОСОБА_1 паркує т/з БМВ НОМЕР_3 таким чином, що перешкоджає виїзду авто заявниці з гаража. Ділянка розташована в такій місцевості, що евакуатор не має змоги під`їхати. Було складено постанову за ч.3 ст.122 КУпАП;

- копію відповіді УПП в Одеській області від 31.03.2026, зі змісту якої вбачається наступне: 26.03.2026 на спеціальну лінію «102» надійшло повідомлення «Порушення ПДР» за адресою: АДРЕСА_1 . Суть повідомлення полягає у тому, що т/з - CHEVROLET AVEO, д/н НОМЕР_2 заблокувало проїзд у гараж. За результатами відпрацювання вказаної заяви було повідомлено наступне: «Прибувши за вказаною адресою встановлено, що відбувається давній конфлікт між сусідами, внаслідок якого ОСОБА_1 заблокував виїзд із гаража для заявниці. Ні місці було прийнято постанову про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.122 КУпАП»;

- копію акту обстеження від 24.03.2026, складеного КП «ЖКС «ПОРТО-ФРАНКІВСЬКИЙ», зі змісту якого вбачається, що комісія у складі начальника дільниці №5 КП «ЖКС «Порто-Франківський» - Пташенчука Віктора, майстрів дільниці – ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , виходом на місце за адресою: АДРЕСА_1 , встановили, що т/з БМВ перешкоджає виїзду з гаражу, тим самим житель квартири АДРЕСА_4 не має змоги користуватися гаражем.

Вказані обставини не були спростовані ОСОБА_1 .

Навпаки, до відповіді на відзив ОСОБА_1 долучив запис розмови. З її змісту вбачається, що ОСОБА_1 вчиняє дії, спрямовані на забезпечення паркування власного транспортного засобу під вікнами об`єкта нерухомого майна, що належить відповідачці.

Вказане у сукупності свідчить проте, що ОСОБА_1 на постійній основі вчиняє дії, спрямовані на перешкоджання ОСОБА_2 гаражем, титульним володільцем якого є остання (користувачем), шляхом паркування вказаного транспортного засобу біля в`їзду у гараж, у зв`язку з чим, ОСОБА_2 не може вільно ним користуватися.

У відповіді на відзив ОСОБА_1 посилається на те, що вказаний гараж є тимчасовою конструкцією, що є об`єктом самочинного будівництва. Поряд з цим, таке посилання жодним чином не спростовує факт порушення ОСОБА_1 права користування гаражем.

У відповіді на відзив ОСОБА_1 посилається на те, що за законом усі співвласники багатоквартирного будинку мають рівні процесуальні права, а тому, заборона паркування порушуватиме його права як співвласника.

Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

У вказаних доводах чітко прослідковується суперечлива процесуальна поведінка ОСОБА_1 щодо правового статусу прибудинкової території, оскільки, у первісному позові ОСОБА_1 визначає вказану територію як його особисту приватну власність, в той же час, після звернення до суду із зустрічним позовом, в тому числі про заборону паркування на прибудинковій території, останній почав визначати прибудинкову територію як спільне майно власників багатоквартирного будинку.

В цілому, суд погоджується із тим, що прибудинкова територія є спільним майном власників багатоквартирного будинку.

Проте, нормами Конституції України та Цивільним кодексом України встановлено, що власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

У зв`язку з чим, користування спільним майном багатоквартирного будинку не повинно порушувати права та інтереси інших співвласників багатоквартирного будинку.

В супереч цьому, ОСОБА_1 вчиняє дії, пов`язані із порушенням прав інших співвласників та користувачів на користування майном.

У зв`язку з чим, саме зобов`язання ОСОБА_1 не чинити перешкоди у користування майном шляхом зобов`язання останнього залишати належний йому транспортний засіб в спеціально відведених місцях забезпечуватиме відновлення прав позивачки за зустрічним позовом.

Поряд з тим, вимога про заборону залишення транспортного засобу біля майна позивачки на думку суду не є ефективним способом захисту та не є необхідним в даному випадку, оскільки, зобов`язання ОСОБА_1 паркувати належний йому транспортний засіб у спеціально відведеному місці виключатиме можливість паркування вказаного транспортного засобу у дворі будинку за адресою: АДРЕСА_1 у довільний спосіб.

Тому, з урахуванням зазначеного, суд доходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та зобов`язання ОСОБА_1 усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_2 права користування майном, а саме, приміщенням для зберігання транспортного засобу (гаражем), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_1 паркувати належний йому транспортний засіб - CHEVROLET AVEO, д/н НОМЕР_2 , номер кузова - НОМЕР_4 в спеціально відведених місцях.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст.2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 133, 141, ч.4 ст. 223, ч. 2 ст. 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про заборону експлуатації гаражу – залишити без задоволення.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном – задовольнити частково.

Зобов`язати відповідача – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_5 , РНОКПП – НОМЕР_5 , усунути перешкоди у здійсненні позивачем – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_5 , РНОКПП – НОМЕР_6 , права користування майном, а саме, приміщенням для зберігання транспортного засобу (гаражем), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_1 паркувати належний йому транспортний засіб - CHEVROLET AVEO, д/н НОМЕР_2 , номер кузова - НОМЕР_4 в спеціально відведених місцях.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30-ти днів з дати складання повного тексту рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 20 жовтня 2026 року.

Суддя Косіцина В.В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua