Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №300/9719/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/9719/24 пров. № А/857/8109/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року, що ухвалив суддя Чуприна О.В., у місті Івано-Франківську, у справі № 300/9719/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), у якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 з 01 жовтня 2024 року десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити ОСОБА_1 з 01 жовтня 2024 року виплату пенсії без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII), розмір якої на час призначення в 1993 році відповідач обчислив з 80% грошового забезпечення.

Відповідач нарахував пенсію позивачу в розмірі 28 966,60 грн, проте фактично виплачує 23 610,00 грн, тобто обмежує пенсію десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Позивач вважає, що після того, як Конституційний Суд України визнав неконституційною ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII, Закон № 2262-XII обмеження пенсії максимальним розміром не містить, тому відповідач зобов`язаний виплачувати перераховану пенсію в повному нарахованому розмірі.

30 січня 2025 року Івано-Франківський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким адміністративний позов задовольнив повністю.

Визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 з 01 жовтня 2024 року по 31 грудня 2024 року при здійсненні на підставі відомостей довідки про розмір грошового забезпечення станом на 05 березня 2019 року перерахунку пенсії за вислугу років, призначеної згідно із Законом № 2262-XII, в тому числі з урахуванням індексації такої пенсії.

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з 01 жовтня 2024 року по 31 грудня 2024 року на підставі відомостей довідки про розмір грошового забезпечення станом на 05 березня 2019 року, в тому числі з урахуванням індексації та усіх інших надбавок і підвищень, без обмеження її максимального розміру, зважаючи на раніше проведені виплати.

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01 січня 2025 року з урахуванням ст. 46 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” від 19 листопада 2024 року № 4059-IX (далі - Закон № 4059-IX), постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03 січня 2025 року “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану” (далі - Постанова № 1), зважаючи на раніше проведені виплати.

Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII втратила чинність, а зміни, які Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII (далі - Закон № 1774-VIII) вніс до цієї частини, не створюють підстав для обмеження пенсії позивача максимальним розміром.

Суд першої інстанції також виходив з того, що між Законом № 2262-XII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 і ст. 2 Закону України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” від 08 липня 2011 року № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI), існує колізія щодо обмеження максимального розміру пенсій, яку необхідно вирішувати на користь особи, а приписи ст. 2 Закону № 3668-VI, що поширюють свою дію на Закон № 2262-XII, втратили чинність через шість місяців з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 12 жовтня 2022 року № 7-р(II)/2022.

Тому обмеження відповідачем пенсії позивача максимальним розміром з 01 жовтня 2024 року по 31 грудня 2024 року суд першої інстанції визнав протиправним, а з 01 січня 2025 року зобов`язав відповідача виплачувати пенсію з урахуванням ст. 46 Закону № 4059-IX і Постанови № 1.

Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Таку позицію обґрунтовує тим, що, відповідно до ст. 43 Закону № 2262-XII у редакції Закону № 1774-VIII, максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Таке саме обмеження, як зазначає апелянт, встановлює ст. 2 Закону № 3668-VI, який набрав чинності 01 жовтня 2011 року.

Відповідач вважає, що п. 2 розділу II “Прикінцеві положення” Закону № 3668-VI зберігає пенсію понад максимальний розмір тільки пенсіонерам, пенсію яким призначено до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії на той час перевищував максимальний. При цьому на осіб, пенсію яким перераховано після набрання чинності Законом № 3668-VI, поширюються приписи законодавства, чинного на час перерахунку. Такі пенсіонери, на думку апелянта, отримують пенсію без індексації та інших перерахунків до того часу, коли її розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії.

ГУ ПФУ в Івано-Франківській області стверджує, що рішенням від 12 жовтня 2022 року № 7-р(II)/2022 Конституційний Суд України визнав приписи ст. 2 Закону № 3668-VI неконституційними тільки щодо осіб, які мають спеціальний юридичний статус громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року. Для інших категорій пенсіонерів за Законом № 2262-XII, до яких, як вважає відповідач, належить позивач, ст. 2 Закону № 3668-VI продовжує діяти.

Крім того, апелянт посилається на п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 118 від 16 лютого 2022 року “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році” (далі - Постанова № 118), п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 24 лютого 2023 року “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році” (далі - Постанова № 168) і п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 185 від 23 лютого 2024 року “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році” (далі - Постанова № 185) і вважає, що на їх підставі підвищення пенсії позивача відповідач здійснює в межах максимального розміру пенсії.

Апелянт також зазначає, що буквальне тлумачення цих норм дає підстави вважати, що ці норми стосуються вже нарахованих сум пенсій за минулий час, однак не виплачених з вини Пенсійного фонду України.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Суд першої інстанції встановив те, що ОСОБА_1 з 1993 року, як колишньому військовослужбовцю Збройних Сил України, призначено пенсію за вислугу років згідно із Законом № 2262-XII, що підтверджується протоколами про призначення/перерахунок пенсії та витягами з матеріалів пенсійної справи № ХД-14210 Міноборони (заява про призначення пенсії, розрахунок (подання) на пенсію за вислугу років, виписки з наказів про звільнення зі служби, довідки про розмір грошового забезпечення), які відповідач долучив до відзиву на позов.

Зважаючи на положення Постанови № 118, позивачу з 01 березня 2022 року проведено індексацію пенсії, загальний нарахований розмір якої становив 11 946,79 гривень.

На виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2022 року у справі № 300/591/22, яким суд зобов`язав відповідача здійснити з 01 квітня 2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, визначених станом на 05 березня 2019 року відповідно до довідки від 26 листопада 2021 року № 9/1/4307, відповідач 01 червня 2022 року провів перерахунок і виплату пенсії з 01 квітня 2019 року, внаслідок чого загальний нарахований розмір пенсії становив 19 019,30 гривень.

Застосовуючи положення Постанови № 168, позивачу з 01 березня 2023 року проведено індексацію пенсії, у зв`язку з чим загальний нарахований розмір становив 20 582,90 гривень.

Як свідчать матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 , на виконання Постанови № 185 відповідач з 01 березня 2024 року провів індексацію пенсії позивача, внаслідок чого загальний нарахований розмір пенсії становив 22 190,10 гривень (розрахований із грошового забезпечення станом на 05 березня 2019 року в розмірі 15 761,35 гривень).

Цю обставину визнають обидві сторони.

Надалі Івано-Франківський окружний адміністративний суд рішенням від 20 травня 2024 року у справі № 300/2618/24, яке набрало законної сили 02 липня 2024 року, серед іншого, зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 05 жовтня 2023 року щомісячну доплату у розмірі 2 000,00 гривень згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 713 від 14 липня 2021 року “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб”.

На виконання цього рішення відповідач з 01 серпня 2024 року провів перерахунок пенсії позивача, застосувавши 80% грошового забезпечення, нарахував і виплатив щомісячну доплату до пенсії в сумі 2 000,00 гривень. Виплату пенсії відповідач здійснив з обмеженням максимальним розміром в сумі 23 610,00 гривень за умови загального нарахування 24 644,60 гривень.

Як свідчить поданий ОСОБА_1 до матеріалів справи протокол за пенсійною справою № ХД-14210 (Міноборони) від 01 жовтня 2024 року, відповідач перерахував пенсію позивача (28 966,60 гривень), у зв`язку з чим з 01 жовтня 2024 року виплату пенсії здійснює в розмірі 23 610,00 гривень, обчисленої із грошового забезпечення, визначеного станом на 05 березня 2019 року (15 761,35 гривень), виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 80% сум грошового забезпечення, з урахуванням:

- індексації за 2022 рік (12 609,08 х 0,140) в сумі 1 765,27 гривень, за 2023 рік (14 374,35 х 0,1970) в сумі 1 500,00 гривень і за 2024 рік (15 874,35 х 0,0796) в сумі 1 263,60 гривень;

- збільшення основного розміру пенсії 25% - 4 284,49 гривень;

- щомісячної доплати до пенсії 2 000,00 гривень;

- підвищення або надбавки до пенсії: інвалід війни 2 групи/при виконанні обов`язків в/с інвалід війни 2 група (ст. 7) - 944,40 гривень; 1 категорія ЧАЕС інвалід 2 група - 227,76 гривень; інвалід війни 2 група (при виконанні) - 50,00 гривень;

- надбавки за проживання в гірській місцевості - 4 322,00 гривень.

Позивач 06 листопада 2024 року звернувся до відповідача із заявою про перерахунок та виплату пенсії з 01 жовтня 2024 року в повному обсязі без обмеження її максимальним розміром.

Проте листом від 18 листопада 2024 року № 9336-8264/Б-02/8-0900/24 відповідач відмовив позивачу в задоволенні заяви, мотивуючи тим, що у зв`язку з встановленням надбавки до пенсії з 01 жовтня 2024 року за проживання в гірській місцевості розмір пенсії становить 27 932,00 гривень, однак пенсія виплачується в розмірі 23 610,00 гривень.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо виплати пенсії в результаті проведеного перерахунку з 01 жовтня 2024 року з обмеженням її максимальним розміром, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно - правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Сторони не оспорюють того, що ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII як колишній військовослужбовець Збройних Сил України, і того, що з 01 жовтня 2024 року відповідач виплачує позивачу пенсію в розмірі 23 610,00 грн, тобто в межах десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Також не є предметом спору розмір нарахованої пенсії, грошового забезпечення та індексацій, з яких відповідач обчислив пенсію.

Частиною 1 статті 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ч. 2 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційний суд встановив, що спірним у цій справі є питання про те, чи мав відповідач у період з 01 жовтня 2024 року по 31 грудня 2024 року правові підстави обмежувати виплату пенсії позивача, призначеної відповідно до Закону № 2262-XII, максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, зокрема чи поширюється на позивача ст. 2 Закону № 3668-VI після рішення Конституційного Суду України від 12 жовтня 2022 року № 7-р(II)/2022, а також питання про те, чи мав суд першої інстанції підстави зобов`язувати відповідача виплачувати пенсію позивачу з 01 січня 2025 року з урахуванням ст. 46 Закону № 4059-IX і Постанови № 1.

Відповідно до ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII у редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Пунктом 1 резолютивної частини Рішення від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII зі змінами. Згідно з п. 2 резолютивної частини цього Рішення, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Закон № 1774-VIII, який набрав чинності 01 січня 2017 року, у ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII замінив слова і цифри “у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року” словами і цифрами “по 31 грудня 2017 року”.

На момент набрання чинності Законом № 1774-VIII ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII вже втратила чинність, тому зміни, внесені до цієї статті, не відновили обмеження пенсії максимальним розміром у Законі № 2262-XII, і з 20 грудня 2016 року цей Закон відповідного обмеження не містить.

Статтею 2 Закону № 3668-VI передбачено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України “Про державну службу”, “Про прокуратуру”, “Про статус народного депутата України”, “Про Національний банк України”, “Про Кабінет Міністрів України”, “Про дипломатичну службу”, “Про службу в органах місцевого самоврядування”, “Про судову експертизу”, “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів”, “Про наукову і науково-технічну діяльність”, “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, “Про пенсійне забезпечення”, “Про судоустрій і статус суддів”, Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року “Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України”, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Згідно з абз. 2 п. 2 розділу II “Прикінцеві положення” Закону № 3668-VI, пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії, встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.

Ця норма є похідною від ст. 2 Закону № 3668-VI і застосовується тільки в межах дії максимального розміру пенсії, “встановленого цим Законом”.

Пунктом 1 резолютивної частини рішення від 12 жовтня 2022 року № 7-р(II)/2022 Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 9 квітня 1992 року № 2262-XII, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.

Згідно з п. 2 резолютивної частини цього Рішення, приписи статті 2 Закону № 3668-VI зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 12 квітня 2023 року.

Отже, з 12 квітня 2023 року ст. 2 Закону № 3668-VI не поширює свою дію на пенсії, призначені відповідно до Закону № 2262-XII.

Абзацом першим п. 2 Постанови № 118 установлено, що з 1 березня 2022 р. розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2021 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений абзацом другим пункту 1 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.

Пунктом 2 Постанови № 185 установлено, що з 1 березня 2024 року розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році” (Офіційний вісник України, 2022 р., № 18, ст. 968) та пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. № 168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році” (Офіційний вісник України, 2023 р., № 26, ст. 1475) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2023 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.

Аналізуючи вищевказані норми, апеляційний суд вважає, що абзац 1 п. 2 Постанови № 118 і п. 2 Постанови № 185 передбачають підвищення пенсій “у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом”. Самостійного обмеження пенсії це застереження не встановлює, а відсилає до максимального розміру пенсії, який визначає закон.

Тому, на переконання апеляційного суду, це застереження обмежує підвищення пенсії, призначеної відповідно до Закону № 2262-XII, тільки за умови, що закон встановлює максимальний розмір такої пенсії.

Щодо підстав обмеження пенсії позивача максимальним розміром з 01 жовтня 2024 року по 31 грудня 2024 року.

З протоколу за пенсійною справою № ХД-14210 від 01 жовтня 2024 року апеляційний суд встановив, що з 01 жовтня 2024 року відповідач нарахував позивачу пенсію в розмірі 28 966,60 грн, а виплату здійснює в розмірі 23 610,00 грн.

Лист відповідача від 18 листопада 2024 року № 9336-8264/Б-02/8-0900/24 засвідчує те, що, на заяву позивача від 06 листопада 2024 року про виплату пенсії в повному обсязі, відповідач повідомив, що у зв`язку з встановленням надбавки за проживання в гірській місцевості розмір пенсійної виплати становить 27 932,00 грн, однак пенсія виплачується в максимальному розмірі 23 610,00 грн. Таке ж обмеження відповідач застосував і в протоколі за пенсійною справою від 30 грудня 2024 року.

У період з 01 жовтня 2024 року по 31 грудня 2024 року ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII не діяла з 20 грудня 2016 року, а ст. 2 Закону № 3668-VI в частині поширення на Закон № 2262-XII втратила чинність з 12 квітня 2023 року. Отже, у спірний період жоден закон не встановлював максимального розміру пенсії, призначеної відповідно до Закону № 2262-XII.

Таким чином апеляційний суд приходить до висновку про те, що, за вказаних умов, застереження абз. 1 п. 2 Постанови № 118 і п. 2 Постанови № 185 про підвищення пенсій “у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом” не давало відповідачу підстав для обмеження виплати пенсії позивача сумою 23 610,00 грн.

Доводи апелянта про те, що Рішення № 7-р(II)/2022 визнало ст. 2 Закону № 3668-VI неконституційною тільки щодо осіб, які збройно захищали Україну під час агресії Російської Федерації, розпочатої в лютому 2014 року, апеляційний суд визнає безпідставними, оскільки пункти 1 і 2 резолютивної частини цього Рішення, визнають неконституційними і такими, що втрачають чинність, приписи ст. 2 Закону № 3668-VI в частині поширення їх дії на Закон № 2262-XII, не поділяючи осіб, які отримують пенсію відповідно до Закону № 2262-XII, на категорії.

При цьому, спеціальний юридичний статус громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають Україну, Конституційний Суд України зазначив як підставу неконституційності цих приписів, а не як межу дії Рішення.

Необґрунтованими є й посилання апелянта на п. 2 розділу II “Прикінцеві положення” Закону № 3668-VI щодо пенсії, перерахованої після 01 жовтня 2011 року.

Так, абз. 2 цього пункту пов`язує виплату пенсії без індексації та перерахунків з максимальним розміром пенсії, “встановленим цим Законом”, тобто ст. 2 Закону № 3668-VI.

Оскільки, в частині поширення на Закон № 2262-XII, ст. 2 Закону № 3668-VI з 12 квітня 2023 року втратила чинність, ця норма не є підставою для обмеження пенсії позивача у період з 01 жовтня 2024 року по 31 грудня 2024 року, незалежно від того, коли відповідач призначив чи перерахував пенсію позивачу.

Що стосується зобов`язання відповідача виплачувати пенсію позивачу з 01 січня 2025 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Рішенням від 30 січня 2025 року суд першої інстанції, крім іншого, зобов`язав відповідача виплачувати позивачу пенсію з 01 січня 2025 року з урахуванням ст. 46 Закону № 4059-IX і Постанови № 1.

Позовні вимоги позивач сформулював без обмеження датою, оскільки просив визнати протиправними дії відповідача щодо обмеження розміру пенсії з 01 жовтня 2024 року десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, і зобов`язати відповідача здійснити з 01 жовтня 2024 року виплату пенсії без обмеження максимальним розміром, не визначивши кінцевої дати періоду виплати.

З протоколу за пенсійною справою № ХД-14210 від 01 жовтня 2024 року і листа відповідача від 18 листопада 2024 року № 9336-8264/Б-02/8-0900/24 апеляційний суд встановив, що порушення права позивач пов`язує з обмеженням виплати пенсії з 01 жовтня 2024 року, про яке відповідач повідомив позивача у відповідь на заяву від 06 листопада 2024 року.

Разом з відзивом на позовну заяву від 10 січня 2025 року відповідач подав протокол за пенсійною справою № ХД-14210 від 30 грудня 2024 року.

Цей протокол засвідчує те, що відповідач і надалі нараховував позивачу пенсію в розмірі 28 966,60 грн, а виплату обмежував сумою 23 610,00 грн.

Таким чином, предметом судового розгляду в цій справі апеляційний суд вважає правовідносини щодо виплати пенсії позивачу з 01 жовтня 2024 року по 31 грудня 2024 року, оскільки позивач оскаржив дії відповідача, які існували на час подання позову.

Правовідносини щодо виплати пенсії позивачу з 01 січня 2025 року, на час подання позову, ще не виникли, спору щодо цих правовідносин між сторонами не було, і вимоги про виплату пенсії за 2025 рік позивач не заявляв.

Отже, зобов`язавши відповідача виплачувати позивачу пенсію з 01 січня 2025 року з урахуванням ст. 46 Закону № 4059-IX і Постанови № 1, суд першої інстанції вирішив позовні вимоги, яких позивач не заявляв, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Підсумовуючи викладене вище, апеляційний суд встановив, що з 01 жовтня 2024 року відповідач нарахував позивачу пенсію в розмірі 28 966,60 грн, а у період з 01 жовтня 2024 року по 31 грудня 2024 року обмежив пенсію десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, хоча закон такого обмеження для пенсій за Законом № 2262-XII у цей період не встановлював.

Тому, на переконання апеляційного суду, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, обмеживши виплату пенсії позивача, право на яку встановлене Законом № 2262-XII, максимальним розміром, діяло не на підставі закону, що є протиправним.

Як наслідок, для належного захисту прав позивача, необхідно визнати вказані дії протиправними та зобов`язати відповідача здійснити позивачу виплату пенсії за період з 01 жовтня 2024 року по 31 грудня 2024 року без обмеження її максимальним розміром з урахуванням раніше проведених виплат.

Цей висновок є підставою для задоволення позовних вимог за період з 01 жовтня 2024 року по 31 грудня 2024 року.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що в частині визнання протиправними дій відповідача щодо обмеження розміру пенсії позивача з 01 жовтня 2024 року по 31 грудня 2024 року і зобов`язання відповідача здійснити виплату пенсії за цей період без обмеження її максимального розміру суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення в цій частині з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги у відповідній частині рішення апеляційний суд вважає безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому в частині позовних вимог за період з 01 жовтня 2024 року по 31 грудня 2024 року рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зобов`язавши відповідача виплачувати пенсію позивачу з 01 січня 2025 року, з урахуванням ст. 46 Закону № 4059-IX і Постанови № 1, щодо правовідносин, які не були предметом спору, рішення суду першої інстанції в цій частині необхідно скасувати.

Апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а відповідач є суб`єктом владних повноважень, розподіл судових витрат апеляційний суд не проводить.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року у справі № 300/9719/24 в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01 січня 2025 року з урахуванням ст. 46 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” від 19 листопада 2024 року № 4059-IX, постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03 січня 2025 року “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану”, зважаючи на раніше проведені виплати, скасувати.

В іншій частині рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року у справі № 300/9719/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуюча суддяР. Б. Хобор

суддіН. В. Бруновська

Р. М. Шавель