Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №552/5180/26 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/5180/26 Номер провадження 33/814/909/26Головуючий у 1-й інстанції Любчик В. М. Доповідач ап. інст. Корсун О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 рокум. Полтава

Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Корсун О.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Алексеєнко Ю.В.,

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , та його представника – адвоката Годнюка С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою з доповненнями представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Годнюка С.М., на постанову Київського районного суду м. Полтава від 05 серпня 2026 року,

в с т а н о в и в:

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто зі ОСОБА_1 665 гривень 60 копійок судового збору.

За постановою місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 11 червня 2026 року о 22 годині 25 хвилин за адресою: Майдан Незалежності, 18-А в м. Полтава, в порушення вимог п.2.9 «а» ПДР України керував електричним двоколісним транспортним засобом, оснащеним електродвигуном, ємністю 0, 35 кВт, «Segway Plus 085» у стані алкогольного сп`яніння.

В апеляційній скарзі адвокат Годнюк С.М. просить скасувати постанову Київського районного суду м. Полтава від 05 серпня 2026 року та закрити провадження у справі щодо ОСОБА_1 за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Свої вимоги мотивує тим, що: суд першої інстанції здійснив розгляд справи, фактично не розглянувши та залишивши поза увагою клопотання сторони особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про: ознайомлення з матеріалами справи, відкладення судового засідання, призначеного на 05 серпня 2026 року, участь адвоката в судовому засіданні в режимі відеоконференції; в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, які саме конкретні ознаки алкогольного сп`яніння були встановлені працівниками поліції та стали підставою для проведення відповідного огляду; матеріали справи не містять належних даних щодо ідентифікації та характеристик самоката, наявності в нього двигуна, необхідних для належної правової кваліфікації; стороною особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, заперечується, що в даній справі самокат є саме транспортним засобом та в нього наявний електродвигун чи інший ДВС; поліцейські не повідомляли ОСОБА_1 конкретну причину його зупинки та в матеріалах справи відсутнє належне обґрунтування первинних підстав зупинки; поліцією було порушено вимоги щодо повної та безперервної відеофіксації, й через це, зокрема, відсутня можливість перевірити, які саме питання ставилися ОСОБА_1 , які пояснення ним надавалися, чи здійснювався на нього будь-який вплив, а також чи повідомлялися йому обставини та процесуальні права, що мають значення для справи.

Суд апеляційної інстанції заслухав думку адвоката та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на підтримку апеляційної скарги з доповненнями, вивчив матеріали справи, проаналізував доводи апеляційної скарги з доповненнями та дійшов висновку про таке.

Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає, зокрема, за керування транспортним засобом особою в стані алкогольного сп`яніння.

Вимогами п.2.9 «а» ПДР України унормовано, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується наявними в матеріалах справи належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності достатніми та взаємозв`язаними доказами, і, як наслідок, є правильним.

За змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №690576 11 червня 2026 року о 22 годині 25 хвилин ОСОБА_1 за адресою: Майдан Незалежності, 18-А в м. Полтава, в порушення вимог п.2.9 «а» ПДР України керував електричним двоколісним транспортним засобом, оснащеним електродвигуном, ємністю 0, 35 кВт, «Segway Plus 085» у стані алкогольного сп`яніння (а.с.1).

Наведені вище обставини об`єктивно підтверджуються даними відеозаписів, записаних на технічному носієві інформації, зі змісту яких убачається те, що 11 червня 2026 року приблизно о 22 годині 25 хвилин за адресою: Майдан Незалежності, 18-А в м. Полтава, ОСОБА_1 керував електричним двоколісним транспортним засобом – самокатом (із сервісу прокату електричних самокатів «ROOH») із увімкненою фарою, який рухався за допомогою електродвигуна, а не внаслідок застосування водієм фізичної сили, та ОСОБА_1 був зупинений поліцією. При цьому, після зупинки сам ОСОБА_1 підтвердив факт вживання ним перед керуванням зазначеним вище транспортним засобом алкогольного напою – сидру, в подальшому відходив перевірити, чи вимкнув він електричний самокат. Після зупинки поліцейським установлено наявність підстав уважати, що водій ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп`яніння та повідомлено йому про виявлені в нього ознаки алкогольного сп`яніння у вигляді: запаху алкоголю з порожнини рота, вираженого тремтіння пальців рук, різкої зміни забарвлення шкірного покриву обличчя. Перед проведенням огляду ОСОБА_1 було ознайомлено його з гранично допустимою нормою, яка становить 0, 2 проміле. ОСОБА_1 як водій на вимогу поліцейського пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння з використанням поліцією спеціального технічного засобу, результати якого склали 0, 55 проміле алкоголю в крові, з чим було ознайомлено ОСОБА_1 , який на запитання поліцейського підтвердив свою згоду з названими вище результатами огляду. Затим поліцією було повідомлено ОСОБА_1 про те, що щодо нього буде складено протокол за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за фактом порушення вимог п.2.9 «а» ПДР України, та здійснено оформлення матеріалів провадження. У ході оформлення протоколу про адміністративне правопорушення поліцейським було роз`яснено ОСОБА_1 його права, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП (а.с.7).

Згоду з названими вище результатами огляду, отриманими за допомогою застосування технічного приладу на місці зупинки транспортного засобу, ОСОБА_1 підтвердив і письмово своїм підписом та власноручним записом у акті огляду на стан алкогольного сп`яніння у відповідній графі (а.с.4).

Зафіксовані ж засобами об`єктивного контролю (відеозаписами) обставини також знаходять своє відображення в змісті акту огляду й автоматично виготовленої роздруківки з технічного засобу «Drager Alcotest 7510», відповідно до яких установлено перебування ОСОБА_1 , в тому числі під час керування транспортним засобом, у стані алкогольного сп`яніння з результатами 0, 55 проміле алкоголю в крові (а.с.3-4). Тобто результати зазначеного вище огляду більше ніж у два з половиною рази перевищують гранично допустиму норму (0, 2 проміле алкоголю в крові).

Отже, наведені вище докази підтверджують зміст один одного й безперечно доводять вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та об`єктивних обставин не довіряти їм немає. Підстав для висновку про недопустимість, недостовірність чи неналежність цих доказів перевіркою матеріалів справи не встановлено.

Окрім того, сам ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційної інстанції підтвердив те, що він взяв на прокат електричний самокат і привів його в рух важелем на кермі, чим сильніше тиснув на цей важіль, тим була більша потужність руху. Це був електричний двоколісний транспортний засіб, оснащений електродвигуном. Він керував цим транспортним засобом і був зупинений поліцією, пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння й тест був позитивним. Перед керуванням даним транспортним засобом він вживав алкогольний напій – сидр.

Таким чином, і самим ОСОБА_1 підтверджено факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Пунктом 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, визначено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Саме ці дискреційні повноваження поліцейського дають йому право самостійно визначати наявність чи відсутність підстав для проведення огляду водія на стан сп`яніння.

З відеозаписів убачається, що підставою для проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння стали виявлені в нього ознаки цього стану у вигляді: запаху алкоголю з порожнини рота, вираженого тремтіння пальців рук, різкої зміни забарвлення шкірного покриву обличчя. Як наслідок, за результатами здійсненого огляду підтверджено перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння.

Отже, з урахуванням наведених вище обставин і вимог закону, суд апеляційної інстанції не вбачає порушень у ході висування поліцією ОСОБА_1 вимоги щодо проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння чи безпідставності такої вимоги.

Разом з тим, усупереч доводам апелянта, положеннями законодавства не передбачено обов`язку та необхідності зазначення в протоколі про адміністративне правопорушення ознак алкогольного сп`яніння в разі вчинення особою адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, шляхом порушення вимог п.2.9 «а» ПДР України, а саме у випадку коли об`єктивна сторона цього правопорушення полягала в керуванні особою транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Необгрунтованими є і твердження апелянта, які зводяться до небезперервності та неповноти відеозапису, так як наявні в матеріалах справи відеозаписи, записані на технічному носієві інформації, містять повні відомості щодо обставин вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та оформлення щодо нього матеріалів провадження поліцією, які записані в декількох файлах та відтворення змісту яких свідчить про те, що процес відеофіксації був повним і безперервним.

Перевіркою матеріалів провадження, в тому числі даних безперервної відеофіксації встановлено те, що поліцейськими не здійснювалися щодо ОСОБА_1 незаконний вплив чи інші незаконні дії, які би ставили би під сумнів законність та обґрунтованість притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.

Що стосується доводів апелянта, які стосуються здійснення місцевим судом розгляду справи без належного розгляду зазначених у апеляційній скарзі з доповненнями клопотань, то можливість реалізації прав, передбачених законодавством України, в тому числі й тих, про які вказано в зазначених апелянтом клопотаннях, ОСОБА_1 та його представнику – адвокату Годнюку С.М., було надано під час провадження в суді апеляційної інстанції, якими вони й скористалися в повному обсязі в спосіб, який уважали за необхідне. У ході апеляційного провадження вони, зокрема, мали можливість навести аргументи, з яких вважали безпідставним і помилковим притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП. Разом з тим, доводи сторони особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не знайшли свого підтвердження.

Твердження апелянта про те, що матеріали справи не містять належних даних щодо ідентифікації та характеристик самоката, наявності в нього двигуна, необхідних для належної правової кваліфікації, заперечення сторони особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що в даній справі самокат є саме транспортним засобом та в нього наявний електродвигун чи інший ДВС, позбавлені підстав.

За змістом диспозиції суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є особа, яка керувала транспортним засобом.

Особи, які керують транспортними засобами з електричними двигунами, є повноцінними учасниками дорожнього руху, й вони з метою забезпечення безпеки дорожнього руху мають дотримуватися вимог ПДР України.

Відповідно до п.1.10 ПДР України транспортний засіб – це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. До транспортних засобів, зокрема, відноситься двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт.

За змістом п.2.13 ПДР України до категорії А1 належать такі транспортні засоби: мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт.

При цьому, в ст.1 Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» наведено визначення електричного колісного транспортного засобу, яким є дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Використання ж електросамоката для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для правової кваліфікації (за нормою КУпАП) діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, чи інших його індивідуальних особливостей, значення не має.

Отже, як убачається з відеозаписів та підтверджено ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційного суду, електричний самокат, обладнаний електродвигуном, яким керував ОСОБА_1 , в повному обсязі відповідає наведеним вище критеріям транспортного засобу й відповідно належить до категорії транспортних засобів, оскільки має 2 колеса та електродвигун, за допомогою якого він приводився ОСОБА_1 в рух, а ОСОБА_1 є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Тому, з огляду на викладене вище, аргументи апелянта щодо технічних характеристик та ідентифікації транспортного засобу не спростовують факт того, що даний електросамокат є двоколісним транспортним засобом, обладнаним електродвигуном, і за керування ним у стані алкогольного сп`яніння правопорушник підлягає адміністративній відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.

Водночас доводи апелянта щодо підстав і порядку здійснення зупинки транспортного засобу, під керуванням ОСОБА_1 , за своїм змістом не стосуються конструктивних ознак диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП, не утворюють достатню підставу для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження щодо ОСОБА_1 , адже не спростовують факт керування ним транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, тобто наявність у його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і, враховуючи викладене вище, також самі по собі не обумовлюють недопустимість чи неналежність доказів по справі з огляду на відсутність безпосереднього прямого зв`язку між цими питаннями та обставинами, які мають місце в межах складу вказаного вище адміністративного правопорушення.

Ураховуючи наведене вище, з урахуванням положень ст.23, 33 КУпАП, суд першої інстанції правильно наклав на ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік відповідно до санкції ч.1 ст.130 КУпАП, яка є безальтернативною.

Зважаючи на викладене вище, апеляційна скарга з доповненнями не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу з доповненнями представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Годнюка С.М., залишити без задоволення, а постанову Київського районного суду м. Полтава від 05 серпня 2026 року щодо ОСОБА_1 – без зміни.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Полтавського

апеляційного суду О.М. Корсун