Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №380/9027/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

головуючий суддя у першій інстанції: Лунь З.І.

20 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/9027/26 пров. № А/857/45311/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Бруновської Н.В.

суддів: Валюха В.М., Хобор Р.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 липня 2026 року у справі № 380/9027/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнати протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

07.05.2026р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, у якому просив суд:

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.05.2025р. №0418206-2411-1305-UA61060030000070527, яким визначено суму податкового зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості за 2024рік у розмірі 14194,32грн., а саме на нежитлове приміщення, що знаходиться в АДРЕСА_1 , площею 666,40 кв.м.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.07.2026р. позов задоволено.

Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Головне управління ДПС у Львівській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.07.2026р. скасувати та прийняти нову постанову, якою у позові відмовити повністю.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

ч.1 ст.308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено що ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення, що знаходиться в с. Юр`ямпіль, вул. Горішній кут, 70, Борщівський район, Тернопільська область, площею 666,40 кв.м, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень.

Згідно акту прийому-передачі від 05.02.2010р. Приватне агропромислове підприємство «Юр`ямпіль» в особі директора Іванишина С.В. з однієї сторони, та ОСОБА_1 з другої сторони, провели прийом-передачу приміщення ремонтної майстерні.

Рішенням виконавчого комітету Більче-Золотецької сільської ради від 15.03.2010р. №11 задоволено заяву позивача про видачу свідоцтва про право власності на нежитлове приміщення ремонтної майстерні, яке знаходиться в АДРЕСА_1 .

На підставі вказаного рішення видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 05.05.2010р., яким засвідчено право власності ОСОБА_1 на «нежиле приміщення, ремонтна майстерня» загальною площею 666,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказані обставини додатково підтверджуються постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.08.2025р., рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02.10.2024р. у справі №380/18921/24.

ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

29.05.2025р. Головне управління ДПС У Львівській області прийняв податкове повідомлення-рішення №0418206-2411-1305-UA61060030000070527, яким ОСОБА_1 визначено суми податкового зобов`язання за платежем – податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за податковий період – 2024рік у розмірі 14194,32грн.

ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ст.67 Конституції України видно, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

ст.265 ПК України передбачено, що податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Згідно пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (п.п.266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України).

п.266.3.1, п.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Отже, за загальним правилом, об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

В пп.266.4.2 п.266.4 ст.266 ПК України видно, що органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України передбачено, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (п.п.266.6.1. п.266.2 ст.266 ПК України).

Відповідно до ст.30 ПК України податкова пільга – це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених п.30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України встановлено пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

В пп.«ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України (в редакції, яка діяла до 01.01.2019р.) не є об`єктом оподаткування: будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Законом України від 23.11.2018р. №2628-VIII, який набрав чинності 01.01.2019р., внесено зміни до ПК України та п.п.«ж» п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 викладено в такій редакції: «не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку».

Тобто, умовою звільнення подібних об`єктів від оподаткування законодавець визначив цільове призначення їх фактичного використання та встановив вичерпний перелік підстав, коли податкова пільга не надається, а саме: у випадках, коли нерухомість здається власниками в оренду, лізинг, позичку.

Встановлена п.п.«ж» п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України пільга стосується діяльності сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для її ведення, зокрема, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

Отже, застосування п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником (юридичною та фізичною особою), друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) віднесений до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здається їх власником в оренду, лізинг, позичку.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта, що в даному випадку контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 29.05.2025р., яким визначено суми податкового зобов`язання за платежем – податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за податковий період – 2024 рік, на загальну суму 14194,32 грн. Об`єкт оподаткування в спірному податковому повідомленні-рішенні вказано нерухоме майно (нежитлове приміщення) площею 666,40 кв.м, що знаходиться за адресою Тернопільська область, Борщівський район, с. Юр`ямпіль, вул. Горішній кут, 70.

Щодо спірного питання про належність спірної будівлі до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, колегія суддів звертає увагу на таке.

В п.п.14.1.129-1 п.14.1 ст. 14 ПК України видно, що об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, їх складові частини, що не є об`єктами житлової нерухомості. У нежитловій нерухомості виділяють, зокрема, будівлі промислові та склади, господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо.

Державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000р. №507 затвердив та ввів в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до згаданого Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 127 «Будівлі нежитлові інші» клас 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства»).

До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», що включає підкласи: 1271.1 «Будівлі для тваринництва»; 1271.2 «Будівлі для птахівництва»; 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна»; 1271.4 «Будівлі силосні та сінажні»; 1271.5 «Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства»; 1271.6 «Будівлі тепличного господарства»; 1271.7 «Будівлі рибного господарства»; 1271.8 «Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва»; 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші».

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно ДК 018-2000.

Згідно ДК 018-2000 до групи (код 1271) «Будівлі нежитлові» належить клас (код 1271) «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо.

Отже, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є правовий статус будівлі.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях зокрема у постанові від 20.02.2020р. у справі №820/3706/17 зазначав, що визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно ДК 018-2000.

Як видно з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 05.05.2010р., свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05.05.2010р., Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень у власності позивача перебуває «нежиле приміщення, ремонтна майстерня» загальною площею 666,4 кв.м., що знаходиться за адресою: Тернопільська область, Борщівський район, с. Юр`ямпіль, вул. Горішній кут, 70.

Однак, виключно на підставі документів, що підтверджують право власності, неможливо встановити приналежність спірного приміщення до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства» (код 1271), оскільки таке приміщення як ремонтна майстерня там не зазначено.

Водночас, встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку п.п.«ж» п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для сільськогосподарського призначення.

Такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, дають підстави вважати, що функціональне призначення об`єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівлі сільськогосподарського призначення (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об`єктом оподаткування саме будівлі сільськогосподарського призначення, тобто будівлі, які використовуються для сільського господарства.

Тобто, ключовим питанням в цій справі є встановлення факту функціонального використання будівлі (ремонтної майстерні) в сільськогосподарській діяльності позивача.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 04.03.2021р. у справі № 500/2782/1, від 21.05.2024р. у справі №600/5153/23-а.

У розділі 4 КВЕД визначено, що виробництво - це економічна діяльність, результатом якої є продукція. Це поняття використовують для позначення всіх видів економічної діяльності. Термін «виробництво» призначено не тільки стосовно сільського господарства, добувної або переробної промисловості. Його використовують також стосовно сфери послуг. Для позначення виробництва можуть використовувати і точніші терміни: надання послуг, оброблення, перероблення тощо залежно від сфери діяльності. Обсяг виробництва вимірюють за допомогою різних методів у натуральному чи вартісному вираженні.

Процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях В «Добувна промисловість та розроблення кар`єрів», С «Переробна промисловість», D «Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря», Е «Водопостачання; каналізація, поводження з відходами» та F «Будівництво».

Тобто, ремонтна майстерня за функціональним призначенням є промисловою будівлею та віднесена до складських приміщень згідно коду ДК БС 1252.9.

В матеріалах справи наявні докази попереднього власника сільськогосподарського підприємства ПАП «Юр`ямпіль» який використовував спірне приміщення ремонтну майстерню у підготовці сільськогосподарської техніки для сільськогосподарських робіт.

Однак, апелянт не надав, а судом не встановлено, що позивач використовував належні йому на праві власності об`єкт нерухомості (ремонтної майстерні) для промислового виробництва чи у будь-якій іншій, відмінній від сільськогосподарської діяльності спосіб.

При цьому, ОСОБА_1 вказує, що спірний об`єкт нерухомості за усною домовленістю використовується його братом ОСОБА_2 , який є головою СФГ «Веселка», як будівля сільськогосподарського призначення та для задоволення сільськогосподарських потреб іншої сторони, що не спростував апелянт.

В матеріалах відсутні докази які підтверджують ту обставину, що зазначений об`єкт нерухомості здається позивачем в оренду чи лізинг, а також докази віднесення нерухомого майна до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» або будь-якого іншого класу відповідно до ДК 018-2000.

Апеляційний суд вважає безпідставними доводи апелянта про те, що спірний об`єкт нежитлової нерухомості слід віднести до нерухомого майна класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» або будь-якого іншого класу відповідно до ДК 018-2000, і що до розрахунку податку на нерухоме майно необхідно застосувати податок на нерухоме майно. Оскільки, дані доводи є лише письмовими доводами контролюючого органу без будь-якого підтвердження цього факту належними доказами.

Колегія суддів вважає також безпідставними доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не встановив характер використання приміщення, користувача майна, на якій правій підставі та чи відповідає власник майна встановленому законом статуту сільськогосподарського товаровиробника, оскільки суд першої інстанції встановив дані обставини та надав їм правову оцінку.

Верховний Суд, у постанові від 09.05.2023р. у справі №380/10802/22, дійшов висновків, що норми податкового законодавства не покладають на платника податку обов`язку отримати від Державного підприємства «Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем у будівництві» експертний висновок щодо правильності класифікації наявних у власності особи об`єктів нерухомості за державним класифікатором ДК 018:2000. Однак, такі дії платника могли б спростити процес податкового адміністрування податку на нерухомість.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Головного управління ДПС у Львівській області діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; Хоча, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, п.29).

В п.41 висновку № 11 (2008) видно, що Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області – залишити без задоволення, а Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 липня 2026 року у справі № 380/9027/26 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддяН. В. Бруновська

суддіВ. М. Валюх

Р. Б. Хобор