Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №695/1170/26 — Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/1170/26

номер провадження 2/695/1804/26

19 жовтня 2026 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Ушакової К.М.,

за участю: секретаря судового засідання — Демченко Л.О.,

представника позивача – адвоката Сизька Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 адвоката Сизька Дмитра Борисовича до ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «МАЛЬВИ» про стягнення заборгованості та розірвання договору оренди,

в с т а н о в и в:

представник ОСОБА_1 адвокат Сизько Д.Б. звернувся до суду з позовом до ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА “МАЛЬВИ” про стягнення заборгованості та розірвання договору оренди. Свої вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області від 24.01.2019 № 23-120/14-19-СГ належить земельна ділянка загальною площею 1,9273га з кадастровим № 7121589600:03:003:0524 з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Шабельниківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області. 22 березня 2019 року між позивачем (орендодавцем) та ПП “МАЛЬВИ” (орендарем) був укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого: орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 7121589600:03:003:0524 в адміністративних межах Шабельниківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області; в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,9723 гектарів, у тому числі рілля; нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладання договору становить за 1 гектар 39 811,00грн.; договір укладено на 10 років; орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі не менше 8,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексів інфляції; орендна плата вноситься до 31 грудня поточного року після збору врожаю; орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати; орендар зобов`язаний своєчасно сплачувати орендну плату, визначену в договорі, або по домовленості із орендодавцем виплатити йому орендну плату на майбутній період; у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,1% несплаченої суми за кожний день прострочення, сплачується штраф у розмірі 100% річної орендної плати, встановленої цим договором; договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом; дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором; розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається; умовами розірвання договору в односторонньому порядку є невиплата орендарем орендної плати протягом 2-х місяців після дати, визначеної в п.9 даного договору; після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. 27 березня 2019 року була проведена державна реєстрація права оренди земельної ділянки за договором від 22.03.2019.

В порушення умов договору оренди землі від 22.03.2019 відповідач сплатив позивачу орендну плату за 2023 рік лише в листопаді 2024 року та й то не повному розмірі в сумі 4 430,96 грн., хоча був зобов`язаний внести орендну плату за 2023 рік до 31.12.2023 в сумі 6 674,13 грн.. Орендну плату за 2024 рік в розмірі 6 674,13 грн. та за 2025 рік в розмірі 6 674,13грн. орендодавець взагалі орендарю не виплатив. Орендар порушив умови укладеного договору оренди та не виконує взяті на себе зобов?язання, в результаті чого у нього виникла заборгованість зі сплати орендної плати: за 2023 рік в розмірі 2 243,17грн.; за 2024 рік в розмірі 6 674,13грн.; за 2025 рік в розмірі 6 674,13грн.. Отже, загальний розмір заборгованості орендаря перед орендодавцем зі сплати орендної плати на дату подачі позову становить 15 591,43 грн..

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання та несвоєчасно і не в повному розмірі сплатив позивачу орендну плату за 2023 рік, а орендну плату за 2024 рік та за 2025 рік не сплатив взагалі, то орендодавець має право вимагати стягнення з орендаря інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми за весь час прострочення. В порушення умов договору оренди землі від 22.03.2019 відповідач сплатив позивачу орендну плату за 2023 рік лише в листопаді 2024 року та й то не повному розмірі в сумі 4 430,96грн., хоча був зобов`язаний внести орендну плату за 2023 рік до 31.12.2023 в сумі 6 674,13 грн.. Відповідач зобов`язаний сплатити із суми 6 674,13 грн. інфляційні втрати, а також три проценти річних від простроченої суми за час прострочення із 01.01.2024 по 31.10.2024. Таким чином, три проценти річних від простроченого грошового зобов`язання із суми 6 674,13 грн. з 01.01.2024 до 31.10.2024 становить 166,85грн.. Індекс інфляції відповідно до даних Державної служби статистики, надрукованих у газеті «Урядовий кур`єр», складав у січні 2024 року - 100.4 %, у лютому 2024 року - 100.3 %, у березні 2024 року - 100.5 %, у квітні 2024 року - 100.2 %, у травні 2024 року - 100.6 %, у червні 2024 року - 102.2 %, у липні 2024 року - 100.0 %, у серпні 2024 року - 100.6 %, у вересні 2024 року - 101.5 %, у жовтні 2024 року - 101.8 %. Таким чином, інфляційні втрати від простроченого грошового зобов`язання в розмірі 6 674,13грн. з 01.01.2024 до 31.10.2024 становить 558,96грн..

Відповідач зобов`язаний сплатити із суми 2 243,17грн. (6 674,13грн. – 4 430,96грн.) інфляційні втрати, а також три проценти річних від простроченої суми за час прострочення із 01.12.2024 по 23.03.2026. Таким чином, три проценти річних від простроченого грошового зобов`язання з суми 2243,17 грн. з 01.12.2024 до 23.03.2026 становить 88,12 грн.. Індекс інфляції відповідно до даних Державної служби статистики, надрукованих у газеті «Урядовий кур`єр», складав у грудні 2024 року - 101.4 %, у січні 2025 року - 101.2 %, у лютому 2025 року - 100.8 %, у березні 2025 року - 101.5 %, у квітні 2025 року - 100.7 %, у травні 2025 року - 101.3 %, у червні 2025 року - 100.8 %, у липні 2025 року - 99.8 %, у серпні 2025 року - 99.8 %, у вересні 2025 року - 100.3 %, у жовтні 2025 року - 100.9 %, у листопаді 2025 року - 100.4 %, у грудні 2025 року - 100.2 %, у січні 2026 року - 100.7 %, у лютому 2026 року - 101.0 %, у березні 2026 року - індекс інфляції на дату подання позовної заяви не опублікований. Таким чином, інфляційні втрати від простроченого грошового зобов`язання в розмірі 2243,17 грн. з 01.12.2024 до 23.03.2026 становить 254,37 грн..

В порушення умов договору оренди землі від 22.03.2019 відповідач орендну плату за 2024 рік в розмірі 6 674,13 грн. станом на дату подачі позову так і не вніс, хоча був зобов`язаний сплати орендну плату за 2024 рік до 31.12.2024. В зв`язку з викладеним, відповідач зобов`язаний сплатити із суми 6 674,13грн. інфляційні втрати, а також три проценти річних від простроченої суми за час прострочення із 01.01.2025 по 23.03.2026. Таким чином, три проценти річних від простроченого грошового зобов`язання із суми 6 674,13 грн. з 01.01.2025 до 23.03.2026 становить 245,20 грн.. Індекс інфляції відповідно до даних Державної служби статистики, надрукованих у газеті «Урядовий кур`єр», складав у січні 2025 року - 101.2 %, у лютому 2025 року - 100.8 %, у березні 2025 року - 101.5 %, у квітні 2025 року - 100.7 %, у травні 2025 року - 101.3 %, у червні 2025 року - 100.8 %, у липні 2025 року - 99.8 %, у серпні 2025 року - 99.8 %, у вересні 2025 року - 100.3 %, у жовтні 2025 року - 100.9 %, у листопаді 2025 року - 100.4 %, у грудні 2025 року - 100.2 %, у січні 2026 року - 100.7 %, у лютому 2026 року - 101.0 %, у березні 2026 року - індекс інфляції на дату подання позовної заяви не опублікований. Таким чином, інфляційні втрати від простроченого грошового зобов`язання в розмірі 6 674,13 грн. за період з 01.01.2025 до 23.03.2026 становить 654,23 грн..

В порушення умов договору оренди землі від 22.03.2019 відповідач орендну плату за 2025 рік в розмірі 6 674,13 грн. станом на дату подачі позову так і не вніс, хоча був зобов`язаний сплати орендну плату за 2025 рік до 31.12.2025. В зв`язку з викладеним, відповідач зобов`язаний сплатити із суми 6 674,13 грн. інфляційні втрати, а також три проценти річних від простроченої суми за час прострочення із 01.01.2026 по 23.03.2026. Таким чином, три проценти річних від простроченого грошового зобов`язання із суми 6 674,13 грн. з 01.01.2026 до 23.03.2026 становить 44,98 грн.. Індекс інфляції відповідно до даних Державної служби статистики, надрукованих у газеті «Урядовий кур`єр», складав у січні 2026 року - 100.7 %, у лютому 2026 року - 101.0 %, у березні 2026 року - індекс інфляції на дату подання позовної заяви не опублікований. Інфляційні втрати від простроченого грошового зобов`язання в розмірі 6 674,13 грн. за період з 01.01.2026 до 23.03.2026 становить 113,93 грн..

Відповідно до п.14 договору оренди землі від 22.03.2019, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,1% несплаченої суми за кожний день прострочення, сплачується штраф у розмірі 100% річної орендної плати, встановленої цим договором. Отже, підлягає стягненню з відповідача: пеня згідно п.14 договору у загальному розмірі 6 638,45 грн; штраф згідно п.14 договору у загальному розмірі 20 022,39 грн..

Пунктом 37 передбачено, що умовами розірвання Договору в односторонньому порядку є невиплата орендарем орендної плати протягом 2-х місяців після дати, визначеної в п.9 даного договору. Враховуючи викладені вище у даному позові обставини та систематичне невиконання орендарем як взятих ним зобов`язань за договором (наприклад, встановлених п.29.1), а також невиплату орендарем орендної плати протягом 2023-2025 років, позивач має беззаперечне право на розірвання договору оренди землі від 22.03.2019. Крім того, згідно з п.35 договору договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом. А відповідно до п.20 договору - після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. За загальним правилом ч.1 ст. 651 ЦК України, яке застосовується до будь-яких цивільних (приватноправових) правовідносин з приводу зміни або розірвання цивільних (приватноправових) договорів, така зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Винятком з цього правила (про те, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін), є приписи ч.2 ст. 651 ЦК України, що надають суду повноваження зі зміни або розірвання договору (без наявності згоди), проте у випадках, визначених законом. Тож загальне правило про розірвання та зміну договору без згоди сторін на підставі рішення суду передбачене у ч.2 ст. 651 ЦК України, що визначає універсальні засади, застосовані до усіх видів приватноправових договорів. Спеціальними у врегулюванні розірвання договору оренди землі є приписи ст. 32 Закону України "Про оренду землі", а також ст. 141 ЗК України, пункт "д" частини першої якої передбачає, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати. Функціональним призначенням ЦК України у врегулюванні спірних відносин є деталізація та диференціація факту систематичної несплати орендної плати як підстави припинення договору оренди землі шляхом його розірвання. Ця деталізація та диференціація здійснюється відповідно до ч.2 ст. 651 ЦК України, якою передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Водночас істотним, відповідно до цієї норми права, є таке порушення стороною договору його умов, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала під час укладення договору. Потреба деталізації та диференціації систематичної несплати орендної плати під час застосування п. "д" ч.1 ст. 141 ЗК України обумовлена надзвичайно узагальненим формулюванням категорії "систематична несплата земельного податку або орендної плати" як однієї з підстав припинення права оренди землі. Оскільки на практиці така систематична несплата може бути повною або частковою (недоплата), то цілком очевидно, що законодавець врегулював відносини оренди землі з огляду на те, що специфічні підстави припинення права оренди землі, зокрема за систематичну повну несплату орендної плати за землю, визначені відповідними нормами ЗК України, а нормами ЦК України надається можливість додаткової оцінки саме часткової несплати (недоплати) орендної плати за землю та її кваліфікації як істотного порушення договору в контексті з`ясування наявності підстав для його розірвання. До того ж потрібно враховувати, що коли норма закону закінчується словами "якщо інше не встановлено законом або договором" (або інше подібне формулювання), як от в ч.1 ст. 651 ЦК України, то це означає, що правила спеціального закону або домовленість сторін договору можуть скасувати дію відповідної загальної правової норми шляхом запровадження іншого правила поведінки, розрахованого на ту ж саму фактичну ситуацію, на яку була розрахована така норма. У ч.2 ст. 651 ЦК України використано дещо іншу формулу закінчення "та в інших випадках", що дозволяє зробити висновок, що правило, викладене у цій правовій нормі, не може бути скасоване (ані спеціальним законодавством, ані домовленістю сторін), а може бути винятково доповнене спеціальним законодавством або домовленістю сторін. З наведеного можна зробити висновок, що приписи про підстави припинення права користування земельною ділянкою, визначені п. "д" ч.1 ст. 141 ЗК України (систематична несплата орендної плати), та правила ч.2 ст. 651 ЦК України, якими передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, співвідносяться як такі, що не суперечать одні одним, а навпаки - доповнюють одні одних. Такі правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 918/391/23. Окрім цього слід зазначити, що підстави припинення договору оренди землі - це законодавчо закріплені обставини, які передбачають припинення договірних відносин. Відповідно до спеціальної норми ч.1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України. Наведені вище обставини, щодо систематичної повної несплати відповідачем орендної плати за 2024 та 2025 роки та прострочення на 11 місяців і повної несплати протягом цього часу орендної плати за 2023 рік (після чого за 2023 рік вона була внесена лише частково), однозначно вказують на допущені орендарем істотні порушення договору оренди, внаслідок чого орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що він розраховував під час укладення договору (стабільне та своєчасне одержання коштів для забезпечення себе та своєї родини). Окрім того, така поведінка орендаря свідчить ще і про невиконання ним обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону України «Про оренду землі». В зв`язку з викладеним, позивач стверджує про беззаперечну наявність ряду підстав для розірвання договору оренди землі від 22.03.2019, які можуть слугувати як самостійними підставами розірвання вказаного договору, так і бути в сукупності підставою для його розірвання, а саме: підстава, передбачена в п.36 договору; підстава, передбачена в п.37 договору; підстава, визначена п. "д" ч.1 ст. 141 ЗК України; підстава, встановлена ч.2 ст. 651 ЦК України; підстава, яка випливає із системного застосування ст.ст.32,24,25 Закону України "Про оренду землі".

Враховуючи викладене вище, представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача: заборгованість зі сплати орендної плати в розмірі 15 591,43грн.; три проценти річних в розмірі 545,15грн.; інфляційні втрати в розмірі 1 581,49грн.; пеню згідно п.14 договору в розмірі 6 638,45грн; штраф згідно п.14 договору в розмірі 20 022,39 грн.. Також просить розірвати договір оренди землі від 22.03.2019, укладений між позивачем та відповідачем.

Ухвалою судді від 30.03.2026 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Представник відповідача ПП «МАЛЬВИ» адвокат Макеєв В.Ф. подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив: застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача пені та штрафу за 2023 та 2024 роки у зв`язку зі спливом строку спеціальної позовної давності; відмовити у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості зі сплати орендної плати в розмірі 15591,43 грн., трьох процентів річних в розмірі 545,15 грн., інфляційних втрат в розмірі 1581,49 грн.; стягнути з відповідача на користь ПП «Мальви» судові витрати на правничу допомогу адвоката. В обґрунтування своєї позиції вказав, що за умовами договору від 22.03.2019 сплата коштів за 2023 рік має бути здійснена відповідачем після збору урожаю включно по 31.12.2023. У своєму позові позивач безпідставно вказує, що відповідач як орендар порушив умови укладеного договору оренди та всупереч його умовам та норм чинного законодавства України не виконує взяті на себе зобов`язання, в результаті чого у нього виникла заборгованість зі сплати орендної платні за період з 2023 по 2025 року на загальну суму 15591,43 грн.. Відповідач на виконання умов договору від 22.03.2019 здійснив виплату позивачу орендної плати за 2023 рік в сумі 5448,15 грн., що підтверджується квитанцією АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 23.12.2023. Так само на виконання умов договору від 22.03.2019 відповідач здійснив виплату позивачу орендної плати за 2024 рік в сумі 5448,14 грн., що підтверджується підписом ОСОБА_1 у рядку №21 таблиці-відомості щодо виплати орендодавцями коштів. Разом з тим, у позовній заяві від 23.03.2026 позивач зокрема вказує, що в порушення умов договору оренди від 22.03.2019 відповідач нібито сплатив позивачу орендну плату за 2023 рік лише в листопаді 2024 року та й то не в повному обсязі в сумі 4430,96 грн., хоча був зобов`язаний внести орендну плату за 2023 рік до 31.12.2023 в сумі 6674,13 грн.. В той же час орендну плату за 2024 рік в розмірі 6674,13 грн. та за 2025 рік в розмірі 6674,13 грн. орендодавець взагалі орендарю не виплатив.

Посилаючись на вказане у своєму позові позивач, окрім іншого, безпідставно просить суд стягнути з відповідача 6638.45 грн. пені згідно п. 14 договору та 20022,39 грн. штрафу згідно п. 14 договору. Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч. 2 ст.258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253 ЦК України). Частиною 1 ст. 259 ЦК України передбачається, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. За положеннями ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини припущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Матеріали справи не містять жодних доказів, що свідчили б про переривання позовної давності. Договору про збільшення позовної давності сторони не укладали. Отже, вимоги про стягнення пені за періоди прострочення, які виникли більше ніж за один рік до дня подання позову, заявлені з пропуском спеціальної позовної давності. Звертаючись 22.03.2026 із позовом позивач пропустив, передбачений ч. 2 ст. 258 ЦК України, строк позовної давності в один рік в частині заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені та штрафу на суму боргу за 2023 рік (строк позовної давності закінчився 31.12.2024) та за 2024 рік (строк позовної давності закінчився 31.12.2025). За положеннями ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини припущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Отже, сплив позовної давності до вимог позивача в частині стягнення з відповідача «договірної пені» та «договірного штрафу» за 2023 та 2024 роки є підставою для відмови у позові в цій частині. У зв`язку з викладеним, відповідач, користуючись своїм правом, заявляє у цьому відзиві клопотання про застосування судом строків позовної давності та просить суд у задоволенні позову позивача в частині стягнення з відповідача «договірної пені» та «договірного штрафу» за 2023 та 2024 роки відмовити у зв`язку зі спливом строку спеціальної позовної давності.

Так само безпідставними є вимоги позивача стягнути з відповідача орендну плату за 2023 рік в сумі 2243,17 грн. та за 2024 рік в сумі 6674,13 грн., оскільки як вже зазначалося відповідач на виконання умов договору від 22.03.2019 частково здійснив виплату позивачу орендної плати за 2023 рік в сумі 5448,15 грн. (недоплата становить 1225,98 грн.) та за 2024 рік в сумі 5448,14 грн. (недоплата становить 1225,99 грн.).

При обрахунку трьох процентів річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні. Три проценти річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році). Варто зазначити, що розрахунок позивача є одностороннім та не підтверджений належними доказами правильності застосованих індексів інфляції. Крім того, позивачем неправильно визначено базу для нарахування. У своєму позові позивач здійснив нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних за нібито прострочення виконання грошового зобов`язання та несвоєчасного і не в поновному розмірі сплати позивачу орендної плати за 2023 рік та не сплату орендної плати за 2024 рік. При цьому як вже зазначалося відповідачем вносилися оплата за 2023 рік до 31.12.2023 в сумі 5448,15 грн. та до 31.12.2024 оплата за 2024 рік в сумі 5448,14, у зв`язку із чим заявлені позивачем суми є безпідставними та недоведеними.

Нормами ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача. Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідач звернувся за правовою допомогою до адвоката Макеєва В.Ф., з яким уклав договір про надання правничої допомоги. На виконання умов вказаного договору за результатами розгляду справи №695/1170/26 відповідач має сплатити адвокату гонорар у розмірі 8 000 грн.. Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Відповідач у цьому відзиві робить заяву про те, що надасть суду докази понесення ним судових витрат, які він має сплатити адвокату у зв`язку з розглядом справи до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Ухвалою суду від 08.07.2026 закрито підготовче судове засідання у цивільній справі та призначено справу до судового розгляду у порядку загального позовного провадження.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Сизько Д.Б. позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача адвокат Макеєв В.Ф. у судове засідання не з`явився. У відзиві просив розгляд справи здійснювати без участі представника відповідача.

Заслухавши позивача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об`єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 7121589600:03:003:0524, площею 1,9273 га..

22 березня 2019 року між ОСОБА_1 та ПРИВАТНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ “МАЛЬВИ” укладений договір оренди землі, за умовами якого позивач передав відповідачу в строкове платне користування земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 7121589600:03:003:0524 в адміністративних межах Шабельниківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області.

Відповідно до умов договору оренди землі від 22.03.2019: нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладання договору становить за 1 гектар 39 811,00 грн. (пункт 5); договір укладено на 10 років (пункт 8); орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі не менше 8,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (пункт 9); орендна плата вноситься до 31 грудня поточного року після збору врожаю (пункт 11); орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної платит(пункт 26.1); орендар зобов`язаний своєчасно сплачувати орендну плату, визначену в договорі, або по домовленості із орендодавцем виплатити йому орендну плату на майбутній період (пункт 29.1); у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,1% несплаченої суми за кожний день прострочення, сплачується штраф у розмірі 100% річної орендної плати, встановленої цим договором (пункт 14); дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором (пункт 36); умовами розірвання договору в односторонньому порядку є невиплата орендарем орендної плати протягом 2-х місяців після дати, визначеної в п.9 даного договору (пункт 37); після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду (пункт 20).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєсру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №466832654 27.03.2019 проведена державна реєстрація права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7121589600:03:003:0524 за договором від 22.03.2019. Орендодавець: ОСОБА_1 . Орендар: ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО “МАЛЬВИ”. Строк дії: 10 років.

З відомостей з державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військогового збору станом на 05.03.2026 за період з січня 2023 року по січень 2026 рік вбачається, що ОСОБА_1 отримав від ПП “МАЛЬВИ” за надання земельної ділянки в оренду: у грудні 2023 року - 4215,95 грн.; в листопаді 2024 року - 4430,96 грн..

Інших належних доказів виплати орендодавцю орендної плати за 2023-2025 роки матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. За правилами ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду землі», відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно ст. 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 21 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до положень ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно з ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (ч. 1 ст. 407 ЦК України).

Отже, користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.

Як визначено у ст. 15 Закону України "Про оренду землі" однією з істотних умов договору оренди землі є: орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

З аналізу наведеного вбачається, що строки виплати орендної плати не можуть бути виключені з умов договору, оскільки це є суттєвим порушенням права орендодавця та вимог вищевикладеного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про оренду землі» у разі невиконання зобов`язань за договором оренди землі сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором.

Згідно з пунктом 14 договору оренди землі від 22.03.2019, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,1% несплаченої суми за кожний день прострочення, сплачується штраф у розмірі 100% річної орендної плати, встановленої цим договором.

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до роз`яснень ПВГСУ від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Частиною 1 статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Згідно з п. «д» ч.1 ст. 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 918/391/23 (провадження № 12-19гс24) зазначено, що підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України є саме систематична, тобто неодноразова (два та більше випадків), повна несплата орендної плати. Ця спеціальна правова норма у такому випадку є самостійною та достатньою, і звертатися до більш загальної норми частини другої статті 651 ЦК України немає потреби, оскільки вона передбачає саме додаткову (до основної) підставу для розірвання договору оренди землі.

Якщо має місце сплата орендної плати у меншому розмірі, аніж визначеного умовами договору оренди землі, тобто орендар допустив часткову несплату (недоплату) орендної плати, застосуванню підлягає не спеціальна норма пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, а загальне правило частини другої статті 651 ЦК України - у разі істотності порушення договору іншою стороною.

Якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок часткової недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував, то договір має бути розірваний на підставі ч.2 ст. 651 ЦК України.

Натомість у разі неістотної часткової несплати орендної плати, а так само у разі виникнення спору щодо її розміру, порядку здійснення платежів тощо, у власника завжди є право на звернення до суду з позовом про стягнення таких орендних платежів, 3% річних, інфляційних втрат, неустойки тощо. Такий спосіб захисту буде ефективним та пропорційним, відновлюватиме порушене право орендодавця та зберігатиме договір оренди землі виходячи з балансу інтересів обох сторін.

Отже, для того щоб констатувати наявність підстав для припинення права користування земельною ділянкою згідно з п «д» ч.1 ст. 141 ЗК України, суд має встановити такі обставини, як «систематичність» та «несплату» орендної плати.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Судова практика у розумінні поняття «систематичність» у подібних правовідносинах є усталеною (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 277/1186/18-ц, від 29 липня 2020 року у справі № 277/526/18, від 20 серпня 2020 року у справі № 616/292/17, від 08 травня 2024 року у справі № 629/2698/23; постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: від 24 листопада 2021 року у справі № 922/367/21, від 04 липня 2023 року у справі № 906/649/22, від 20 лютого 2024 року у справі № 917/586/23, від 02 квітня 2024 року у справі № 922/1165/23 та інші).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 у справі №183/262/17 (провадження №61-41932сво18) зроблено висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів палати Касаційного господарського суду від 02.05.2018 у справі №925/549/17. При цьому систематичне порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість. Той факт, що відповідач сплатив усю суму заборгованості з орендної плати за землю, не має правового значення для вирішення цього спору, оскільки мається факт її систематичної несплати протягом періоду дії договору оренди землі.

Згідно ст. 167 ПК України, ставка податку на доходи фізичних осіб становить 18 %. Крім того, відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» з даного виду доходів утримується військовий збір у розмірі 1,5%. Ставка військового збору з доходу фізичної особи від оренди землі у 2025 році становить 5% (змінено з 1 січня 2025 року відповідно до Закону України № 4113-IX / № 4015-IX).

Таким чином, орендна плата за земельну ділянку в 2023 та 2024 роках повинна виплачуватися орендодавцю із вирахуванням податку на доходи фізичних осіб у розмірі 18% та військового збору у розмірі 1,5%, що в загальному складає 19,5 %, а в 2025 році — 23%, які сплачуються орендарем, як податковим агентом.

За загальним правилом обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (ч.3 ст. 21 Закону України «Про оренду землі»).

У пункті 10 договору оренди сторони домовилися про те, що нарахування орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Таким чином, у межах заявлених представником позивача позовних вимог період прострочення ПП “МАЛЬВИ” з виплати позивачу орендної плати за 2023 рік становить 812 дні, за 2024 рік - 446 днів, за 2025 рік — 81 день, а розмір боргу з урахуванням податку на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відсотків, встановленою пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, та військового збору у розмірі 1,5 відсотка згідно пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ цього Кодексу (з 2025 року розмір військового збору 5%), що утримуються з орендної плати орендарем як податковим агентом орендодавця (підпункти 170.1.1, 170.1.4 пункту 170.1 статті 170 ПК України), з урахуванням часткової сплати орендної плати (у грудні 2023 року - 4215,95 грн., у листопаді 2024 року - 4430,96 грн.) становить 1156,13 грн., 941,72 грн. та 5139,09 грн. відповідно.

Виходячи з вищевказаного, на користь позивача підлягає стягненню: орендна плата за 2023 рік (1156,13 грн.) з урахуванням штрафу (5372,67 грн.), індексу інфляції (265,41 грн.), 3% річних (77,16 грн.) та пені (938,77 грн.) за 812 днів прострочення у загальній сумі 7810,14 грн.; орендна плата за 2024 рік (941,72 грн.) з урахуванням штрафу (5372,67 грн.), індексу інфляції (92,31 грн.), 3% річних (34,52 грн.) та пені (420 грн.) за 446 днів прострочення у загальній сумі 6831,22 грн.; орендна плата за 2025 рік (5139,09 грн.) з урахуванням штрафу (5139,09 грн.), індексу інфляції (87,72 грн.), 3% річних (34,21 грн.) та пені (416,26 грн.) за 81 день прострочення у загальній сумі 10816,37 грн., а всього 25487,60 грн.

При вирішенні питання щодо розміру заборгованості відповідача за спірним договором оренди землі від 22.03.2019, представник позивача не врахував вимоги Податкового кодексу України щодо утримання орендарем з орендної плати суми податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету, не врахував часткової сплати орендної плати (у грудні 2023 року - 4215,95 грн., у листопаді 2024 року - 4430,96 грн.), що призвело до помилкового розрахунку та є підставою для зменшенням суми стягнення до 25487,73 грн.

Стосовно заяви представника відповідача про застосування строків позовної давності до вимоги про стягнення штрафу та пені за 2023 та 2024 роки, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості) встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (до вимоги про стягнення штрафу та пені) - тривалістю в один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом із тим, згідно із Законом України № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» ЦК України доповнено пунктами 12 - 14. Цими нормами, які набрали чинності 02.04.2020, передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, строки, зокрема, визначені статтями 257, 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Крім того, у зв`язку з воєнною агресією РФ проти України указом Президента України від 24.02.2022р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» на всій території України запроваджено воєнний стан з 05.30 год. 24.02.2022. В подальшому до указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 вносились зміни та доповнення, якими строк дії воєнного стану продовжувався та станом на момент ухвалення даного рішення триває.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 внесено зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, доповнено п. 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії». Водночас, судом також враховується, що відповідно до Закону України від 08.11.2023 № 3450-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» п. 19 у розділі "Прикінцевіта перехідні положення" ЦК України викладено у новій редакції, відповідно до якої визначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Під час воєнного стану, починаючи з 24.02.2022 в Україні перебіг позовної давності був зупинений, але з 04.09.2025 цей період скасовано згідно із Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 № 4434-IX, і тепер строки позовної давності знову поновлено.

Враховуючи призупинення строків позовної давності спочатку в зв`язку з введенням карантину, а в подальшому в зв`язку з запровадженням воєнного стану, позивач звернувся до суду в період продовженого Законом строку позовної давності, у зв`язку з чим правові наслідки його закінчення в даному випадку застосовані бути не можуть.

Суд не погоджується із посиланнями представника відповідача на інші докази оплати орендної плати за договором від 22.03.2026, а саме: за 2023 рік в сумі 5448,15 грн. відповідно до квитанції АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 23.12.2023 та за 2024 рік в сумі 5448,14 грн. відповідно до таблиці-відомості щодо виплати орендодавцями коштів, оскільки стороною позивача надано відомості з державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військогового збору станом на 05.03.2026 за період з січня 2023 року по січень 2026 рік, з яких вбачається, що ОСОБА_1 отримав дохід від ПП “МАЛЬВИ” за надання земельної ділянки в оренду в грудні 2023 року в розмірі 4215,95 грн., а в листопаді 2024 року - 4430,96 грн..

Судом встановлено, що відповідачем орендна плата за 2023 та 2024 роки проведена у меншому розмірі, ніж визначено договором, а за 2025 рік не виплачена у строки, визначені умовами договору, що відповідно до наведених норм права є суттєвими порушеннями умов договору, та такими, що позбавили позивача права на те, на що він розраховував, погоджуючись на укладення договору оренди (ст. 651 ЦК України).

Оцінюючи встановлені обставини справи із нормами закону, який їх регулює, а також судову практику Верховного Суду, висновки щодо застосування відповідних норм права якого, викладені в постановах, згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, враховуються судами при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд дійшов висновку про наявність підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки з підстав систематичного невиконання відповідачем істотної умови цього договору щодо своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до частин 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовна вимога про розірвання договору оренди судом задоволена повністю та частково задоволені вимоги про стягнення заборгованості, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 2095,70 грн. (1331,20 грн. +764,50 грн.).

Керуючись ст.ст. 259,263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позов представника ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) адвоката Сизька Дмитра Борисовича до ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «МАЛЬВИ» (місцезнаходження: пров. Зелений 6, с. Степанці, Черкаський р-н, Черкаська обл.; ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 41467933) про стягнення заборгованості та розірвання договору оренди задовольнити частково.

Розірвати договір оренди земельної ділянки площею 1,9273 га з кадастровим номером 7121589600:03:003:0524, який був укладений 22.03.2019 між ОСОБА_1 та ПРИВАТНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «МАЛЬВИ».

Стягнути з ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «МАЛЬВИ» на користь ОСОБА_1 за договором оренди від 22.03.2016: заборгованість зі сплати орендної плати за 2023-2025 роки в розмірі 7236,94 грн., три проценти річних у розмірі 145,89 грн., інфляційні втрати в розмірі 445,44 грн., пеню в розмірі 1775,03 грн., штраф у розмірі 15884,43 грн., а всього 25487,73 грн..

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «МАЛЬВИ» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 2095,70 грн..

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: К.М. Ушакова