Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №153/1684/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 153/1684/26

Провадження № 22-ц/801/2502/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Швець Р. В.

Доповідач:Ковальчук О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 рокуСправа № 153/1684/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчука О. В.,

суддів: Берегового О. Ю., Сала Т. Б.,

розглянувши цивільну справу, без повідомлення її учасників, за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Ямпільського районного суду Вінницької області про повернення позовної заяви від 28 серпня 2026 року, постановлену суддею Швець Р. В. у м. Ямпіль, дата складення повного тексту ухвали невідома,

УСТАНОВИВ:

У серпні 2026 року через підсистему «Електронний суд» Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до ОСОБА_1 з позовом про стягнення заборгованості.

28 серпня 2026 року ухвалою Ямпільського районного суду Вінницької області вищевказану позовну заяву повернуто особі, яка її подала.

Не погодившись із такою ухвалою суду, АТ КБ «ПриватБанк» через свого представника подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи, просить оскаржувану ухвалу суду скасувати і направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що починаючи з 29 грудня 2019 року, законодавець розширив поняття самопредставництва юридичної особи. Вказане було предметом роз`яснення Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08 червня 2022 року у справі №303/4297/20 (провадження № 14-105цс21), на яку представник АТ КБ “ПриватБанк” посилався в позовній заяві.

Звертає увагу апеляційного суду на те, що позовна заява підписана та подана до суду першої інстанції спеціалістом з централізованої претензійно-позовної роботи Департаменту стягнення беззаставних кредитів ГО, який призначений на вказану посаду відповідним наказом.

Стверджує, що посадовою інструкцією (з деталізацією повноважень), долученою до позовної заяви, передбачено право спеціаліста з централізованої претензійно- позовної роботи Департаменту стягнення беззаставних кредитів ГО представляти інтереси АТ КБ «ПриватБанк» в порядку самопредставництва, а тому висновок суду першої інстанції про те, що позовна заява не може бути прийнята до розгляду судом та підлягає поверненню, оскільки підписана особою, яка не має права її підписувати є помилковим та таким, що ґрунтується на неправильному застосуванні норм процесуального права.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже, розгляд апеляційної скарги на ухвалу про повернення позовної заяви здійснюється без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.

Відповідно до положень статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала суду першої інстанції не відповідає цим вимогам.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною другою статті 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Згідно з частиною першою статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та або через представника.

Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника, що чітко закріплено у частині третій статті 58 ЦПК України.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що процесуальний закон чітко розмежовує такі самостійні юридичні категорії, як представництво юридичної особи, що здійснюється адвокатом або законним представником на підставі довіреності чи ордера, та самопредставництво юридичної особи, яке реалізується через її керівника або інших уповноважених працівників у межах їхніх трудових чи службових обов`язків.

Починаючи з 29 грудня 2019 року, після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення», інститут самопредставництва суттєво розширено. Відтепер брати участь у судовому процесі в порядку самопредставництва юридичної особи мають право не лише її керівники чи члени виконавчого органу, а й будь-які інші особи, якщо їхні відповідні повноваження визначені законом, статутом, положенням або безпосередньо умовами трудового договору чи посадовою інструкцією працівника (правовий висновок, висловлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 303/4297/20).

Повноваження особи, яка діє від імені юридичної особи на засадах самопредставництва, можуть підтверджуватися або відповідними відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, або безпосередньо внутрішніми документами юридичної особи, зокрема статутом, положенням, трудовим договором чи посадовою інструкцією, які покладають на працівника обов`язок представляти інтереси роботодавця в суді (правовий висновок, що зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 910/16580/23).

Повертаючи позовну заяву АТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що до неї не додано письмового підтвердження повноважень (довіреності) від імені товариства, яке уповноважує Ляра Д. Ю. представляти інтереси банку в судах України.

Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки на підтвердження своїх повноважень діяти в порядку самопредставництва представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК» Ляр Д. Ю. до позовної заяви додав копію посадової інструкції Спеціаліста з централізованої претензійно- позовної роботи Департаменту стягнення беззаставних кредитів ГО (далі - Інструкція).

Відповідно до п. 3.14. Інструкції Ляр Д. Ю. уповноважений представляти інтереси Банку у порядку самопредставництва, без додаткового уповноваження (довіреності), в місцевих, апеляційних судах.

Згідно із п. 3.15. Інструкції для здійснення самопредставництва надаються права, передбачені законодавством для позивача, відповідача, кредитора, боржника, заявника, стягувача, третьої особи із самостійними вимогами та без самостійних вимог, уповноваженого представника, заінтересованої особи. Поряд з іншими правами, передбаченими законодавством, працівнику надається, зокрема, право: подавати, підписувати та підтримувати позови, скарги, клопотання, пояснення, заяви, заяви за нововиявленими обставинами, відзиви, відповіді на відзиви, заперечення та інші заяви по суті та з процесуальних питань.

Пунктом 3.16 Інструкції передбачено право від імені Банку підписувати,

подавати, пред`являти необхідні документи, засвідчувати своїм підписом копії документів, у тому числі копії цієї посадової інструкції, засвідчувати копії електронних документів у передбаченому законодавством порядку як в електронному, так і в паперовому вигляді, засвідчувати підписання електронного документа шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису, засвідчувати дійсність кваліфікованого електронного підпису, накладенням якого було підписано електронний документ, та виконувати інші необхідні дії, пов`язані з належним виконанням трудових (посадових) обов`язків, визначених посадовою інструкцією, підписувати розрахунки заборгованості, підписувати виписки за рахунками, розрахункові документи, а також посвідчувальні написи на цих розрахункових документах про зарахування коштів до державного бюджету.

Працівник наділений повноваженнями підписувати, подавати та отримувати будь-які інші, відмінні від названих вище, документи, які хоч прямо і не зазначені в інструкції, але передбачені чинним законодавством України та є необхідними для належного виконання трудових (посадових) обов`язків, у тому числі з метою належного виконання повноважень у порядку самопредставництва (п. 3.17 Інструкції).

Таким чином, долучена представником позивача до позовної заяви посадова Інструкція є належним, достатнім та обґрунтованим доказом, який підтверджує перебування Ляра Д. Ю. у трудових відносинах з банком та наявність у нього повноважень підписувати та подавати позовні заяви від імені цієї юридичної особи в порядку самопредставництва.

Зважаючи на викладене, висновок суду першої інстанції про те, що позовна заява не може бути прийнята до розгляду судом та підлягає поверненню, оскільки підписана особою, яка не має права її підписувати є помилковим та таким, що ґрунтується на неправильному застосуванні норм процесуального права.

Ураховуючи, що порушення судом вказаних норм процесуального права, призвело до постановлення помилкової ухвали, яка перешкоджає подальшому розгляду справи, відтак оскаржувана ухвала залишатись у законній силі не може та підлягає скасуванню на підставі пункту четвертого частини першої статті 379 ЦПК України, з направленням матеріалів даної справи до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України.

У ч. 1, ч. 13 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Тому розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Разом із тим, ухвала про повернення позовної заяви не є остаточним судовим рішенням щодо вирішенням спору по суті, а тому висновки про розподіл судових витрат у такому випадку будуть вважатися передчасними.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 376, 382 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Ухвалу Ямпільського районного суду Вінницької області про повернення позовної заяви від 28 серпня 2026 року скасувати, а вказану справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О.В. Ковальчук

Судді: Т. Б. Сало

О.Ю. Береговий