Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №213/1307/26 — Дніпровський апеляційний суд

Суд: Дніпровський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 14 жовтня 2026 р.

Справа: №213/1307/26

Суддя: Гришин Г. А.

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2527/26 Справа № 213/1307/26 Суддя у 1-й інстанції - Нестеренко О. М. Суддя у 2-й інстанції - Гришин Г. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя Дніпровського апеляційного суду Гришин Г.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за участю:

секретаря судового засідання Черняєвої С.П.,

та його захисника адвоката Соляника І.М.,

апеляційну скаргу адвоката Соляника І.М., подану в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 квітня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік; стягнуто судовий збір в розмірі 665,60 гривень,

ВСТАНОВИВ:

Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції :

Постановою судді Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 квітня 2026 року встановлено, що 23.03.2026 до суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 615848, складений 15.03.2026, за змістом якого: 15.03.2026 о 20:58 год. за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Перемоги, буд. 10, водій ОСОБА_1 керував т.з. Форд Транзит, д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей, які не реагують на світло, порушення мови, координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, зафіксовано на бодікамеру 799156, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги:

В апеляційній скарзі захисник Соляник І.М., який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , просить суд поновити. строк на апеляційне оскарження постанови Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 квітня 2026 року у справі № 213/1307/26, визнавши причини його пропуску поважними у зв`язку з неналежним повідомленням про дату, час та місце розгляду справи, неотриманням копії оскаржуваної постанови та фактичним отриманням відомостей про існування постанови лише 24 серпня 2026 року. Постанову Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 квітня 2026 року у справі №213/1307/26, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, просить скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що висновок про винуватість ОСОБА_1 фактично побудований на самому факті складання працівниками поліції протоколу та інших похідних від нього документів. Водночас ключові обставини, без встановлення яких неможливо зробити висновок про наявність складу адміністративного правопорушення у формі відмови від огляду, судом належним чином не досліджені.

Вважає, що повинно бути достовірно встановлено, що працівник поліції дійсно запропонував особі пройти передбачений законом огляд, належним чином визначив порядок його проходження, створив реальну можливість та умови для такого огляду, після чого водій усвідомлено й однозначно відмовився саме від запропонованого йому огляду.

Звертає увагу суду, що працівники поліції виявили у ОСОБА_1 нібито саме ознаки наркотичного сп`яніння, однак надалі, формулюючи вже власний висновок за результатами розгляду справи, суд зазначає про доведеність вини ОСОБА_1 : “ у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння”, таким чином у межах одного судового рішення фактична підстава притягнення особи до відповідальності змінюється: спочатку йдеться про ознаки та огляд на стан наркотичного сп`яніння , а у висновку суду - вже про відмову від огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Вважає, що з постанови неможливо однозначно встановити, який вид сп`яніння та відповідного огляду суд вважав доведеним.

Додатково звертає увагу суду саме по собі знаходження документів, таких як протокол про адміністративне правопорушення, направлення на огляд у заклад охорони здоров`я, рапорт, довідку про отримання посвідчення водія, DVD-диск у матеріалах адміністративної справи ще не означає достовірності всіх відомостей, внесених до них працівником поліції. У постанові відсутній належний аналіз того, що конкретно підтверджує кожний із перелічених документів.

Вважає, що оскаржувана постанова фактично не містить аналізу відеозапису, оскільки в ній не відображено тривалість відео, не встановлено фрагменту на якому водієві зроблена чітка та належна пропозиція пройти відповідний огляд і що у відповідь на цю пропозицію він однозначно відмовився. Фактично суд лише назвав DVD-диск серед доказів, однак не розкрив його доказового змісту.

Зауважує, що наявність складеного працівником поліції направлення саме по собі не доводить, що водієві фактично було запропоновано пройти відповідний медичний огляд, що зміст такої пропозиції був йому зрозумілий.

Додатково звертає увагу суду, що суд належним чином не перевірив, чи були ОСОБА_1 під час оформлення адміністративних матеріалів зрозуміло роз`яснені його процесуальні права, чи повідомлялося про право користуватися правничою допомогою адвоката та чи була забезпечена реальна можливість реалізації такого права.

Позиції сторін в суді :

Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити з підстав, наведених в ній. Не заперечував щодо розглду справи за відсутності належним чином повідомленого ОСОБА_1 .

Висновки суду:

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги з клопотанням про поновлення строку для звернення до суду з апеляційною скаргою, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Апеляційним судом встановлено, що строк апеляційного оскарження пропущений з причин, які об`єктивно не залежали від ОСОБА_1 , який про це дізнався випадково, лише 24.08.2026 року після блокування державним виконавцем банківських рахунків на виконання постанови суду про стягнення штрафу та перевіривши інформацію на офіційному веб-сайті Судова влада України.

Водночас, матеріали справи не містять в собі інформацію щодо отримання ОСОБА_1 копії оскарженої постанови судді, справу розглянуто без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а останній з апеляційною скаргою звернувся в межах 10-ти днів з дати коли йому стало відомо про прийняте рішення.

Тож, ураховуючи вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання адвоката Соляника І.М. та поновлення строку на апеляційне оскарження, як такого, що пропущений не з вини апелянта, і розцінює обставини, на які він посилається, як поважні.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Проте в супереч вказаної норми суддя суду 1-ї інстанції в оскарженій постанові не зазначив, які саме обставини вчинення правопорушення були ним встановлені в наслідок судового розгляду справи. А лише зазначив обставини, вказівка на які міститься в протоколі про адміністративне правопорушення.

Обгрунтовуючи висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, суддя у оскарженій постанові послався на протокол про адміністративне правопорушення; направлення на огляд у заклад охорони здоров`я; рапорт; довідка про отримання правопорушником посвідчення водія на право керування транспортними засобами; DVD диск; копію документів що посвідчують особу правопорушника. Але це є лише посиланням на джерела доказів, без вказівки які саме фактичні дані містять вказані джерела доказів, на підставі яких суддя встановлює наявність фактів та обставин, що мають значення для даної справи про адміністративне правопорушення та підлягають доказуванню.

Крім того, в мотивувальній частині оскарженої постави первинно зазначено, що за змістом протоколу про адміністративного правопорушення у ОСОБА_1 були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння. Але далі в цій же постанові робиться висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Таким чином, в оскарженій постанові припущена суперечність у висновках щодо виду ознак сп`яніння та виду огляду на стан сп`яніння

З урахуванням чого слід вважати, що висновок судді про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП є необгрунтованим. У зв`язку із чим оскаржена постанова судді підлягає скасуванню.

Також слід враховувати, що за практикою ЄСПЛ процесуальний порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення, в силу тяжкості стягнень, які передбачені законом, в плані забезпечення прав особи та стандартів доказування має прирівнюватися до кримінального процесуального законодавства, в тому числі і до додержання стандарту доведення поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні.

В протоколі про адміністративне правопорушення зазначено , що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей, які не реагують на світло, порушення мови, координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Аналіз диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП вказує на те, що до відповідальності може бути притягнуто водія транспортного засобу у якого виявлено ознаки наркотичного сп`яніння, і який відмовився від проходження огляду на стан такого сп`яніння у медичному закладі.

Таким чином, доказуванню підлягають всі обставини, які є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду встановлена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерствавнутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року.

Відповідно до п. 2 р. 1 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»,затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 р. огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Відповідно до п.п. 7, 8, 12, 13 розділу ІІІ Інструкції проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини є обов`язковим.

Згідно зі п.п. 3, 4 р. 1 Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. А ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Аналіз вказаних норм вказує на те, що підставою вимоги поліцейського до водія транспортного засобу пройти огляд на стан сп`яніння є виявлення у водія ознак алкогольного чи наркотичного сп`яніння. При цьому, твердження поліцейського про наявність таких ознак також повинно бути підтверджено.

Проте, з переглянутого відеозапису, доданого до матеріалів справи, вбачається, що працівники поліції не повідомляли водієві ОСОБА_1 про виявлення у нього будь-яких ознак наркотичного сп`яніння до моменту з`ясування його позиції щодо проїзду до медичної установи разом з ними. Працівники поліції під час спілкування з водієм ОСОБА_1 висували претензії щодо порушень ним правил п. 9.2 ПДР. І на категоричну незгоду ОСОБА_1 із порушенням ним ПДР працівник поліції без зазначення виявлення будь-яких ознак сп`яніння одразу запропонував пройти огляд в медичному закладі на стан наркотичного сп`яніння (відеозапис починаючи з 21:09:36) на що отримав відповідь від ОСОБА_1 , що той готовий пройти огляд, але тільки після приїзду адвоката на місце, де водія зупинили працівники поліції. Поліцейський продовжував пояснювати водію ОСОБА_3 , що він повинен на вимогу працівника поліції пред`явити водійське посвідчення та реєстраційний талон. Водій ОСОБА_3 викликав на місце зупинки інший екіпаж поліції з метою доказування своєї незаконної зупинки (відеозапис починаючи з 21:12:42), на що вони повідомили, що не їх компетенція вирішення подібних питань, це нібито вирішують співробітники районної поліції (відеозапис починаючи з 21:15:03).

Від поліцейських прозвучала повторна пропозиція на проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння (відеозапис починаючи з 21:19:47), на що водій ОСОБА_1 зауважив : «звідки тепер наркотичне сп`яніння? Спочатку ж було порушення ПДР» (відеозапис починаючи з 21:20:46).

Як вбачається з долученого до матеріалів відеозапису, працівники поліції не здійснювали будь-яких дій по виявленню у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння, як реакція зіниць очей на світло. Натомість, з переглянутого відеозапису вбачається, що протягом всього часу спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 дивився працівникам поліції у вічі, не щюрився тощо.

Вказівка про наявність такої ознаки наркотичного сп`яніння як порушення мови є суб`єктивним сприйняттям особи, яка складала протокол, та яка не вбачається із відеозапису. Також з переглянутого відеозапису не було встановлено будь-якої поведінки ОСОБА_1 , що не відповідає обстановці. При спілкуванні з працівниками поліції водій ОСОБА_1 чітко та логічно відповідав на поставлені йому питання. Сам задавав питання висловлював свої твердження відповідно до ситуації, що склалась

Обов`язок органу (особи), яка склала протокол про адміністративне правопорушення, нести тягар доказування є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, та звільняє особу від необхідності доводити свою непричетність до вчинення порушення.

Згідно ч. 2 ст. 251 КУпАп обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Проте, як зазначено, в ході розгляду справи в апеляційному суді не було встановлено безспірних доказів наявності у водія ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння, які могли би бути підставою для висування працівниками поліції вимоги до водія пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі.

Апеляційний суд наголошує, що працівник поліції при виявленні ознак сп`яніння у водія повинен не лише формально зазначити ці ознаки у протоколі про адміністративне правопорушення, але й надати докази, які підтверджують наявність цих ознак, зокрема, зафіксувати їх на відеозаписі або виявити у присутності двох свідків.

Як вбачається із матеріалів справи, свідки при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП не залучались. Отже, суд погоджується з доводами апелянта, що із переглянутого відеозапису не можливо встановити, що працівники поліції мали підстави вважати, що ОСОБА_1 мав явні ознаки наркотичного сп`яніння, про що зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення. А відтак вимога поліцейського до ОСОБА_1 про проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння була висунута безпідставно, всупереч встановленого порядку проходження медичного огляду на стан сп`яніння. Відповідно у ОСОБА_1 не виникав обов`язок проходження такого огляду. І його дії не утворюють складу правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП.

Отже, оскільки під час розгляду справи в апеляційному суді? встановлено, що докази, які б поза розумним сумнівом доводили винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у справі відсутні, а згідно з ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника Соляника І.М. підлягає задоволенню, постанова судді 1-ї інстанції – скасуванню, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Поновити захиснику Солянику І.М. строк на апеляційне оскарження постанови Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 квітня 2026 року щодо ОСОБА_1 .

Апеляційну скаргу захисника Соляника І.М., подану в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.

Постанову Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 квітня 2026 року відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП скасувати та закрити провадження на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Г.А. Гришин

Оригінал: reyestr.court.gov.ua