Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №140/5961/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/5961/25 пров. № А/857/36718/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Носа С.П.;

суддів: Кухтея Р.В., Шевчук С.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Волинське обласне підприємство автобусних станцій» на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року у справі № 140/5961/25 за позовом Приватного акціонерного товариства «Волинське обласне підприємство автобусних станцій» до Управління Державної казначейської служби України у м. Луцьку Волинської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, Луцька міська рада про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

суддя у І інстанції Лозовський О.А.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Луцьк,

дата складення повного тексту рішення не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Волинське обласне підприємство автобусних станцій» звернулася у Волинський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Управління Державної казначейської служби України у м. Луцьку Волинської області (далі відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, Луцька міська рада (далі третя особа) в якому просило визнати протиправною бездіяльність Управління Державної казначейської служби України у м. Луцьку Волинської області щодо невиконання судового наказу Господарського суду Рівненської області про примусове виконання рішення суду від 07.06.2022 у справі №903/182/17 щодо стягнення з Луцької міської ради на користь Приватного акціонерного товариства «Волинське обласне підприємство автобусних станцій» грошових коштів у розмірі 264 000,00 грн витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги на рішення Господарського суду Волинської області від 06.04.2017; зобов`язання відповідача виконати судовий наказ Господарського суду Рівненської області від 07.06.2022 у справі №903/182/17 щодо примусового стягнення з Луцької міської ради на користь Приватного акціонерного товариства «Волинське обласне підприємство автобусних станцій» грошових коштів у розмірі 264000,00 грн витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги на рішення Господарського суду Волинської області від 06.04.2017.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року у задоволені позову Приватного акціонерного товариства «Волинське обласне підприємство автобусних станцій» до Управління Державної казначейської служби України у м. Луцьку Волинської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, Луцька міська рада про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задоволити повністю.

Відповідач у запереченні на апеляційну скаргу рішення суду першої інстанції вважає законним та просить залишити його без змін.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що у 2017 році Луцька міська рада звернулася до Господарського суду Волинської області з позовом до ПАТ «Волинське обласне підприємство автобусних станцій» з вимогою про повернення земельної ділянки.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 28.02.2017 порушено провадження у справі №903/182/17. З метою повного висвітлення обставин, що мають значення для розгляду справи, надається стислий опис ходу розгляду даної справи.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 06.04.2017 позов Луцької міської ради до ПАТ «Волинське обласне підприємство автобусних станцій» про повернення земельної ділянки було задоволено повністю.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 апеляційну скаргу ПАТ «Волинське обласне підприємство автобусних станцій» задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано. У позові відмовлено. З Луцької міської ради стягнуто 236 800,00 грн судового збору до бюджету та 264 000,00 грн витрат по сплаті судового збору на користь ПАТ «Волинське обласне підприємство автобусних станцій».

Постановою Верховного Суду від 11.12.2018 скасовано як постанову апеляційного суду, так і рішення суду першої інстанції. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 27.04.2022 у задоволенні позову Луцької міської ради відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ПАТ «Волинське обласне підприємство автобусних станцій» також відмовлено. Судові витрати за розгляд первісного позову покладено на Луцьку міську раду.

Господарським судом Рівненської області 07.06.2022 видано судовий наказ про примусове виконання рішення щодо стягнення з Луцької міської ради на користь ПАТ «Волинське обласне підприємство автобусних станцій» 264 000,00 грн судового збору. Наказ дійсний для пред`явлення до виконання до 01.06.2025.

ПАТ «Волинське обласне підприємство автобусних станцій» звернулося до УДКСУ країни в м. Луцьку Волинської області із заявою про стягнення з Луцької міської ради витрат зі сплати судового збору за апеляційну скаргу відповідно до Наказу Господарського суду Рівненської області від 07.06.2022 у справі №903/182/17.

Управління Державної казначейської служби України у м. Луцьку 16.06.2022 повернуло наказ Господарського суду Рівненської області від 07.06.2022 у справі №903/182/17 без виконання, у зв`язку з тим, що Луцька міська рада не обслуговується Казначейством та не має відкритих рахунків, а також відсутній код ЄДРПОУ стягувача в рішенні суду, що є на їх думку порушенням чинного законодавства.

Позивач 25.07.2022 повторно звернувся до УДКС України в м. Луцьку Волинської області із заявою про стягнення витрат зі сплати судового збору з відповідача. До заяви додано ухвалу суду про виправлення технічної помилки в ідентифікаційних даних, допущеної у рішенні суду.

Відповідач 25.08.2022 повідомив про повернення документів, поданих позивачем, у зв`язку з тим, що Луцька міська рада не має відкритих рахунків у Казначействі. Зазначено, що кошти можуть стягуватись лише з органів, які обслуговуються Казначейством та мають відкриті рахунки. Оскільки, Виконавчий комітет Луцької міської ради є окремою юридичною особою, на яку не поширюється поданий наказ, документ не підлягає виконанню. Також, відповідач поінформував, що звернувся до Луцької міської ради та її виконавчого комітету із листом від 02.08.2022 щодо необхідності вжиття заходів для виконання судового рішення.

Позивач 06.03.2025 звернувся до відповідача із черговою заявою про примусове виконання судового рішення, зазначивши, що минуло вже два роки з моменту винесення рішення, а добровільне виконання відповідачем відсутнє.

Позивач наголосив, що Луцька міська рада є окремою юридичною особою та зобов`язана самостійно відповідати за рішення суду, однак не має відкритих рахунків у Казначействі, що блокує стягнення. У заяві наголошено, що у попередніх зверненнях позивач просив звернути стягнення на майно Луцької міської ради у зв`язку з відсутністю можливості списання коштів з її рахунків. Було надано повний пакет документів, зокрема копію рішення, ухвалу про виправлення помилки, витяги з реєстрів та інші супровідні матеріали.

Відповідач 01.04.2025 повторно повернув виконавчі документи позивачу, зазначивши, що Луцька міська рада як боржник не має відкритих рахунків у Казначействі, що унеможливлює виконання рішення. Вказано, що Виконавчий комітет Луцької міської ради є окремою юридичною особою та не був стороною у справі, тому списання коштів із його рахунків є неможливим.

Листом від 12.03.2025 відповідач також звернувся до Луцької міської ради та її Виконавчого комітету з вимогою вжити заходів щодо виконання судового рішення, а позивачу надано роз`яснення, що органи Казначейства не мають повноважень на примусове виконання рішень суду, коли у боржника немає відкритих рахунків в органах Казначейства.

Позивач звертався до боржника - Луцької міської ради з письмовими вимогами щодо добровільного виконання рішення Господарського суду Волинської області, на підставі якого було видано наказ про примусове виконання.

Позивач 19.10.2022 звернувся до Луцького міського голови з письмовим зверненням щодо необхідності добровільного виконання рішення Господарського суду Рівненської області у справі №903/182/17, яким на користь позивача було присуджено повернення судового збору в розмірі 264 000,00 грн.

Рішення набрало законної сили, є обов`язковим до виконання по всій території України, і його невиконання порушує принципи правової визначеності та доступу до правосуддя.

Луцька міська рада 16.11.2022 у відповіді на звернення позивача від 19.10.2022 повідомила, що поданий на виконання виконавчий документ стосується повернення земельної ділянки, а не стягнення витрат. У листі зазначено, що в рішенні Луцької міської ради про місцевий бюджет на поточний рік не передбачено коштів на виконання рішення суду у справі №903/182/17, тому оплата відповідної суми є неможливою.

Виконавчий комітет Луцької міської ради 28.03.2025 повідомив про відсутність підстав для погашення заборгованості в розмірі 264 000,00 грн за виконавчим документом від 07.06.2022, оскільки не був стороною у справі № 903/182/17, Луцька міська рада не має відкритих рахунків у Казначействі, а тому рішення залишилося невиконаним.

Позивач у зв`язку безрезультатністю досудового врегулювання спору, звернувся до суду.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі – Закон №1404-VIII) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Судові накази відповідно до пункту одинадцятого частини першої статті 3 вказаного Закону є виконавчими документами, на підставі яких підлягають примусовому виконанню рішення.

Частиною першою статті 5 Законом №1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно Закону №1404-VIII у випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються податковими органами, а рішення щодо стягнення коштів - банками та іншими фінансовими установами. Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. У випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами. Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання.

Сторонами виконавчого провадження згідно з положеннями статті 15 Закону №1404-VIII є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Частинами першою, другою статті 18 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Таким чином, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання регулює Закон України від 05.06.2012 №4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон №4901-VI).

Згідно частини першої статті 2 вказаного Закону Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є:

- державний орган;

- державні підприємство, установа, організація;

- юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу визначені статтею 3 Закону №4901-VI.

Виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду.

Стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

У разі якщо стягувач подав не всі необхідні для перерахування коштів документи та відомості, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти днів з дня надходження заяви повідомляє в установленому порядку про це стягувача.

У разі неподання стягувачем документів та відомостей у місячний строк з дня отримання ним повідомлення центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, повертає заяву стягувачу.

Стягувач має право повторно звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для виконання рішення суду у визначені частиною другою цієї статті строки, перебіг яких починається з дня отримання стягувачем повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Для примусового виконання рішення суду на підставі наказу, в якому боржником визначено державний орган, безпосередні дії щодо такого виконання вчиняє саме центральний орган, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Заява стягувача з цього приводу з додатками повинна бути адресована саме йому. Крім того, вказана стаття Закону передбачає, що джерелом такого фінансування є рахунки боржника - конкретного державного органу.

Держказначейство не є органом примусового виконання судових рішень і відповідно не здійснює заходів з примусового виконання рішень у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», а є встановленою Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» особою на здійснення гарантованого державою забезпечення виконання рішень суду способом безспірного списання коштів з рахунку боржника (державного органу, державного підприємства або підприємства, примусова реалізація майна якого забороняється) у визначених Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» випадках та з урахуванням установлених ним особливостей за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Спори, що виникають під час виконання центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, судових рішень у порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», розглядаються в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція відображена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 20.06.2018 у справі №916/1227/16 (провадження №12-105гс18) та від 27.02.2019 у справі №913/356/15 (провадження № 12-5гс19), Верховного Суду у постанові від 10.02.2021 справа №200/7261/13-ц.

У разі, якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу відповідно до частини першої статті 5 Закону №4901-VI виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства, бухгалтерського обліку виконання бюджетів є Державна казначейська служба України відповідно до пункту 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 №215.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що у заявлених спірних правовідносинах позивач звертався до відповідача, який є територіальним підрозділом Державної казначейської служби.

Відповідно до пункту дванадцятого частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетними установами є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.

Пунктом 9 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України установлено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету:

1) рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання.

Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначає Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників затверджений 03.08.2011 №845 (далі - Порядок №845).

У пункті 2 Порядку №845 вказані визначення основних понять, що вживають в ньому.

Безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання.

Виконавчі документи - оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до пункту 3 Порядку №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Згідно пункту 4 Порядку №845 органи Казначейства:

1) забезпечують у випадках, передбачених цим Порядком, зберігання виконавчих документів та ведення їх обліку. Після виконання у повному обсязі виконавчого документа суду або іншого органу (посадової особи) такий документ повертається до суду або іншого органу (посадової особи), який його видав з відміткою про його виконання;

2) вживають заходів до виконання виконавчих документів;

3) розглядають письмові звернення (вимоги) щодо виконання виконавчих документів осіб, які беруть участь у справі, державних виконавців, а також прокурорів - учасників виконавчого провадження.

У пункті 5 Порядку №845 вказані права органів Казначействах права під час виконання виконавчих документів:

1) повідомляти органу, який видав виконавчий документ, про наявність обставин, що ускладнюють чи унеможливлюють його виконання, у спосіб і порядку, які визначені таким документом, крім випадків виконання рішень про стягнення коштів за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів;

2) звертатися у передбачених законом випадках до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, із заявою про роз`яснення рішення про стягнення коштів, порушувати клопотання про встановлення чи зміну порядку і способу виконання такого рішення, а також відстрочку та/або розстрочку його виконання;

3) безоплатно отримувати необхідні для виконання виконавчих документів судові рішення, пояснення, довідки, іншу інформацію;

4) вимагати від боржників вжиття ними заходів до виконання виконавчих документів;

5) застосовувати заходи впливу до боржників відповідно до Бюджетного кодексу України та у разі виявлення фактів порушення бюджетного законодавства у процесі або за результатами виконання виконавчих документів, повідомляти про такі порушення органам Держаудитслужби;

5-1) повідомляти органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ, про дії або бездіяльність боржника, що перешкоджає виконанню виконавчого документа;

6) відкладати, зупиняти безспірне списання коштів і їх перерахування стягувачам у випадках, передбачених законом та цим Порядком;

7) вживати інших заходів до виконання виконавчих документів.

Згідно абзацами 1-5 пункту 6 Порядку №845 у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб:

- заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка (у разі наявності - довідку банку), назви банку, його МФО та коду ЄДРПОУ, номера рахунка (поточний, транзитний, картковий), прізвища, імені, по батькові (повне найменування - для юридичної особи) власника рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для пересилання коштів через підприємства поштового зв`язку, що здійснюється за рахунок стягувача (прізвище, ім`я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), реквізити банківського рахунка поштового відділення);

- оригінал виконавчого документа;

- судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності);

- оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (у судових рішеннях про стягнення коштів з відповідного бюджету).

До заяви можуть додаватися інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або органів місцевого самоврядування, рішення органів досудового розслідування та прокуратури тощо).

Відповідно до пункту 17 Порядку №845 стягувачі, на користь яких прийняті судові рішення про стягнення надходжень бюджету, подають до органу Казначейства, на рахунки в якому зараховані надходження бюджету, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, крім випадків, передбачених пунктом 23 цього Порядку.

Згідно з пунктом 8 Порядку №845 органи Казначейства після надходження документів, зазначених у пунктах 6 і 7 цього Порядку:

1) приймають їх до розгляду та реєструють відповідно до вимог організації діловодства. На заяві стягувача про виконання рішення про стягнення коштів (супровідному листі керівника відповідного органу державної виконавчої служби) зазначається дата надходження і вхідний номер;

2) здійснюють попередній розгляд документів, за результатами якого визначають необхідність отримання від стягувача інших відомостей для виконання рішення про стягнення коштів;

3) повідомляють стягувачеві (представникові стягувача) на його письмову вимогу про прийняття, реєстрацію та результати попереднього розгляду документів.

Підстави, за наявності яких орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві, вказані в пункту 9 Порядку №845:

1) виконавчий документ:

- не підлягає виконанню органом Казначейства;

- подано особою, що не має відповідних повноважень;

- пред`явлено до виконання з пропущенням установленого строку;

- не відповідає вимогам, передбаченим Законом України «Про виконавче провадження»;

2) судове рішення про стягнення коштів не набрало законної сили, крім випадків, коли судове рішення про стягнення коштів допущено до негайного виконання в установленому законом порядку;

3) боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства або в органі Казначейства відкрито боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання, крім випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»;

4) суми коштів, зазначених у судовому рішенні про стягнення коштів, повернуті стягувачеві за поданням органу, що контролює справляння надходжень бюджету, або за рахунок таких коштів виконано грошові зобов`язання чи погашено податковий борг стягувача перед державним або місцевим бюджетом;

5) стягувач узгодив відсутність зазначеної у виконавчому документі суми залишку невідшкодованого податку на додану вартість;

6) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа;

7) суми коштів, зазначені у виконавчому документі, перераховані боржником стягувачу;

8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася;

9) протягом місяця з дня звернення до стягувача для отримання додаткових відомостей для виконання рішення про стягнення коштів ним не надано таких відомостей органу Казначейства;

10) рішення про стягнення коштів з одержувача бюджетних коштів не відповідає заходам, передбаченим бюджетною програмою;

11) наявні інші передбачені законом випадки.

Вказаний перелік не є вичерпним та передбачає умову, що інші, аніж вказані, підстави для повернення виконавчого документа стягувачу, можуть бути передбачені саме в законах.

Наказом Господарського суду Рівненської області від 07.06.2022 у справі №903/182/17 боржником є Луцька міська рада, яка не має відкритих рахунків у відповідача, як він зазначив у листі, і ця обставина слугувала підставою для повернення позивачу вказаних вище наказів без виконання.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Частиною четвертою вищевказаної статті визначено, що органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання.

Згідно підпункту другого пункту 2 Порядку №845 боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання. Права органу Казначейства визначені у пункті 5 Порядку №845 та застосовуються при виконанні рішень про стягнення кошів боржників, які обслуговуються (мають відкриті рахунки) в органах Казначейства.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 Порядку №845 орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачу у разі, коли боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства або в органі Казначейства відкрито боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання, крім випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Верховний суд України у постанові від 16.09.2020 у справі №344/20949/18 зазначає, що виконанню органами Казначейства підлягають виконавчі документи, боржниками по яких є державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання. Коли боржник не внесений до Єдиного державного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів та не має відкритих рахунків в органах Казначейства, то Казначейство не має можливості виконати рішення суду.

Разом з тим, заява позивача від 15.06.2022 вих. №310 про виконання наказу про примусове виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 07.06.2022 у справі №903/182/17 про стягнення з Луцької міської ради на користь ПАТ «Волинське обласне підприємство автобусних станцій» 264 000,00 грн витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги на рішення Господарського суду Волинської області від 06.04.2017, надійшла на адресу Управління Казначейства 15.06.2022 та зареєстрована за вх.№6-1971.

Листом від 16.06.2022 за вих. №01-24-08/715, відповідач після опрацювання вищезазначених документів повернуло поданий до виконання Наказ з підстав не відповідності його вимогам, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».

В поданому до виконання Наказі не визначено повного найменування стягувача та боржника, а також відсутні код ЄДРПОУ стягувача та боржника.

Заявами від 25.07.2022 за вих. №374 та від 06.03.2025 вих. №55 позивач повторно звернувся в Управління Казначейства про виконання вищезазначеного Наказу.

Управління Казначейства в процесі надходження заяв опрацювало поданий пакет документів відповідно до вимог Порядку №845 та листами від 02.08.2022 за вих. №01-04-08/872, від 12.03.2025 за вих. №02-08- 06/380 повідомило Луцьку міську раду та Виконавчий комітет Луцької міської ради (для здійснення повноважень місцевого самоврядування Луцькою міською радою створений Виконавчий комітет Луцької міської ради, який є окремою юридичною особою (ЄДРПОУ 04051327)), про необхідність вжиття заходів щодо погашення заборгованості, встановленої Наказом.

Виконавчий комітет Луцької міської ради листами від 20.08.2022 за вих. №1.1./26/3180/2022 та 28.03.2025 за вих.№1.1-24/1788/2025 проінформував, що підстав для погашення заборгованості у розмірі 264 000,00 грн за виконавчим документом від 07.06.2022 у справі №903/182/17 немає, оскільки Виконавчий комітет Луцької міської ради не був стороною по справі, а Луцька міська рада відкритих рахунків в Управлінні Казначейства не має.

Листами від 25.08.2022 №02-29-06/9333 та від 01.04.2025 №04-11-06/439 Управління Казначейства, керуючись підпунктом третім пункту 9 Порядку №845, повернуло Наказ без виконання.

Відтак, у відповідності до приписів чинного законодавства, Управління Казначейства, встановивши, що боржник за виконавчим документом не є боржником в розумінні Порядку №845, на підставі підпункту 3 пункту 9 Порядку №845, повертає виконавчий документ стягувачеві.

Відповідач вжив всіх можливих та передбачених законодавством заходів щодо виконання вказаного вище рішення суду та жодних протиправних дій щодо повернення виконавчого документа не вчиняло.

До відповідача не надходили будь-які документи про зміну порядку чи способу виконання судового рішення, або про заміну сторони виконавчого провадження. Відтак, повертаючи без виконання виконавчий лист на підставі п.п.3 п. 9 Порядку №845 УДКС України у м. Луцьку Волинської області діяло правомірно та в межах наданих повноважень.

Відповідач відповідно до покладених на нього обов`язків та наданих повноважень здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду відповідно до вимог Порядку №845. Заходи щодо виконання рішень суду орган Казначейства вчиняє до боржника, який обслуговується (має відкриті рахунки) в органі Казначейства (в контексті пункту 2 Порядку №845).

Таким чином, з норм абз. 2 пункту 2 Порядку №845 вбачається, що цей Порядок визначає три категорії боржників, стягнення коштів із яких відбувається органами Казначейства: 1) державні органи; 2) розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), які мають відкриті рахунки в органах Казначейства; 3) одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: 1) державний орган; 2) державні підприємство, установа, організація; 3) юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є зокрема, державний орган. В даному випадку Луцька міська рада є органом місцевого самоврядування, а не органом державної влади.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за своєю організаційно-правовою формою Луцька міська рада є орган місцевого самоврядування тобто в розумінні вищезазначеної норми Закону про гарантії - не є державним органом.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.

Таким чином, дія Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» не поширюється на спірні правовідносини, зокрема на порядок виконання Наказу. Зазначена норма Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» кореспондується з пунктом 33 Порядку №845 згідно з яким у разі, коли судове рішення стосується спорів фізичних осіб із суб`єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг та у разі, коли судове рішення неможливо виконати протягом двох місяців з дня надходження документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку, територіальний орган Казначейства для виконання рішення про стягнення передає до Казначейства документи та відомості згідно з підпунктом 1 пункту 47 цього Порядку.

Норми цього пункту не застосовуються до безспірного списання з боржника за видатками, які фінансуються з місцевих бюджетів відповідно до Бюджетного кодексу України, та у разі, коли стягувачами є особи, визначені у частині другій статті 2 Закону.

Як вбачається з позовної заяви позивач відтворює зміст Порядку №845, процесуальні норми Закону «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» про процесуальний порядок виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган. Однак, суд повторно зауважує, що Луцька міської рада, будучи органом місцевого самоврядування, не підпадає під вимоги Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Також, позивач в обґрунтування своїх позовних вимог звертає увагу на Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 №440 (далі – Порядок №440), що суд вважає безпідставним, оскільки Порядок №440 визначає механізм обліку, інвентаризації і погашення заборгованості по виконавчих документах і судових рішеннях зобов`язального характеру, передбачених пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Волинське обласне підприємство автобусних станцій» залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року у справі № 140/5961/25 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддяС. П. Нос

суддіР. В. Кухтей

С. М. Шевчук