Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №140/31073/23 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 140/31073/23

адміністративне провадження № К/990/48813/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В.М.,

суддів: Білак М.В., Єресько Л.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 140/31073/23

за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області до Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року (суддя - Смокович В.І.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року у справі № 140/31073/23 (головуючий суддя - Шинкар Т.І., судді: Іщук Л.П., Обрізко І.М.),

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області (далі - позивач, ГУ ДСНС у Волинській області) звернулося до суду з адміністративним позовом до Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області (далі - відповідач, Управління Держаудитслужби у Волинській області ), у якому просило:

- визнати протиправними та незаконними дії Держаудитслужби у Волинській області при складанні пунктів 1, 2 вимоги, оформленої листом від 12 вересня 2023 року № 130304-14/2168-2023;

- скасувати пункт 1 вимоги (забезпечення відшкодування на користь державного бюджету незаконних видатків в сумі 2 528 752,55 грн, заподіяних внаслідок проведення зайвих витрат на виплату грошової премії працівникам, відповідно до норм статей 130, 136 Кодексу законів про працю України), оформленої листом від 12 вересня 2023 року № 130304-14/2168-2023 «Про усунення порушень виявлених ревізією»;

- скасувати пункт 2 вимоги (забезпечення відшкодування на користь державного бюджету матеріальної шкоди (збитків) в сумі 5 215 721,16 грн, заподіяної внаслідок здійснення оплати товарів оборонного призначення за вартістю, до якої включено прибуток, відповідно до норм статей 216, 229 Господарського кодексу України, статей 22, 610, 625 Цивільного кодексу України) оформленої листом від 12 вересня 2023 року № 130304-14/2168-2023 «Про усунення порушень виявлених ревізією».

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що за результатами ревізії фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2021 по 31.03.2023 відповідач склав акт від 18.08.2023 № 130304-24/11, у якому встановив незаконне використання коштів резервного фонду державного бюджету на суму 2 528 752,55 грн та зайві виплати бюджетних коштів унаслідок завищення вартості товарів оборонного призначення на суму 5 215 721,16 грн. На підставі висновків ревізії відповідач направив позивачу вимогу від 12 вересня 2023 року № 130304-14/2168-2023 (спірна вимога) про усунення виявлених порушень та відшкодування зазначених сум до державного бюджету.

Позивач не погоджується з висновками ревізії, зазначаючи, що контролюючий орган не врахував подані заперечення до акта ревізії, вийшов за межі повноважень та порядку проведення інспектування, визначеного Порядком проведення інспектування, затвердженого постановою КМУ від 20.04.2006 № 550 (далі - Порядок № 550), оскільки включені до акта та вимоги порушення стосувалися діяльності аварійно-рятувальних загонів - окремих юридичних осіб, які самостійно відповідають за власними зобов`язаннями. ГУ ДСНС у Волинській області наголошує, що не здійснює безпосереднього контролю за взяттям бюджетних зобов`язань такими загонами, а лише організовує їх планово-фінансову роботу та бухгалтерський облік, при цьому заходи державного фінансового контролю безпосередньо щодо цих підрозділів не проводилися. З огляду на це позивач уважав пункти 1 та 2 спірної вимоги протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Держаудитслужбою у Волинській області проведено перевірку окремих питань фінансового-господарської діяльності ГУ ДСНС у Волинській області за період з 01.01.2021 по 31.03.2023.

За результатами проведеної перевірки було сформовано акт від 18.08.2023 № 130304-24/11.

Згідно з даним актом ревізії встановлено порушення, а саме: «незаконне використання протягом квітня-жовтня 2022 року коштів резервного фонду державного бюджету по КПКВ 1006280 виділених за розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29.04.2022 № 341-р на загальну суму 2 528 752,55 грн»; «проведення зайвих виплат бюджетних коштів внаслідок завищення виконавцем державного контракту вартості (ціни) придбаних товарів оборонного призначення на загальну суму 5 215 721,16 грн».

Позивач, не погоджуючись з такими формулюваннями «порушення», підписав акт ревізії з запереченнями (зауваженнями), та листом від 01.09.2023 № 48 02-4330/48 12 надіслало відповідачу обґрунтовані заперечення із цього питання.

Відповідач листом № 130304-14/2163-2023 від 12.09.2023 надав висновок на заперечення, не змінюючи власну позицію.

На підставі цього контролюючим органом також було надіслано лист-вимогу № 130304-14/2168-2023 від 12.09.2023 «Про усунення виявлених ревізією порушень законодавства» ГУ ДСНС у Волинській області, з якого також вбачається, що Держаудитслужбою у Волинській області заперечення (спростування) не було враховано.

Зі змісту листа-вимоги вбачається, що ГУ ДСНС у Волинській області зобов`язано усунути виявлені порушення законодавства, а саме:

1) у порушення абз. 3 пп. 5 п. 1 розпорядження Кабінету Міністрів України «Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету» від 29.04.2022 № 341-р (далі - розпорядження КМУ № 341-р), незаконно використано кошти резервного фонду державного бюджету в загальній сумі 2 528 752,55 грн, в тому числі: ГУ ДСНС в області в сумі 487 992,25 грн, АРЗ СП ГУ ДСНС в області в сумі 1 452 457,80 грн, 1 ДПРЗ ГУ ДСНС в області 191 802,50 грн, 2 ДПРЗ ГУ ДСНС в області 158 600,0 грн, 3 ДПРЗ ДСНС в області 122 000,00 грн, 4 ДПРЗ ДСНС в області 115 900,0 грн. Забезпечити відшкодування на користь державного бюджету незаконних видатків в сумі 2 528 752, 55 грн, заподіяних внаслідок проведення зайвих витрат на виплату грошової премії працівникам, відповідно до норм ст. 130-136 Кодексу Законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII;

2) через включення виконавцями державних контрактів до вартості (ціни) товарів суми прибутку, що є порушенням вимог пп. 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 335 «Деякі питання здійснення оплати товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони в умовах воєнного стану» у 2022 році Головним управлінням та його відокремленими підрозділами проведено оплату завищеної вартості товарів оборонного призначення на загальну суму 5 215 721,16 грн, в тому числі: ГУ ДСНС в області в сумі 1 015 080,22 грн, АРЗ СП ГУ ДСНС в області в сумі 1 765 769,31 грн, 2 ДПРЗ ГУ ДСНС в області 54 345,63 грн, 3 ДПРЗ ДСНС в області - 25 232,0 грн, 4 ДПРЗ ДСНС в області 25 232,0 грн.

Вказане порушення завдало матеріальної шкоди в загальній сумі 5 215 721,16 грн, у зв`язку з чим контролюючий орган вимагає: забезпечити відшкодування матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 5215 721,16 грн, заподіяної внаслідок здійснення оплати товарів оборонного призначення за вартістю, до якої включено прибуток, відповідно до норм статей 216-229 ГКУ, статей 22, 610-625 ЦКУ.

Уважаючи пункти 1, 2 вимоги № 130304-14/2168-2023 від 12.09.2023 «Про усунення виявлених ревізією порушень законодавства» протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.

ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939-XII, Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року № 43, та Порядку № 550, орган державного фінансового контролю наділений повноваженнями виявляти порушення у використанні бюджетних коштів та пред`являти підконтрольним установам обов`язкові вимоги щодо їх усунення. Водночас установлені контролюючим органом збитки не можуть бути примусово стягнуті на підставі самої вимоги, а підлягають добровільному відшкодуванню або стягненню в судовому порядку за окремим позовом органу фінансового контролю.

Щодо пункту 1 оскаржуваної вимоги суд урахував приписи статті 24 Бюджетного кодексу України та розпоряджень Кабінету Міністрів України № 341-р і № 442-р, якими кошти резервного фонду державного бюджету цільово виділялися на оплату праці працівників, безпосередньо залучених у районах ведення бойових дій до гасіння пожеж, аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, знешкодження вибухонебезпечних предметів. Водночас ревізією встановлено, що ГУ ДСНС здійснювало за рахунок цих коштів додаткове преміювання, зокрема неатестованих працівників адміністративно-господарського персоналу, на підставі наказів із визначенням конкретних працівників і розмірів премій та табелів обліку робочого часу за фактично відпрацьовані дні, без документального підтвердження їх безпосередньої участі у відповідних роботах. При цьому, незважаючи на сформований у завищеному розмірі та повністю профінансований фонд преміювання, ГУ ДСНС на підставі довідок про зміни до кошторису додатково отримало кошти резервного фонду, з яких 2 528 752,55 грн спрямувало на преміювання працівників, не залучених до робіт, для фінансування яких ці кошти були виділені.

З приводу іншого пункту 2 вимоги суд зазначив, що на період воєнного стану ціна товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони визначалася на підставі калькуляції витрат виконавця державного контракту, до якої згідно з пунктом 1 Постанови № 335 могли включатися податки і збори, загальновиробничі, адміністративні, операційні та інші витрати виконавця, пов`язані з виконанням контракту. Включення до ціни окремої суми прибутку цією нормою не передбачалося. Водночас ГУ ДСНС у Волинській області та його відокремлені підрозділи у 2022 році закуповували товари оборонного призначення за цінами, до яких постачальники включали прибуток, що у підсумку призвело до оплати завищеної вартості товарів та заподіяння державному бюджету збитків на загальну суму 5 215 721,16 гривень.

Окремо суд наголосив, що у межах цієї справи предметом перевірки є правомірність вимоги органу державного фінансового контролю, тоді як питання фактичної наявності збитків та правильності визначення їх розміру остаточно вирішується судом у разі звернення контролюючого органу з окремим позовом про їх стягнення.

Восьмий апеляційний адміністративний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що кошти резервного фонду державного бюджету могли спрямовуватися на додаткову винагороду лише тим працівникам, які безпосередньо залучалися до гасіння пожеж, аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт у районах ведення бойових дій. Оскільки документального підтвердження такої участі працівників, яким виплачено додаткові премії, не надано, апеляційний суд визнав правомірним пункт 1 вимоги щодо видатків у сумі 2 528 752,55 гривень.

Щодо пункту 2 вимоги колегія суддів також підтримала висновок суду першої інстанції, що відповідно до постанови КМУ № 335 при формуванні ціни товарів оборонного призначення враховувалися витрати, податки і збори виконавця, тоді як включення прибутку до вартості товару не передбачалося. Тому встановлені ревізією зайві витрати внаслідок включення постачальниками прибутку до ціни товарів оборонного призначення суд визнав обґрунтованими.

Окремо апеляційний суд наголосив, що визначені Держаудитслужбою збитки не можуть бути примусово стягнуті самою вимогою, їх наявність та правильність розрахунку перевіряються судом у разі звернення органу фінансового контролю з окремим позовом про їх відшкодування. Суд також відхилив доводи позивача щодо неправомірності здійснення контролю стосовно його відокремлених підрозділів, оскільки ГУ ДСНС як розпорядник бюджетних коштів відповідно до статті 22 Бюджетного кодексу України організовує та координує діяльність розпорядників нижчого рівня і контролює використання ними бюджетних коштів.

IV. Короткий зміст і обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи

ГУ ДСНС у Волинській області подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Як на підставу оскарження судових рішень ГУ ДСНС у Волинській області посилається, зокрема, на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), та зазначає, що в оскаржуваних судових рішеннях суди попередніх інстананцій неправильно застосували норми права: частину четверту статті 20, пункти 7, 9 частини п`ятої статті 22 Бюджетного кодексу України, підпункту 2 пункту 7 Порядку складання, розгляду затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою КМУ від 28.02.2022 № 228 та відсутній правовий висновок щодо застосування абзацу 3 підпункту 5 пункту 1 розпоряджень КМУ «Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету» від 13.05.2022 № 341-р і від 03.06.2022 № 442-р.

Касаційна скарга, як указує скаржник, становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для ГУ ДСНС у Волинській області.

Верховний Суд ухвалою від 13 лютого 2025 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

24 січня 2025 року ГУ ДСНС у Волинській області надало додаткові пояснення.

25 лютого 2025 року Управління Держаудитслужби у Волинській області подало відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

V. Релевантні джерела права

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Головні завдання, функції та правові основи діяльності органів державного фінансового контролю визначено Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26 січня 1993 року № 2939-XII (далі - Закон № 2939-XII), Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року № 43 (далі - Положення № 43) та Бюджетним кодексом України.

Процедуру проведення ревізій та реалізації їх результатів визначено статтею 11 Закону № 2939-XII та Порядком проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550 (далі - Порядок № 550).

Пунктом 2 Порядку № 550 визначено, що інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об`єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Для підтвердження виявлених ревізією фактів посадові особи органу державного фінансового контролю у разі потреби отримують від об`єкта контролю та/або об`єкта зустрічної звірки завірені копії документів, які засвідчують відповідні факти, і долучають їх до матеріалів ревізії та/або зустрічної звірки. Якщо керівники об`єкта контролю та/або об`єкта зустрічної звірки відмовляються від надання завірених копій документів, це зазначається в акті ревізії та/або довідці зустрічної звірки. (пункт 21 Порядку № 550).

З метою підтвердження виду, обсягу операцій та розрахунків для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку об`єкта контролю органами державного фінансового контролю можуть проводитися зустрічні звірки на підприємствах, в установах та організаціях. Для проведення зустрічної звірки посадовій особі органу державного фінансового контролю та залученому фахівцю видається направлення встановленого Мінфіном зразка. Направлення на проведення зустрічної звірки надається керівнику об`єкта зустрічної звірки чи його заступнику у спосіб, визначений пунктом 12 цього Порядку. За результатами зустрічної звірки складається у чотирьох примірниках довідка, перший, другий і третій примірники якої долучаються до додатків до акта ревізії. Четвертий примірник довідки складається для підприємства (установи чи організації), на якому проводилася зустрічна звірка. (пункт 26 Порядку № 550).

За приписами частини першої статті 4 Закону № 2939-XII інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

В силу пункту 6 Положення № 43 Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку.

Вказані положення кореспондуються з пунктами 7 та 10 статті 10 Закону № 2939-XII, за приписами яких органу державного фінансового контролю надається право: пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

У частині другій статті 15 Закону № 2939-XII закріплено, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.

Згідно з пунктом 50 Порядку № 550 за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи державного фінансового контролю вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об`єктів контролю; порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 13 Бюджетного кодексу України бюджет може складатися із загального та спеціального фондів.

Згідно з частиною п`ятою статті 13 Бюджетного кодексу України розподіл бюджету на загальний та спеціальний фонди, їх складові частини визначаються виключно цим Кодексом та законом про Державний бюджет України.

Частиною четвертою статті 20 цього Кодексу визначено, що відповідальний виконавець бюджетних програм визначається головним розпорядником бюджетних коштів за погодженням з Міністерством фінансів України (місцевим фінансовим органом). Відповідальним виконавцем бюджетних програм може бути головний розпорядник бюджетних коштів за бюджетними програмами, виконання яких забезпечується його апаратом, та/або розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, який забезпечує виконання бюджетних програм у системі головного розпорядника.

Приписами частини першої статті 22 Бюджетного кодексу України визначено, що за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Згідно з пунктом 7 частини п`ятої статті 22 Бюджетного кодексу України, головний розпорядник бюджетних коштів здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі.

А пункт 9 частини п`ятої статті 22 Бюджетного кодексу України говорить, що головний розпорядник бюджетних коштів також здійснює контроль за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів.

Пунктом 7 постанови від 28 лютого 2002 року № 228 «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ» (далі - Постанова № 228) передбачено, що за обсягом наданих повноважень розпорядники поділяються на головних розпорядників та розпорядників нижчого рівня. Головний розпорядник за бюджетними програмами, виконання яких забезпечується його апаратом, та/або розпорядник нижчого рівня, який забезпечує виконання бюджетних програм у системі головного розпорядника, може бути відповідальним виконавцем бюджетних програм (далі - відповідальний виконавець).

Розпорядник нижчого рівня - розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього (підпункт 2 пункту 7).

Приписами частини першої статті 24 Бюджетного кодексу України визначено, що резервний фонд бюджету формується для здійснення непередбачених видатків, що не мають постійного характеру і не могли бути передбачені під час складання проєкту бюджету. Порядок використання коштів з резервного фонду бюджету визначається Кабінетом Міністрів України.

Такими видатками є видатки на виплату додаткової винагороди особам рядового і начальницького складу ДСНС, яка установлена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» на період дії воєнного стану.

Порядок виділення та використання коштів з резервного фонду бюджету в умовах воєнного стану у період з 02 березня 2022 року по 07 січня 2023 року регламентовано постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 2022 року № 175 (далі - Постанова № 175).

Підпунктом 1 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 01 березня 2022 року № 175 «Тимчасовий порядок виділення та використання коштів з резервного фонду бюджету в умовах воєнного стану» установлено, що в умовах воєнного стану виділення коштів з резервного фонду бюджету здійснюється за рішенням відповідно Кабінету Міністрів України, у якому визначаються: головний розпорядник бюджетних коштів, якому виділяються кошти з резервного фонду бюджету; напрям використання коштів з резервного фонду бюджету; обсяг коштів, що виділяються з резервного фонду бюджету; код програмної класифікації видатків та кредитування бюджету відповідно до напряму використання коштів резервного фонду бюджету та інші умови (щодо виділення, використання, ведення обліку, звітності) у разі необхідності.

Розпорядженнями КМУ № 341-р та № 442-р ДСНС за КПКВ 1006280 виділено додаткове фінансування для здійснення виплати додаткової винагороди особам рядового і начальницького складу цивільного захисту та оплати праці окремим категоріям працівників, які в районах ведення бойових дій безпосередньо залучаються до гасіння пожеж, аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, знешкодження вибухонебезпечних предметів.

Згідно з абзацом 2 підпункту 5 пункту 1 розпорядження КМУ від 29 квітня 2022 року № 341-р «Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету» Державній службі з надзвичайних ситуацій за програмою 1006280 «Забезпечення діяльності сил цивільного захисту» виділено 1293908,4 тис. грн, з них 1173908,4 тис. грн для здійснення виплати додаткової винагороди особам рядового і начальницького складу цивільного захисту та оплати праці окремим категоріям працівників, які в районах ведення бойових дій безпосередньо залучаються до гасіння пожеж, аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, знешкодження вибухонебезпечних предметів; 120000.00 тис. грн для виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) осіб рядового і начальницького складу цивільного захисту.

Відповідно до абзацу 2 підпункту 5 пункту 1 розпорядження КМУ від 03 червня 2022 року № 442-р «Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету» Державній службі з надзвичайних ситуацій за програмою 1006280 «Забезпечення діяльності сил цивільного захисту» виділено 2 483 073,5 тис. грн, з них 2 208 531,5 тис. грн для здійснення виплати додаткової винагороди та грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу цивільного захисту, а також оплати праці окремим категоріям працівників, які в районах ведення бойових дій безпосередньо залучаються до гасіння пожеж, аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, знешкодження вибухонебезпечних предметів; 274 542,00 тис. грн для матеріально-технічного забезпечення.

Особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг оборонного призначення для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони, а також інших товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони встановлено Законом України «Про оборонні закупівлі» від 17.07.2020 № 808-IX (далі - Закон № 808-IX).

Згідно зі статтею 16 Закону № 808-IX придбання державними замовниками товарів, робіт і послуг може здійснюватися шляхом застосування однієї з таких закупівель:

1) закрита закупівля: переговори; поетапні переговори; 2) торги з обмеженою участю; 3) спрощені торги із застосуванням електронної системи закупівель; 4) спрощений відбір без застосування електронної системи закупівель.

Частиною першою статті 19 Закону № 808-IX передбачено, що рівень прибутку у складі очікуваної вартості за неконкурентною процедурою закупівлі встановлюється рішенням Кабінету Міністрів України і не може бути зменшений державним замовником, а механізм формування такої вартості визначено Порядком №309, затвердженим постановою КМУ від 17.03.2021 № 309.

Пунктом 13 цього Порядку передбачено, що прибуток прямо включений до складу ціни реалізації товарів оборонного призначення поряд з виробничою собівартістю, адміністративними, операційними та фінансовими витратами.

У зв`язку з введенням воєнного стану Кабінет Міністрів України 28 лютого 2022 року прийняв постанову № 169 «Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану» (у подальшому замінена постановою № 1275 від 11.11.2022), підпунктом 1 пункту 1 якої було передбачено, що замовники, визначені частиною дев`ятою статті 3 Закону України «Про публічні закупівлі»/державні замовники у сфері оборони здійснюють публічні/оборонні закупівлі товарів, робіт і послуг без застосування процедур закупівель/спрощених закупівель, визначених Законами України «Про публічні закупівлі» та «Про оборонні закупівлі».

Цією постановою № 169 від 28.02.2022 дозволено здійснювати оборонні закупівлі без застосування процедур, визначених Законом № 808-IX.

20 березня 2022 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 335 «Деякі питання здійснення оплати товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони в умовах воєнного стану», підпунктом 1 пункту 1 якої встановив, що на період воєнного стану договірна ціна на постачання товарів, виконання робіт та надання послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони, а також інших товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони України визначається на підставі калькуляції витрат, сформованої виконавцем державного контракту (договору) з урахуванням економічних показників діяльності підприємства на момент укладення державного контракту. При цьому під час розрахунку ціни враховуються всі податки та збори, загальновиробничі, адміністративні, операційні та інші витрати виконавця, пов`язані з виготовленням товарів, виконанням робіт та наданням послуг.

Одночасно постановою № 335 від 20.03.2022 «Деякі питання здійснення оплати товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони в умовах воєнного стану» встановлено, що на період воєнного стану договірна ціна визначається на підставі калькуляції витрат, сформованої виконавцем, з урахуванням усіх податків, зборів, загальновиробничих, адміністративних, операційних та інших витрат, пов`язаних з виготовленням товарів, - без включення прибутку.

Поряд із цим положення Порядку № 309 щодо визначення ціни на основі розрахунково-калькуляційних матеріалів на цей період не застосовувалися. Ця редакція підпункту 1 пункту 1 Постанови № 335 діяла, зокрема, і після її викладення в новій редакції постановами КМУ № 1152 від 04.10.2022 та № 1275 від 11.11.2022, які так само не передбачали включення прибутку до ціни.

Законом України від 16.08.2022 № 2526-IX «Про внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі» та інших законодавчих актів України щодо здійснення оборонних та публічних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану» (набрав чинності 10.09.2022) розділ IV Закону № 808-IX викладено у новій редакції, змінивши його назву на «Особливості здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану».

Законом України від 22.02.2024 № 3589-IX, який набрав чинності 16.03.2024, статтю 30 Закону № 808-IX доповнено положенням про те, що у складі ціни державного контракту, укладеного під час дії воєнного стану, враховується прибуток виконавця, а пунктом 8-1 розділу XI цього Закону передбачено, що ця норма поширюється на контракти, укладені за неконкурентною процедурою та/або такі, що виконувалися під час дії воєнного стану.

VІ. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4- 7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги позивача та виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 КАС України, виходить із такого.

Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв`язку з незгодою позивача з висновками контролюючого органу, зробленими за результатами ревізії та прийнятою на їх підставі вимогою про усунення виявлених порушень законодавства і забезпечення відшкодування на користь державного бюджету визначених у ній сум.

Ключовим правовим питанням, щодо якого виник спір, є законність пунктів 1 та 2 вимоги Управління Держаудитслужби у Волинській області від 12.09.2023 № 130304-14/2168-2023 про усунення виявлених ревізією порушень та можливість її виконання підконтрольним суб`єктом - ГУ ДСНС у Волинській області, з огляду на включення в спірну вимогу сум, що стосуються п`яти підпорядкованих йому пожежно-рятувальних загонів.

Суди першої та апеляційної інстанцій у цій справі дійшли висновку про відсутність підстав для скасування спірної вимоги від 12 вересня 2023 року № 130304-14/2168-2023, зокрема, через те що ГУ ДСНС України у Волинській області здійснює організацію планово-фінансової роботи підпорядкованих підрозділів, розподіляє бюджетні асигнування, контролює використання фінансових і матеріальних ресурсів, а тому зазначення у вимозі суму коштів, використаних окремими загонами, не свідчить про її неправомірність.

За висновком судів попередніх інстанцій пункт 1 вимоги є правомірним і не підлягає скасуванню, оскільки кошти резервного фонду в сумі 2 528 752,55 грн використані на преміювання працівників, які безпосередньо не залучалися до аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, а їх участь у таких роботах документально не підтверджена. Пункт 2 вимоги також визнано правомірним, оскільки ГУ ДСНС та його відокремлені підрозділи закупили товари оборонного призначення за завищеною вартістю через включення постачальниками до ціни прибутку, не передбаченого Постановою № 335, що спричинило зайві витрати бюджетних коштів на суму 5 215 721,16 грн.

Предметом перевірки суду касаційної інстанції в межах доводів касаційної скарги ГУ ДСНС у Волинській області є правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій частини четвертої статті 20, пунктів 7, 9 частини п`ятої статті 22 Бюджетного кодексу України та підпункту 2 пункту 7 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228. Скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування абзацу третього підпункту 5 пункту 1 розпоряджень КМУ № 341-р та № 442-р і вважає, що суди помилково ототожнили координаційні повноваження ГУ ДСНС з відповідальністю за фінансово-господарську діяльність п`яти самостійних юридичних осіб - загонів, щодо яких проводились лише зустрічні звірки, а не повноцінна ревізія.

Позивач не погоджується з пунктом 1 вимоги про повернення 2 528 752,55 грн та зазначає, що преміювання здійснювалося на підставі листів і погоджень ДСНС України, а працівники перебували на території, визнаній зоною бойових дій, тож окремого документального підтвердження їх участі в конкретних заходах не вимагалося. Щодо пункту 2 вимоги скаржник стверджує, що Постанова КМУ № 335 лише спростила порядок формування ціни в умовах воєнного стану, але не скасувала права на включення прибутку, передбаченого Законом України «Про оборонні закупівлі» та постановою КМУ № 363. Позивач звертає увагу, що Законом № 3589-IX від 22.02.2024 це питання ретроспективно врегульовано, а сам відповідач листом від 20.03.2024 № 130304-14/715-2024 визнав, що пункт 2 вимоги не підлягає виконанню.

Щодо пункту 1 вимоги. Після відкриття провадження у цій справі, Верховний Суд у постанові від 07 січня 2026 року в справі № 440/16512/23 за подібних правовідносин, досліджував питання використання коштів резервного фонду державного бюджету, за розпорядженнями КМУ № 341-р та № 442-р.

У зазначеній постанові Суд зазначив, що ці кошти мають особливе цільове призначення: вони виділяються виключно для оплати праці працівників, які саме в районах ведення бойових дій безпосередньо залучалися до гасіння пожеж, аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, знешкодження вибухонебезпечних предметів, а не для працівників, які хоча й забезпечували діяльність підрозділу, однак виконували ці роботи поза межами районів бойових дій. Виплата премії за таких умов є порушенням порядку використання коштів, і Верховний Суд визнав правомірність відповідного пункту вимоги.

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що кошти резервного фонду державного бюджету, виділені відповідно до розпоряджень КМУ № 341-р та № 442-р, мали цільове призначення та могли спрямовуватися на оплату праці працівників, які безпосередньо залучалися до гасіння пожеж, аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт саме в районах ведення бойових дій. Виплата за рахунок цих коштів додаткових премій працівникам, які виконували такі роботи поза районами ведення бойових дій, є порушенням порядку використання коштів, установленого зазначеними розпорядженнями.

Суди попередніх інстанцій при розгляді цього спору установили, що пунктом 1 вимоги Управління Держаудитслужби у Волинській області вимагало від ГУ ДСНС у Волинській області відшкодувати 2 528 752,55 грн, витрачені на преміювання працівників фінансової частини, юридичного відділу, водіїв, обслуговуючого персоналу та інших працівників, які безпосередньо не залучалися до гасіння пожеж, аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт у районах бойових дій. Документів, що підтверджували б участь премійованих осіб у відповідних заходах, під час ревізії надано не було. Також установлено, що премії неатестованим працівникам виплачувалися на підставі табелів обліку робочого часу за фактично відпрацьовані дні та мали на меті підвищення їх соціального захисту і стимулювання праці - тобто виплачувалися за виконання звичайних посадових обов`язків, а не за участь в аварійно-рятувальних чи інших невідкладних роботах. При цьому фонд преміювання був сформований у завищеному розмірі та профінансований у повному обсязі ще до надходження додаткових коштів із резервного фонду, а перелік працівників для преміювання сформувало саме Головне управління без урахування даних про їх фактичну участь у відповідних заходах. Підтверджувальних документів щодо такої участі не було надано ні під час ревізії, ні разом із запереченнями до акта.

Таким чином, оскільки у цій справі суди установили, що преміювання здійснювалося працівникам, які безпосередньо не залучалися до гасіння пожеж, аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт у районах ведення бойових дій, то колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що використання коштів резервного фонду державного бюджету здійснено не за цільовим призначенням, визначеним розпорядженнями КМУ № 341-р та № 442-р.

Сам собою факт перебування відповідної території у районі ведення бойових дій не є достатньою підставою для виплати таких коштів, оскільки визначальною умовою є безпосередня участь конкретного працівника у передбачених цими розпорядженнями роботах, а не виконання ним звичайних посадових обов`язків. Цей висновок узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 07.01.2026 у справі № 440/16512/23.

Отже, суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали пункту 1 спірної вимоги правомірним.

Щодо пункту 2 вимоги. Питання можливості включення до калькуляції ціни товарів оборонного призначення прибутку відповідно до підпункту 1 пункту 1 Постанови № 335, досліджувалося Верховним Судом у постановах від 14 листопада 2024 року в справі № 500/5585/23 та від 04 червня 2026 року в справі № 440/15362/23.

У пунктах 62, 72-73, 78-80 постанови від 14.11.2024 у справі № 500/5585/23 Верховний Суд зазначив, що ціна товарів, які постачаються за договорами, укладеними в період дії воєнного стану за спрощеною процедурою без застосування конкурентних видів закупівель, передбачених Законом № 808-IX, мала визначатися виключно на підставі калькуляції витрат, без включення прибутку виконавця, оскільки саме такий вичерпний перелік складових ціни встановлений підпунктом 1 пункту 1 Постанови № 335, чинної на момент укладення договорів. Подальше скасування цієї постанови та внесення змін до законодавства (Постанова КМУ № 736 від 18.07.2023, Закон № 3589-ІХ від 22.02.2024), якими прямо передбачено право включати прибуток до ціни державних контрактів у період воєнного стану, не спростовує висновку про допущене порушення щодо договорів, укладених до набрання чинності цими змінами, оскільки нормативно-правові акти поширюють дію лише на відносини, які виникли після набуття ними чинності.

У справі № 440/15362/23 Верховний Суд зазначив, що загальні засади закупівель товарів, робіт і послуг оборонного призначення визначені Законом № 808-IX, статтею 16 якого встановлено конкурентні форми закупівель, а статтею 19 - державне регулювання очікуваної вартості за неконкурентною процедурою, механізм формування якої визначено Постановою № 309. За загальним правилом ціна реалізації товарів оборонного призначення визначається з урахуванням прибутку виконавця, рівень якого встановлюється Кабінетом Міністрів України і не може бути зменшений державним замовником. Водночас, у цій постанові Верховний Суд виснував, що у зв`язку з уведенням воєнного стану Кабінет Міністрів України постановою № 169 від 28.02.2022 (згодом заміненою постановою № 1275 від 11.11.2022) дозволив здійснювати закупівлі товарів, робіт і послуг для потреб оборони без застосування передбачених Законом № 808-IX процедур. Одночасно постановою № 335 від 20.03.2022 визначено, що на період воєнного стану ціна постачання товарів визначається на підставі калькуляції витрат виконавця з урахуванням усіх податків, зборів, загальновиробничих, адміністративних, операційних та інших витрат, пов`язаних із виготовленням товарів, - без включення до неї прибутку.

Щодо пункту 2 спірної вимоги суди попередніх інстанцій при розгляді цього спору установили, що Головне управління за прямими договорами з 4 постачальниками у вересні, листопаді та грудні 2022 року закупило товари оборонного призначення на суму 11 704 404,0 грн, до вартості яких включено прибуток у розмірі 9-25%, що спричинило зайві витрати бюджетних коштів на 1 015 080,22 грн. Аналогічні порушення виявлено зустрічними звірками у 5 відокремлених підрозділах: так 1 ДПРЗ в листопаді та грудні 2022 року провело зайвих витрат бюджетних коштів за КПКВ 1006280 в сумі 2 330 062,0 грн, АРЗ СП - 1 765 769,31 грн, 2 ДПРЗ - 54 345,63 грн, 3 ДПРЗ та 4 ДПРЗ - по 25 232,0 грн кожен. Загалом внаслідок проведення у 2022 році оплати завищеної вартості товарів оборонного призначення, через включення виконавцями державних контрактів до вартості придбаних товарів суми прибутку, завдано збитків державному бюджету на суму 5 215 721,16 грн.

Верховний Суд погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанцій про те, що на період дії воєнного стану державний замовник та виконавці контрактів, укладених без застосування процедур закупівель за Законом № 808-IX, мали враховувати в ціні лише витрати, податки і збори виконавця, без включення прибутку, як це прямо передбачено підпунктом 1 пункту 1 Постанови № 335, - оскільки саме ця постанова діяла на момент укладення спірних договорів. Наступне скасування цієї постанови та внесення змін до законодавства, якими передбачено право включати прибуток до ціни державних контрактів у період воєнного стану, не спростовують висновку про допущене порушення підпункту 1 пункту 1 Постанови № 335 щодо договорів, укладених до набрання чинності цими змінами, адже закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію лише на ті відносини, що виникли після набуття ними чинності.

Верховний Суд наголошує, що предметом спору в цій справі є правомірність висновків відповідача, сформованих за результатами проведеної перевірки з урахуванням нормативно-правового регулювання, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, проведення ревізії та прийняття спірної вимоги.

Отже, оскільки спірні договори укладено до 31.12.2022, тобто за дії нормативного регулювання, яке не передбачало включення прибутку до ціни державного контракту, висновок відповідача про допущене порушення є законним та обґрунтованим, а пункт 2 спірної вимоги правомірним.

Щодо включення до вимоги порушень, допущених підпорядкованими загонами. Ключовим правовим питанням у цій справі є те, що позивач стверджує про помилкове включення відповідачем до акту перевірки та спірної вимоги як «відокремлені підрозділи» п`ять самостійних юридичних осіб, а саме: Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області (код ЄДРПОУ 08588576) (далі - АРЗ СП ГУ ДСНС в області); 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області (код ЄДРПОУ 38131220) (далі - 1 ДПРЗ ГУ ДСНС в області), 2 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області (код ЄДРПОУ 38079323) (далі - 2 ДПРЗ ГУ ДСНС в області), 3 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області (код ЄДРПОУ 37950336) (далі - 3 ДПРЗ ГУ ДСНС в області), 4 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області (код ЄДРПОУ 38101070) (далі - 4 ДПРЗ ГУ ДСНС в області), які мають бути перевірені органом фінансового контролю окремо.

У справі, що переглядається, позивач оскаржує вимогу, вважаючи, що територіальний орган, який є лише розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, а не головним розпорядником, не може нести відповідальність за нецільове використання коштів, фактично допущене іншими юридичними особами - підпорядкованими йому загонами, які є самостійними розпорядниками бюджетних коштів того ж рівня.

Основним доводом скаржника є те, що вимога не підлягає виконанню, оскільки до акта ревізії та спірної вимоги неправомірно включено порушення, допущені п`ятьма підпорядкованими самостійними загонами. При цьому скаржник звертає увагу, що Верховний Суд ще не формулював позиції з питання, чи можна покладати на такий територіальний орган обов`язок відшкодування коштів, витрачених юридично самостійними підвідомчими установами за єдиною бюджетною програмою.

Верховний Суд звертає увагу на те, що предметом судового оскарження у цій справі є вимога про усунення виявлених ревізією порушень, а не позов про стягнення коштів. Відповідно до сталої практики Верховного Суду (зокрема, постанова від 08.05.2018 у справі № 826/3350/17 та подальші), вимога контролюючого органу є обов`язковою до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства; виявлені нею збитки не можуть бути примусово стягнуті самою вимогою, а підлягають відшкодуванню в добровільному порядку або через судове стягнення за окремим позовом контролюючого органу. Законність і правильність обчислення розміру збитків перевіряється саме в такому позові, а не у справі за позовом підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Отже, у цій справі вирішується лише питання відповідності спірної вимоги статті 2 КАС України, і факт порушення встановлено обґрунтовано, тоді як питання відшкодування коштів та перевірка їх розміру вирішуватимуться за окремим позовом контролюючого органу в разі невиконання вимоги в добровільному порядку.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що саме Головне управління ДСНС у Волинській області наказами від 14.04.2022 № 119 та № 177 визначило перелік працівників підпорядкованих загонів та розміри премій, на підставі яких загони здійснювали виплати. Щодо закупівель товарів оборонного призначення - ДСНС України наказом від 04.08.2022 № 267 визначила та уповноважила саме Головне управління службою державного замовника у сфері оборони, окремим дорученням від 26.09.2022 № 8-631 доручено забезпечити потреби сектору безпеки і оборони шляхом укладання договорів, а наказами начальника Головного управління від 18.08.2022 № 57 та від 03.11.2022 № 76 затверджено переліки та обсяги закупівель, на підставі яких Головне управління виступало замовником, укладало договори та здійснювало закупівлі, у тому числі для забезпечення потреб підпорядкованих загонів.

Таким чином, оскільки, зокрема саме Головне управління ДСНС у Волинській області визначало перелік працівників та розміри премій, у тому числі для працівників апарату ГУ ДСНС у Волинській області, АРЗ СП, 1 - 4 ДПРЗ, а також виступало замовником і здійснювало закупівлі для їх потреб, відповідач правомірно врахував ці операції під час ревізії та включив установлені порушення до акта ревізії і спірної вимоги. Доводи позивача про те, що порушення, пов`язані з діяльністю цих п`яти загонів, мали перевірятися окремо щодо кожної юридичної особи, не знайшли підтвердження під час розгляду справи. Сам собою статус загонів як окремих юридичних осіб та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня не спростовує встановленої судами безпосередньої участі Головного управління у визначенні осіб, яким підлягали виплаті премії, та в закупівлях для цих загонів, а тому не свідчить про неправомірність включення відповідних порушень до акта ревізії та спірної вимоги.

Водночас покладений на Головне управління ДСНС у Волинській області обов`язок провести роботу щодо відшкодування спірних сум не є вимогою про безумовну сплату цих коштів самим Головним управлінням, а є реалізацією покладених на нього повноважень з організації усунення порушення, допущеного підпорядкованими установами, в межах здійснюваних ним функцій контролю та координації. У разі невиконання цього обов`язку в добровільному порядку контролюючий орган не позбавлений права звернутися до суду з окремим позовом про стягнення виявлених збитків безпосередньо з тих юридичних осіб, якими фактично здійснено спірні виплати чи закупівлі, - і саме в межах такого позову підлягає встановленню правовий статус кожного із загонів, характер їхньої самостійності та належний суб`єкт майнової відповідальності за кожною конкретною сумою.

Відсутність встановлення цих обставин у цій справі не перешкоджає вирішенню спору за вимогами, заявленими Головним управлінням, оскільки правомірність спірної вимоги в частині організаційно-координаційного обов`язку встановлюється незалежно від остаточного визначення суб`єкта майнової відповідальності, яке є предметом окремого судового провадження.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність вимоги загалом.

Розпорядник бюджетних коштів в особі ГУ ДСНС України у Волинській області, відповідно до частин 7, 9 статті 22 Бюджетного кодексу України, здійснює управління бюджетними коштами в межах наданих йому повноважень, забезпечує ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організовує та координує роботу розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня, здійснює внутрішній контроль за взяттям ними бюджетних зобов`язань і витрачанням коштів, а тому доводи позивача щодо протиправності здійснення заходів контролю у підпорядкованих загонах під час інспектування Головного управління є безпідставними.

Доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують висновки судів попередніх інстанцій та не знайшли свого підтвердження, під час касаційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи, що оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанції переглянуто в передбачених статтею 341 КАС України межах та ухвалено з додержанням норм матеріального права, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

VIІ. Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року у справі № 140/31073/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.М. Соколов М.В. Білак Л.О. Єресько