Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №380/19514/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/19514/25 пров. № А/857/32501/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Носа С.П.;

суддів: Кухтея Р.В., Шевчук С.М.;

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2026 року у справі № 380/19514/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,-

суддя у І інстанції Братичак У.В.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складення повного тексту рішення не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі – відповідач), в якому просив визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в частині незарахування трудового період роботи з 17.08.2000 по 27.05.2002, з 17.07.2002 по 12.10.2004, з 08.11.2004 по 16.07.2022, зазначеного в трудовій книжці НОМЕР_1 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонд України у Львівській області зарахувати період роботи з 17.08.2000 по 27.05.2002, з 17.07.2002 по 12.10.2004, з 08.11.2004 по 16.07.2022, зазначений в трудовій книжці НОМЕР_1 , до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонд України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 26 вересня 2025 року відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 та не перенесення до персональної облікової картки застрахованої особи періодів його роботи з 17.08.2000 по 27.05.2002, з 17.07.2002 по 12.10.2004 та з 08.11.2004 по 16.07.2022 згідно з записами його трудових книжок серії НОМЕР_2 від 07.07.1999, серії НОМЕР_3 від 08.11.2004.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 17.08.2000 по 27.05.2002, з 17.07.2002 по 12.10.2004 та з 08.11.2004 по 16.07.2022 згідно з записами його трудових книжок серії НОМЕР_2 від 07.07.1999, серії НОМЕР_3 від 08.11.2004 та перенести такі періоди роботи до його персональної облікової картки застрахованої особи.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області сплачений судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Не погодившись із цим рішенням, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, щоіІз заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 до Головного управління не звертався. Рішення про призначення або ж про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 . Головним управлінням не приймалось. Оскільки, ОСОБА_1 не звертався із заявою про призначення пенсії, Головне управлінням не розглядало питання призначення пенсії позивача та не здійснювало обчислення страхового стажу позивача, тому суд першої інстанції безпідставно визнав протиправну бездіяльність відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивача відповідні періоди роботи та зобов`язав їх зарахувати.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 згідно з даними трудових книжок серії НОМЕР_2 від 07.07.1999, серії НОМЕР_3 від 08.11.2004 в межах спірних періодів працював:

- з 17.08.2000 по 05.01.2002 – у Відкритому акціонерному товаристві «Спец УБР» російська федерація;

- з 06.01.2002 по 27.05.2002 – у Закритому акціонерному товаристві «СУБР-3» російська федерація;

- з 17.07.2002 по 12.05.2003 – у Закритому акціонерному товаристві «БКС» російська федерація;

- з 07.05.2003 по 12.10.2004 – у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Московска бурова компанія» російська федерація;

- з 08.11.2004 по 31.07.2012 – у філіалі компанії Халлібуртон Інтернешнл, інк., російська федерація;

- з 01.08.2012 по 16.09.2013 – у Товаристві з обмеженою відповідальністю Халлібартон Україна;

- з 20.09.2013 по 16.07.2022 – у філіалі компанії Халлібуртон Інтернешнл, інк., російська федерація (з 14.05.2015 перейменовано на філіал компанії Халлібуртон Інтернешнл ГмбХ, а з 15.05.2015 роботодавця перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю «БурСервіс».

22 грудня 2022 року позивач, користуючись вебпорталом Пенсійного фонду України, подав скан-копії своєї трудової книжки з метою її оцифрування та внесення відомостей про страховий стаж до електронних баз даних Пенсійного фонду України.

За наслідками вказаного звернення, листом від 03.02.2023 за №3013-2595/С-07/5-0600/23 Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області №3013-2595/С-07/5-0600/23 повідомило позивача, що подана скан-копія трудової книжки оцифрована Пенсійним фондом України. Стосовно визначення страхового стажу серед іншого повідомлено, що страховий стаж це період протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Громадянам, які працювали на території російської федерації, пенсії призначаються на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При цьому періоди роботи (служби) на території РРФСР зараховуються до страхового стажу по 31 грудня 1991 року.

В подальшому позивач неодноразово звертався до територіальних органів Пенсійного фонду України зі заявами про зарахування до страхового стажу періодів роботи за кордоном.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 23.06.2025 №12648-13294/С-52/8-1300/25, у відповідь на звернення позивача від 20.05.2025 та від 11.06.2025 повідомлено, що подані ОСОБА_1 звернення від 22.12.2022, 30.12.2022, 10.01.2023 на оцифрування скан-копії трудової книжки до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві опрацьовано за принципом екстериторіальності, а саме, усі записи про трудову діяльність оцифровано, ознаку врахування періоду для розрахунку пенсії встановлено «ні» за такі періоди: з 17.08.2000 по 27.05.2002, з 17.07.2002 по 12.10.2004, з 08.11.2004 по 16.07.2022. У зв`язку із чим, доведено до відома позивача «Порядок нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу» та «Порядок підтвердження та зарахування періодів роботи особи в іншій державі до страхового стажу (стажу роботи) для визначення права на призначення пенсії за віком».

23.06.2025 та 09.07.2025 позивач знову звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зі заявами про зарахування до страхового стажу періодів роботи на території російської федерації.

У відповідь на вказані звернення листом від 23.07.2025 за №14679-153112/С-52/8-1300/25 відповідач повідомив, що з порушеного питання вже була надана відповідь листом від 23.06.2025 №12648-13294/С-52/8-1300/25.

Не погоджуючись з з бездіяльністю відповідача щодо незарахування до страхового стажу періодів трудової діяльності з 17.08.2000 по 27.05.2002, з 17.07.2002 по 12.10.2004, з 08.11.2004 по 16.07.2022, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав.

Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду регулюють Закони України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі – Закон №1788-ХІІ), від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058-IV).

Згідно з частиною 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування», періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі» від 05.02.2021 №1217-ІХ внесено зміни, в тому числі, і в статтю 48 Кодексу законів про працю України «Облік трудової діяльності працівника», яку викладено в наступній редакції: «Облік трудової діяльності працівника здійснюється в електронній формі в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у порядку, визначеному Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». На вимогу працівника, який вперше приймається на роботу, трудова книжка оформляється роботодавцем в обов`язковому порядку не пізніше п`яти днів після прийняття на роботу. Власник або уповноважений ним орган на вимогу працівника зобов`язаний вносити до трудової книжки, що зберігається у працівника, записи про прийняття на роботу, переведення та звільнення, заохочення та нагороди за успіхи в роботі. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України».

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.11.2019 №1084 затверджено Порядок обліку трудової діяльності працівника, фізичної особи-підприємця, фізичної особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, в електронній формі (далі – Порядок №1084).

Пунктом 3 Порядку №1084 визначено, що облік трудової діяльності ведеться з метою забезпечення накопичення, зберігання та використання інформації про набуті працівником стаж роботи, освіту, кваліфікацію для підтвердження наявного трудового стажу під час укладання трудового договору, призначення пенсій та для інших цілей, передбачених законодавством.

Відомості про трудову діяльність працівника зберігаються в складі персональної облікової картки застрахованої особи у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування протягом строку, передбаченого частиною третьою статті 20 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Під час організації та ведення обліку трудової діяльності забезпечується проведення процедур і заходів контролю та верифікації даних, моніторингу змін індивідуальних відомостей, захисту інформації, технологічного і програмного забезпечення, зокрема від несанкціонованого доступу, що застосовуються під час ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відповідно до положення про його ведення (п. 4 Порядку №1084).

Згідно з п. 6 Порядку №1084, відомості про трудову діяльність працівника подаються Пенсійному фонду України через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України у вигляді копій передбачених законодавством документів, виготовлених шляхом сканування з обов`язковим накладенням страхувальником або працівником кваліфікованого електронного підпису. Зазначені відомості можуть бути подані також в оцифрованому вигляді. Вимоги до формату подання інформації встановлюються Пенсійним фондом України. Відомості, що дають змогу ідентифікувати особу, подаються шляхом заповнення відповідних полів анкети працівника, при цьому подання відомостей, зазначених в абзацах другому - сьомому підпункту і пункту 5 цього Порядку, є обов`язковим.

Скановані копії трудової книжки працівника, документів про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, мають містити всі сторінки та поля відповідних документів, бути придатні для сприйняття їх змісту, зокрема дані про серію та номер бланків документів (п. 8 Порядку №1084).

Відповідно до п. 9 Порядку №1084, оцифрування відомостей про трудову діяльність працівника на підставі сканованих копій документів, зазначених у пункті 8 цього Порядку, здійснюється відповідальною особою органу Пенсійного фонду України шляхом доповнення персональної облікової картки застрахованої особи в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування інформацією, наявною в сканованих копіях документів.

Повідомлення про виявлені випадки відсутності в трудовій книжці необхідних записів або неправильних чи неточних записів про періоди роботи, або інших розбіжностей (зокрема за періоди страхового стажу після 1 липня 2000 р. за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування) надсилається застрахованій особі через її електронний кабінет застрахованої особи на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України.

Вищенаведені норми дають підстави прийти до висновку, що після звернення особи для оцифрування трудової книжки, відомості про роботу згідно такої трудової книжки мають бути доповнені до персональної облікової картки застрахованої особи в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З листа відповідача від 23.06.2025 №12648-13294/С-52/8-1300/25 вбачається, що усі записи про трудову діяльність позивача оцифровано, однак до страхового стажу для розрахунку пенсії не враховано періодів його роботи: з 17.08.2000 по 27.05.2002, з 17.07.2002 по 12.10.2004, з 08.11.2004 по 16.07.2022, зокрема, на території російської федерації.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до оскаржуваного рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії до страхового стажу позивача не зараховано період його роботи у російській федерації з 2007 по 2018 роки.

Згідно зі статтею 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Частиною 1, 2 статті 4 Закону № 1058-IV встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Отже, призначення і виплата пенсій в Україні здійснюється також на підставі міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

13 березня 1992 року укладено Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення (далі - Угода), яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до статті 1 Угоди, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 5 Угоди визначено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.

Приписами статті 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Положеннями статті 3 Угоди також визначено, що всі витрати, пов`язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.

Частиною 2 статті 4 Угоди «Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів» від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, рф, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчислення. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Відповідно до статті 13 Угоди, кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення.

Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Постановою від 29 листопада 2022 року № 1328 Кабінет Міністрів України постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у м. Москві. Міністерству закордонних справ в установленому порядку повідомити депозитарію про вихід з Угоди, зазначеної в пункті 1 цієї постанови.

При цьому, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року припинила свою дію для України 19 червня 2023 року.

У Рішенні від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Окрім того, незважаючи на вихід України з Угоди, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають (стаття 13 Угоди).

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 28 січня 2025 року у справі № 620/3530/22.

З врахуванням зазанчених вище норм, колегія суддів звертає увагу на те, що на спірні періоди роботи позивача з 17.08.2000 по 27.05.2002, з 17.07.2002 по 12.10.2004, з 08.11.2004 по 16.07.2022 поширювалася дія Угоди від 13.03.1992, яка була чинною у цей період.

Так само не є підставою для відмови у зарахуванні спірного стажу роботи позивача до стажу, який враховується для призначення пенсії і припинення участі рф в Угоді, адже такий стаж ним набутий до прийняття відповідних нормативних актів.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року у справі № 300/6020/23, від 28 січня 2025 року у справі № 620/3530/22 та від 03 листопада 2025 року у справі № 560/129/24.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Надана позивачем трудова книжка не може піддаватися сумніву та позбавляти особу права на зарахування відповідних періодів до стажу лише з тих міркувань, що у зв`язку з військовою агресією рф припинено співробітництво з країною-агресором, про зазначив Верховний Суд у постанові від 28 січня 2025 року у справі №620/3530/22.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

З 29.07.1993 діє Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 за №58 (далі - Інструкція №58).

Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника (п. 1.1 Інструкції №58).

Зміст наведених норм права свідчить, що основним документом на підтвердження пільгового стажу роботи є трудова книжка, та за відсутності останньої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Такими документами, зокрема, є архівні та уточнюючі довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання, тощо. Уточнюючі довідки мають подаватися у разі, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах.

З матеріалів справи вбачається, що трудові книжки серії НОМЕР_2 від 07.07.1999, серії НОМЕР_3 від 08.11.2004, що належать позивачу, містять записи про спірні періоди його роботи як на території рф, так і на території України, зокрема:

- з 17.08.2000 по 05.01.2002 – у Відкритому акціонерному товаристві «Спец УБР» російська федерація;

- з 06.01.2002 по 27.05.2002 – у Закритому акціонерному товаристві «СУБР-3» російська федерація;

- з 17.07.2002 по 12.05.2003 – у Закритому акціонерному товаристві «БКС» російська федерація;

- з 07.05.2003 по 12.10.2004 – у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Московска бурова компанія» російська федерація;

- з 08.11.2004 по 31.07.2012 – у філіалі компанії Халлібуртон Інтернешнл, інк., російська федерація;

- з 01.08.2012 по 16.09.2013 – у Товаристві з обмеженою відповідальністю Халлібартон Україна;

- з 20.09.2013 по 16.07.2022 – у філіалі компанії Халлібуртон Інтернешнл, інк., російська федерація (з 14.05.2015 перейменовано на філіал компанії Халлібуртон Інтернешнл ГмбХ, а з 15.05.2015 роботодавця перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю «БурСервіс».

Вказані записи у трудових книжках скріплені і засвідчені підписом вповноваженої особи роботодавця та відповідною печаткою, не містять ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості.

Доказів, які б свідчили про недостовірність таких записів, відповідачем суду не надано, а тому останні безпідставно не взяті до уваги відповідачем.

Аналогічна правова позиція щодо того, що трудова книжка є основним документом, який підтверджує стаж особи, викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.

Врахувавши викладені норми трудового та пенсійного законодавства України, аргументи наведені сторонами, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що бездіяльність відповідача, яка полягає у незарахуванні до страхового стажу позивача та не перенесення до персональної облікової картки застрахованої особи періодів його роботи з 17.08.2000 по 27.05.2002, з 17.07.2002 по 12.10.2004 та з 08.11.2004 по 16.07.2022 згідно з записами його трудових книжок серії НОМЕР_2 від 07.07.1999, серії НОМЕР_3 від 08.11.2004, є протиправною.

Належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача, суд першої інстанції вірно зобов`язав Головне управління Пенсійного фонд України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 17.08.2000 по 27.05.2002, з 17.07.2002 по 12.10.2004 та з 08.11.2004 по 16.07.2022 згідно з записами його трудових книжок серії НОМЕР_2 від 07.07.1999, серії НОМЕР_3 від 08.11.2004 та перенести такі періоди роботи до його персональної облікової картки застрахованої особи.

Вказані висновки апеляційного суду є підставою для частково задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції - без змін.

Оскільки, апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін, то розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2026 року у справі № 380/19514/25 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддяС. П. Нос

суддіР. В. Кухтей

С. М. Шевчук