Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №140/1332/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/1332/26 пров. № А/857/24972/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Носа С.П.;

суддів: Кухтея Р.В., Шевчук С.М.;

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 березня 2026 року у справі № 140/1332/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

суддя у І інстанції Стецик Н.В.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Луцьк,

дата складення повного тексту рішення не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся у Волинський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі – відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі – відповідач-2), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 21.01.2026 №907640816886 щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком згідно із Законом України «Про державну службу» 10.12.2015 №889-VIII, у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Ззобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області перевести ОСОБА_1 з 13.01.2026 з пенсії по інвалідності призначеної на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно із Законом України «Про державну службу» 10.12.2015 №889-VIII, у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, зарахувавши ОСОБА_1 до стажу державної служби його періоди роботи в органах митного контролю з 06.04.1993 по 08.11.2010 та з 15.11.2010 по 30.07.2021, з урахуванням довідок СЛЕД Держмитслужби від 28.06.2024 №22-22, від 28.06.2024 №22-23 і без обмеження ї розміру. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії за віком згідно із Законом України «Про державну службу» 10.12.2015 №889-VIII, у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців з 13.01.2026.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 26 березня 2026 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 21.01.2026 №907640816886 щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком згідно із Законом України «Про державну службу» 10.12.2015 №889-VIII.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області перевести ОСОБА_1 з 13.01.2026 з пенсії по інвалідності, призначеної на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком згідно із Законом України «Про державну службу» 10.12.2015 №889-VIII, зарахувавши ОСОБА_1 до стажу державної служби його періоди роботи в органах митного контролю з 06.04.1993 по 08.11.2010 та з 15.11.2010 по 30.04.2016 включно.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУПФУ у Київській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що право особи на призначення пенсії відповідно до Закону №889-VIII визначається відповідно займаної посади до посад, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ, де визначено сім категорій посад державних службовців, в залежності від яких, встановлюються ранги державних службовців. Підпунктом 17 пункту 3 статті 3 Закону №889-VIII передбачено, що дія цього Закону не поширюється на осіб рядового та начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання, якщо інше не передбачено Законом.

Відповідно до записів у трудовій книжці позивача, останній з 06.04.1993 по 08.11.2010 та з 15.11.2010 по 30.07.2021 працював в Державній митній службі, 24.06.1999 року йому було присвоєне персональне звання «радник митної служби 2 рангу», 30.03.2004 - присвоєно спеціальне звання «радник митної служби 1 рангу» та 31.01.2014 - присвоєно спеціальне звання «радник податкової та митної справи 1 рангу» тому ці періоди не можна зарахувати до стажу державної служби. З врахуванням зазначеного, апелянт вважає, що ОСОБА_1 правомірно відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки позивач не набув необхідного страхового стажу.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

13.01.2026 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області (за місцем свого проживання) із заявою про перехід на пенсію відповідно до Закону №889-VIII «Про державну службу», надавши до вказаної заяви серед інших документів довідки про заробітну плату для призначення пенсії державного службовця, видані Спеціалізованою лабораторією з питань експертизи та досліджень Держмитслужби (а.с.16-17).

За принципом екстериторіальності дану заяву скеровано до ГУ ПФУ у Київській області.

Рішенням ГУ ПФУ у Київській області №907640816886 від 21.01.2026 ОСОБА_1 відмовлено в переході на пенсію відповідно до Закону №889-VIII. Вказане рішення мотивоване тим, що право особи на призначення пенсії відповідно до Закону №889-VIII визначається відповідно займаної посади до посад, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ, де визначено сім категорій посад державних службовців, в залежності від яких, встановлюються ранги державних службовців. Відповідно до записів у трудовій книжці заявника, останній з 06.04.1993 по 08.11.2010 та з 15.11.2010 по 30.07.2021 працював в Державній митній службі, 24.06.1999 йому було присвоєне персональне звання «радник митної служби 2 рангу», 30.03.2004 - присвоєно спеціальне звання «радник митної служби 1 рангу» та 31.01.2014 - присвоєно спеціальне звання «радник податкової та митної справи 1 рангу» тому ці періоди не можна зарахувати до стажу державної служби. Також до заяви від 13.01.2026 №723 було долучено скан-копію з копії наказів про звільнення №60-о від 01.02.2021 та №1138-о від 30.07.2021.

Вважаючи протиправними дії відповідача-2 щодо прийнятого рішення від 21.01.2026 №907640816886, позивач звернулася до суду із даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався тим, що періоди роботи позивача на посадах в митних органах підлягають зарахуванню до стажу державної служби лише до 01.05.2016. З огляду на наявність у ОСОБА_1 , який займав посади державної служби, на день набрання чинності Закону №889-VIII (01.05.2016), не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, є всі підстави для переведення його з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону №1058-ІV, на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів керується таким.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон №1058-IV.

Частиною першою статті 9 Закону №1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 визначалися Законом №3723-ХІІ.

01.05.2016 набув чинності Закон №889-VIII, згідно з пунктом 2 розділу ХІ якого визнано такими, що втратили чинність: Закон України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Згідно із пунктами 10 - 12 розділу ХІ Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

За приписами частини першої статті 37 Закону №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №822/524/18).

Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону 3723-ХІІ вік і страховий стаж (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 №591/6970/16-а).

Стаж державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 обчислюється згідно з законодавством, яке діяло раніше, і на тих умовах і в порядку, що були ним передбачені (п. 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII).

З оспорюваного рішення ГУ ПФУ у Київській області від 21.01.2026 №907640816886 вбачається, що підставою для відмови позивачу в переході на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII, є відсутність у ОСОБА_1 стажу державної служби через не зарахування періоду роботи позивача до державної служби.

Зокрема, відповідачем-2 не зараховано до стажу державної служби період роботи позивача в органах митного контролю з 06.04.1993 по 08.11.2010 та з 15.11.2010 по 30.07.2021.

Статтею 37 Закону № 3723-ХІІ визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

До спірних правовідносин підлягає застосуванню Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок № 283) (вказаний правовий висновок відображено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №735/939/17).

За змістом пункту 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Спеціальним законом, що визначає статус працівників митної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності є Митний кодекс України.

Стаття 154 Митного кодексу України 1991 року передбачала, що службовим особам митних органів України присвоюються персональні звання відповідно до займаних посад і стажу роботи.

Статтею 430 Митного кодексу України 2002 року (який набрав чинності 01.01.2004) визначено, що пенсійне забезпечення посадових осіб митної служби України здійснюється відповідно до умов і порядку, встановлених Законом України «Про державну службу». Пенсійне забезпечення працівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, які не є посадовими особами, здійснюється на загальних підставах відповідно до законодавства України про пенсійне забезпечення.

Частиною 1 статті 569 Митного кодексу України 2012 року встановлено, що працівники органів доходів і зборів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи органів доходів і зборів є державними службовцями.

Відповідно до статті 588 Митного кодексу України 2012 року пенсійне забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому, період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в органах доходів і зборів зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Згідно із частиною першою статті 588 МК України пенсійне забезпечення посадових осіб митних органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в митних органах зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Тобто вказаними кодексами, які діяли під час роботи позивача було однаково врегульовано питання щодо віднесення посадових осіб органів доходів і зборів до державних службовців та пенсійного забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», на що звернута увага у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 №591/6970/16-а.

Згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 , починаючи з 06.04.1993 та до самого звільнення працював на різних посадах у державній митній службі, де позивачу присвоювалися спеціальні звання (а.с.6-15).

З врахуванням вище зазначеного, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про те, що стаж роботи позивача на державній службі станом на 01.05.2016 становить понад 20 років.

Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що Верховний Суд в постанові від 22.05.2024 в справі №500/1404/23 наголосив, що до стажу державної служби може бути враховано лише стаж, набутий на посадах державної служби або прирівняних до них посад до 01.05.2016 та обрахований у відповідності до положень Порядку №283. Водночас стаж, набутий після 01.05.2016 на посадах державної служби зараховується до страхового стажу і відповідно до статті 90 Закону №889-VIII слугує підставою для призначення пенсії та обрахунку її розміру у відповідності до Закону №1058-IV.

Вказаний висновок узгоджується з позицією Конституційного Суду України, що висловлена у рішенні від 23.12.2022 №3-р/2022, де зазначено, що підпункт 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII не дає можливості враховувати стаж державної служби, набутий після 01.05.2016, як такий, що відповідає вимогам пунктів 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, та для набуття у зв`язку із цим права на призначення пенсії державного службовця на підставі статті 37 Закону №3723-XII.

На дату звернення позивача до органів Пенсійного фонду із заявою про переведення із пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону №1058-IV на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу», позивачу виповнилося 60 років.

Згідно з частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

У спірному випадку у ОСОБА_1 право на переведення з одного виду пенсії на інший виникло з моменту звернення до пенсійного органу із відповідною заявою 13.01.2026.

З врахуванням викладених вище обставин справи та аргументи сторін, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявний стаж у позивача, який займав посади державної служби, на день набрання чинності Закону №889-VIII (01.05.2016), не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, дає право для переведення його з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону №1058-ІV, на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII.

Підсумовуючи викладене у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 березня 2026 року у справі № 140/1332/26 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддяС. П. Нос

суддіР. В. Кухтей

С. М. Шевчук