Рішення від 19 жовтня 2026 р. у справі №592/14817/26 — Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа №592/14817/26

Провадження №2-о/592/290/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м.Суми

Ковпаківський районний суд міста Суми у складі: головуючого - судді Алфьорова А.М., за участю секретаря судового засідання – Літовченко С.М., розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ковпаківського районного суду м. Суми цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Миколаївська сільська рада про встановлення факту, що має юридичне значення,

В С Т А Н О В И В:

Заявник звернулася до суду з вказаною заявою, яку мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 . Вона є спадкоємицею після смерті батька. Після смерті батька відкрилася спадщина, яке належало останньому на праві приватної власності, а саме будинок за адресою: АДРЕСА_1 . До нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 ніхто не звертався, спадкова справа не заводилася. Маючи намір прийняти спадщину після смерті батька, 25.08.2026 р. вона звернулася до Сумського районного нотаріального округу із заявою про прийняття спадщини, однак їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. Вона постійно проживала на час його смерті разом з батьком. ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та мешкав за вказаною адресою разом її матір`ю ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла. Після смерті ОСОБА_3 , її батько ОСОБА_2 не міг жити один за станом здоров`я, у зв`язку з чим вона забрала батька проживати до себе у м. Суми. Таким чином, з 2000 р. по день смерті батька ІНФОРМАЦІЯ_1 , вона мешкала разом з батьком за адресою: АДРЕСА_2 . Просить суд: встановити факт постійного проживання її зі спадкодавцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час смерті ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 .

У судове засідання заявник ОСОБА_1 не з`явилася. Від представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Сергеєвої С.А. надійшла заява про розгляд справи без її участі, заяву підтримала, просила задовольнити.

Представник заінтересованої особи Миколаївської сільської ради у судове засідання не з`явився, надали заяву про розгляд справи без участі їхнього представника.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 від 07.05.1962 р.

З 16.06.1984 р. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебувають у зареєстрованому шлюбі. Після реєстрації шлюбу заявник змінила прізвище з ОСОБА_5 на ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_2 від 16.06.1984 р.

ОСОБА_2 є власником садиби, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житловий будинок, яке видане на підставі рішення виконкому Білопільської районної ради від 29.05.1990 р. № 96.

ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою від 06.06.2008 р. № 377/02-15 Яструбинської сільської ради.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 від 02.02.2000 р.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_4 від 28.04.2004 р.

Згідно довідки від 06.06.2008 р. № 379/02-15 Яструбинської сільської ради ОСОБА_1 є донькою померлих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які були зареєстровані та проживали в с. Яструбине, Сумського району, Сумської області. ОСОБА_1 постійно доглядала та піклувалась про своїх батьків. Допомагала обробляти присадибну земельну ділянку, вести підсобне господарство, заготовляла дрова на зиму та робити поточний ремонт домогосподарства. Після смерті ОСОБА_3 , батько ОСОБА_2 проживав у її будинку в АДРЕСА_2 , так як з причини слабкого здоров`я проживати за місцем реєстрації в с. Яструбине не міг.

25.08.2026 р. ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Сумського районного нотаріального округу Хоменко О.В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на нерухоме майно після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак постановою від 25.08.2026 р. ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку з неприйняттям спадщини після смерті батька ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно довідки від 29.04.2004 р. № 712 ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 до смерті проживав у доньки ОСОБА_1 у м. Суми без прописки і вели спільне господарство.

Частиною 2 статті 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України наданих у пунктах 2, 23 постанови «Про судову практику у справах спадкування» № 7 від 30.05.2008, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до частини 1 статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем визначені у частинах 3,4 статті 1268, статті 1269 ЦК України.

Так, згідно з частиною 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Частинами 2 та 6 статті 29 ЦК України передбачено, що фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Верховний Суд у справі № 624/93/25 зазначив, що відповідно до частини третьої статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та протягом установленого строку не заявив про відмову від неї.

При цьому сама лише реєстрація місця проживання за однією адресою зі спадкодавцем не є достатнім доказом фактичного прийняття спадщини. Такий правовий висновок раніше викладений у постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19-ц.

Для застосування положень частини третьої статті 1268 Цивільного кодексу України необхідно встановити саме факт постійного проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини. Цей правовий висновок також підтверджено постановою Об`єднаної палати Верховного Суду від 4 листопада 2024 року у справі № 504/3606/14-ц.

Верховний Суд в ухвалі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.09.2020 у справі № 569/15147/17 (провадження № 61- 39308св18), постановах Верховного Суду: від 10.01.2019 в справі № 484/747/17 (провадження № 61-44149св18), від 20.10.2021 в справі № 314/652/20 (провадження № 61-2611св21) виснував, що відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.

Верховний Суд в постанові від 26.04.2023 по справі № 204/1052/20, що під постійним місцем проживанням спадкоємця із спадкодавцем розуміється як факт безпосереднього проживання спадкоємця із спадкодавцем на момент його смерті, так і факт наявності у спадкоємця, на момент смерті спадкодавця, зареєстрованого у передбаченому законом порядку права на постійне проживання з останнім за однією адресою.

Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не саму реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18).

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Отже, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

З огляду на встановлені факти, суд вважає за можливе встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки цей факт повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а його встановлення має юридичне значення для заявника, надає можливість реалізувати свої спадкові права після смерті батька домогосподарство за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 263-265, п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Миколаївська сільська рада про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час смерті ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Андрій АЛФЬОРОВ