Суд: Івано-Франківський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 19 жовтня 2026 р.
Справа: №347/1591/26
Суддя: Девляшевський В. А.
Справа № 347/1591/26
Провадження № 22-ц/4808/2059/26
Головуючий у 1 інстанції ДРАЧ Д. С.
Суддя-доповідач Девляшевський
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого (суддя-доповідач) Девляшевського В.А.,
суддів: Баркова В.М., Луганської В.М.,
секретаря Гудяк Х.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на рішення Косівського районного суду від 20 серпня 2026 року,
встановив:
У червні 2026 року представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обгрунтовував тим, що 31 жовтня 2014 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №Z02.038.0529, відповідно до умов якого товариство надало позичальнику кредит, а позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту. Кредитор належним чином виконав свій обов`язок щодо надання позичальнку кредиту.
Внаслідок неналежного виконання умов кредитного договору у відповідача виникла заборгованість в розмірі 130 389,59 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту – 63 634,95 грн, заборгованість за відсотками - 66 754,64 грн.
Відповідно до договору факторингу від 26 листопада 2020 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.
За наведених обставин позивач просив стягнути визначену заборгованість.
Рішенням Косівського районного суду від 20 серпня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.
Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Зокрема не погоджується з висновком суду про відмову в задоволенні позову з підстав пропуску позивачем строку позовної давності.
Звертає увагу, що відповідно до пункту 1.2 кредитного договору № Z02.038.10529 від 31.10.2014 кредит було надано строком на 60 місяців. Згідно пункту 5.2 Договору його строк дії визначено до 31.10.2019. Таким чином, останнім днем виконання зобов`язань за Договором є 31.10.2019, а починаючи з 01.11.2019 року у кредитора виникло право на звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості у разі невиконання позичальником своїх зобов`язань.
02.04.2020 року набув чинності Закон України від 30.03.2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з подальшими змінами, з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України встановлений карантин. Дію карантину неодноразово було продовжено на всій території України, востаннє постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 № 383 до 30 червня 2023 року.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022 (зі змінами) в Україні воєнний стан діє з 24.02.2022 року до 04.11.2025 року . До 04.09.2025 року, тобто до набрання чинності Законом «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», де було виключено п.19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України згідно зазначеного пункту у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259 цього Кодексу, продовжувались на строк його дії.
Таким чином, з урахуванням положень розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, чинних на момент звернення позивача до суду, при обчисленні позовної давності підлягає врахуванню лише період фактичного перебігу такого строку. Зокрема, до перебігу позовної давності підлягає зарахуванню період з 01.11.2019 по 02.04.2020 , що становить 153 календарні дні, а також період з 04.09.2025 по 25.06.2026 (дата звернення позивача до суду), що становить 294 календарні дні.
Отже, на думку скаржника, загальна тривалість періоду, який підлягає зарахуванню до строку позовної давності, становить 447 календарних днів. З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку позовної давності не відповідає положенням чинного законодавства і фактичним обставинам справи, оскільки позивачем не пропущено строк для звернення з вказаним позовом до суду.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 покликається на законність та обґрунтованість рішення суду. Натомість, доводи апеляційної скарги вважає такими, що не містять підстав для його скасування.
Зазначив, що ним було сплачено в рахунок погашення кредиту та процентів за кредитним договором у розмірі 80 848,96 грн. А тому вважав, що сума заборгованості за кредитним договором № Z02.038.10529 від 31.10.2014 року мала б бути значно меншою, ніж зазначено позивачем.
Окрім того, позивач не надав суду детального розрахунку заборгованості із зазначенням залишку тіла кредиту та розрахунку заборгованості за відсотками із зазначенням, за який період кредиту вони нараховувалися.
На думку відповідача, судом правильно застосовано наслідки спливу позовної давності. Так, відповідно до п. 2.1 кредитного договору, сторони погодили, що позичальник повертає суму кредиту внесками згідно з графіком щомісячних внесків за кредитним договором. Тому сторони погодили порядок і строки виконання зобов`язання. За кредитними договорами із щомісячними (періодичними) платежами строк позовної давності (3 роки) обчислюється окремо за кожним простроченим платежем. Перебіг строку кожного платежу починається з наступного дня, коли позичальник мав його внести, але не зробив цього. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності всієї заборгованості за договором з моменту спливу строку кредитування.
Зазначив, що до матеріалів позовної заяви подано виписку про погашення кредиту, з якої вбачається, що останній платіж вносився 29.12.2016 року згідно з умовами договору. Наступний черговий платіж згідно з графіком внесків за кредитним договором мав бути внесений до 01.02.2017 року, однак такий не було внесено ні у вказану дату, ні у наступні такі дати, встановлені графіком платежів. Отже, строк звернення позивача до суду з вказаним позовом сплив 01.02.2020 року, тобто ще до початку введення в державі карантинних обмежень та внесення відповідних змін і доповнень до законодавства
Також вважав заявлені позивачем до стягнення витрати на правничу допомогу у розмірі 8000 грн необґрунтовано завищеними, оскільки категорія справ про стягнення заборгованості за кредитним договором не є складною, та малозначною в силу вимог закону.
В засідання апеляційного суду сторони не з`явились, будучи належним чином повідомленими про час і місце судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.
Ухвалюючи рішення, суд вважав, що позивач, набувши право вимоги за договором відступлення прав вимоги, пропустив строк позовної давності, який сплив ще за попереднього кредитора. Оскільки останнє погашення заборгованості відповідачем відбулося 29 грудня 2016 року, а з позовом до суду позивач звернувся 25 червня 2026 року, суд дійшов висновку про сплив строку позовної давності. При цьому позивач за умови належної обачності міг установити відповідні обставини на момент укладення договору факторингу. З огляду на заяву відповідача про застосування позовної давності суд, керуючись частиною четвертою статті 267 ЦК України, відмовив у задоволенні позову.
З вказаними висновками колегія не погоджується.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що 31 жовтня 2014 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №202.038.10529.
Згідно п.1.1. договору банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 75271,00 грн, включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а позичальник зобов`язуєтья одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами і комісіями згідно з умовами цього договору.
Банк надає кредит у день підписання даного договору строком на 60 місяців (п.1.2 договору).
За користування кредитом позичальник сплачує проценти в розмірі 10,0000% річних від залишкової суми кредиту (п.1.3 договору).
На підтвердження факту користування позичальником кредитними коштами та часткового погашення кредитної заборгованості позивач надав виписку по рахунку № НОМЕР_1 (IBAN НОМЕР_2 ) ОСОБА_1 за період з 01.12.2014 по 29.12.2016, в якій відображено інформацію по дебету та кредиту.
Згідно наданої позивачем довідки-розрахунку у зв`язку із порушеннями умов договору у відповідача виникла заборгованість, сума якої становить 130 389,59 грн, з яких 63634,95 грн - заборгованість за основним боргом; 66754,64 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками.
26.11.2020 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» було укладено Договір факторингу №12/85, на підставі якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №Z02.038.10529 від 31.10.2014 року.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відтак, кредитодавець виконав свої зобов`язання за кредитним договором та надав відповідачу кредитні кошті.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
У частині першій статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із статтею 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Частиною першою статті 261 ЦК України передбачено, що початком перебігу строку є день, коли особа довідалась або повинна була (могла) довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).
У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2010 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» судам роз`яснено, що, встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього. Тобто у випадку обґрунтованості позовних вимог суд відмовляє у їх задоволенні у зв`язку з пропуском строку позовної давності. У випадку недоведеності позову суд відмовляє у його задоволенні саме з цих підстав, а не одночасно застосовує наслідки пропуску позовної давності.
Отже, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, пред`явлених позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності.
Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.
Такі правові висновки наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц (провадження № 14-381цс18); від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) та інших.
У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.
Отже, оскільки за умовами договору відповідач мав виконувати зобов`язання, зокрема, з повернення кредиту та зі сплати процентів до 01 числа кожного місяця впродовж строку кредитування (60 місяців), перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу.
Відтак, за наведених умов початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності для погашення всієї заборгованості за договором з моменту спливу строку кредитування чи внесення останнього платежу.
02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Тобто, строк позовної давності, в силу пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, продовжено на строк дії карантину.
У постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі 679/1136/21 зазначено, що: «У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».
За таких обставин, законом передбачено продовження позовної давності щодо вимог за якими перебіг позовної давності не закінчився станом на 02 квітня 2020 року.
У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану (пункт 19 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
04.09.2025 набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 № 4434-IX.
Оскільки кредитним договором передбачено виконання зобов`язань шляхом здійснення періодичних платежів, перебіг позовної давності щодо кожного платежу обчислюється окремо з моменту настання строку його виконання. З урахуванням продовження строків позовної давності на період дії карантину COVID-19 та їх зупинення на період дії воєнного стану, позовна давність щодо вимог за період з 02.04.2017 по 31.10.2019 не спливла, а тому наявні підстави для стягнення заборгованості за цей період.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до постанови Верховного Суду у справі № 917/1307/18 від 23 жовтня 2019 року принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог. Простіше кажучи, позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення.
На підтвердження заборгованості позивачем надано тільки довідку-розрахунок заборгованості, яка не відображає ні період, за який здійснювалось нарахування процентів, ні відсоткову ставку, ні залишкової суми кредиту, на яку згідно договору мають нараховуватись відсотки.
Згідно з наданою позивачем випискою по рахунку, загальна сума операцій за кредитом становить 80 848,96 грн. Водночас, відповідно до графіка платежів за кредитним договором, за період з 01.12.2014 по 01.01.2017 позичальник мав сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 15 107,04 грн за ставкою 10 % річних.
З графіку періодичних платежів вбачається, що кредитор нараховував позичальнику також комісію. Так п.1.4 договору передбачено, що за обслуговування кредиту банком позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в розмірі 2,3000% від початкової суми кредиту.
Разом з тим, у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України "Про споживче кредитування". Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування"( висновок Верховного Суду у постанові від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19).
При цьому в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту.
Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення пункту 1.4. щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".
Таким чином, із загальної суми сплачених коштів 80 848,96 грн сума 15 107,04 грн припадає на погашення процентів, а решта коштів у розмірі 65 741,92 грн (80 848,96 грн ? 15 107,04 грн) — на погашення основного боргу.
Таким чином, із загальної суми сплачених коштів у розмірі 80 848,96 грн після вирахування процентів за користування кредитом у розмірі 15 107,04 грн на погашення основного боргу спрямовано 65 741,92 грн. За початкової суми кредиту 75 271,00 грн залишок основного боргу становить 9 529,08 грн (75 271,00 грн ? 65 741,92 грн).
На залишок основного боргу в розмірі 9 529,08 грн за період з 02.04.2017 по 31.10.2019, що становить 942 дні, підлягають нарахуванню проценти за ставкою 10 % річних. Розрахунок здійснюється за формулою: 9 529,08 грн ? 10 % ? 942 дні / 365 днів = 2 459,52 грн.
Отже, сума процентів за користування кредитом за вказаний період становить 2 459,52 грн, а загальна сума заборгованості за основним боргом та процентами — 11 988,60 грн.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити вимоги апеляційної скарги, рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, якм стягнути з ОСОБА_1 на користьТОВ «ФК «Кредит-Капітал» 11 988,60 грн заборгованості за кредитним договором. В решті позовних вимог відмовити в зв`язку з недоведеністю.
Відповідно до частини першої-другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 137 ЦПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).
Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 244,8 грн судового збору, сплаченого при зверненні до суду першої інстанції, та 367,20 грн сплаченого при подачі апеляційної скарги.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у суді першої інстанції в розмірі 8 000,00 грн, колегія суддів, визначаючи їх розмір, який підлягає розподілу між сторонами, враховує критерії пропорційності, співмірності та розумності таких витрат, складність справи, обсяг виконаної представником роботи та результат її розгляду. З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, пропорційно до задоволеної частини вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями 374, 376, 381 – 384, 389 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задовольнити частково.
Рішення Косівського районного суду від 20 серпня 2026 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за кредитним договором №202.038.10529 від 31.10.2014 в розмірі 11 988,60 грн, з яких 9 529,08 грн заборгованість за тілом кредиту та 2 459,52 грн заборгованості за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236) 244,8 грн судового збору, сплаченого при зверненні до суду першої інстанції, та 367,20 грн сплаченого при подачі апеляційної скарги, а також 1 000,00 грн витрат, понесених на правову допомогу в суді першої інстанції.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий В.А. Девляшевський
Судді: В.М. Барков
В.М. Луганська
Повний текст постанови виготовлено 20 жовтня 2026 року.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua