Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №380/20638/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/20638/25 пров. № А/857/9585/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Матковської З.М., Нос С.П.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області,

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року (суддя – Кравців О.Р., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м. Львів, дата складання повного тексту рішення– не зазначено),

в адміністративній справі №380/20638/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області,

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У жовтні 2025 року позивач звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив: 1) скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 06.10.2025 №134850004271 щодо відмови в переведенні ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пільгову пенсію за віком відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з моменту звернення за переведенням пенсії, а саме з 29.09.2025; 2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перевести ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пільгову пенсію за списком №2 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», шляхом зарахування до пільгового стажу за списком №2 набутого на території російської федерації періодів роботи з 29.01.2006 по 30.06.2009 та з 01.07.2009 по 08.07.2010, та з 09.07.2010 по 15.06.2016.

Відповідач позовних вимог не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.01.2026 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 06.10.2025 №134850004271 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи з 29.01.2006 по 30.06.2009 у Закритому акціонерному товаристві «Золотодобувна компанія «Полюс»; з 01.07.2009 по 08.07.2010 у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Полюс Строй»; з 09.07.2010 по 15.06.2016 у Закритому акціонерному товаристві «Золотодобувна компанія «Полюс» та розглянути повторно заяву від 29.09.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-VI, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В задоволенні решти позову - відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській на користь ОСОБА_1 судовий збір, пропорційно до задоволених позовних вимог, у сумі 484 грн 48 коп..

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що судом першої інстанції ухвалено рішення з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, не відповідністю обставинам справи і з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що суд першої інстанції, при ухвалені оскаржуваного рішення не врахував, що первинні документи, які б підтверджували роботу позивача на пільгових умовах у спірні періоди відсутні, а відсутність підтвердження пільгового стажу належними доказами не породжує для позивача виникнення права на пільгову пенсію за віком. Відсутні підстави зарахувати до пільгового стажу позивача періоди роботи з 29.01.2006 по 15.06.2016, відповідно до довідок від 11.04.2019 №759/ПС-ОРО та від 11.05.2019 (без номера), виданими ТОВ «Полюс Строй» (РФ). Оскільки: зазначені документи не можуть бути прийняті, як підстава для зарахування пільгового стажу, оскільки не підтверджують право на пенсію за віком на пільгових умовах в межах міждержавної угоди у галузі пенсійного забезпечення. Отже, відсутність чинного міжнародного договору між Україною та рф щодо пенсійного забезпечення унеможливлює визнання такого стажу. Вказує, що російська федерація з 01 січня 2023 року припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав – учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Також, зазначає, що призначення пенсії має здійснюватися на підставі заяви пенсіонера, який зобов`язаний надати разом з такою заявою документи на підтвердження наявного пільгового стажу.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду та винести рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

29.09.2025 позивач ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Згідно принципу екстериторіальності вказана заява та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, яким за результатами цього розгляду прийнято рішення від 06.10.2025 №134850004271 про відмову у переведенні на пенсію за віком, у зв`язку із відсутністю пільгового стажу (а.с.16).

У цьому Рішенні, зокрема, зазначено, що до пільгового стажу позивача за Списком №2 не зараховані періоди роботи з 29.01.2006 по 15.06.2016 згідно з довідками від 11.04.2019 №759/ПС-ОРО та від 11.05.2019 б/н, оскільки російська федерації припинила участь в Угодi про гарантії прав громадян держав-учасниць спiвдружностi Незалежних держав у галузi пенсійного забезпечення вiд l3.03.1992.

Позивач, не погодившись з вищенаведеним рішенням відповідача звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та рішенню суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду враховує наступне.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведені норми означають, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Судом першої інстанції вірно враховано, що принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду регулюють Закони України від 05.11.1991 №1788-ХІІ Про пенсійне забезпечення (далі Закон №1788-ХІІ), від 09.07.2003 №1058-ІV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі Закон №1058-IV).

Частинами 1 та 2 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно із частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону (частина 1 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування).

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року і при страховому стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно пункту б частини 1 статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, судом першої інстанції вірно зазначено та враховано, що пенсія на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи призначається працівникам за наявності трьох обов`язкових умов у сукупності: - зайняття повний робочий день на відповідних роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України; - атестація робочих місць; - досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

З матеріалів справи, а саме зі змісту оскарженого рішення видно, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи позивача у російській федерації через те, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

З цього приводу судом першої інстанції вірно враховано, що 13.03.1992 між країнами СНД укладено Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення. У преамбулі зазначено, що Уряди держав учасниць уклали цю Угоду: «виходячи з необхідності захисту прав громадян у галузі пенсійного забезпечення, усвідомлюючи, що кожна держава - учасниця Співдружності повинна нести безпосередню відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, визнаючи, що держави - учасниці Співдружності мають зобов`язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав - учасниць Угоди, визнаючи необхідність неухильного дотримання зобов`язань за міжнародними угодами, укладеними СРСР з питань пенсійного забезпечення».

Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Відповідно до абзацу 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14.01.1993, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійною забезпечення» (надалі Постанова №1328) постановлено про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у місті Москві.

Міністерство юстиції України у повідомленні від 10.01.2023, яке опубліковано у Офіційному віснику України від 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 для України 19.06.2023.

Денонсація Угоди від 13.03.1992 означає, що вказана Угода припинила породження зобов`язань для сторін у майбутньому, але не впливає на права, зобов`язання або юридичне становище учасників цієї Угоди, які виникли в результаті її виконання, - вони зберігаються і після припинення вказаної Угоди.

Таким чином, за наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоди роботи до страхового стажу.

З цього приводу, колегія суддів також звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 19.06.2018 у справі №820/5348/17 про те, що розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності.

Отже, до набрання чинності Постановою №1328, Україна як держава-учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно із Угодою, в тому числі щодо страхового стажу, отриманого громадянами до підписання Угоди.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач протиправно відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2, а тому рішення відповідача від 06.10.2025 року № 134850004271 є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про зарахування спірних періодів роботи до спеціального (пільгового) стажу, оскільки саме під час такого розгляду уповноважений орган має надати належну оцінку поданим документам та встановити наявність правових підстав для зарахування відповідних періодів роботи до пільгового стажу..

Водночас, висновки суду першої інстанції в частині зобов`язання відповідача безпосередньо зарахувати спірні періоди роботи на території російської федереції до пільгового стажу за Списком №2 є передчасними, оскільки матеріали адміністративної справи містять документи, зокрема, трудову книжку позивача та різні «Справки» (а.с. 6-8, 13-15, 20) на іноземній (російській) мові, у зв`язку з чим їх зміст не може бути належним чином проаналізований судом, без офіційного перекладу на українську мову.

Крім того, обґрунтованими є доводи апелянта щодо необхідності подання до пенсійного органу документів, які підтверджують характер та умови праці позивача у спірні періоди роботи, а також інших відомостей і документів, необхідних для встановлення права на зарахування відповідних періодів до спеціального (пільгового) стажу за Списком №2.

Таким чином, щодо зобов`язальної частини рішення суду, колегія суддів враховує, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 29.09.2025 про призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, та за результатами повторного розгляду прийняти обгрунтоване рішення із врахуванням висновків суду.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції від 16.01.2026 року в частині вирішення позовних вимог про зобов`язання вчинити певні дії - підлягає зміні, з наведених вище мотивів, а у решта частині рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права та повним встановленням обставин, що не спростовано доводами апеляційної скарги, а тому підлягає залишенню без змін.

Колегія суддів також враховує, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні решта позовних вимог не оскаржене позивачем в апеляційному порядку, а тому згідно приписів статті 308 КАС України не являється предметом апеляційної перевірки.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області – задоволити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року в адміністративній справі №380/20638/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - змінити, а саме, абзац третій резолютивної частини цього рішення суду викласти в такій редакції:

«Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.09.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, і за результатами розгляду прийняти обгрунтоване рішення, з врахуванням висновків суду».

У решта частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року в адміністративній справі №380/20638/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддяВ. В. Гуляк

суддіЗ. М. Матковська

С. П. Нос