Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №300/7311/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/7311/24 пров. № А/857/6337/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Носа С.П.;

суддів: Кухтея Р.В., Шевчук С.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року у справі № 300/7311/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Протектор" до Івано-Франківської митниці про визнання протиправними та скасування картки відмови і рішення про коригування митної вартості товарів,-

суддя у І інстанції Микитюк Р.В.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Івано-Франківськ,

дата складення повного тексту рішення не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Протектор" (далі – позивач, ТОВ «Протектор») звернулося у Івано-Франківський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці (далі – відповідач, митний орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 11.06.2024 №UA206000/2024/000071/2 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11.06.2024 №206070/2024/000111; рішення про коригування митної вартості товарів від 12.08.2024 №UA206000/2024/000081/2 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 12.08.2024 №206070/2024/000150.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Протектор" до Івано-Франківської митниці про визнання протиправними та скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA206070/2024/000111 від 11.06.2024, №UA206070/2024/000150 від 12.08.2024 та рішень про коригування митної вартості товарів за №UA206000/2024/000071/2 від 11.06.2024, №UA206000/2024/000081/2 від 12.08.2024 - задоволено.

Визнано протиправними та скасовано рішення Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості №UA206000/2024/000071/2 від 11.06.2024, №UA206000/2024/000081/2 від 12.08.2024 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206070/2024/000111 від 11.06.2024, №UA206070/2024/000150 від 12.08.2024.

Стягнуто за рахунок бюджетних Івано-Франківської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Протектор" сплачений судовий збір в розмірі 12 112 (дванадцять тисяч сто дванадцять) гривень 00 копійок.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача, вважаючи, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги є безпідставними. Тому, з підстав, викладених у відзиві, просить апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці залишити без задоволення.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 05.12.2011 між ТОВ “Протектор” (замовник) та фірмою Dikabo GmbH (постачальник) (Німеччина) укладено договір поставки №25, за умовами якого продавець зобов`язується здійснити поставку гумових шин, бувших у використанні замовнику на суму 1 000 000 євро, згідно рахунку фактури, а замовник прийняти і оплатити товар в строки та порядку визначеному цим договором. Замовник здійснює оплату за товар постачальнику шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника згідно виставленого рахунку-фактури.

Позивачем здійснено імпорт таких товарів: шини пневматичні гумові безкамерні каркаси, що були у використанні до вантажних автомобілів, різних розмірів.

З метою здійснення митного оформлення в режимі імпорту цього товару 10.06.2024 та 11.06.2024 позивач через свого декларанта подав для митного оформлення МД №24UA206070007330U9 та №24UA206070010385U3 щодо товару за описом “шини пневматичні гумові безкамерні каркаси, що були у використанні до вантажних автомобілів, залишковий знос протектора 30%. Призначені для подальшого використання” в кількості 268 та 271 одиниці. Декларантом визначена митна вартість за основним методом у розмірі 11 750,00 Євро та 9 847,50 Євро, відповідно.

На підтвердження обґрунтованості заявлених в МД митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з деклараціями такі документи: рахунки-фактури RE-№33590 від 05.06.2024 та RE-№33930 від 08.08.2024; автотранспортні накладні б/н від 05.06.2024 та б/н від 08.08.2024, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконання договору про транспортно-експедиційні послуги від 06.06.2024, від 08.08.2024, документи, що підтверджують вартість перевезення товару від 06.06.2024 та від 08.08.2024,, договір про надання послуг митного брокера №110 від 13.07.2011, договір поставки №25 від 05.12.2011, доповнення до договору, договори про перевезення №0306 від 03.06.2024, №0707 від 07.08.2024, декларації про походження товару, акти огляду, висновок Міндовкілля, довідки підтвердження якості, копії митних декларацій країни відправлення №24DE535635267397В7 від 05.06.2024 та №24DE535640045888В0 від 08.08.2024.

Під час митного оформлення та перевірки заявленої декларантом митної вартості товару, митним органом було повідомлено декларанта у процесі консультації з ним необхідність подання відповідно до частини 2 статті 53 МКУ документів для підтвердження митної вартості, зокрема банківські платіжні документи про оплату товару, висновки про вартісні характеристики, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями

У відповідь на вказане повідомлення, декларантом надано висновок експерта та зазначено, що інших документів, для підтвердження митної вартості, надати не має можливості.

За результатами розгляду вказаних митних декларацій, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 11.06.2024 №UA206000/2024/000071/2 та від 12.08.2024 №UA206000/2024/000081/2 (а.с.34, 70-71), згідно із графами 30, 31 яких визначив митну вартість товару за резервним методом у розмірі 19 436,00 євро (замість 11 750 євро, що була заявлена декларантом) та 17 360,00 євро (замість 9 847,50 євро, що була заявлена декларантом).

Також, Івано-Франківською митницею винесено картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11.06.2024 №206070/2024/000111, від 12.08.2024 №206070/2024/000150, відповідно до яких декларанту відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів з причин зазначених у рішенні про коригування митної вартості товарів.

Позивач не погоджуючись із такою відмовою відповідача у прийнятті митних декларацій та коригуванні митної вартості товару, звернувся до суду першої інстанції з даним адміністративним позом з метою захисту свого порушеного права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною першою статті 49 Митного кодексу України (далі – МК України) визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно з частинами другою - п`ятою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В разі, якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Як передбачено частинами першою – третьою, шостою та сьомою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій – четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Частинами першою – четвертою статті 57 МК України визначено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Обов`язок доведення митної ціни товару покладено на позивача. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України заборонено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Однак, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Вказана правова позиція висловлена у подібних правовідносинах, які викладені в постановах Верховного Суду від 12.03.2019 року №820/8016/15, від 24.01.2019 року №820/636/17 та Верховного Суду України від 31.03.2015 в справі №21-127а15.

З матеріалів справи вбачається, що що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару - “шини пневматичні гумові безкамерні каркаси, що були у використанні до вантажних автомобілів, залишковий знос протектора 30%. Призначені для подальшого використання” в кількості 268 та 271 одиниці за ціною 11 750 євро та 9 847,50 євро, відповідно та надання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При цьому позиція відповідача полягає у тому, що подані до митного контролю документи не підтверджують заявлену вартість товару, а також у митниці наявна інформація про більшу митну вартість ідентичних товарів, у зв`язку із чим від декларанта витребовувалися додаткові документи та, оскільки декларантом не подано витребуваних документів для підтвердження заявленої митної вартості, тому митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом на рівні 19 436,00 євро та 17 360,00 євро.

Суд першої інстанції встановив, що митну вартість імпортованих товарів, що вказана декларантом у митних деклараціях №24UA206070007330U9 та №24UA206070010385U3, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору, а саме: рахунки-фактури RE-№33590 від 05.06.2024 та RE-№33930 від 08.08.2024; автотранспортні накладні б/н від 05.06.2024 та б/н від 08.08.2024, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконання договору про транспортно-експедиційні послуги від 06.06.2024, від 08.08.2024, документи, що підтверджують вартість перевезення товару від 06.06.2024 та від 08.08.2024,, договір про надання послуг митного брокера №110 від 13.07.2011, договір поставки №25 від 05.12.2011, доповнення до договору, договори про перевезення №0306 від 03.06.2024, №0707 від 07.08.2024, декларації про походження товару, акти огляду, висновок Міндовкілля, довідки підтвердження якості, копії митних декларацій країни відправлення №24DE535635267397В7 від 05.06.2024 та №24DE535640045888В0 від 08.08.2024.

Подані позивачем до митного оформлення документи щодо ціни товару не викликають сумнівів у достовірності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З укладено договору поставки №25 від 05.12.2011 між ТОВ “Протектор” (замовник) та фірмою Dikabo GmbH (постачальник) випливає, що замовник здійснює оплату за товар постачальнику шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника згідно виставленого рахунку-фактури. У відповідності до додаткової угоди №7 від 15.05.2017 до вказаного договору, внесено доповнення: “Замовник здійснює оплату за товар постачальнику в термін не пізніше 24 календарні місяці”.

Таким чином, станом на момент подання як ВМД №24UA206070007330U9 від 10.06.2024 так і ВМД №24UA206070010385U3 від 11.08.2024, товари, що були описані, ще не були оплачені і, відповідно, не було підстав і практичної можливості надавати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Відповідно до додаткової угоди №9 від 30.12.2021 до вказаного договору, внесено доповнення: “Договір вважається укладеним з моменту його підписання Сторонами в день, зазначений на початку, і діє до 31.12.2025, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за Договором. Сторони мають право за допомогою укладення додаткової угоди пролонгувати дію договору на будь-який строк”.

В процесі консультації митним органом не зазначено в чому полягала невідповідність заявленої митної вартості та необхідність подання додаткових документів, проте позивачем було подано відповідачу висновок ДП “Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків” від 25.09.2023 №14023/2, що підтверджує ціну ввезеного товару.

Отже, подані до митного оформлення документи підтверджують ціну придбання товару, не містять розбіжностей, а також дають можливість повністю ідентифікувати товар, за придбання якого були сплачені відповідні кошти.

Жодних обґрунтованих сумнів щодо невірного визначення декларантом митної вартості товару, конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів відповідачем зазначено не було.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що апелянт не наводить даних щодо конкретної суми розбіжностей чи сумніві. При цьому, сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Взявши до уваги позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи №809/1884/16, суд апеляційної інстанції зазначає, що посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставною, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Дослідивши надані позивачем документи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що під час митного оформлення декларантом надано усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар, містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, та які підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару за ціною договору, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями частиною 1 статті 58 Митного кодексу України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною договору купівлі-продажу.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Всупереч вимогам вищенаведеної норми, рішення про коригування митної вартості товарів не містять такої інформації, що не дає підстав вважати їх обґрунтованими та мотивованими у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Так, у рішенні про коригування митної вартості товарів митний орган повинен не просто зазначити, зокрема, обставину відсутності в нього інформації щодо оформлення ідентичних товарів (як підставу незастосування методу за ціною договору щодо ідентичних товарів), а навести цінову інформацію з бази даних про оформлення товарів, що мають ознаки, найбільш схожі на ознаки задекларованих товарів, та пояснити з урахуванням положень статей 59, 60 МКУ, чому ця інформація не може бути взята за основу для визначення митної вартості.

Також, слід звернути увагу на те, що що згідно оскаржуваних рішень митна вартість товару - шини пневматичні гумові безкамерні каркаси, що були у використанні до вантажних автомобілів, залишковий знос протектора 30%, призначені для подальшого використання, порівнювалась з ідентичними та подібними автомобілями. Так джерелом інформації для коригування та визначення митної вартості слугувала митна декларація від 14.05.2024 №24UA110150006752U8 - взята з бази митного органу, в той же час, другий, третій методи (ідентичні та подібні) визначення митної вартості товарів (стаття 59-63 Митного кодексу України) не застосовані, у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні товари (статті 59, 60 Митного кодексу України), що є суперечливими та нелогічними між собою обставинами.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що Митниця, приймаючи Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення і рішення про коригування митної вартості товарів, діяла не на підставі законів України, а також без урахування усіх обставин. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA206000/2024/000071/2 від 11.06.2024, №UA206000/2024/000081/2 від 12.08.2024 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206070/2024/000111 від 11.06.2024, №UA206070/2024/000150 від 12.08.2024, є протиправними та такими, що підлягають до скасування.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року у справі № 300/7311/24 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддяС. П. Нос

суддіР. В. Кухтей

С. М. Шевчук