Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №380/780/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/780/25 пров. № А/857/11708/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Носа С.П.;

суддів: Кухтея Р.В., Шевчук С.М.;

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року у справі № 380/780/25 за позовом Головного управління ДПС України у Львівській області до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-

суддя у І інстанції Кухар Н.А.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складення повного тексту рішення не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДПС України у Львівській області звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до фізичної особи ОСОБА_1 в якому просило стягнути до бюджету податковий борг в розмірі 142 234,47 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року позов Головного управління ДПС України у Львівській області до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу задоволено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду першої інстанції вважає законним та просить залишити його без змін.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що фізична особа ОСОБА_1 має податковий борг перед бюджетом, який складається із сум податкових зобов`язань по податку на доходи фізичних осіб, що складається із основного платежу та штрафних санкцій, податку на нерухоме майно, що складається із основного платежу.

Заборгованість згідно карток особових рахунків та довідки про заборгованість №156/5/13-01-13-03 від 08.01.2025 року складає 149 462,28 гривень, сума до стягнення 142 234,47 грн. та виникла на підставі:

По податку на доходи фізичних осіб (11010500) – 142 234,47 грн.:

- податкове повідомлення – рішення від 21.03.2024 №11965/13-01-24-08 на суму 339,97 грн.;

- податкове повідомлення – рішення від 21.03.2024 №11957/13-01-24-08 на суму 141 894,50 грн.

Узгоджені суми грошових зобов`язань відповідачем своєчасно не були сплачені та набули статусу податкового боргу.

З метою погашення заборгованості контролюючим органом була виставлена податкова вимога форми "Ф" від 02.09.2024 року №0020722-1303-1301, яку було надіслано позивачу та до контролюючого органу повернувся конверт з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

На підтвердження наявності вказаної суми боргу позивачем до позову подано: довідку ГУ ДПС у Львівській області про податкову заборгованість №156/5/13-01-13-10 від 08.01.2025 року, корінець податкової вимоги форми "Ф" від 02.09.2024 року №0020722-1303-1301, податкове повідомлення-рішення від 21.03.2024 №11965/13-01-24-08 та від 21.03.2024 №11957/13-01-24-08, зворотний бік облікової картки платника податків.

Позивач вважаючи, що суми грошових зобов`язань відповідача є узгодженими та у встановлені законом строки не сплачені, тобто визнаються сумою податкового боргу, звернувся з цим позовом до суду.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі – ПК України).

Згідно ст.16 Податкового кодексу України визначені зобов`язання платників податків, один з яких зобов`язує, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.57.3 ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно п.54.5 ст.54 ПК України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пп.129.1.1 п.129.1 ст.129 ПК України нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки нарахування пені розпочинається, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що податкові зобов`язання по орендній платі з фізичних осіб є узгодженими у порядку і на умовах, визначених ПК України.

Згідно п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг – це сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Отже, оскільки податкові зобов`язання по платежу податок на доходи фізичних осіб в сумі 142 234,47 грн. відповідачем не сплачено в установлений чинним законодавством строк, такі зобов`язання є податковим боргом.

Податковою адресою фізичної особи (в тому числі підприємців та самозайнятих осіб) є адреса, внесена при реєстрації в Державному реєстрі фізичних осіб платників податків (далі Державний реєстр).

Якщо з моменту реєстрації в Державному реєстрі змінювалась адреса проживання, відповідно до ст. 70 ПКУ фізичні особи – платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Позивач скерував відповідачу податкову вимогу на податкову адресу, яка відповідачем змінена не була.

Згідно п.41.2 ст.41 ПК України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Відповідно до п.87.11 ст.87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Відтак, відповідач своєчасно та у повному обсязі не сплатив узгоджену суму податкового зобов`язання по платежу податок на доходи фізичних осіб в сумі 142 234,47 грн., а тому даний податковий борг підлягає до стягнення в судовому порядку.

Представник відповідача подала заперечення щодо суми податкового боргу та зазначила, що податковий орган неправомірно відносить суму прощеної (анульованої) кредитором (Банком) заборгованості до складу оподаткованого доходу Відповідачки як додаткового блага на підставі абзацу “д” підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, (п. 1.11 сторінки 5 Акту перевірки від 24.02.2024 “Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів фізичною особою ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 року”, а вимоги щодо сплати Відповідачкою штрафних санкцій з такої суми, та/або військового збору є похідними за своєю суттю, оскільки безпосередньо пов`язані із нарахуванням податковим органом оподаткованого доходу як об`єкту оподаткування.

Разом з тим, доказів скасування податкових повідомлень - рішень від 21.03.2024 №11965/13-01-24-08 та від 21.03.2024 №11957/13-01-24-08 представником відповідача суду не надано.

Вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку: встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених ПК України, тощо.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, не спростовані відповідачем, а отже підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року у справі № 380/780/25 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддяС. П. Нос

суддіР. В. Кухтей

С. М. Шевчук