Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №363/6500/26 — Вишгородський районний суд Київської області

"19" жовтня 2026 р. Справа № 363/6500/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року суддя Вишгородського районного суду Київської області Олійник С.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Вишгородського РУП ГУНП в Київській області щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , який притягається до адміністративної відповідальності

за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

встановив:

31 серпня 2026 року о 12 годині в с. Лебедівка, дорога Вишгород-Лебедівка 18 км, водій гр. ОСОБА_1 керував автомобілем Audi, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення рухів. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Зазначені обставини підтверджуються такими доказами:

протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №759713 від 31.08.2026 року;

актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, у якому відсутній результат огляду у зв`язку з відмовою ОСОБА_1 від його проходження;

направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, до Вишгородської центральної районної лікарні від 31.08.2026 року, в якому відсутній результат огляду у зв`язку з відмовою ОСОБА_1 від його проходження;

повідомленням інспектора САП Вишгородського РУП ГУНП у Київській області про відсутність інформації отримання ОСОБА_1 посвідчення водія;

копією військового квитка ОСОБА_1 ;

витягом з ІПС МВС «Армор» України щодо ОСОБА_1 ;

відеозаписом з місця події, з якого вбачається, що ОСОБА_1 перебував за кермом автомобіля, працівниками поліції було озвучено підозру про перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння та запропоновано пройти відповідний огляд на стан сп`яніння, на що останній повідомив, що вживав алкогольні напої напередодні події та відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння.

У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що 31.08.2026 року близько 12:00 його дружина, яка керувала транспортним засобом, через раптове погіршення самопочуття не змогла продовжувати рух, у зв`язку з чим він сів за кермо автомобіля. Згодом транспортний засіб було зупинено працівниками поліції, які висловили підозру щодо перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння. Останній стверджував, що алкогольних напоїв не вживав, водночас не заперечував факту відмови від проходження огляду на стан сп`яніння. Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП було складено без участі двох свідків. Також пояснив, що працівниками поліції стосовно нього було складено окремий протокол за керування транспортним засобом без посвідчення водія.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов наступного.

Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративна відповідальність настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Відповідно до статті 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння проводиться поліцейським із використанням спеціальних технічних засобів, а у випадках, передбачених законом, — у закладі охорони здоров`я.

Під час проведення огляду особи поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а у разі неможливості їх застосування огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису є складовою доказової бази у справі.

Відповідно до пунктів 6, 7 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103, у разі встановлення у водія ознак відповідного стану поліцейський направляє його на медичний огляд до закладу охорони здоров`я.

Згідно з пунктом 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 №1452/735, огляд у закладі охорони здоров`я проводиться лікарем, який має право на його проведення. У разі відмови водія від проходження огляду така відмова фіксується у присутності поліцейського із застосуванням технічних засобів відеозапису.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 252 КУпАП орган або посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою захисника та реалізовувати інші права, передбачені законом.

Суд враховує, що склад адміністративного правопорушення, передбачений частиною першою статті 130 КУпАП, у частині відмови від проходження огляду є самостійним складом правопорушення. Для притягнення особи до відповідальності за цією нормою не потребується встановлення фактичного перебування водія у стані наркотичного чи іншого сп`яніння.

Предметом доказування у такій справі є встановлення факту керування транспортним засобом, наявності законної вимоги працівника поліції пройти огляд у встановленому порядку та факту відмови водія від такого огляду.

Судом встановлено, що працівники поліції мали передбачені законом підстави для направлення ОСОБА_1 на медичний огляд, оскільки у нього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, які зафіксовані в акті огляду, направленні на медичний огляд та відеозаписі на бодікамеру.

Працівниками поліції було запропоновано ОСОБА_1 пройти медичний огляд у закладі охорони здоров`я, роз`яснено порядок його проходження та правові наслідки відмови від виконання такої вимоги.

Відмова ОСОБА_1 від проходження огляду була зафіксована за допомогою технічного засобу відеозапису, що відповідає вимогам статті 266 КУпАП та положенням спеціального нормативного регулювання.

Відповідно до статті 251 КУпАП досліджені судом докази протокол про адміністративне правопорушення, акт огляду, направлення на медичний огляд, відеозаписи з нагрудної камери працівників поліції та інші матеріали справи є належними, допустимими, достовірними та достатніми для встановлення обставин події.

Відповідно до статті 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності.

Оцінюючи доводи ОСОБА_1 , суд вважає їх такими, що не спростовують установлених обставин справи та не ставлять під сумнів доведеності його вини.

Посилання на те, що він сів за кермо через погіршення самопочуття дружини, не спростовує факту керування транспортним засобом. Твердження про невживання алкоголю також не має вирішального значення, оскільки відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП у цьому випадку настає за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння, а не за доведеність фактичного перебування особи в такому стані

Доводи про відсутність двох свідків суд відхиляє, оскільки відмова від проходження огляду зафіксована за допомогою технічного засобу відеозапису, що відповідає вимогам ст. 266 КУпАП за умови дотримання встановленої процедури.

Посилання на складення окремого протоколу за керування транспортним засобом без посвідчення водія не спростовує обставин цього правопорушення, оскільки йдеться про самостійні склади адміністративних правопорушень.

Отже, наведені пояснення не спростовують сукупності досліджених доказів, які підтверджують факт керування транспортним засобом, пред`явлення законної вимоги пройти огляд та відмову ОСОБА_1 від його проходження, а тому не можуть бути підставою для закриття провадження у справі.

За таких обставин суд вважає, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, а тому він підлягає притягненню до адміністративної відповідальності.

Обставин, що пом`якшують або обтяжують адміністративну відповідальність, судом не встановлено.

З урахуванням характеру вчиненого адміністративного правопорушення, ступеня його суспільної небезпеки, даних про особу правопорушника, а також з урахуванням вимог статей 23, 33 КУпАП, суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у межах санкції частини першої статті 130 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Відповідно до статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до статті 40-1 КУпАП у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Матеріали справи не містять відомостей про належність ОСОБА_1 до категорій осіб, які звільняються від сплати судового збору, у зв`язку з чим із нього підлягає стягненню судовий збір у встановленому законом розмірі.

З урахуванням наведеного та керуючись статтями 33, 130, 283 і 284 КУпАП, суддя

постановив:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосувати адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП України судовий збір в розмірі 665 грн 60 коп. на користь держави.

Штраф має бути сплачений правопорушником не пізніше як через 15 днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови – не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.

У разі несплати штрафу у вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Вишгородський районний суд Київської області протягом 10 днів з дня її винесення.

Постанова підлягає пред`явленню до виконання протягом трьох місяців з дня її винесення.

Суддя С.В. Олійник