Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №346/4522/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 346/4522/24 пров. № А/857/2017/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року, що ухвалив суддя Могила А.Б. в м. Івано-Франківську, за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, у справі № 346/4522/24 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 011312/0706 та № 011310/0706 від 02 травня 2024 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами фактичної перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачкою податкового законодавства, а саме проведення розрахункової операції без видачі відповідних розрахункових документів, проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, порушення порядку ведення обліку товарів за місцем реалізації та реалізація алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка.

Позивачка стверджує, що відповідач вже притягнув позивачку до відповідальності за реалізацію алкогольних напоїв без марок акцизного податку, а згодом застосував штрафні санкції за ті самі акцизні марки вдруге.

Крім того, за твердженням позивачки, працівники відповідача під час перевірки не представилися, не пред`явили службових посвідчень і не ознайомили її з актом перевірки.

Позивачка вважає оскаржене податкове повідомлення-рішення протиправним ще й тому, що під час дії воєнного стану штрафні санкції не застосовуються.

09 грудня 2024 року Івано-Франківський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким адміністративний позов задовольнив частково.

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області № 011310/0706 від 02 травня 2024 року, в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1527,98 грн.

В задоволенні решти позову відмовив.

Стягнув на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 37,43 грн.

Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач довів реалізацію позивачкою алкогольних напоїв з марками акцизного податку, що дублюються, проведення розрахункових операцій без використання режиму програмування коду товарної підкатегорії, видачу розрахункових документів без цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку та порушення порядку ведення обліку товарних запасів, а також того, що мораторій на застосування санкцій не поширюється на порушення порядку здійснення розрахункових операцій при продажу підакцизних товарів.

Водночас суд першої інстанції вважав, що застосування до позивачки санкції за допущене правопорушення у сфері РРО, як за вчинене повторно, є протиправним, оскільки позивачка до цього не притягувалася до відповідальності за аналогічне правопорушення (в даному випадку за порушення, що мало місце 13.01.2023 на суму 130 грн.) протягом останнього календарного року.

Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Таку позицію відповідач обґрунтовує тим, що суд першої інстанції ухвалив рішення з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, з невідповідністю висновків фактичним обставинам справи та первинним документам і з порушенням норм матеріального права.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач зазначає, що дані Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій містять достовірну інформацію про зміст виданих розрахункових документів.

Суб`єкти господарювання передають до органів ДПС по дротових або бездротових каналах зв`язку електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків зі збереженням їхньої цілісності та незмінності, тому ці дані є належним і допустимим доказом у судовому оскарженні.

За даними електронних копій розрахункових документів, що надійшли до цієї системи, позивачка реалізовувала алкогольні напої та видавала фіскальні чеки без цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (рядок 9 фіскального чека).

Відповідач, посилаючись на п. 3 розд. I Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року № 13 (далі - Положення № 13), вказує на те, що документ без хоча б одного з обов`язкових реквізитів не приймається як розрахунковий, тому видача покупцеві такого чека не є належним виконанням обов`язку, встановленого п. 2 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР).

Крім того відповідач зазначає те, що п. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР визначає розмір фінансової санкції залежно від того, вчинила особа порушення “вперше” чи вчинила “наступне” порушення. Законодавство не регламентує момент вчинення порушення вимог щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій, тому кожне порушення порядку проведення розрахункової операції є закінченим з моменту його вчинення. Будь-яке вчинене та виявлене порушення вважається встановленим “вперше”, кожне наступне - “наступним”, і до таких порушень потрібно застосовувати відповідні фінансові санкції навіть тоді, коли відповідач виявив їх у межах однієї перевірки.

Заслухавши суддю – доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Суд першої інстанції встановив те, що ОСОБА_1 зареєстрована фізичною особою-підприємцем. В акті фактичної перевірки від 17 квітня 2024 року міститься запис про наявність у позивачки ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

Відповідно до підпункту 80.2.2, підпункту 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України з метою здійснення контролю за дотриманням суб`єктами господарювання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій та дозвільних документів, вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін і граничних рівнів торговельної надбавки (націнки), дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, Головне управління ДПС в Івано-Франківській області видало наказ № 1087-п від 17 квітня 2024 року “Про проведення фактичної перевірки”, яким призначило проведення фактичної перевірки магазину “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” ФОП ОСОБА_1 .

На підставі наказу № 1087-п від 17 квітня 2024 року та направлень на перевірку від 17 квітня 2024 року № 1935 та № 1936, працівники Головного управління ДПС в Івано-Франківській області 17 квітня 2024 року прибули для проведення фактичної перевірки суб`єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 .

За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки від 17 квітня 2024 року № 090544, згідно з яким встановлено ряд порушень вимог чинного законодавства, зокрема:

- проведення розрахункових операцій через РРО без використання режиму попереднього програмування коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД при реалізації підакцизної групи товарів; реалізація підакцизних товарів без коду УКТ ЗЕД;

- видача розрахункового документа невстановленої форми та змісту;

- роздрібна торгівля алкогольними напоями без марок акцизного податку встановленого зразка;

- порушення встановленого порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації;

- використання праці найманих працівників без укладення трудового договору.

На підставі акта перевірки відповідач 02 травня 2024 року прийняв податкові повідомлення-рішення:

- № 011312/0706, яким за порушення ст. 11 Закону України “Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального”, ст. 226 Податкового кодексу України (роздрібна торгівля алкогольними напоями без марок акцизного податку встановленого зразка) застосовано суму штрафних санкцій в розмірі 1700 грн;

- № 011310/0706, яким за порушення п.п. 2, 11, 12 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, Наказу Міністерства фінансів України від 03 червня 2021 року № 496 “Про затвердження порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку” (проведення розрахункових операцій через РРО без використання режиму попереднього програмування коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД при реалізації підакцизної групи товарів; видача розрахункового документа невстановленої форми та змісту (без зазначення марки акцизного податку); роздрібна торгівля алкогольними напоями без марки акцизного податку встановленого зразка; порушення встановленого порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації) застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 32420,13 грн.

Ці податкові повідомлення-рішення позивачка оскаржила в адміністративному порядку до Державної податкової служби України, шляхом подання скарги, за результатами розгляду якої Державна податкова служба України 25 липня 2024 року прийняла рішення про залишення їх без змін, а скарги без задоволення.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, позивачка звернулася з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно-правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідач оскаржив рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову, тобто в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 02 травня 2024 року № 011310/0706 щодо штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1527,98 грн.

Тому апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову.

Апеляційний суд встановив, що порушення, за які відповідач застосував санкцію, позивачка вчинила в 2023 році та на початку 2024 року, а податкове повідомлення-рішення відповідач прийняв 02 травня 2024 року.

Отже, до спірних правовідносин апеляційний суд застосовує п. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР в редакції, що діяла з 31 грудня 2023 року до 01 грудня 2024 року.

Згідно з п. 111.4 ст. 111 ПК України особа вважається такою, що вчинила правопорушення повторно, якщо вона була притягнута до відповідальності у встановленому цим Кодексом порядку.

Пунктом 113.3 ст. 113 ПК України передбачено, що у разі вчинення платником податків двох або більше порушень іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) застосовуються за кожне вчинене разове та триваюче порушення окремо.

Стаття 17 Закону № 265/95-ВР передбачає, що за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:

1) у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання:

10 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;

150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення;

Пункт 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР пов`язує розмір санкції за невидачу відповідного розрахункового документа з тим, чи вчинила особа порушення вперше, чи вчинила наступне порушення.

Ця норма не містить ні умови про попереднє притягнення до відповідальності, ні календарного року як періоду, у межах якого порушення визнається наступним, і не використовує поняття повторного вчинення правопорушення, яке визначає п. 111.4 ст. 111 ПК України.

Верховний Суд у постанові від 06 лютого 2025 року у справі № 120/11036/23 застосував п. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР до подібних правовідносин, вказавши:

“…114. Зокрема, стаття 2 Закону № 265/95-ВР чітко визначає поняття розрахункової операції, розрахункового документу та вбудованого електронного контрольно-касового реєстратора, а також встановлення належного виконання кожного з обов`язків, встановлених статтею 3 цього Закону.

115. З огляду на об`єкт, об`єктивну сторону, суб`єкта, суб`єктивну сторону кожного конкретного правопорушення вони є закінченими з моменту проведення розрахункової операції (продажу підакцизних товарів без зазначення у фіскальних касових чеках цифрового значення штрихового коду марок акцизного податку на алкогольні напої) тощо.

116. За першу з таких операцій потрібно застосовувати штраф як за порушення, вчинене вперше, а за кожну наступну - як за повторне (у підвищеному розмірі). Наведене слідує із змісту статті 17 Закону № 265/95-ВР.

117. Отже, кожен встановлений контролюючим органом факт продажу підакцизних товарів з видачею фіскальних касових чеків, в яких відсутній штриховий код марок акцизного податку на алкогольні напої є окремим правопорушенням.

118. При цьому, кваліфікуючою ознакою такого правопорушення є наступність вчинення відповідного діяння, яке встановлюється у разі вчинення особою кількох правопорушень.

119. Таким чином, розмір фінансових санкцій у даному випадку слід визначати з урахуванням кількості разів допущених правопорушень, незалежно від того, чи виявлено такі порушення контролюючим органом в межах однієї перевірки.

120. Наведений висновок відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 22 лютого 2022 року у справі № 640/4426/19…”

Аналогічний висновок міститься і у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2025 року у справі № 380/10913/24.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З розрахунку штрафних (фінансових) санкцій апеляційний суд встановив, що відповідач за видачу розрахункових документів без цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої на загальну суму 3185,95 грн визначив санкцію так: 10 відсотків вартості товарів на суму 130 грн - за порушення, яке позивачка вчинила 13 січня 2023 року, та 150 відсотків вартості товарів на суму 3055,95 грн, що становить 4583,93 грн, - за наступні порушення. Загальна сума санкції становить 4713,93 грн.

З копій фіскальних чеків, які позивачка видала при реалізації алкогольних напоїв, апеляційний суд встановив, що перший розрахунковий документ без цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку позивачка видала 13 січня 2023 року на суму 130,00 грн, а решту таких документів на суму 3055,95 грн видала після цієї дати.

Акт фактичної перевірки від 17 квітня 2024 року № 090544 засвідчує, що відповідач виявив ці порушення під час однієї фактичної перевірки.

Таким чином апеляційний суд приходить до висновку про те, що позивачка вчинила перше з виявлених порушень 13 січня 2023 року, тому відповідач правильно застосував до вартості товарів на суму 130 грн санкцію в розмірі 10 відсотків. Кожне порушення, яке позивачка вчинила після цієї дати, є наступним вчиненим порушенням, тому відповідач правильно застосував до вартості товарів на суму 3055,95 грн санкцію в розмірі 150 відсотків.

З огляду на викладене, апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що порушення є наступним тільки тоді, коли відповідач виявив його протягом календарного року, в якому вже зафіксував аналогічне правопорушення позивачки, і що санкція в розмірі 150 відсотків застосується тільки до особи, яку відповідач раніше притягнув до відповідальності за аналогічне порушення.

Тому апеляційний суд вважає, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому податкове повідомлення-рішення від 02 травня 2024 року № 011310/0706 в частині штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1527,98 грн є правомірним.

Цей висновок є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02 травня 2024 року № 011310/0706 в частині штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1527,98 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, визначаючи порядок застосування санкції за наступні порушення, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову необхідно скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні відповідної частини позовних вимог.

Оскільки суд першої інстанції стягнув на користь позивачки судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог, і апеляційний суд вирішив відмовити в задоволенні відповідної частини позовних вимог, рішення суду першої інстанції в частині стягнення судового збору необхідно скасувати.

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області необхідно задовольнити повністю.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області задовольнити повністю.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року у справі № 346/4522/24, в частині задоволення позову та в частині стягнення на користь ОСОБА_1 судового збору, скасувати та ухвалити в цій частині постанову, якою в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області № 011310/0706 від 02 травня 2024 року, в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1527,98 грн, відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуюча суддяР. Б. Хобор

суддіН. В. Бруновська

Р. М. Шавель