Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №380/22348/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/22348/25 пров. № А/857/30637/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Запотічний І.І.,

суддя Шинкар Т.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №380/22348/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Приватне підприємство «Територія МЖК» про визнання протиправним та скасування припису, -

В С Т А Н О В И В:

11.11.2025 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернулася в суд першої інстанції з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області (далі – відповідач), в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати припис про усунення порушень вимог законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин №19_3-10/3 від 22.08.2025 щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ;

- визнати протиправною та скасувати постанову №25 від 05.09.2025 про накладення штрафу у розмірі 48 000 (сорок вісім тисяч) гривень за порушення вимог Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин», законодавства про харчові продукти та корми щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.04.2026 у задоволенні позову відмовлено.

ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2026 апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задоволено:

- скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року у справі № 380/22348/25,

- прийнято нове рішення, яким позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задоволено;

- визнано протиправним та скасовано припис про усунення порушень вимог законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин №19_3-10/3 від 22.08.2025 щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ;

- визнано протиправною та скасовано постанову № 25 від 05.09.2025 про накладення штрафу у розмірі 48 000 (сорок вісім тисяч) гривень за порушення вимог Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин», законодавства про харчові продукти та корми щодо Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ;

- стягнуто з Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області (ЄДРПОУ 40349068) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору в сумі 8478 (вісім тисяч чотириста сімдесят вісім гривень) 40 копійок.

Між тим в апеляційній скарзі було зазначено про орієнтовний розмір витрат на професійну правову допомогу, які позивач понесла під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

06.10.2026 до апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення та стягнення з Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області витрат на професійну правову допомогу в сумі 20 000 гривень.

Згідно п. 3 ч.1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати

За правилом ч.3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Перевіривши доводи заяви та матеріали справи, колегія суддів вважає, що подана заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Приписами ч.1 ст.132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ч.7 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За правилами ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Для підтвердження понесених витрат на правову допомогу ОСОБА_1 надала:

- Договір про надання правової допомоги №01/23 від 04.01.2023, укладений між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «Абданк»;

- Додатковий договір від 13.05.2026 до Договору про надання правової допомоги №01/23 від 04.01.2023, та предметом якого є надання правової допомоги у справі №380/22348/25 в суді апеляційної інстанції;

- Акт наданих послуг від 02.10.2026;

- Рахунок на оплату №16 від 02.10.2026 на виконання Договору від 04.01.2023 за №01/23 на суму 20 000 гривень.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19.11.2020 у справі №520/7431/19 при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що наданий позивачем Договір про надання правової допомоги №01/23 від 04.01.2023, укладений між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «Абданк», відповідно до пункту 6.6. діяв до 31 грудня 2024 року.

Таким чином Додатковий договір від 13.05.2026 укладено до Договору, що втратив силу ще до виникнення адміністративного спору у справі 380/22348/25.

Поряд з цим, рахунок на оплату №16 від 02.10.2026 поданий позивачем містить покликання на Договір від 04.01.2023 за №01/23, який, як уже зазначено втратив силу, а також не містить згадки щодо Додаткового договору від 13.05.2026. Відповідно, цей рахунок на оплату не підтверджує понесення витрат на правову допомогу в межах справи №380/22348/25.

Насамкінець, апеляційний суд звертає увагу на те, що в Акті наданих послуг від 02.10.2026 немає жодної конкретизації, які саме послуги надало позивачу Адвокатське об`єднання «Абданк» чи адвокат Замостна Галина Іванівна, не вказано їх вартість, затрачений на це час. Опис послуг має узагальнений характер та зводиться до складання процесуальних документів та представництва в судовому засіданні. Також у цьому Акті вказано, що послуги надані в межах договору Договору про надання правової допомоги №01/23 від 04.01.2023, який знову ж таки, станом на день складання рахунку на оплату, втратив силу та без жодних покликань на Додатковий договір від 13.05.2026.

Зважаючи на викладене, апеляційний суд прийшов до висновку про недоведеність заявлених до відшкодування витрат на правову допомогу.

Керуючись ст. ст. 229, 243, 252, 292, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі №380/22348/25 відмовити.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддяО. І. Довга

суддіІ. І. Запотічний

Т. І. Шинкар