Вирок від 19 жовтня 2026 р. у справі №147/2583/26 — Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/2583/26

Провадження № 1-кп/147/900/26

ВИРОК

іменем України

20 жовтня 2026 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого – судді ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт та додані до нього матеріали у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026025120000017 від 04.04.2026, щодо

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Тростянець Тростянецького району Вінницької області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий: 26.02.2025 Тростянецьким районним судом Вінницької області за ч.1 ст. 369 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 17000 грн,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України,

в с т а н о в и в :

11 березня 2026 року близько 14.00 год. ОСОБА_3 , перебуваючи у кімнаті житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , де на грунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, підійшов до ОСОБА_4 на умисно, долонею правої руки наніс декілька ударів в ділянку лівої сідниці та нижніх кінцівок останній. В подальшому, продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_3 взяв правою рукою ОСОБА_4 за шию та, тримаючи останню, кулаком лівої руки наніс декілька ударів в ділянку верхніх кінцівок ОСОБА_4 . Своїми діями ОСОБА_3 спричинив потерпілій ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді множинних гематом в ділянках верхніх та нижніх кінцівок, лівій сідниці, садни (подряпини) шиї, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст. 125 КК України, - умисне легке тілесне ушкодження.

Зазначені обставини були встановлені органом досудового розслідування, учасниками судового провадження не оспорюються, про що подана відповідна заява обвинуваченим ОСОБА_3 за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 , в якій обвинувачений беззаперечно визнав свою вину у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, надав згоду із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження. Крім того, обвинувачений та захисник не заперечували та надали згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Також потерпілою ОСОБА_4 подана заява щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.

Обвинувальний акт розглядається у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, на підставі вивчення обвинувального акта та доданих до нього матеріалів із ухваленням вироку без зазначення доказів на підтвердження встановлених обставин відповідно до ч.2 ст. 382 КПК України.

Відповідно до ч.4 ст. 107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Суд, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження, дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, - умисному легкому тілесному ушкодженні.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

В той же час згідно зі ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Згідно з п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п.3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.

Призначаючи покарання ОСОБА_3 суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України, є кримінальним проступком, дані про особу обвинуваченого, який є раніше судимим, під наглядом в психіатричному кабінеті КНП «Тростянецька лікарня» не перебуває. Обставинами, які пом`якшують покарання, суд визнає щире каяття. Відсутність обставин, які обтяжують покарання.

З урахуванням обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, суд вважає, що останньому відповідно до принципу індивідуалізації покарання необхідно призначити покарання за ч.1 ст. 125 КК України у виді громадських робіт в межах санкції статті, що відповідає загальним засадам призначення покарання, викладеним у ст. 65 КК України, та є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень відповідно до вимог ст. 50 КК України. Призначаючи такий вид покарання суд, окрім вказаних обставин також враховує, що: в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про працевлаштування ОСОБА_3 та наявність в нього джерела доходу; покарання у виді штрафу, яке призначене обвинуваченому за вироком Тростянецького районного суду Вінницької області від 26.02.2025 останнім в повній мірі не сплачено (в період часу з 07.05.2025, моменту розстрочки несплаченої суми штрафу, до 09.10.2026 сплачено лише 1000 грн з 17000 грн). Отже, при призначенні покарання у виді штрафу, таке може поставити обвинуваченого в скрутне матеріальне становище.

Згідно з ч.1, ч.3 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Призначене хоча б за одним із вироків додаткове покарання або невідбута його частина за попереднім вироком підлягає приєднанню до основного покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків.

Частиною третьою ст. 72 КК України визначено, що основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

Відповідно до вимог постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначення покарання, яке згідно з частиною 3 статті 72 КК України за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягає, суд, незважаючи на це, має застосувати вимоги статті 71 КК України і визначити за сукупністю вироків таке остаточне покарання, яке має бути більшим як від покарання, призначеного за новий злочин, так і від невідбутої частини покарання за попереднім вироком. У такому випадку суд визначає остаточне покарання у виді сукупності невідбутої частини покарання за попереднім вироком та покарання за новим вироком, ухваливши рішення про їх самостійне виконання.

Інкриміноване ОСОБА_3 кримінальне правопорушення за ч.1 ст. 125 КК України, вчинено 11 березня 2026 року, тобто після постановлення попереднього вироку, однак до повного відбуття покарання за попереднім вироком, а саме за вироком Тростянецького районного суду Вінницької області від 26 лютого 2025 року за ч.1 ст. 369 КК України, яким ОСОБА_3 засуджено до покарання у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн.

Згідно з листом начальника Гайсинського районного сектору №3 філії державної установи «Центр пробації» у Вінницькій області ОСОБА_6 №1060/42/21/1-26 від 09.10.2026, ОСОБА_3 засуджений 26.02.2025 Тростянецьким районним судом Вінницької області за ч.1 ст. 369 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, перебуває на обліку сектору з 01.04.2025 по теперішній час. Ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 07.05.2025 розстрочено несплачену суму штрафу терміном на шість місяців. 02.07.2025 Тростянецьким районним судом Вінницької області видано виконавчий лист. 04.08.2025 Тростянецько-Ладижинським відділом державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального МУ МЮ (м. Київ) відкрито виконавче провадження за №78767215. Станом на 09.10.2026 сума несплаченого штрафу становить 16000 грн.

Оскільки штраф, як вид покарання складанню з іншими видами покарань не підлягає, то при призначенні остаточного покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд застосовує положення ч.1 ст. 71 КК України, приєднавши до покарання за даним вироком покарання у виді штрафу за попереднім вироком Тростянецького районного суду Вінницької області від 26.02.2025, та признає остаточне покарання, яке є більшим від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Вказане повністю узгоджуються з правовим висновком Верховного Суду, викладеними у постанові від 18.02.2025 у справі № 369/18964/23.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Речові докази відсутні.

Керуючись ст. ст. 374, 381, 382 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді 60 (шістдесяти) годин громадських робіт.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного даним вироком, повністю приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Тростянецького районного суду Вінницької області від 26 лютого 2026 року, та призначити остаточне покарання за сукупністю вироків у виді 60 (шістдесят) годин громадських робіт та штрафу в розмірі 16000 (шістнадцять тисяч) гривень, який відповідно до ч.3 ст. 72 КК України виконувати самостійно.

Початок відбування покарання обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Тростянецький районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше наступного дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасниками кримінального провадження.

Суддя ОСОБА_1