Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №742/2834/26 — Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Суд: Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про повернення безпідставно набутого майна (коштів)

Дата: 13 жовтня 2026 р.

Справа: №742/2834/26

Суддя: ДАВИДЧУК Д. П.

Провадження № 2/742/2185/26

Єдиний унікальний № 742/2834/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року м. Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді — Давидчука Д.П.,

за участю секретаря судового засідання — Сумцової Т.В.,

позивачки — ОСОБА_1 ,

представника позивачки — адвоката Фесика І.А.,

відповідача — ОСОБА_2 ,

представника відповідача — адвокатa Дудки О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів.

ВСТАНОВИВ:

І. Правовідносини сторін.

ОСОБА_1 звернулася до Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 40 000,00 грн на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 01 липня 2023 року по 14 червня 2024 року позивачка перебувала у трудових відносинах із дружиною відповідача — фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 , виконуючи обов`язки продавця непродовольчих товарів у зоомагазині за адресою: АДРЕСА_1 , де фактично керування діяльністю торговельних точок та прийом позивачки на роботу здійснював її чоловік — відповідач ОСОБА_2 .

Під час роботи між позивачкою та відповідачем виникли близькі особисті стосунки.

28 червня 2024 року відповідач прийшов до магазину й безпідставно поставив вимогу сплатити йому 3 000 доларів США (що еквівалентно близько 123 000 грн), стверджуючи про наявність недостачі товару.

Для здійснювання психологічного тиску відповідач викликав двох працівників поліції, під впливом яких позивачка була змушена підписати заздалегідь підготовлену заяву про звільнення за власним бажанням, датовану 14 червня 2024 року.

Надалі відповідач продовжував чинити моральний тиск та погрожував ініціювати кримінальне переслідування.

02 липня 2024 року позивачка разом із батьком ОСОБА_4 зустрілася з відповідачем у приміщенні магазину. Перебуваючи у стані страху, позивачка передала відповідачу готівкові кошти в сумі 40 000,00 грн.

При цьому позивачка склала розписку про зобов`язання «повернути боргу» 60 000 грн до 07 липня 2025 року, а відповідач написав розписку про отримання 40 000 грн у рахунок погашення боргу із залишковим боргом у 60 000 грн.

Надалі ФОП ОСОБА_3 звернулася до поліції, за наслідком чого 02.11.2024 було відкрито кримінальне провадження № 12024270330001102 за ч. 4 ст. 191 КК України.

Постановою слідчого від 15.07.2025 вказане кримінальне провадження було закрито у зв`язку з відсутністю складу злочину, оскільки перевіркою встановлено відсутність будь-яких первинних документів, які б підтверджували факт документальної недостачі товарно -матеріальних цінностей.

Крім того, рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 23 жовтня 2025 року у справі № 742/3609/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення 60 000 грн за договором позики було повністю відмовлено в задоволенні позову. Суд установив, що договір позики між сторонами не укладався, кошти в позику не передавалися, а розписка стосувалася безпідставних претензій щодо недостачі.

З огляду на викладене, позивачка зазначає, що кошти в сумі 40 000,00 грн були передані відповідачу за відсутності правових підстав або підстава, на якій вони передавалися, згодом відпала, у зв`язку з чим підлягають поверненню позивачці на підставі ст. 1212 ЦК України.

ІІ. Процесуальні рішення у справі.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області 05 червня 2026 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області 29 липня 2026 року визнано явку представника відповідача Крило Олександра Васильовича обов`язковою.

Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, категорію та складність справи, враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вирішує справу за наявними матеріалами у відповідності ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Згідно ч.1ст. 244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

Відтак, суд 14.10.2026 перейшов до стадії ухвалення рішення.

ІІІ. Позиції учасників судового провадження.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник — адвокат Фесик І.А. у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі. Вказували, що факт відсутності товарної недостачі в магазині підтверджено судовим рішенням у справі № 742/3609/25 та постановою про закриття кримінального провадження. Сплачена сума 40 000,00 грн є безпідставно набутим майном відповідача.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник — адвокат Дудка О.В. у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували. Свої аргументи мотивували тим, що передача коштів у сумі 40 000,00 грн відбулася не помилково, а внаслідок усвідомлених і добровільних дій позивачки з метою врегулювання спірної ситуації щодо виявленої недостачі. Також посилалися на принципи добросовісності та доктрину venire contra factum proprium. У запереченнях від 02.07.2026 представник відповідача вказувала, що закриття кримінального провадження № 12024270330001102 не відповідає дійсності, оскільки станом на 01.07.2026 провадження перебуває на стадії досудового розслідування. Просили відмовити в задоволенні позову та стягнути з позивачки витрати на правничу допомогу в розмірі 26 000,00 грн.

15 червня 2026 року від представника відповідача — адвоката Дудки О.В. надійшов відзив на позовну заяву, у якому вона просила повністю відмовити у задоволенні позову. Свої вимоги відповідач мотивував тим, що передача ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 40 000,00 грн відбулася не помилково та не під примусом, а внаслідок її усвідомлених і добровільних дій з метою врегулювання спірної ситуації щодо виявленої недостачі товарно-матеріальних цінностей у магазині, де вона працювала. При цьому укладення розписки про отримання частини боргу у розмірі 40 000 грн із залишковим боргом у 60 000 грн відбулося за ініціативою самої позивачки та її батька, що підтверджує повне усвідомлення ними правової природи здійснюваного платежу. Відповідач посилався на принципи добросовісності та доктрину venire contra factum proprium (за заборону суперечливої поведінки), вказуючи, що подальше звернення позивачки до суду суперечить її попередній поведінці. Відповідач також вказує на рішення Прилуцького міськрайонного суду від 23.10.2025 у справі № 742/3609/25, яке стосувалося виключно відсутності договору позики на 60 000 грн і не досліджувало правомірності та добровільності передачі 40 000 грн.

26 червня 2026 року від представника позивачки — адвоката Фесика І.А. надійшла відповідь на відзив, у якій він заперечив проти аргументів відповідача та вказав, що відповідач у відзиві сам визнав факт передачі коштів у зв`язку з «виявленою недостачею», однак заперечуючи безпідставність збагачення, саме відповідач повинен надати суду докази існування такої недостачі та вини позивачки, чого зроблено не було. Також у відповіді на відзив наголошувалося, що кримінальне провадження № 12024270330001102 щодо недостачі закривалося постановою слідчого від 15.07.2025 за відсутністю складу злочину, позивачці про підозру не повідомлялося, а 20.08.2025 за заявою ОСОБА_1 було розпочато кримінальне провадження за фактом шахрайського заволодіння її коштами відповідачем.

06 липня 2026 року від представника відповідача — адвоката Дудки О.В. надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначалося, що кримінальне провадження № 12024270330001102 не припинено і станом на 01.07.2026 досудове розслідування триває, на підтвердження чого додано Витяг з ЄРДР від 01.07.2026 та Повідомлення Прилуцького РВП ГУНП від 01.07.2026

ІV. Фактичні обставини встановлені судом.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, судом встановлено такі обставини.

Згідно з розпискою від 02 липня 2024 року, ОСОБА_2 отримав частину боргу від ОСОБА_1 , а саме 40000 (сорок тисяч гривень), залишок боргу 60000 (шістдесят тисяч гривень), зобов`язується повернути до 7 липня 2025 року (а.с. 7).

Згідно з копією Трудової книжки ОСОБА_1 (серія АН № 368226) та Трудовим договором від 30 червня 2023 року, позивачка із 01 липня 2023 року була прийнята на посаду продавця непродовольчих товарів до ФОП ОСОБА_3 (наказ № 1 від 29.06.2023) та звільнена 14 червня 2024 року за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України (наказ № 1 від 14.06.2024) (а.с. 8-9).

Згідно з Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, сформованого 20.08.2025, 20.08.2025 до Прилуцького РВП ГУНК в Чернігівській області надійшла заява від ОСОБА_1 про те, що знайома їй особа заволоділа її коштами шахрайським шляхом (а.с. 10).

Згідно з рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 23 жовтня 2025 року у справі № 742/3609/25, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення 60 000,00 грн за договором позики (а.с. 16-19).

Згідно з постановою Чернігівського апеляційного сулу від 13 лютого 2026 року у справі № 742/3609/25 рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 23 жовтня 2025 року залишено без змін (а.с. 11-15).

Згідно з рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24 вересня 2025 року у справі № 742/5116/24, частково задоволено позов ОСОБА_1 до фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботи та стягнуто з ФОП ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 17 червня 2024 року по 17 грудня 2024 року у розмірі 46 222 (сорок шість тисяч двісті двадцять дві) гривні 80 копійок, а також судові витрати у сумі 7 461,07 грн. (а.с. 20-22).

Згідно з аудіозаписом розмови між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , наданим позивачкою на електронному носії, підтверджується факт наявності між сторонами спірної ситуації та обговорення ними питань передачі коштів у рахунок висунутих претензій щодо недостачі товару.

V. Норми права, які підлягають застосуванню та висновки суду.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.( ч. 3 ст. 12 ЦПК України)

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За нормою частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Оцінюючи спірні правовідносини крізь призму наведених положень статті 1212 Цивільного кодексу України, суд бере до уваги обставини, встановлені рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 23 жовтня 2025 року у справі № 742/3609/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, яке набрало законної сили.

Вказаним судовим рішенням у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено у зв`язку з недоведеністю існування між сторонами правовідносин позики та відсутністю належних доказів передання позивачкою відповідачу грошових коштів саме на умовах позики. При цьому судом установлено, що складені сторонами розписки стосувалися претензій щодо нібито наявної недостачі товарно-матеріальних цінностей у магазині, а не підтверджували виникнення між ними договірних зобов`язань позики.

Як убачається з обставин даної справи, 02 липня 2024 року позивачка ОСОБА_1 передала відповідачу ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 40 000,00 грн. Підставою для отримання цих коштів відповідач вважав необхідність відшкодування шкоди, яка, за його твердженням, виникла внаслідок недостачі товарно-матеріальних цінностей у магазині, де позивачка виконувала трудові обов`язки продавця. Таким чином, отримання відповідачем грошових коштів було зумовлене його претензіями щодо нібито заподіяних збитків.

Водночас суд звертає увагу, що самі по собі твердження про наявність недостачі товарно-матеріальних цінностей не є достатньою правовою підставою для покладення на особу обов`язку відшкодувати відповідні збитки. Така вимога повинна ґрунтуватися на встановлених обставинах, які підтверджують факт заподіяння шкоди, її розмір, наявність передбачених законом підстав відповідальності відповідної особи, а також причинний зв`язок між її поведінкою та заподіяною шкодою.

Відповідач у судовому засіданні підтвердив, що насправді між ним та позивачем не існувало боргових правовідносин, не зважаючи на те, що згідно з розпискою від 02 липня 2024 року кошти в сумі 40 тис. грн. він отримав як частину боргу.

Більше того, суд ураховує, що трудові відносини позивачки були оформлені з фізичною особою — підприємцем ОСОБА_3 , дружиною відповідача, а не з ОСОБА_2 особисто. Відповідач не був роботодавцем позивачки у межах оформлених трудових правовідносин, а сам факт його фактичної участі в організації роботи торговельної точки не наділяв його автоматично правом особисто вимагати від позивачки відшкодування нібито завданих збитків. Так само перебування позивачки у трудових відносинах із ФОП ОСОБА_3 не свідчить саме по собі про виникнення в неї обов`язку перед ОСОБА_2 сплатити кошти на покриття заявленої ним недостачі, оскільки належних та достатніх доказів такої нестачі матеріали справи не містять.

За таких обставин відповідач мав довести не лише факт отримання коштів, а й існування належної правової підстави для їх набуття та подальшого утримання. Однак таких доказів суду не надано.

Отже, якщо на момент передання коштів відповідач суб`єктивно вважав, що має право вимагати від позивачки відшкодування нібито завданих збитків, таке переконання саме по собі не створювало юридичного обов`язку позивачки передати йому грошові кошти, оскільки відповідач не був її роботодавцем, адже трудові відносини позивачки були оформлені з фізичною особою — підприємцем ОСОБА_3 , дружиною відповідача, а не з ОСОБА_2 особисто.

За нормою частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 ЦКУ, як і загалом норм глави 83 ЦКУ, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі, що узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. (статті 1212-1214 ЦК України)

Подібні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 та постановах Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 201/2956/19, від 27 липня 2022 року у справі № 644/3932/18-ц, від 29 березня 2023 року у справі № 643/8385/21, від 18 жовтня 2023 року у справі № 639/6422/21.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна, що узгоджується з позицією Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 20 вересня 2024 року у справі № 628/1203/19.

Таким чином, фактична участь відповідача ОСОБА_2 в організації роботи торговельної точки його дружини ФОП ОСОБА_3 не наділяла його автоматично правом особисто вимагати від позивачки відшкодування нібито завданих збитків. Так само перебування позивачки у трудових відносинах із ФОП ОСОБА_3 не свідчить саме по собі про виникнення в неї обов`язку перед ОСОБА_2 сплатити кошти на покриття заявленої ним недостачі, оскільки існування такої не доведено.

Відтак відсутні правові підстави для подальшого утримання відповідачем отриманих від позивачки 40 000,00 грн.

В силу ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 064,96 грн судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду з позовом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 133, 141, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів — задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 40 000 (сорок тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адреса: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_2 )

Повний текст судового рішення складено 20.10.2026

Суддя Дмитро ДАВИДЧУК

Оригінал: reyestr.court.gov.ua