Рішення від 19 жовтня 2026 р. у справі №719/686/26 — Новодністровський міський суд Чернівецької області

Суд: Новодністровський міський суд Чернівецької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 19 жовтня 2026 р.

Справа: №719/686/26

Суддя: Вербіцька М. В.

Єдиний унікальний номер 719/686/26

Номер провадження 2/719/346/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м. Новодністровськ

Новодністровський міський суд Чернівецької області у складі:

головуючої судді Вербіцької М. В.,

з участю секретарки судового засідання Чорної В. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження у залі судових засідань Новодністровського міського суду Чернівецької області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

04.09.2026 позивач ТОВ « НОВИЙ КОЛЕКТОР» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 12.01.2022 ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 уклали електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1020-9010, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» кредит у розмірі 4 800,00 грн на строк 300 календарних днів, заявлений строк користування складає 14 календарних днів (строк, протягом якого може бути використано право користування кредитом за пільговою та/або зниженою процентною ставкою), з кінцевим терміном повернення 08.11.2022.

26.12.2024 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» був укладений договір факторингу № УКФ-261224-2, умовами якого визначено, що ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» за плату отримує належні ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» права вимоги до боржників відповідно до реєстру боржників. Згідно з п. 2.1. вказаного договору первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до боржників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та передає первісному кредитору під відступлення права вимоги, грошові кошти за плату у порядку та строки встановлені цим договором.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 1020-9010 від 12.01.2022 станом на 26.12.2024, наданого позивачем, заборгованість за основною сумою боргу складає 4 800,00 грн, залишок за відсотками – 29 472,00 грн. Сума заборгованості разом 34 272,00 грн, а також судові витрати у розмірі 2 662,40 грн сплаченого судового збору та 262,98 грн витрат на відправлення копії позовної заяви з додатками відповідачу.

Ухвалою судді Новодністровського міського суду Чернівецької області від 08.09.2026 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного провадження із викликом сторін, а також зобов`язано АТ КБ «ПриватБанк» надати суду у строк до 25.09.2026 належним чином завірені якісні копії інформації:

- чи емітувалась (видавалась) банківська картка № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ;

- інформацію про рух коштів по банківському рахунку, до якого прив`язано банківську карту № НОМЕР_3 за період з 12.01.2022 по 14.01.2022.

АТ КБ «ПриватБанк» ухвалу суду виконало 29.09.2026, надало відповідні відомості та додаток, у якому зазначається рух коштів по банківській картці № НОМЕР_4 за період з 12.01.2022 по 14.01.2022.

Позивач у судові засідання не з`являвся, проте у позовній заяві клопотав розгляд справи здійснювати за його відсутності. Крім того позивач повідомив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач у судові засідання не з`являвся, хоча належним чином був повідомлений про місце, час і дату судових засідань, зокрема, шляхом надіслання ухвали про відкриття провадження у справі, судових повісток (рекомендовані повідомлення поверталися з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою»).

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки у судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). Крім того, відповідно до приписів ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, на підставі ст. 223, 280 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін та постановити заочне рішення у справі.

Перевіривши, дослідивши об`єктивно та оцінивши зібранні у справі докази, суд дійшов такого висновку, виходячи з фактичних обставин справи, мотивів та застосованих норм права.

Суд установив, що 12.01.2022 ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 уклали електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1020-9010, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» кредит у розмірі 4 800,00 грн на строк 300 календарних днів, заявлений строк користування складає 14 календарних днів (строк, протягом якого може бути використано право користування кредитом за пільговою та/або зниженою процентною ставкою), з кінцевим терміном повернення 08.11.2022.

Згідно з п.п. 5.1.-5.4. правил відкриття кредитної лінії після отримання заявником від кредитодавця повідомлення про прийняте рішення щодо можливості надання кредиту та відкриття відповідного рішення у особистому кабінеті, заявник отримує гіперпосилання для ознайомлення з офертою щодо укладання договору. Оферта (проект договору), що міститься за гіперпосиланням, є пропозицією у розумінні ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» та, відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію», включає умови, викладені у цих правилах, які є невід`ємною частиною договору, що пропонується до укладення заявнику, в тому числі щодо процентів за користування кредитом та строків сплати

процентів після отримання заявником оферти (безпосередньо до використання заявником електронного підпису) заявнику надсилається одноразовий ідентифікатор. Заявник надає кредитодавцю відповідь про повне та безумовне прийняття оферти (акцепт) щодо укладення договору в електронній формі (в рамках ІТС кредитодавця) в особистому кабінеті заявника/позичальника, шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), який надсилається (відповідний ідентифікатор) кредитодавцем в СМС-повідомленні абошляхом дзвінку на номер телефону, який вказаний заявником/позичальником в заявці, що

вважається підписанням договору відповідно до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». Після акцептування позичальником оферти, що (акцептування позичальником оферти) є укладенням договору відповідно до ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію», відповідно до умов договору (та включно цих правил), кредитодавець направляє позичальнику підтвердження вчинення (укладення) договору у формі електронного документа. Підтвердження направляється в особистий кабінет позичальника та/або на електронну адресу позичальника, вказану ним у заявці. Підтвердження містить обов`язкові відомості відповідно до ч. 11 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» (у тій мірі наскільки це застосовано до надання грошових коштів в кредит). Укладаючи договір, кредитодавець та заявник/позичальник визнають усі документи (в тому числі договір), підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), еквівалентними за значенням (з точки зору правових наслідків) документам у письмовій формі, підписаним власноручно, що повністю відповідає положенням ч. 12. ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію». Сторони підтверджують, що договір, укладений в електронній формі, має таку саму юридичну силу для сторін, як і документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін, тобто вчинені в простій письмовій формі. Підписуючи договір шляхом

використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, заявник/позичальник підтверджує свою повну обізнаність та згоду з усіма (в тому числі істотними) умовами договору (умовами цих правил та договором про відкриття кредитної лінії).

Договір був підписаний відповідачем електронним шляхом – одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) (номер пароля) А808.

Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) у редакції, чинній на момент укладення кредитного договору з відповідачем, надані суду.

Факт укладення кредитного договору та погодження усіх його умов сторонами підтверджуються, зокрема, копією самого договору про відкриття кредитної лінії № 1020-9010 від 12.01.2022, правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), затверджених Наказом ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» № 301-П від 20.12.2021, паспортом споживчого кредиту, затвердженого Наказом ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» № 301-П від 20.12.2021 та таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором № 1020-9010 відповідно до методики НБУ, які підписані відповідачем належним чином електронним підписом одноразовим ідентифікатором А808 12.01.2022 ОСОБА_1 .

Усі зазначені вище дії по акцептуванню договору відповідач учинив.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Наведена позиція висловлена в постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду ВС від 12.01.2021 по справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243 св 20).

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис – вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Таким чином, встановлені вище обставини, підтверджують факт укладання між первісними кредиторами та відповідачем кредитних договорів, шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, умовами яких було визначено суму кредиту, розмір відсотків, порядок повернення грошових коштів, та строк дії кредитних договорів, при цьому факт отримання грошових коштів підтверджується відповідними довідками про переказ грошових коштів на картку позичальника.

Отже, суд уважає встановленою та доведеною належними доказами обставину укладення кредитного договору між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 з дотриманням вимог законодавства щодо укладення договорів в електронній формі та погодження його умов сторонами.

12.01.2022 у день укладення кредитного договору ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» перерахувало грошові кошти у розмірі 4 800,00 грн на банківський рахунок відповідача. Указані обставини підтверджуються квитанцією LIGPAY, у якій зазначаються такі дані: ID операції: 1881659476; Order ID: f59cb70a-d68f-4711-937f-ce735fa3e17e; ідентифікатор еквайра: АТ КБ ПриватБанк; ідентифікатор платіжного пристрою: I0130IBW; сума та валюта операції: 4800,00 UAH; дата та час операції: 2022.01.12 11:21; призначення платіжної операції: видача кредитних коштів за договором 1020-9010, 2022-01-12; платник – назва: УКР КРЕДИТ ФІНАНС B2C; сайт: https://creditkasa.com.ua/; ідентифікатор платника: 38548598; IBAN: НОМЕР_5 ; найменування платіжної системи: VISA; номер платіжного інструменту: 414962*83 (а. с. 13) та довідкою про перерахування суми кредиту № 1020-9010 від 12.01.2022, у якій зазначено: дата платежу: 2022-01-12; тип операції: видача кредиту; платіжна система: LigPay; платіж №: 1881659476; card_mask: 414962*83; ( а. с. 13), а також інформаційним листом від АТ КБ «ПриватБанк» від 29.09.2026, у якому містяться дані про те, що 12.01.2022 грошові кошти у сумі 4 800,00 грн були перераховані на карту НОМЕР_4 (а. с. 63-64).

Отже, суд уважає доведеною ту обставину, що відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 4 800,00 грн 12.01.2022 від позивача на підставі наведеного вище договору.

Таким чином, суд має можливість ідентифікувати операцію по перерахунку грошових коштів у розмірі 4 800,00 грн як таку, що відбулася на користь відповідача і саме ОСОБА_1 отримав наведені кошти, що доводиться достатніми доказами.

Проаналізувавши розрахунок заборгованості наданий ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», відповідач не сплачував протягом строку, жодних платежів як для покриття основної суми кредиту, так і для покриття відсотків за користування ним.

12.01.2022 відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 4 800,00 грн.

Проценти за користування кредитними коштами кредитор нараховував за період з 12.01.2022 до 07.11.2022, тобто у межах строку кредитного договору – 300 днів.

З 12.01.2022 по 25.01.2022 (14 днів) відповідачу нараховувалися відсотки за зниженою процентною ставкою відповідно до п. 2.6. кредитного договору у розмірі 2 %, що становить 96,00 грн у день (4 800,00 ? 2 % = 96,00 грн).

Таким чином, 14 днів ? 96,00 = 1 344,00 грн.

Відповідно до п. 2.4. заявлений строк користування кредитом складає 14 календарних днів з дня надання кредиту. Заявлений строк – це обраний позичальником в момент укладання цього договору строк користування кредитом, протягом якого може бути використано право користування кредитом за пільговою та/або зниженою процентною ставкою.

З 26.01.2022 по 23.02.2022 (29 днів) відповідачу почали нараховуватися відсотки за стандартною процентною ставкою відповідно до п. 2.6. кредитного договору у розмірі 3 %, що становить 144,00 грн у день (4 800,00 ? 3 % = 144,00 грн).

Отже, 29 днів ? 144,00 = 4 176,00 грн.

1 344,00 + 4 176,00 = 5 520,00 грн – заборгованість за відсотками.

З 24.02.2022 по 24.04.2022 (60 днів) позивач перестав нараховувати відповідачу відсотки.

Починаючи з 24.04.2022 по 25.07.2022 (92 дні) відповідачу знову почали нараховувалися відсотки за зниженою процентною ставкою у розмірі 2 %, що становить 96,00 грн у день.

92 дні ? 96,00 = 8 832,00 грн.

5 520,00 + 8 832,00 = 14 352,00 грн – заборгованість за відсотками.

З 26.07.2022 по 07.11.2022 (105 днів) відповідачу знову почали нараховуватися відсотки за стандартною процентною ставкою у розмірі 3 %, що становить 144,00 грн у день (4 800,00 ? 3 % = 144,00 грн).

Отже, 105 днів ? 144,00 = 15 120,00 грн.

14 352,00 + 15 120,00 = 29 472,00 грн – заборгованість за відсотками.

Виходячи із наведеного суд резюмує, що сукупна сума стягнення за відсотками складає 29 472,00 грн.

Щодо належності права вимоги позивачу суд зважає на таке.

26.12.2024 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» був укладений договір факторингу № УКФ-261224-2, у п. 2.1. якого визначено, що первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до боржників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та передає первісному кредитору під відступлення права вимоги, грошові кошти за плату у порядку та строки встановлені цим договором.

Фактором у цьому договорі виступив позивач.

У п. 3.1.3. договору вказується, що право вимоги переходить від первісного кредитора до нового кредитора з моменту підписання ними відповідного реєстру боржників у формі наведеній у додатку № 1 до цього договору. Разом з правами вимоги новому кредитору переходять всі інші пов`язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно з п. 6.1. договору факторингу первісний кредитор надає новому кредитору усю наявну документацію щодо прав вимоги у строки/терміни, визначені в п. 4.1.6. цього договору. Передання документації здійснюється за актом приймання-передачі, який складається сторонами за формою згідно додатком № 2 (п. 6.4. договору факторингу).

Відповідно до реєстру боржників № 1 від 26.12.2024 право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1020-9010 від 12.01.2022 також було переуступлене.

Позивач надав низку доказів на підтвердження укладення договору факторингу і належного передання права вимоги до ОСОБА_1 від ТОВ «ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до нього. Це, зокрема, договір факторингу № УКФ-261224-2 від 26.12.2024, реєстр боржників № 1 від 26.12.2024, у якому є відомості щодо відповідача та його боргу, копію паспорта, копію РНОКПП, фото відповідача та платіжні інструкції про проведення оплати позивачем як фактором на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» за договором. Отже, факт передання права вимоги до ОСОБА_1 до позивача суд уважає також доведеним.

Відповідно до розділу 1 договору факторингу права вимоги – права грошової вимоги (боргових зобов`язань) первісного кредитора за кредитними договорами до боржників щодо погашення заборгованостей, які виникли на підставі укладених між первісним кредитором та боржниками договорів, у тому числі і за договорами забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договорами та підтверджуються документацією, а також інші права вимоги за кредитними договорами.

Договір про відкриття кредитної лінії № 1020-9010 був укладений 12.01.2022 на строк 300 днів. Отже, строк кредитування закінчився 08.11.2022.

Суд доходить переконання, що на день розгляду справи позивачу підставно належить право вимоги до відповідача, яке ґрунтується на договорі № 1020-9010 про відкриття кредитної лінії, укладеному 12.01.2022 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 .

Суд уважає надані позивачем докази достовірними, допустимими, належними та такими, що у своїй сукупності підтверджують обставини, на які він покликається, у частині надання кредитних коштів та невиконання зобов`язань за договором відповідачем. А також суд вбачає за доведену ту обставину, що право вимоги належить позивачу відповідно до договору факторингу № УКФ-261224-2 від 26.12.2024.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 2 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Позивач як на підстави заявлених вимог посилається на те, що слід стягнути з відповідача на його користь заборгованість сукупно у розмірі 34 272,00 грн у зв`язку із порушенням зобов`язань за описаним вище кредитним договором.

За статтею 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.

У статті 14 зазначеного Закону виснувано: договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним законодавством України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Визначення кредитодавцем можливості укладення договору про споживчий кредит здійснюється на підставі відповідного запиту (заяви) споживача, у тому числі з використанням засобів дистанційного зв`язку, та оцінки кредитоспроможності споживача. Кредитодавцю забороняється встановлювати плату за розгляд запиту (заяви) про укладення договору про споживчий кредит.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Предметом виконання грошового зобов`язання за договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов`язань.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 612 цього кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Зібрані докази вказують на те, що ОСОБА_1 12.01.2022 уклав договір № 1020-9010 з ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», права вимоги за яким у подальшому стали предметом договору факторингу № УКФ-261224-2 від 26.12.2024, укладеного між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» і позивачем – ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР». За умовами кредитного договору відповідачу надавалися кредитні кошти, які він зобов`язався повернути та сплатити відсотки за користування ними у порядку, визначеному договором.

Суд вбачає, що відповідач не намагався сплачувати заборгованість протягом строку кредитування, як для покриття основної суми кредиту, так і для покриття відсотків за користування ним. Однак отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ні ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», ні ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» не були повернуті.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.03.2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, п. 38) навела такі ознаки, що притаманні договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Договір відступлення прав вимоги є ідентичним за правовою природою до договору факторингу. Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ні первісному кредитору, ні позивачу не повернуті, позицію відповідача, який жодних аргументів чи доказів для доведення протилежного не надав, а також вимоги ч. 1 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що свідчить про порушення прав позивача, суд вважає, що право позивача на повернення заборгованості по тілу кредиту, нарахованих відсотках та комісії підлягає захисту в судовому порядку.

Таким чином, відповідач неналежно виконує взяті на себе зобов`язання за договором № 1020-9010 про відкриття кредитної лінії від 12.01.2022, укладеним із ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС».

Суд зауважує, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про розгляд справи щодо стягнення з нього грошових коштів за зобов`язаннями відповідно до умов кредитного договору, заяв по суті справи, інших клопотань, доказів на підтвердження протилежних обставин не подавав та проти позову не заперечував.

Суд вважає надані позивачем докази достовірними, допустимими, належними та такими, що у своїй сукупності достатні та підтверджують обставини, на які він покликається у частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та за відсотками.

Загалом суд також бере до уваги позицію відповідача, який заяви по суті справи до суду не надавав, жодні обставини, викладені позивачем, не заперечував, свої аргументи не наводив, у судові засідання не з`являвся.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин суд дійшов висновку, що у цьому випадку мають місце порушення з вини відповідача прав позивача щодо порядку погашення заборгованості за кредитним договором та вважає, що позов підлягає до задоволення повністю, шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» сукупно заборгованості у розмірі 34 272,00 грн, з яких: 4 800,00 грн – тіло кредиту та 29 472,00 грн – заборгованість за відсотками.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Згідно зі ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати: 1)на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Щодо стягнення з відповідача 262,98 грн витрат, понесених позивачем внаслідок відправлення позовної заяви з додатками відповідачу, про що просить позивач, суд зазначає, що відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України вони підлягають до стягнення.

Ч. 8 ст. 141 ЦПК України врегаментовує: розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивач надав суду докази на підтвердження вказаних вище витрат, зокрема, квитанцію № 2236896 поштової служби «Е-Пост» за підписом директора ТОВ «Поштова служба «Е-Пост» Куркіна В. В., а тому суд уважає за доцільне стягнути ці витрати з відповідача.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову-на відповідача; 2) у разі відмови в позові-на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з позовними вимогами ціна позову у справі становить 34 272,00 грн. Позовні вимоги задоволено повністю.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Суд наголошує, що відповідач не заперечував проти стягнення судових витрат з нього на користь позивача, не оспорював їх розмір тощо.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у цьому випадку мають місце порушення з вини відповідача прав позивача щодо порядку погашення заборгованості за кредитним договором та вважає, що позов підлягає до задоволення повністю, шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» сукупно заборгованості 34 272,00 грн.

Судовий збір, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача складає: 2 662,40 грн.

Витрати, понесені позивачем внаслідок відправлення позовної заяви з додатками відповідачу, слід стягнути у розмірі 262,98 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 206, 258-268, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 525, 526, 530, 610, 611, 612, 614, 629, 1046, 1048-1050 Цивільного кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» заборгованість за кредитним договором № 1020-9010 від 12.01.2022 у розмірі 34 272,00 грн (тридцяти чотирьох тисяч двохсот сімдесяти двох гривень 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» судовий збір у розмірі 2 662,40 грн (двох тисяч шестисот шістдесяти двох гривень 40 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» витрат, понесених позивачем внаслідок відправлення позовної заяви з додатками відповідачу, у розмірі 262,98 грн (двохсот шістдесяти двох гривень 98 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте Новодністровським міським судом Чернівецької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду відповідачем подається протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення до Чернівецького апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НОВИЙ КОЛЕКТОР», код ЄДРПОУ: 43170298, адреса місцезнаходження: вул. Алмазова Генерала, буд. 13, офіс 601, м. Київ, 01133.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повне рішення суду складено 20.10.2026.

Головуюча суддя: Мар`яна ВЕРБІЦЬКА

Оригінал: reyestr.court.gov.ua