Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №466/9033/18 — Львівський апеляційний суд

Справа № 466/9033/18 Головуючий у 1 інстанції: Глинська Д.Б.

Провадження № 22-ц/811/1726/26 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Шандри М.М.

суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.

розглянувши в місті Львові у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 30 квітня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 про скасування судового наказу у справі № 466/9033/18,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив поновити строк для подання заяви про скасування судового наказу та скасувати судовий наказ від 14.11.2018 у справі № 466/9033/18.

Заява обґрунтована тим, що вимоги ЛМКП «Львівтеплоенерго» про стягнення заборгованості є необґрунтованими, оскільки така відсутня. Вказує, що він не є власником квартири, за якою нараховано борг, а особовий рахунок на його ім`я не відкривався. З огляду на це, заявник вважає себе неналежним боржником у справі та стверджує про наявність спору про право, що є підставою для скасування судового наказу. Крім того, заявник просить поновити строк на подання заяви про скасування судового наказу, посилаючись на те, що копію оскаржуваного наказу він не отримував. Про наявність наказу йому стало відомо із мобільного застосунку «Дія». 27.04.2026 його представник – адвокат Богданов О.В. отримав постанову приватного виконавця Сокіл В.І. про відкриття виконавчого провадження №72399080 від 01.08.2023.

На підставі наведеного просив задовольнити його заяву.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 30.04.2026 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку для подання заяви про скасування судового наказу від 14.11.2018 у справі №466/9033/18.

Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу від 14.11.2018 у справі №466/9033/18 – повернуто заявнику без розгляду.

Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість ухвали суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що його клопотання про поновлення строків на подання заяви про скасування судового наказу підлягає задоволенню, оскільки належним чином обґрунтоване. Вказує, що про існування виконавчого провадження йому стало відомо лише 24.04.2026 після отримання відповідного сповіщення у застосунку «Дія». Таким чином, оскільки його не було належним чином в установлені строки повідомлено про наявність судового наказу, він був позбавлений можливості звернутися із заявою про скасування такого наказу раніше. Просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно ч.2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 14.11.2018 Шевченківським районним судом м.Львова у цивільній справі № 466/9033/18 видано судовий наказ, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ЛМКП «Львівтеплоенерго» заборгованість за послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 10 453,38 грн, а також 176,20 грн судового збору.

Встановлено, що матеріали справи за заявою ЛМКП «Львівтеплоенерго» про видачу судового наказу про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 заборгованості за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання були знищені у зв`язку із закінченням терміну їх зберігання.

Відповідно до відповіді із Єдиного державного демографічного реєстру від 30.04.2026, ОСОБА_1 з 15.06.2010 і по теперішній час зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Повертаючи заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що заявником пропущено встановлений ч.1 ст. 170 ЦПК України строк на подання такої заяви та не надано обґрунтованих та об`єктивних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду.

Із вказаним висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на таке.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 167 ЦПК України встановлено, що судовий наказ оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, проте може бути скасований у порядку, передбаченому розділом ІІ ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 170 до заяви про скасування судового наказу додається клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого ч. 1 ст. 170 ЦПК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 170 ЦПК України у разі подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу суддя постановляє ухвалу про її повернення без розгляду не пізніше двох днів з дня її надходження до суду.

Згідно з ч. 2 ст. 171 ЦПК України заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав, для поновлення строку для подання цієї заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку повинен дати оцінку доводам, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску цього строку.

Поважними причинами пропуску строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення заявника і пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або суттєво ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Надаючи оцінку доводам ОСОБА_1 щодо поважності причин пропуску строку на подання заяви про скасування судового наказу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження викладених у заяві доводів. Крім того, як встановлено, ОСОБА_1 звернувся із заявою про скасування судового наказу від 18.11.2018 лише через вісім років після його видачі та не надав належних і допустимих доказів на підтвердження викладених у заяві доводів, та які б підтверджували наявність об`єктивних та непереборних перешкод для своєчасного звернення із заявою про скасування судового наказу, а також пояснювали б неможливість такого звернення протягом тривалого часу після його видачі.

Таким чином встановивши, що заява ОСОБА_1 про скасування судового наказу подана без додержання вимог ст. 170 ЦПК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про повернення цієї заяви без розгляду з вищенаведених підстав.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини вказує на те, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-X).

Доводи апеляційної скарги правильних висновків районного суду не спростовують, ухвала постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, суд не вбачає.

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, ухвалу суду – без змін.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 30 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її ухвалення.

Повний текст постанови складено: 19.10.2026

Головуючий

Судді