Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №260/114/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: передачі майна у податкову заставу

Дата: 06 жовтня 2026 р.

Справа: №260/114/26

Суддя: Гуляк Василь Васильович

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/114/26 пров. № А/857/28618/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Боршовського Т.І., Ільчишин Н. В.

за участі секретаря судового засідання: Скрутень Х.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,

на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року (суддя – Іванчулинець Д.В., час ухвалення – не зазначено, місце ухвалення – м. Ужгород, дата складання повного тексту – не зазначено),

в адміністративній справі №260/114/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області,

про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення моральної шкоди,

встановив:

У січні 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Головного управління ДПС у Закарпатській області, в якому просив: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області щодо ОСОБА_1 від 18.09.2025 року № 1279107-16-13-01-10 про опис майна у податкову заставу; 2) стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 50000,00 гривень; 3) стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі понесені у справі судові витрати.

Відповідач подав відзив на позов, з доводами якого не погодився. Просив відмовити у задоволені позовних вимог повністю.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.04.2026 у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, таким що винесене з порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням судом норм матеріального права, а також з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, а тому підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що судом першої інстанції допущено процесуальні порушення, а саме, після повторного автоматизованого розподілу справи між суддями суддя розгляд справи не починав з початку, лише прийняв рішення. Вважає апелянт, що справа розглянута незаконним складом суду, так як судді Іванчулинець Д.В. було заявлено відвід. Також, на переконання позивача, вказану справу доцільно було розглядати за правилами загального позовного провадження, адже справа стосуються майнових прав осіб та становлять значний суспільний інтерес. Допущено судом першої інстанції і неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Також судом належно не з`ясовано, відсутність у позивача несплати у строки, встановлені ПК України, самостійно визначеної суми грошового зобов`язання. Стверджує скаржник, що у нього немає узгодженого податкового боргу. Суму податкового боргу, який на думку відповідача існує з огляду на прийняте ним рішення, в рішенні не зазначена. Рішення прийнято та підписано заступником начальника ГУ ДПС у Закарпатській області, однак до рішення не долучені повноваження. Окрім того, оскаржуване рішення відповідача порушує право позивача на повагу до приватного і сімейного життя та спричинило йому моральну шкоду. Вважає апелянт, що саме відповідач має довести правомірність свого рішення від 18.09.2025 року та спростувати спричинення позивачу моральної шкоди.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить визнати обґрунтованими підстави відводу судді Іванчулинець Д.В. у справі №260/114/26, які викладені в заяві позивача про відвід. Скасувати рішення суду від 17.04.2026 та прийняти нову постанову, якою повністю задовольнити позовні вимоги.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що викладені в апеляційній скарзі доводи є безпідставними, судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права не порушенні та оскаржуване рішення суду є законним. Просить відмовити у задоволені апеляційної скарги повністю, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

За даними інформаційно-комунікаційних систем ДПС по відкритих інтегрованих картках платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) станом на 18.09.2025 року за ОСОБА_1 обліковувався податковий борг з податку на нерухоме майно, який сплачується фізичними особами власниками нежитлової нерухомості (код платежу 18010300, Керецьківська ТГ) у розмірі 41298,98 грн., який виник на підставі:

- податкового повідомлення-рішення (форма “Ф”) №0065773-2410-0707 від 09.03.2023 року, по терміну сплати 04.08.2024 року - на суму 30452,40 грн. (частково сплачено, залишок боргу 29613,95 грн.);

- податкового повідомлення-рішення (форма “Ф”) №0065774-2410-0707 від 09.03.2023 року по терміну сплати 04.08.2024 року - на суму 1023,60 грн;

- податкового повідомлення-рішення (форма “Ф”) №0367376-2410-0712 UA21120150000079563 від 02.05.2024 року по терміну сплати 28.10.2024 року - на суму 285,76 грн;

- податкового повідомлення-рішення (форма “Ф”) №0367377-2410-0712 UA21120150000079563 від 02.05.2024 року по терміну сплати 10.01.2025 року - на суму 8501,30 грн.;

- нарахованої пені за несвоєчасну сплату (ст.129 ПК України з урахуванням вимог Закону України щодо періоду поширення коронавірусної хвороби (СОVID-19)) в сумі 1874,37 грн. (а.с. 43-45).

Станом на 26.01.2026 року згідно інформаційно-комунікаційних систем ДПС у ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) обліковується податковий борг на загальну суму 50610,63 грн., за платежем 18010300 “Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості”.

Враховуючи, що позивачем податковий борг не був погашений, Головним управлінням прийнято Рішення про опис майна у податкову заставу від 18.09.2025 року за №1279/07-16-13-01-10, яке направлено засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та вручено позивачу 03.01.2026 року згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №11067052157789 (а.с.13, 41).

Інформування позивача щодо правових підстав на прийняття оскаржуваного рішення про опис майна у податкову заставу та наявність у такого податкового боргу надано листом Головного управління №628/Адв./6/07-16-13-05-08 від 15.01.2026 року на адвокатський запит представника позивача від 08.01.2026 року (а.с.75).

Не погодившись з рішенням відповідача про опис майна у податкову заставу, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (далі – ПК України).

Статтею 15 ПК України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно із підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк.

Відповідно до підпункту 14.1.175. п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

У розглядуваній справі суд встановив, що за даними інформаційно-комунікаційних систем ДПС по відкритих інтегрованих картках платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) станом на 18.09.2025 року за ОСОБА_1 обліковувався податковий борг з податку на нерухоме майно, який сплачується фізичними особами власниками нежитлової нерухомості (код платежу 18010300, Керецьківська ТГ) у розмірі 41298,98 грн..

З урахування статті 59 ПК Україну відповідачу було попередньо виставлено податкову вимогу №656-16 від 25.10.2018 року (а.с. 46).

Вирішуючи спірні правовідносини, суд першої інстанції врахував, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу (пункт 88.1 статті 88 ПК України).

Пунктом 89.1 статті 89 ПК України визначено, що право податкової застави виникає:

- у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

- у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу;

- у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань.

Пунктом 89.3 ст. 89 ПК України визначено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акту опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2017 року №586 “Про затвердження Порядку застосування податкової застави податковими органами” затверджено Порядок застосування податкової застави податковими органами (далі – Порядок №586) та примірну форму (зразок) рішення про опис майна у податкову заставу (додаток 1).

Відповідно до пункту 1 розділу II Порядку №586, опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення про опис майна у податкову заставу (додаток 1), яке приймається керівником податкового органу (його заступником або уповноваженою особою). Рішення про опис майна у податкову заставу надається платнику податків, що має податковий борг.

Затверджена форма рішення про опис майна у податкову заставу передбачає наступні реквізити: посада, прізвище та власне ім`я, посилання на статтю 89 розділу II Податкового кодексу України, (найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) платника податків, податковий номер або серія (за наявності) та номер паспорта), посада (керівник податкового органу (його заступник або уповноважена особа)), підпис та власне ім`я прізвище).

Інформування позивача щодо правових підстав на прийняття оскаржуваного рішення про опис майна у податкову заставу та наявність у такого податкового боргу надано листом Головного управління №628/Адв./6/07-16-13-05-08 від 15.01.2026 року на адвокатський запит представника позивача від 08.01.2026 року.

Лист Головного управління №628/Адв./6/07-16-13-05-08 від 15.01.2026 року надіслано на електронну пошту представника позивача 19.01.2026 року.

Враховуючи, що позивачем, податковий борг не був погашений, Головним управлінням прийнято рішення про опис майна у податкову заставу від 18.09.2025 року за №1279/07-16-13-01-10, яке направлено засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та вручено позивачу 03.01.2026 року згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №11067052157789.

Враховуючи встановлені фактичні обставини справи та наведене правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів вважає, що відповідачем правомірно прийнято 18.09.2025 року рішення №1279107-16-13-01-10 про опис майна ОСОБА_1 у податкову заставу. При прийняті такого рішення дотримано форму згідно із наказом Мінфіну від 16.06.2017 №586.

Крім цього, згідно пункту 1 розділу II Порядку №586, рішення про опис майна у податкову заставу приймається керівником податкового органу (його заступником або уповноваженою особою). Отже, заступник начальника Головного управління - Олексій Титаренко був правомочний на підписання вказаного рішення.

Відомості, що керівництва Головного управління є загальнодоступні та відкриті на офіційному веб-сайті за посиланням: https://zak.tax.gov.ua/dfs-u-regioni/golov-upr/kerivnyztvo/. Згідно вказаного посилання наказом ДПС України від 31.07.2025 №1714-о ОСОБА_2 призначений заступником начальника Головного управління ДПС у Закарпатській області.

У своїх доводах апелянт також зазначає про те, що після повторного автоматизованого розподілу справи між суддями розгляд справи не починався з початку, а також суд необґрунтовано відмовив у задоволенні судді Іванчулинець Д.В..

З цього приводу колегія суддів враховує, що ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 прийнято до провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового рішення про опис майна у податкову заставу, стягнення моральної шкоди. Продовжено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

05 березня 2026 року представником позивача подано до суду заяву про відвід головуючому судді Іванчулинець Д.В.. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.03.2026 у справі №260/114/26 визнано необґрунтованою заяву представника позивача від 05 березня 2026 року про відвід судді Іванчулинець Д.В. Передано адміністративну справу №260/114/26 до відділу документообігу та забезпечення судового процесу Закарпатського окружного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає цю справу, в порядку, передбаченому КАС України, для розгляду заяви про відвід.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.03.2026 у цій справі у задоволенні заяви представника позивача від 05 березня 2026 року (вх. №6356/26 від 05.03.2026 року) про відвід судді Іванчулинця Д.В. відмовлено.

Рішення по суті позовних вимог у даній справі прийнято 17.04.2026, тобто, протягом двох місяців від прийняття справи до провадження суддею Іванчулинець Д.В..

Протягом вказаного період представником позивача подано лише заяву від 05.03.2026 про відвід суді. Інших клопотань подано не було.

Колегія суддів вважає, що не встановлення в ухвалі суду від 23.02.2026 строків на подання відзиву, відповіді на відзив, заперечення, клопотань, подання доказів тощо, жодним чином не порушує права сторін, оскільки вказані заяви по суті позовних вимог були подані сторонами та містяться у матеріалах справи.

Також позивач з урахуванням норм КАС України та беручи до уваги строки розгляду справи у суді першої інстанції у порядку спрощеного провадження не був позбавлений права подати додаткові клопотання, заяви чи докази.

Відносно заявленого судді Іванчулинець Д.В. відводу від розгляду цієї справи, то як видно зі змісту заяви про відвід, такий заявлений відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 36 КАС України, згідно з яким суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. Зокрема, в заяві про відвід судді позивач покликався на те, що суддя Іванчулинець Д.В. розглядав адміністративну справу №260/383/25 за позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії та відмовив у задоволенні позовних вимог. ОСОБА_3 є дружиною рідного брата позивача. Позивач вважав, що у даній справі суддя Іванчулинець Д.В. проявляє прихильність до відповідача і у позивача та його родини є сумніви у його об`єктивності.

Разом з тим, як визначено ч.4 ст.36 КАС України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Крім того, відповідно до правових позицій, висловлених Верховним Судом в ухвалах від 31 жовтня 2023 року у справі № 990/278/23, від 23.11.2023 у справі № 380/17241/22 не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.

У розглядуваному випадку у суду першої інстанції були відсутні правові та фактичні підстави для висновку, що суддя Іванчулинець Д.В. прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи, та зазначені позивачем обставини в обґрунтування заяви про відвід судді є суб`єктивними та не свідчать про наявність обґрунтованого сумніву щодо упередженості та об`єктивності судді.

З урахуванням наведеного судом першої інстанції не порушено статтю 31 та статтю 262 КАС України, а відтак і відсутні підстави для застосування положень п.2 ч.3 ст.317 КАС України.

Відносно доводів апеляційної скарги про доцільність розгляду цієї справи судом першої інстанції за правилами загального позовного провадження, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про розгляд цієї справи за правилами загального позовного провадження, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Згідно ч. 2 ст. 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні (ч. 3 ст. 12 КАС України).

Відповідно до ч. 4 ст. 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";

6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

Розгляд судом адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін дає можливість учасникам справи сповна реалізувати свої процесуальні права, визначені, зокрема, у статтях 44, 47 КАС України. При цьому, сторони перебувають в однаковому процесуальному становищі щодо можливості реалізації таких прав.

Враховуючи вищенаведене і те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагали проведення судового засідання з повідомлення сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, дана справа не визначена справою, яка підлягає обов`язковому розгляду за загальними правилами позовного провадження відповідно до ч. 4 ст. 12 КАС України, тому окружний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Також апелянт зазначає, що відповідач в силу частини 2 статті 77 КАС України не спростував завдання позивачу моральної шкоди.

Разом з тим, згідно постанови Верховного Суду від 20 січня 2021 року в справі №197/1330/14-ц, обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно- наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача.

У свою чергу позивач не надав суду доказу, який би підтверджував реальні душевні страждання. Твердження та доводи позивача у вказаній частині позовних вимог є його суб`єктивними твердженнями та не підтверджені жодними об`єктивними доказами. До позовної заяви позивачем не долучено жодні медичні документи, висновки лікарів або психологів, які б свідчили про погіршення психоемоційного стану внаслідок протиправності діяння відповідача (спірне рішення податкового органу) та причинно-наслідкового зв`язку між ними.

Рішенням про опис майна у податкову заставу є формою реалізації владних управлінських повноважень, передбачених Податковим кодексом України. Такі дії не спрямовані на приниження честі, гідності чи ділової репутації позивача.

Відповідач прийняв оскаржуване рішення у законний спосіб, відтак застосування передбаченого законом заходу не є саме по собі порушенням немайнових прав.

Таким чином, доводи позивача щодо стягнення моральної шкоди є безпідставні та нічим не підтверджені.

Загалом доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі та обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді, оскільки, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для його скасування.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року в адміністративній справі №260/114/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення моральної шкоди – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддяВ. В. Гуляк

суддіТ. І. Боршовський

Н. В. Ільчишин

Повний текст постанови суду складено 19.10.2026 року

Оригінал: reyestr.court.gov.ua