Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №545/1147/24 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/1147/24 Номер провадження 22-ц/814/1643/26Головуючий у 1-й інстанції Потетій А.Г. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 рокум. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Панченка О.О.,

суддів Одринська Т.В., Пікуль В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві у залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Лаврентьєва Юрія Германовича на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 17 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Виконавчий комітет Шевченківської районної ради міста Полтави про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини,-

В С Т А Н О В И В :

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Зміст позовних вимог

У березні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони протягом 2023 року перебували у відносинах та ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач народила доньку – ОСОБА_3 , батьком якої є відповідач.

Відповідач не визнає та заперечує своє батьківство та ухиляється від спілкування.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Полтавський районний суд Полтавської області рішенням від 17 грудня 2024 року позов ОСОБА_2 задовольнив. Визнав громадянина України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка народилась у місті Київ (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 24 лютого 2024 року № 99).

Зобов`язав Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції внести відповідні зміни до актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка народилася у м. Києві (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 24 лютого 2024 року за № 99), зазначивши в графі «Батько» дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, та видати нове свідоцтво про народження, змінивши прізвище « ОСОБА_4 » на прізвище « ОСОБА_5 ».

Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач не з`явився для забору біологічних зразків для проведення судово-генетичної експертизи, не надав доказів неможливості прибути до експертної установи в дні, на які було заплановано відібрання біологічних зразків, а також доказів неможливості відібрання таких зразків в іншій медичній установі та надання їх до експертної установи для можливості проведення експертного дослідження, що унеможливило її проведення. Така обставина свідчить про ухилення відповідача від проведення експертизи, у зв`язку із чим суд застосував наслідки статті 109 ЦПК України.

Рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_1 - адвокат Лаврентьєв Ю.Г.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 14 липня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , адвоката Лаврентьєва Юрія Германовича – залишено без задоволення.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 17 грудня 2024 року – залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 грудня 2025 року касаційну скаргу адвоката Лаврентьєва Юрія Германовича як представника ОСОБА_1 задоволено частково.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 14 липня 2025 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд зауважив, що суд першої інстанції передчасно дійшов висновку про ухилення відповідачем від участі в експертизі та застосував ст.. 109 ЦПК України.

Апеляційний суд на це належної уваги не звернув, не встановив усіх фактичних обставин справи, не розглянув можливість щодо призначення і проведення експертизи в суді апеляційної інстанції, тобто всупереч нормам частини п`ятої ст.. 12 ЦПК України не сприяв усебічному та повному з`ясуванню обставин справи, що свідчить про порушення норм процесуального права.

09.02.2026 та 06.03.2026 року представник ОСОБА_1 адвокат Лаврентьєв Ю.Г. звернувся до Полтавського апеляційного суду з клопотаннями про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи.

Зазначає, що предметом доказування у цивільній справі № 545/1147/24 є обставини, що підтверджують заявлені позовні вимоги щодо наявності кровного споріднення між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ,07.02.2024 року та обставини наведені у відзиві на позов, а саме щодо відсутності кровного споріднення між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підлягають доведенню сторонами у справі.

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що на сьогодні ДНК – тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (справа «Калачова проти Російської Федерації» №3451/05, №34, від 07 травня 2009 року).

Експертиза ДНК або молекулярно-генетична експертиза призначається у кримінальних і цивільних справах з метою формування доказової бази. Об`єктом молекулярно-генетичного дослідження є ядерна ДНК (ДНК, розташована в ядрі клітини), отримана з крові, слини, букального та іншого епітелію, волосся, сеча і піт не придатні для дослідження даним методом, оскільки вони не містять клітин з ядерної ДНК. Для визначення батьківства обов`язковою є присутність особи, яка записана батьком і дитини для проведення забору вихідного біологічного матеріалу. За відсутності біологічного матеріалу хоча б однієї зі сторін провести дослідження неможливо.

Згідно роз`яснень, які містять у постанові Верховного Суду від 25 серпня 2020 року по справі №478/690/18, висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорювання батьківства.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги

Не погодившись з вказаним рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 17 грудня 2024 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Лаврентьєв Ю.Г. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Відповідно до частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Встановлені обставини справи

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_5 народилася ОСОБА_3 , і в актовому записі про народження № 99 від 23.02.2024 року зробленому Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, батьком дитини було записано ОСОБА_6 , зі слів матері, матір`ю ОСОБА_2 .

Згідно свідчень позивача, з травня 2023 року остання перебувала у фактичних відносинах з відповідачем – ОСОБА_1 . Зважаючи на життєві обставини з відповідачем разом вони не проживали. Сторони зустрічалися в період з травня 2023 року по липень 2023.

Коли позивач дізналася про вагітність, повідомила про це відповідача.

В подальшому відповідач зазначив, що дитину не визнає як свою. Зацікавленості до матері дитини та безпосередньо дитини, після її народження, не виявляв.

На час розгляду справи сторони стосунків та спілкування не підтримують.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що нез`явлення відповідача до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів для проведення судово-генетичної експертизи розцінюється як ухилення від участі в проведенні експертних дій, а тому наявні підстави для констатації факту того , що саме ОСОБА_1 є біологічним батьком дитини, оскільки такі дії ОСОБА_1 свідчать про його небажання отримати висновки щодо походження дитини.

Проте з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з огляду на наступне.

Мотиви з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права, що регулюють спірні правовідносини.

Щодо встановлення батьківства

Статтею 51 Конституції України, частинами другою та третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Частиною другою статті 125 СК України передбачено, що якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини; 3) за рішенням суду.

Відповідно до частини першої та другої статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.

Тлумачення статті 128 СК України свідчить, що закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України.

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц (провадження № 61-6030св18) зазначено, що доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.

Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може гуртуватися на припущеннях.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24 лютого 2021 року у справі № 140/2055/18 висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Калачова проти Росії» від 07 травня 2009 року, заява № 3451/05).

З метою встановлення дійсних обставин справи ухвалою Полтавського апеляційного суду від 19 березня 2026 року (т.3 а.с.12-17) було призначено по даній цивільній справі судову-молекулярно - генетичну експертизу.

Проведення експертизи долучити експертам Полтавського науково – дослідного експертного – криміналістичного центру МВС України. Адреса: 36004 м. Полтава, провулок Рибальський,8.

На вирішення експертизи поставити питання:

Чи наявне кровне споріднення між ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .?

Якщо так, то чи являється ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 батьком ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 .?

Зобов`язано позивачку ОСОБА_2 з`явитися до експертної установи та забезпечити прибуття дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до Полтавського науково – дослідного експертного – криміналістичного центру МВС України у визнаний експертами день та час для відібрання у ОСОБА_1 і дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 біологічних зразків та проведення експертизи.

Оплату за проведення експертизи покладено на відповідача ОСОБА_1 .

Роз`яснено сторонам наслідки ухилення від участі в експертизі, передбачені статтею 109 ЦПК України, а саме, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

05 червня 2026 року до Полтавського апеляційного суду надійшло повідомлення Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 28 травня 2026 року № СЕ-19/117-26/5989-БД про неможливість проведення експертизи, що обґрунтовано відсутністю біологічного матеріалу, а саме зазначено: «Для вирішення запитань, поставлених перед судовим експертом відповідно до ст.. 72 ЦПК України на адресу органу, який направив експертизу, із супровідним листові 09.04.2026№ 19117/12-8907-2026 було надіслано клопотання експерта від 09.04.2026 № СЕ-19/117-26/5989-БД про явку громадян ОСОБА_1 , ОСОБА_2 разом з дитиною ОСОБА_3 до Полтавського НДЕКЦ МВС для відбору експериментальних зразків.

01.05.2026 ОСОБА_1 з`явився до Полтавського НДЕКЦ МВС. ОСОБА_2 разом з дитиною ОСОБА_3 не з`явилися.

Повторно на адресу органу , який призначив експертизу, із супровідним листом від 05.05.2026 № 19/117/12-11333-2026 було надіслано клопотання експерта від 04.05.2026 № СЕ-19/117-265989-БД про явку громадян ОСОБА_1 , ОСОБА_2 разом з дитиною ОСОБА_3 до Полтавського НДЕКЦ МВС для відбору експериментальних зразків.

20.05.2026 ОСОБА_1 з`явився до Полтавського НДЕКЦ МВС, ОСОБА_2 разом з дитиною ОСОБА_3 не з`явилися.»( т.3 а.с.34-35)

У зв`язку з вищевикладеним на підставі ч.8 ст. 72 ЦПК України Полтавський апеляційний суд повідомлено про неможливість проведення експертизи.

Отримання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 супровідних листів та клопотанням судового експерта про надання зразків, необхідних для проведення судової молекулярно-генетичної експертизи підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (т.3 а.с.32, 33)

З повідомлення про неможливість надання висновку № СЕ-19/117-26/5989-БД від 28.05.2026 року вбачається, що ОСОБА_2 разом з дитиною ОСОБА_3 не з`явилися.

Відповідно до статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Колегія суддів, враховуючи норми статті 109 ЦПК України та поведінку позивачки, яка не з`явилася до експертної установи для відібрання біологічного матеріалу, що свідчить про її ухилення, дійшла до висновку, що батьківство ОСОБА_1 стосовно народженої позивачем дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є не доведеним і таким, що не може бути визнаним в судовому порядку.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Ухвалюючи рішення в справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява №2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини.

У §54 рішення ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява №31111/04) зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага.

Тому особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Кріштіан Барнабас Тот проти Угорщини» від 12 лютого 2013 року (заява №48494/06) зауважено, що стаття 8 Конвенції не була порушена у випадах, коли національні органи влади відмовляли у розгляді такого позову після ретельного вивчення інтересів зацікавлених осіб, приділивши особливу увагу інтересам дитини та не проігнорувавши при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.

Щодо спорів про батьківство, ініційованих ймовірними біологічними батьками, Суд нагадує, що незважаючи на надану національним органам влади свободу розсуду в цій сфері, біологічний батько не повинен повністю виключатись з життя своєї дитини, якщо тільки цього не вимагають відповідні причини щодо захисту найкращих інтересів дитини (див. у зв`язку з цим рішення у справах «Каутзор проти Німеччини» (Kautzor v. Germany), заява №23338/09, пункт 77, від 22 березня 2012 року та «Аренс проти Німеччини» (Ahrens v. Germany), заява №45071/09, пункт 74, від 22 березня 2012 року).

У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява №10383/09) ЄСПЛ зазначав, що по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному і стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Як убачається з матеріалів судової справи позивач ОСОБА_2 ухилилася від дій направлених на здачу біологічних зразків необхідних для експертного дослідження.

Враховуючи наведене та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Щодо судового збору

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі відмови в позові - на позивача.

З урахуванням того, що апеляційна скарга задоволена судом в повному обсязі, а позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог то з останньої на користь апелянта підлягає стягненню судовий збір сплачений ним при поданні апеляційної скарги у розмірі по 1816,80 грн.

Керуючись ст.ст.7,367,374,376,381,382,389 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лаврентьєва Юрія Германовича задовольнити.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 17 грудня 2024 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Виконавчий комітет Шевченківської районної ради міста Полтави про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1618 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий О.О. Панченко

Судді Т.В. Одринська

В.П. Пікуль