Суд: Харківський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Заява про ухвалення додаткового рішення
Дата: 19 жовтня 2026 р.
Справа: №646/1328/23
Суддя: Пилипчук Н. П.
ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
(додаткова)
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2025 року
м. Харків
справа № 646/1328/23
провадження № 22з/818/323/26
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого – Пилипчук Н.П.,
суддів – Маміної О.В., Яцини В.Б.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», третя особа: Голова комісії з припинення діяльності Харківського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» в особі Алферової Наталії Миколаївни, про поновлення на роботі, визнання недійсним наказу про звільнення, визнання недійсним наказу про призупинення дії трудового договору, стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, стягнення заборгованості з відпускних та зобов`язання вчинити певні дії
в с т а н о в и в:
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», 3-я особа: Голова комісії з припинення діяльності Харківського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» в особі Алферової Наталії Миколаївни про поновлення на роботі, визнання недійсним наказу про звільнення, визнання недійсним наказу про призупинення дії трудового договору, стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, стягнення заборгованості з відпускних та зобов`язання вчинити певні дії, який в подальшому уточнив та просив поновити строк звернення до суду з вимогою щодо визнання незаконним наказу Харківського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» від 30.03.2022 про призупинення дії трудового договору зі мною, ОСОБА_1 , з 01.04.2022; визнати незаконним та недійсним наказ Харківського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» від 30.03.2022 про призупинення дії трудового договору зі мною, ОСОБА_1 , з 01.04.2022; визнати незаконним звільнення ОСОБА_1 з посади економіста консультативно-кредитного відділу Харківського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» з 31.01.2023 року у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників за наказом голови комісії з припинення діяльності Алферової Н. від 31.01.2023 №6-к; поновити ОСОБА_1 на посаді економіста в Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву»; стягнути з Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в сумі 203880 грн; стягнути з Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати та компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку в сумі 21991,49 грн; зобов`язати Державну спеціалізовану фінансову установу «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» виконати вимоги Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» та перерахувати страхові внески до Пенсійного фонду України за весь час роботи працівника ОСОБА_1 ; стягнути з відповідача понесені судові витрати.
Рішенням Основ`янського районного суду м. Харкова від 26 вересня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 – залишено без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати та задовольнити позовні вимоги.
Постановою Харківського апеляційного суду від 02 жовтня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задоволено частково, рішення Основ`янського районного суду м. Харкова від 26 вересня 2025 року – скасовано та ухвалено нове судове рішення; позов ОСОБА_1 – задоволено частково, визнано незаконним та недійсним наказ Харківського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» від 30.03.2022 про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 з 01.04.2022; визнано незаконним звільнення ОСОБА_1 з посади економіста консультативно-кредитного відділу Харківського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» з 31.01.2023 у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників за наказом від 31.01.2023 №6-К; поновлено ОСОБА_1 на посаді економіста консультативно-кредитного відділу Харківського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» з 31.01.2023; стягнуто з Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.04.2022 по 31.03.2023 в розмірі 124 583,13 грн; стягнуто з Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн; в іншій частині позовні вимоги – залишено без задоволення.
07.10.2026 ОСОБА_1 подав заяву про ухвалення додаткового рішення та просив стягнути з відповідачів понесені ним судові витрати, а саме на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн, судовий збір в розмірі 4186,00 грн, поштові витрати в розмірі 791,96 грн, а всього 14977,96 грн.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи заяви вважає, що заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення необхідно задовольнити частково, виходячи з наступного.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 17.05.2023 між адвокаткою Єна Л.А. та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги.
Пунктом 5.1 цього договору передбачено, що отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару.
Пунктом 6.1 цього договору передбачено, що детальний перелік послуг, а також розмір та порядок оплати клієнтом адвокату гонорару та фактичних витрат пов`язаних із виконанням даного договору, окремо обумовлюється сторонами та може визначатися додатковою (ми) угодою (ми) до цього договору.
17.05.2023 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду № 1-б/н, за умовами якої фіксований розмір витрат на правову допомогу (гонорар адвоката) за цим договором становить 10000,00 грн.
02.10.2026 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 склали акт № 1-1-б/н приймання-передачі наданої правової допомоги, відповідно до якого виконавець надав, а замовник прийняв наступну правову допомогу (юридичні послуги): надання усних та письмових консультацій з приводу трудового спору; підготовка процесуальних документів: заяви про уточнення позовних вимог, заперечення на відзив, адвокатські запити, письмові пояснення; представництво інтересів замовника в суді. Загальна вартість наданої правової допомоги становить 10000,00 грн.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
За змістом статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до статті 33 Правил адвокатської етики, єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар.
Розмір гонорару та порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги. Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді.
Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Також Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.
Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.
Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
- має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21);
- з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах третій-п`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами тощо) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21).
Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2024 року у cправі № 910/615/14 (№ 910/5042/22), від 26 вересня 2024 року у cправі № 910/11903/23, від 25 січня 2025 року у справі № 369/849/18.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені у частині третій статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Аналогічний висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду від 29 квітня 2026 року у справі № 372/4830/23 (провадження № 61-7764св24).
Як вбачається з матеріалів справи в суді першої інстанції інтереси ОСОБА_1 представляла адвокатка Єна Л.А., яка діяла на підставі договору про надання правової допомоги від 17.05.2023, ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АН № 1167591 від 17.05.2023 та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ДН № 5320 від 26.12.2018.
Матеріали справи свідчать про те, що протягом її розгляду судом першої інстанції представником Пономаренка Р.М. підготовлено позовну заяву, уточнені позовні заяви, заяву про витребування доказів, заява про залучення співвідповідачем, заяву про долучення доказів, заяву про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, заяву про призначення експертизи, заяву про визначення орієнтовного розміру судових витрат, дві відповіді на відзиви, заяви про ознайомлення з матеріалами справи, заява про залучення розрахунку, клопотання про відкладення розгляду справи, заява про розгляд справи без участі.
В суді першої інстанції адвокатка Єна Л.А. приймала участь у наступних судових засіданнях: 17.05.2023, 15.06.2023, 25.07.2023, 06.09.2023, 26.09.2023, 06.11.2023, 03.04.2024, 07.05.2024, 10.07.2024, 18.07.2024, 12.09.2024, 03.12.2024, 17.01.2025, 03.03.2025.
Враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, також того, що вимоги апеляційної скарги було задоволено частково, колегія суддів дійшла висновку, що справедливим і співмірним буде стягнення з Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» на користь ОСОБА_1 8000,00 грн у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції.
Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, їх обсягу з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони.
Оскільки майнові вимоги ОСОБА_1 задоволено частково на 57,37%, тому сплачений судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 2401,51 грн підлягає стягненню з Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» на користь ОСОБА_1 .
Що стосується витрат, пов`язаних з поштовими відправленнями в суді першої інстанції, що в загальній сумі складає 791,96 грн, колегія суддів виходить з того, що оскільки майнові вимоги задоволено частково на 57,37%, тому стягненню з Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» на користь ОСОБА_1 підлягає 454,35 грн.
Керуючись ст.ст.141, 142, 270, 368, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України
п о с т а н о в и в:
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення – задовольнити частково.
Стягнути з Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції, у розмірі 8000,00 грн, судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 2401,51 грн та витрати, пов`язані з поштовими відправленнями у розмірі 454,35 грн.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий Н.П. Пилипчук
Судді О.В. Маміна
В.Б. Яцина
Оригінал: reyestr.court.gov.ua