Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №686/35231/25 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Суд: Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 14 жовтня 2026 р.

Справа: №686/35231/25

Суддя: Колієв С. А.

Справа № 686/35231/25

Провадження № 2/686/3354/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 рік м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі

головуючого судді Колієва С.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Стасюк О.М.

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хмельницького цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

У грудні 2025 року ТОВ «ФК Єврокредит» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 17.03.2021 року між АТ «Мегабанк» і ОСОБА_1 був укладений Заява-Договір №TDB.2021.0022.6835 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank. На підставі вказаного договору банк відкрив на ім`я ОСОБА_1 поточний рахунок у гривні, який обслуговується за дебетово-кредитовою схемою, а також поточні рахунки у доларах США та у Євро, що обслуговуються за дебетовою схемою, видав платіжну картку міжнародної платіжної системи та надав кредит, шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії на поточному рахунку відповідача.

Умови укладеного договору ОСОБА_1 належним чином не виконував у зв`язку із чим виникла заборгованість, яка станом на 03.09.2024 рік становила 28 637,29 гривень і складалася з: 9 958,11 гривень – заборгованість за кредитом та 18 679,18 гривень – заборгованість за процентами.

03.09.2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом №GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року між АТ «Мегабанк» і ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» був укладений договір №GL1N426240 про відступлення прав вимоги згідно якого ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором №TDB.2021.0022.6835 від 17.03.2021 року.

27.12.2024 року між ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» і ТОВ «ФК Єврокредит» був укладений договір №1/12 про відступлення прав вимоги згідно якого ТОВ «ФК Єврокредит» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором №TDB.2021.0022.6835 від 17.03.2021 року.

За таких обставин ТОВ «ФК Єврокредит» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором №TDB.2021.0022.6835 від 17.03.2021 року у розмірі 28 637,29 гривень, а також понесені судові витрати у виді сплати судового збору та витрати на правничу допомогу у розмірі 11 200,00 гривень.

У поданому відзиві відповідач ОСОБА_1 позов не визнав просив відмовити у його задоволенні. Зазначив, що із представленого позивачем розрахунку вбачається, що заборгованість за процентами становить 18 679,18 гривень і така сума нараховувалася до 03.09.2024 року. Разом з цим АТ «Мегабанк» перебуває в стані ліквідації з 22.07.2022 року, а відповідно до ст.47 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з початку процедури ліквідації банку припиняється нарахування процентів, штрафів, пені за всіма видами заборгованості банку; всі зобов`язання банку та до банку включаються до ліквідаційної маси в тому стані, який існував на момент початку ліквідації. З огляду на викладене вважав, що з 22.07.2022 року нарахування відсотків по кредиту є неправомірним та відповідна сума підлягає виключенню із суми заборгованості. До того ж заявлена до стягнення сума процентів є більшою на 188% суми основного боргу, що є явно непропорційною та суперечить принципам добросовісності, справедливості та розумності. Також просив врахувати, що з початком війни та у зв`язку із процедурою ліквідації банку платіжна картка todobank була фізично вилучена та знищена у відділенні банку у м. Хмельницькому та йому була видана нова картка. Разом з цим у зв`язку із втратою ПІН-коду він не міг нею скористатися та відповідно обслуговувати борг. Звернутися до банку для відновлення доступу до рахунку він не міг оскільки банк вже не працював (відділення банку були закриті, а гаряча лінія та онлайн-банкінг працювали некоректно або зовсім не працювали). Вважав, що оскільки банк не забезпечив функціонування відділень та підтримки клієнтів для відновлення доступу до рахунку, прострочення по кредиту виникло саме з вини банку, а отже штрафи за таке прострочення не повинні нараховуватися. Крім того зазначив, що позивачем пропущений загальний строк позовної давності, передбачений ст.257 ЦК України, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Щодо заявленої до відшкодування суми понесених витрат на правничу допомогу просив врахувати, що така сума є неспівмірною із ціною позову (фактично становить 40% від ціни позову) складністю справи, обсягу наданих правничих послуг та часом витраченим на надання таких послуг.

В судове засідання представник позивача не з`явився. Подав на адресу суду письмову заяву, в якій просив справу розглянути за його відсутності. Позов підтримав у повному обсязі, наполягав на його задоволенні.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні. Надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позов. Просив врахувати, що з початком війни та процедурою ліквідації банку він, з вини банку, фактично втратив доступ до свого рахунку та не міг погашати борг. Розмір нарахованих процентів є завищеним та несправедливим, до того ж такі проценти безпідставно нараховувалися банком після початку процедури його ліквідації. Про факт відступлення прав вимог він не був повідомлений та дізнався лише після відкриття провадження у цій справі. Також просив врахувати, що позивач звернувся з таким позовом із пропуском строку позовної давності.

Фактичні обставини встановлені судом.

17.03.2021 року між АТ «Мегабанк» і ОСОБА_1 був укладений договір №TDB.2021.0022.6835 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank.

Умовами вказаного договору визначено, що банк відкриває клієнту поточний рахунок у гривні, що обслуговується за дебетово-кредитовою схемою, а також поточні рахунки у доларах США та Євро, що обслуговуються за дебетовою схемою, а також видає платіжну картку міжнародної системи Visa International Global Rewards. Банк може надавати клієнту кредит шляхом сплати з карткового рахунку платежів клієнта, здійснення його розрахункових операцій та видачі Клієнту готівки на суму, що перевищує залишок на цьому рахунку, але в межах Доступного ліміту кредитної лінії. Сума максимального ліміту кредитної лінії становить 200 000,00 гривень, строк кредиту – 12 місяців, пільговий період – 62 дня, базова відсоткова ставка – 56% річних, відсоткова ставка у пільговий період – 0,0001 % річних; обов`язковий мінімальний платіж – 5% від використаного кредитного ліміту, який сплачується у передостанній робочий день місяця, в який здійснюється розрахунок/нарахування обов`язкових платежів клієнта за відповідний звітний період.

На виконання умов вказаного договору АТ «Мегабанк» на ім`я ОСОБА_1 був відкритий поточний рахунок та видано платіжну картку № НОМЕР_1 .

Згідно довідки-розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №TDB.2021.0022.6835 від 17.03.2021 року станом на 03.09.2024 рік становить 28 637,29 гривень і складалася з: 9 958,11 гривень – заборгованість за кредитом та 18 679,18 гривень – заборгованість за процентами.

03.09.2024 року між АТ «Мегабанк» і ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» був укладений договір №GL1N426240 про відступлення права вимоги згідно якого ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором №TDB.2021.0022.6835 від 17.03.2021 року.

27.12.2024 року між ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» і ТОВ «ФК Єврокредит» був укладений договір №1/12 про відступлення права вимоги згідно якого ТОВ «ФК Єврокредит» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором №TDB.2021.0022.6835 від 17.03.2021 року.

Застосовані норми права та мотиви з яких виходить суд.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

В силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону України від 3 вересня 2015року №675-VIII «Про електронну комерцію» (далі Закон №675-VIII) електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень частини першої статті 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

В силу частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною першою статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором. Одним із різновидів відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Зібрані докази вказують на те, що 17.03.2021 року між АТ «Мегабанк» і ОСОБА_1 був укладений договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, на підставі якого банком останньому був наданий кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок.

У подальшому ТОВ «ФК Єврокредит» згідно укладеного договору відступлення права вимоги набуло право вимоги до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором.

Умови укладеного договору ОСОБА_1 належним чином не виконував, у визначений договором строк не повернула кредит та не сплатив проценти за його користування.

З огляду на викладене слід дійти висновку, що ОСОБА_1 не виконав обов`язки за кредитним договором, а тому з нього на користь ТОВ «ФК Єврокредит» слід стягнути заборгованість за відповідним кредитним договором.

Щодо розміру заборгованості, який підлягає до стягнення.

Згідно представленого розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №TDB.2021.0022.6835 від 17.03.2021 року станом на 03.09.2024 рік становить 28 637,29 гривень і складалася з: 9 958,11 гривень – заборгованість за кредитом та 18 679,18 гривень – заборгованість за процентами.

Вказаний розрахунок в частині визначення заборгованості по тілу кредиту відповідає умовам укладеного кредитного договору, підтверджується матеріалами справи.

Щодо заборгованості по відсоткам суд зазначає наступне.

Так, із представлених позивачем виписок по рахунку відповідача встановлено, що проценти за користування кредитними коштами нараховувалися банком за період з 17.03.2021 по 03.09.2024 рік.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Суд зазначає, що за Заявою-Договором №TDB.2021.0022.6835 від 17.03.2021 року про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank строк кредиту становить 12 місяців.

Згідно п. 8 Заяви-Договору строк дії Договору про комплексне банківське обслуговування набирає чинності з моменту підписання цієї Заяви Договору та діє протягом 3 років і може бути пролонгованим.

Разом з тим, ця умова стосується загального строку дії договору про комплексне банківське обслуговування, тоді як строк кредитування (як однієї з надаваних послуг) становить 12 місяців.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже стягненню підлягає заборгованість за процентами, яка виникла станом на 17.03.2022 рік.

Згідно представлених виписок по рахунку встановлено, що за період з 17.03.2021 по 25.02.2022 рік банком було нараховано відсотків за користування кредитом у розмірі 2979,99 гривень. Зараховано в якості сплати нарахованих відсотків за період кошти в сумі 1976,24 гривень. Також за період з 26.02.2022 по 30.03.2022 рік (33 дня) було нараховано процентів за користування кредитом у сумі 465,33 грн. Разом з цим, враховуючи строк кредитування, який закінчувався 17.03.2022 року, проценти мали нараховуватися саме до цієї дати та відповідно за період з 26.02.2022 по 17.03.2022 (20 днів) розмір процентів ставив 282,01 гривень.

Таким чином розмір заборгованості за процентами станом на 17.03.2022 рік, який підлягає стягненню, становить 1285,76 гривень із розрахунку 2979,99 грн + 282,01 грн – 1976,24 грн.

За таких обставин із відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за договором кредиту №TDB.2021.0022.6835 від 17.03.2021 року у розмірі 9 958,11 гривень – заборгованість за кредитом та 1285,76 гривень заборгованість за процентами, а всього 11 243,87 грн.

В решті у задоволенні позову слід відмовити.

Щодо посилань відповідача на пропуск строку позовної давності суд зазначає наступне.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність відповідно до ст. 257 ЦК України встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Тобто, строк позовної давності в силу пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України продовжено на строк дії карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19», із подальшими змінами, на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року до 31 липня 2020 року, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392, враховуючи зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 року № 500.

Дію карантину, встановленого цією постановою, продовжено з 1 серпня до 19 грудня 2020 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 641, враховуючи зміни, внесені постановами Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2020 року № 760, від 13 жовтня 2020 року № 956, від 9 грудня 2020 року № 1236.

У подальшому, дію карантину, встановленого цією постановою, продовжено з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2022 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236, враховуючи зміни, внесені постановами Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2021 року № 104, від 21 квітня 2021 року № 405, від 16 червня 2021 року № 611, від 11 серпня 2021 року № 855, від 22 вересня 2021 року № 981, від 15 грудня 2021 року № 1336, від 19 березня 2022 року № 318, від 27 травня 2022 року № 630, від 19 серпня 2022 року № 928.

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Крім того 17 березня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.05.2022 року відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 19 за змістом якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

За таких обставин суд вважає, що позивачем не пропущений строк позовної давності за вищевказаними позовними вимогами, у зв`язку із чим підстав для застосування відповідних наслідків пропуску такого строку до таких вимог не має.

Щодо розподілу судових витрат.

Приписами частин 1 та 3 ст.133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.ст. 15, 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно доч.8ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За змістом ч.ч. 5-6ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до приписів частин 1 та 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Матеріалами справи підтверджується, що правнича допомога у справі згідно з договором про надання правової допомоги № 1/07 від 01.07.2025 року ТОВ «ФК Єврокредит» надавалася адвокатським об`єднанням «Альянс ДЛС», адвокатом Журавльовим С.Г. (ордер серія АЕ №1414107). Згідно акту прийому-передачі наданих послуг від 14.08.2025 року № 12128664 загальна вартість наданих послуг адвокатського бюро за правову допомогу у суді першої інстанції складає 11 200,00 грн.

У поданих письмових поясненнях відповідач послався на те, що заявлений до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу є завищеним та не співмірним із ціною позову, складності справи та обсягу і часом виконаних адвокатом робіт.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Під час визначення суми відшкодування суд має керуватись критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Згідно представлених доказів позивачу були надані адвокатом правничі послуги на загальну суму 11 200,00 гривень.

Разом з цим суд зазначає, що вказаний розмір, враховуючи ціну позову (28 637,29 грн) та складність даної справи (вказана справа є нескладною, не потребувала зібрання та подання значного обсягу доказів) вочевидь не відповідає критерію пропорційності розміру витрат відповідно до предмета спору.

З огляду на викладене суд вважає за можливе зменшити розмір витрат на правничу допомогу, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача та визначити їх у розмірі 3000,00 грн.

Так, ТОВ «ФК Єврокредит» подано позов на загальну суму 28 637,29 гривень і задоволено частково у розмірі 11 243,87 гривень.

З огляду на викладене, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати пропорційно до задоволеної частини позовних вимог а саме: судовий збір у сумі 958,96 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 1177,89 грн, а всього 2136,85 гривень.

Керуючись ст.ст.2, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-289 ЦПК України, ст.ст. 207, 526, 546, 626, 628, 634, 638, 1048, 1050, 1054, 1055 ЦК України, суд, -

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» заборгованість за договором №TDB.2021.0022.6835 від 17.03.2021 року у розмірі 11 243,87 гривень та 2136,85 гривень понесених судових витрат.

В решті у задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду шляхом подання в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит», ЄДРПОУ 40932411, місце знаходження: м. Дніпро, пров. Ушинського, буд.1, офіс 105.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 15.10.2026 року.

Суддя:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua