Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №125/1194/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 125/1194/26

Провадження № 22-ц/801/2503/2026

Категорія: 56

Головуючий у суді 1-ї інстанції Питель О. В.

Доповідач:Ковальчук О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 рокуСправа № 125/1194/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчука О. В.,

суддів: Берегового О. Ю., Сала Т. Б.,

за участю секретаря судового засідання Кулішко Б.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів та процентів за користування такими коштами,

за апеляційною скаргою адвоката Опольської Наталі Михайлівни на ухвалу Барського районного суду Вінницької області про застосування заходу процесуального примусу, постановлену у цій справі 13 серпня 2026 року у м. Бар суддею цього суду Питель О. В., повний текст ухвали складений 31 серпня 2026 року,

У С Т А Н О В И В:

У червні 2026 року ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Бурковську А. Л. звернувся через підсистему «Електронний суд» до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів та процентів за користування такими коштами.

17 червня 2026 року ухвалою Барського районного суду Вінницької області відкрито провадження у даній цивільній справі та надано відповідачу строк п`ятнадцять днів з дня вручення копії даної ухвали для подання відзиву, який має відповідати вимогам статті 178 ЦПК України.

26 червня 2026 року представниця відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Опольська Н. М. подала до суду відзив на позовну заяву в електронній формі через підсистему «Електронний суд».

10 липня 2026 року представниця позивача ОСОБА_1 - адвокат Бурковська А. Л. у відповіді на відзив заявила письмове клопотання про застосування заходу процесуального примусу до адвоката Опольської Н. М. у вигляді штрафу за невиконання процесуального обов`язку щодо направлення копії відзиву на позовну заяву позивачу.

Клопотання мотивоване тим, що позивач ОСОБА_1 не має зареєстрованого електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд», що відображено у матеріалах справи, тому представниця відповідачки була зобов`язана надіслати копію відзиву з усіма доданими до нього матеріалами безпосередньо позивачу у паперовій формі листом з описом вкладення. Проте, адвокат Опольська Н.М. надіслала відзив виключно до електронного кабінету представниці позивача - адвоката Бурковської А. Л., не виконавши обов`язку щодо надсилання відзиву безпосередньо позивачу. Таким чином, адвокатом Опольською Н. М. порушено процесуальний обов`язок, установлений ч. 4 ст. 178 та ч. 7 ст. 43 ЦПК України.

13 серпня 2026 року ухвалою Барського районного суду Вінницької області серед іншого вказане вище клопотання задоволено та застосовано стосовно адвоката Опольської Н. М. захід процесуального примусу у виді штрафу у розмірі 0,3 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 998,40 грн (дев`ятсот дев`яносто вісім гривень сорок копійок).

Не погодившись із постановленою ухвалою, адвокат Опольська Н. М. подала апеляційну скаргу, у якій посилається на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, постановлення його з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, без повного та об`єктивного встановлення обставин, які мають істотне значення для вирішення питання про застосування штрафу, тому просить скасувати оскаржувану ухвалу в частині задоволення клопотання представниці позивача про застосування заходу процесуального примусу. Також просить стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 532,48 грн з сторони позивача.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що формальний недолік щодо направлення копії процесуального документа, за умови фактичного отримання такого документа представницею позивача та відсутності будь-яких негативних наслідків для реалізації прав сторони і руху справи (надання відповіді на відзив), не може автоматично бути достатньою та пропорційною підставою для накладення штрафу. Також посилається на неврахування судом мети заходів процесуального примусу.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.

Відповідно до положень статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала суду першої інстанції не відповідає цим вимогам.

Як убачається з копій матеріалів справи, які надіслані судом першої інстанції до апеляційного суду, предметом апеляційного оскарження є правомірність застосування до адвоката Опольської Н. М. заходів процесуального примусу у виді штрафу.

Постановляючи оскаржувану ухвалу суд, першої інстанції виходив з того, що представниця відповідачки заперечує необхідність виконання процесуального обов`язку, передбаченого ч. 4 ст. 178 та ч. 7 ст. 43 ЦПК України, оскільки надіслала копію відзиву безпосередньо до електронного кабінету представниці позивача, а згодом продублювала його надсилання поштою позивачу.

Вказані дії суд розцінив як невиконання процесуального обов`язку, тому з метою спонукання до добросовісного виконання процесуальних обов`язків на представницю відповідачки адвоката Опольську Н. М. наклав стягнення у виді штрафу у розмірі 0,3 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Апеляційний суд не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

За приписами ч.2 ст.43 ЦПК України учасники справи зобов`язані:

1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу;

2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи;

3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою;

4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази;

5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні;

6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки;

7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно з ч. 7 ст. 43 ЦПК України у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.

Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи.

Суд, направляючи такому учаснику справи судові виклики і повідомлення, ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом, зазначає у цих документах про обов`язок такої особи зареєструвати свій електронний кабінет та можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.

Відповідно до ч.1, 4, 7 ст. 178 ЦПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Приписами ч.1, ч. 2 ст. 144 ЦПК України встановлено, що заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.

Згідно з ст. 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках:

1) невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу;

2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству;

3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин;

4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк;

5) порушення заборон, встановлених частиною дев`ятою статті 203 цього Кодексу.

Цивільним процесуальним законодавством не встановлено імперативного характеру застосування заходів процесуального примусу, в тому числі, штрафу, оскільки це є правом суду, а не його обов`язком.

Аналізуючи наведені вище норми процесуального права, апеляційний суд виходить з того, що у разі постановлення судом ухвали про застосування заходів процесуального примусу до учасника справи у виді стягнення штрафу за невиконання процесуальних обов`язків, суд повинен обґрунтовано мотивувати в своїй ухвалі, яким чином недобросовісність виконання адвокатом процесуальних обов`язків створює протиправні перешкоди у здійсненні судочинства.

З огляду на обставини даної справи, колегія суддів передовсім звертає увагу на те, що з позовною заявою від імені позивача ОСОБА_1 до суду першої інстанції через підсистему “Електронний суд” звернулася адвокат останнього.

За правилами ч. 1, ч. 2 ст. 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки.

Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.

Із автоматизованої системи документообігу Вінницького апеляційного суду КП «Д3» вбачається, що до позовної заяви представниця позивача – адвокат Бурковська А. Л. додала ордер СЕРІЯ АА № № 1710090 від 29 травня 2026 року, відповідно до якого договором про надання правничої допомоги повноваження адвоката не обмежуються.

Із автоматизованої системи документообігу також вбачається, що суд першої інстанції, отримавши відзив на позовну заяву, не постановляв жодних ухвал з приводу недотримання порядку надсилання його копії представницею відповідачки позивачу.

Більше того, отримавши копію відзиву на позовну заяву, представниця позивача подала до суду першої інстанції відповідь на відзив.

Вказане, на переконання апеляційного суду, свідчить про узгодження правової позиції між адвокатом та позивачем, а також про обізнаність останнього про існування відзиву, поданого на позовну заяву.

При цьому, дізнавшись про зауваження представниці позивача стосовно того, що позивачу особисто не надіслали відзив, адвокат Опольська Н. М. 14 липня 2026 року надіслала копію відзиву на позовну заяву з додатками засобами поштового зв`язку на адресу позивача, зазначену в позовній заяві.

Вказане свідчить про цілковиту добросовісність дій представниці відповідачки та відсутність у неї умислу на ухилення від виконання процесуальних обов`язків чи їх невиконання.

Разом із тим, 22 липня 2026 року поштове відправлення позивачем ОСОБА_1 отримано не було та повернулося відправнику, що підтверджується доданим до апеляційної скарги відстеженням поштового відправлення.

З огляду на викладене, та обставина, що відзив на позовну заяву був безпосередньо надісланий представниці позивача, а не особисто позивачу не є істотним порушенням норм процесуального права, оскільки за встановлених апеляційним судом обставин вказане не призвело до порушення принципу змагальності сторін, не обмежило права позивача на ознайомлення з позицією відповідачки та не створює жодних перешкод для подальшого розгляду цивільної справи.

Ураховуючи наведене вище нормативно-правове регулювання, а також установлені апеляційним судом обставини, у суду першої інстанції були відсутні правові підстави кваліфікувати ненадсилання копії відзиву представницею відповідачки безпосередньо позивачу як невиконання процесуального обов`язку.

Відтак, порушення судом норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, призвели до постановлення помилкової ухвали, тому остання залишатись у законній силі не може та підлягає скасуванню в частині застосування заходу процесуального примусу до адвоката Опольської Н. М.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України.

У ч. 1, ч. 13 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Тому розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Разом із тим, ухвала про застосування заходу процесуального примусу не є остаточним вирішенням спору по суті, а тому висновки про розподіл судових витрат у такому випадку будуть вважатися передчасними.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 376, 382 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Опольської Наталі Михайлівни задовольнити.

Ухвалу Барського районного суду Вінницької області від 13 серпня 2026 року в частині застосування заходу процесуального примусу до адвоката Опольської Наталі Михайлівни скасувати, а у задоволенні клопотання про застосування щодо неї заходу процесуального примусу відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України

Головуючий О. В. Ковальчук

Судді: О. Ю. Береговий

Т. Б. Сало