Рішення від 19 жовтня 2026 р. у справі №147/2074/26 — Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/2074/26

Провадження № 2/147/1023/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Почкіної О.М.,

із участю секретаря судового засідання Бабчук В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, у приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом, в якому просить розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2 , зареєстрований 17.03.1993 у Глибочанській сільській раді Тростянецького району Вінницької області, про що було складено відповідний актовий запис №3.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 17.03.1993 вона уклала шлюб з ОСОБА_2 , який вони зареєстрували у у Глибочанській сільській раді Тростянецького району Вінницької області. Вказує, що після офіційної реєстрації шлюбу стосунки у сторін складалися нормально, одна в подальшому сторони зрозуміли, що мають різні погляди на життя і подружні стосунки загалом. З 2021 року сторони проживають окремо, шлюбні стосунки припинені, спільне господарство сторони не ведуть. Стверджує, що подальше збереження шлюбу суперечить її інтересам. Відповідач будь-яких дій щодо розірвання шлюбу не бажає вчиняти, тому змушена звернутися до суду та просить шлюб розірвати.

Ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 21.08.2026 дану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено справу до судового засідання в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивачка у судове засідання не з`явилася, вважається такою, що про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Представник позивача, через канцелярію суду 18.09.2026 надав суду клопотання, в якому зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просив суд проводити розгляд справи без участі позивача та його представника.

Відповідач у судові засідання, які відбулися 18.09.2026, 16.10.2026 не з`явився, відзиву та будь-яких клопотань не подав. Судом вживалися заходи для повідомлення його про час та місце розгляду справи шляхом скерування судової повістки за останнім відомим місцем реєстрації, однак судова повістка про призначення судового засідання повернулася на адресу суду без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 25.04.2018 року у справі №800/547/17 направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про час і місце розгляду даної справи.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на зазначені обставини, суд, у відповідності до ст. 247 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних у справі матеріалів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Оскільки повне рішення складено 20.10.2026, то незважаючи на те, що судове засідання відбулося 16.10.2026, датою ухвалення даного рішення є саме 20.10.2026 в силу ч. 5 ст. 268 ЦПК України.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи і оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 17 березня 1973 року зареєстрували шлюб у Глибочанській сільській раді Тростянецького району Вінницької області, про що 17 березня 1973 року складено відповідний актовий запис за №3, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 виданим Глибочанською сільською радою Тростянецького району Вінницької області, 17.03.1993. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_4 » (а.с.3).

Відповідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Згідно частини 1 статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Таке положення національного законодавства України відповідає статті 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Частинами третьою, четвертою статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно з частиною другою статті 104, частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 СК України.

За змістом частини третьої статті 109 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.

Відповідно до частини першої статті 110, статті 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Позивачка в позовній заяві вказала, що шлюбні відносини припинені з 2021 року, подальше збереження сім`ї є неможливим.

З огляду на викладене, суд виходить з того, що шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.

За таких обставин суд дійшов висновку, що сім`я сторін по справі розпалася і подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б їх інтересам. За таких обставин, позовні вимоги про розірвання шлюбу підлягають задоволенню.

Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з цим, позивачка просила судові витрати, що складаються із судового збору та витрат на правову допомогу залишити за нею.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

У зв`язку з наведеним вище, суд вирішив задовольнити таке клопотання позивачки та не стягувати з відповідача судові витрати, а залишити їх за позивачкою.

Керуючись ст. ст. 2, 141, 247, 259, 264, 265, 280, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу про розірвання шлюбу - задовольнити.

Розірвати шлюб укладений між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 17 березня 1993 року у Глибочанській сільській раді Тростянецького району Вінницької області, актовий запис №3.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України, РНОКПП – НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, РНОКПП – НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя О.М. Почкіна