Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: медико-соціальної експертизи
Дата: 18 жовтня 2026 р.
Справа: №260/1076/26
Суддя: Довга Ольга Іванівна
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/1076/26 пров. № А/857/37936/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Запотічний І.І.,
суддя Шинкар Т.І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 червня 2026 року (суддя Дору Ю.Ю., м. Ужгород) у справі № 260/1076/26 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України” про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
02.03.2026 позивач ( ОСОБА_1 ) звернувся в суд першої інстанції з позовом до Державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України” (ДУ “УкрДержНДІМСПІ МОЗ України”), в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи ДУ “УкрДержНДІМСПІ МОЗ України” від 23 вересня 2025 року № 159/25/2128 щодо підтвердження рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства “Закарпатський протипухлинний центр” Закарпатської обласної ради про відмову у визнанні ОСОБА_1 особою з інвалідністю; зобов`язати Центр оцінювання функціонального стану особи ДУ “УкрДержНДІМСПІ МОЗ України” в особі експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи розглянути матеріали справи ОСОБА_1 з урахуванням усіх наявних обставин для визнання чи невизнання його особою з інвалідністю, з урахуванням документів, зазначених у пунктах 21 та 22 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України “Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи” від 15 листопада 2024 року № 1338 (Постанова № 1338; Порядок № 1338).
Позов обгрунтовує тим, що 04 березня 2025 року експертна команда з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства “Закарпатський протипухлинний центр” Закарпатської обласної ради очно провела оцінювання повсякденного функціонування позивача і рішенням № 109/25/135/Р не виявила в позивача порушень життєдіяльності, за яких встановлюється група інвалідності. 01 квітня 2025 року позивач подав на це рішення скаргу до Центру оцінювання функціонального стану особи ДУ “УкрДержНДІМСПІ МОЗ України”. Рішенням від 23 вересня 2025 року №159/25/2128 експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи підтвердила оскаржене рішення. Зазначає, що витяг з рішення № 159/25/2128/ВП датований 22 грудня 2025 року, позивач отримав його засобами поштового зв`язку 02 січня 2026 року, а саме рішення від 23 вересня 2025 року № 159/25/2128 відповідач позивачу не надіслав. На переконання позивача, рішення за результатами розгляду скарги не мотивоване: у витягу немає посилань на медичні висновки, виписки, консультативні висновки щодо позивача, а підставою рішення зазначено відсутність у “пацієнтки” стійкого порушення функціонування та видужання з приводу захворювання лімфатичної системи. Позивач наголошує, що має основний діагноз - неходжкінська лімфома та низку супутніх захворювань, з 2021 року до 01 березня 2025 року мав II групу інвалідності за рішеннями медико-соціальної експертної комісії, у 2024 році тричі лікувався в паліативному відділенні, однак експертна команда не дослідила ні стан його здоров`я, ні надані ним медичні документи. Позивач також посилається на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року у справі № 260/5518/25, яким суд скасував рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства “Закарпатський протипухлинний центр” Закарпатської обласної ради від 04 березня 2025 року № 109/25/135/Р.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 червня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Апелянт посилається на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права. Апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач розглянув скаргу відповідно до п. 68 Порядку № 1338. На думку апелянта, відповідач не довів належними доказами, що рішення від 23 вересня 2025 року № 159/25/2128 експертна команда прийняла відповідно до Порядку № 1338 і Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи: витяг з цього рішення не містить посилань на медичні документи позивача, тому відповідач не перевірив обґрунтованість рішення від 04 березня 2025 року і не проаналізував медичні документи позивача. Апелянт також зазначає, що оскаржене рішення не можна вважати прийнятим на підставі документів, визначених п. 21, 22 Порядку № 1338, оскільки експертна команда не розглянула медичні документи про наявні в позивача захворювання та проведене лікування. Крім того, апелянт звертає увагу на те, що відповідач не надіслав позивачу рішення від 23 вересня 2025 року № 159/25/2128, не додав його до відзиву на позовну заяву і не пояснив, чому витяг з рішення, прийнятого 23 вересня 2025 року, сформував лише 22 грудня 2025 року.
03.08.2026 відповідачем до суду подано відзив на апеляційну скаргу. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Відповідач зазначає, що наказом Міністерства охорони здоров`я України від 03 грудня 2024 року № 2022 на нього покладено права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи, а експертна команда Центру розглянула скаргу позивача відповідно до п. 68 Порядку № 1338 і Положення про Центр оцінювання функціонального стану особи, маючи право розглядати скарги заочно. Відповідач вказує, що відсутність у пацієнтки стійкого порушення функціонування та видужання з приводу захворювання лімфатичної системи дає підставу не встановлювати групу інвалідності, а результати розгляду скарги оформлено протоколом і рішенням від 23 вересня 2025 року № 159/25/2128. На думку відповідача, питання встановлення чи невстановлення особі інвалідності належить до виключної компетенції спеціалізованих установ у медичній сфері, а суд вправі перевірити лише дотримання процедури прийняття рішення, яку відповідач не порушив.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з огляду на наступні підстави.
Судом встановлені наступні обставини.
04.03.2025 року проведено оцінювання повсякденного функціонування особи ОСОБА_1 експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи в Комунальному некомерційному підприємстві “Закарпатський протипухлинний центр” Закарпатської обласної ради.
Відповідно до витягу з рішення № 109/25/135/В від 04.03.2025 року при очному розгляді справи в особи ОСОБА_1 не виявлено порушень життєдіяльності, за яких встановлюється певна група інвалідності.
Не погодившись із цим рішенням, позивач подав скаргу до Центру оцінювання функціонального стану особи ДУ “УкрДержНДІМСПІ МОЗ України”.
Відповідно до витягу з рішення № 159/25/2128/ВП експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи ДУ “УкрДержНДІМСПІ МОЗ України” проведено заочне оцінювання повсякденного функціонування особи, яким підтверджено рішення.
Із змісту витягу вбачається, що формою розгляду скарги є “заочно, без особи, лише за документами”, а в обґрунтування рішення вказано, що у пацієнтки відсутність стійкого порушення функціонування та видужання з приводу захворювання лімфатичної системи дає підставу згідно з Постановою КМУ № 1338 від 15.11.2024 року не встановлювати групу інвалідності.
Не погоджуючись із рішенням відповідача, позивач звернувся в суд першої інстанції з позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” від 21 березня 1991 року № 875-XII (у редакції, чинній на час прийняття оскарженого рішення) інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок Кабінет Міністрів України визначив Постановою № 1338, якою затвердив, зокрема, Порядок № 1338 і Критерії встановлення інвалідності (Критерії № 1338).
Пунктом 8 Критеріїв № 1338 визначено, що підставою для визнання особи особою з інвалідністю є одночасна наявність таких обов`язкових умов: стійкі порушення функцій організму - хвороба триває не менше 12 місяців, або очікується, що вона триватиме щонайменше 12 місяців або призведе до смерті особи, а також існують мінімальні шанси на значне покращення стану навіть за умов застосування найкращого доступного лікування; обмеження життєдіяльності - особа має помірний (1 ступінь), виражений (2 ступінь) або значний (3 ступінь) ступінь обмеження здатності до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності; необхідність вжиття заходів соціального захисту - особа має потребу в підтримці в повсякденному житті, а саме: отриманні послуг з реабілітації, паліативної допомоги, забезпеченні технічними та іншими засобами реабілітації, забезпеченні лікарськими засобами для використання в амбулаторних умовах та/або медичними виробами для використання в амбулаторних та побутових умовах.
Отже, висновок про відсутність стійкого порушення функцій організму експертна команда має робити з огляду на тривалість хвороби, прогноз її перебігу та шанси на значне покращення стану особи, які підтверджують медичні документи цієї особи.
Під час розгляду справи члени експертної команди досліджують всі надані документи, а також відповідні медичні записи, що підтверджують стан здоров`я особи, щодо якої проводиться оцінювання, що містяться в електронній системі охорони здоров`я (п. 31 Порядку № 1338).
Відповідно до п. 68 Порядку № 1338 експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи під час розгляду скарг: вивчає рішення експертної команди щодо результату оцінювання, що оскаржується, відео- та/або аудіозапис розгляду експертною командою, на якому було прийнято відповідне рішення (за наявності); заслуховує пояснення скаржника (його уповноваженого представника), інших осіб, залучених до розгляду скарги (у разі розгляду скарги за участю скаржника або його уповноваженого представника); за наявності підстав, передбачених цим Порядком, проводить повторне оцінювання.
За результатами розгляду скарги експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи приймає рішення про: підтвердження оскарженого рішення експертної команди; скасування оскарженого рішення експертної команди; формування нового рішення щодо результату оцінювання.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу посилається також на Положення про Центр оцінювання функціонального стану особи, затверджене наказом Міністерства охорони здоров`я України від 03 грудня 2024 року № 2022 (Положення про Центр оцінювання).
Згідно з підп. 7 п. 10 цього Положення Центр оцінювання перевіряє під час оскарження рішення експертних команд обґрунтованість рішень, прийнятих під час оцінювання та встановлення інвалідності, розглядає медичні документи та проводить оцінювання, за результатами якого приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення. У такому випадку оцінювання за рішенням Центру оцінювання проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі одного із закладів охорони здоров`я, куди направлено особу Центром оцінювання, але обов`язково з урахуванням екстериторіального принципу. У разі відмови особи від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, приймається рішення про скасування попереднього рішення експертної команди. Виключними підставами для таких осіб для перенесення строків медичних обстежень є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.
Пунктом 18 Положення про Центр оцінювання передбачено право Центру оцінювання розглядати скарги очно, заочно або з використанням методів і засобів телемедицини відповідно до критеріїв визначення форми проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, встановлених у додатку 1 до Порядку № 1338, та відповідних клопотань особи.
Аналізуючи наведені норми, колегія суддів зазначає, що розгляд скарги експертною командою Центру оцінювання не зводиться до формального підтвердження чи скасування оскарженого рішення. Експертна команда Центру оцінювання перевіряє обґрунтованість оскарженого рішення, розглядає медичні документи особи і на цій підставі приймає одне з рішень, визначених п. 68 Порядку № 1338. Заочна форма розгляду скарги не звільняє експертну команду від обов`язку дослідити документи особи, а навпаки, за такої форми документи є єдиним джерелом відомостей про стан здоров`я особи.
Згідно з п. 53 Порядку № 1338 після проведення оцінювання, прийняття та підписання в електронній системі рішення експертної команди на адресу електронної пошти особи, яка проходила оцінювання, надсилається витяг із рішення, що формується в електронній системі у зв`язку з прийнятим рішенням, та рекомендації у зв`язку з прийнятим рішенням, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (у разі встановлення інвалідності). У разі відсутності електронної пошти зазначені документи надсилаються протягом п`яти календарних днів засобами поштового зв`язку рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування).
Щодо обґрунтованості рішення експертної команди Центру оцінювання від 23 вересня 2025 року № 159/25/2128, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
З витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання від 22 грудня 2025 року № 159/25/2128/ВП апеляційний суд встановив, що експертна команда розглянула скаргу позивача заочно, без особи, лише за документами. Єдиним обґрунтуванням рішення в цьому витягу зазначено відсутність у пацієнтки стійкого порушення функціонування та видужання з приводу захворювання лімфатичної системи.
Цей витяг не містить переліку документів, які дослідила експертна команда, і не зазначає, який саме документ підтверджує видужання позивача. Позивач - чоловік, а витяг описує стан здоров`я “пацієнтки”, що не дає змоги пересвідчитися, що експертна команда оцінювала саме документи позивача.
Консультативний висновок спеціаліста Комунального некомерційного підприємства “Закарпатський протипухлинний центр” Закарпатської обласної ради від 07 травня 2024 року, який позивач додав до позовної заяви, містить діагноз позивача: неходжкінська В-клітинна лімфома st2a кл. гр. II, стан після поліхіміотерапії 2019 року. Виписки-епікризи із медичних карт стаціонарного хворого № 2649, № 3970 і № 5125 Комунального некомерційного підприємства “Воловецька центральна лікарня” Воловецької селищної ради засвідчують, що в червні, серпні-вересні та листопаді 2024 року позивач перебував на лікуванні в паліативному відділенні цієї лікарні. У виписці-епікризі № 2649 зазначено діагноз: неходжкінська лімфома ст. ІІ А, кл. гр. 2, стан після 6-и курсів поліхіміотерапії і хірургічного лікування, лімфаденопатія заочеревинного простору, гепатоспленомегалія, двобічна шийна та підщелепна лімфаденопатія, а також низка захворювань серцево-судинної системи.
Апеляційний суд не оцінює, чи є в позивача стійкі порушення функцій організму, і не підміняє медичну оцінку експертної команди. Водночас висновок експертної команди про видужання позивача мав бути пов`язаний з його медичними документами, а за наявності документів 2024 року про паліативне лікування позивача з приводу неходжкінської лімфоми експертна команда мала пояснити, на підставі яких відомостей дійшла висновку про видужання.
Рішення, яке підтверджує відмову у визнанні особи особою з інвалідністю загальною фразою про видужання “пацієнтки”, без посилання на документи особи та без оцінки її стану здоров`я за умовами п. 8 Критеріїв № 1338, не відповідає вимогам п. 31, 68 Порядку № 1338 і підп. 7 п. 10 Положення про Центр оцінювання. Тому апеляційний суд приходить до висновку про те, що відповідач прийняв рішення від 23 вересня 2025 року № 159/25/2128 необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України).
Що стосується доказів, якими відповідач обґрунтовує правомірність свого рішення, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ці докази були або мали бути відомі йому і були враховані ним при прийнятті рішення.
Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (ч. 4 ст. 77 КАС України).
Згідно з ч. 3 ст. 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у разі, якщо учасник справи обґрунтував неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Зміст оскарженого рішення суд першої інстанції досліджував лише за витягом з рішення № 159/25/2128/ВП. Саме рішення від 23 вересня 2025 року № 159/25/2128 і протокол розгляду скарги відповідач до суду першої інстанції не подав, і у відзиві на апеляційну скаргу відповідач цього не заперечує.
Ці документи, а також аудіозаписи від 03 та 04 вересня 2025 року відповідач додав лише до відзиву на апеляційну скаргу і не обґрунтував, чому не міг подати їх до суду першої інстанції.
Пояснення відповідача у відзиві на апеляційну скаргу повторюють ту саму фразу про відсутність у пацієнтки стійкого порушення функціонування та видужання з приводу захворювання лімфатичної системи і не розкривають, які медичні документи позивача дослідила експертна команда.
Крім того, серед актів, якими керувалася експертна команда, відповідач у відзиві на апеляційну скаргу називає положення та інструкцію, які регулюють медико-соціальну експертизу, і посилається на нормативні документи, чинні на момент ухвалення рішення медико-соціальної експертної комісії, хоча позивач оскаржував рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 04 березня 2025 року, а не рішення медико-соціальної експертної комісії.
На переконання апеляційного суду, відповідач не довів, що експертна команда Центру оцінювання дослідила медичні документи позивача і перевірила обґрунтованість рішення від 04 березня 2025 року № 109/25/135/Р, тобто не виконав обов`язку доказування, визначеного ч. 2 ст. 77 КАС України.
Щодо форми розгляду скарги, колегія суддів звертає увагу, що пункт 18 Положення про Центр оцінювання дозволяє розглядати скарги заочно, тому сама заочна форма розгляду скарги позивача не свідчить про протиправність оскарженого рішення. Апеляційний суд зазначає, що протиправність цього рішення полягає не у формі розгляду, а в тому, що за заочного розгляду лише за документами рішення не містить оцінки цих документів.
Що стосується строку надсилання витягу з рішення, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач сформував витяг через три місяці після прийняття рішення, а позивач, як зазначив у позовній заяві з посиланням на поштове відправлення № R067069456070, отримав його 02 січня 2026 року. Відповідач не пояснив причин такої затримки, тому доводи апелянта про порушення п. 53 Порядку № 1338 апеляційний суд визнає обґрунтованими. Разом з тим це порушення не вплинуло на зміст оскарженого рішення і не позбавило позивача права на звернення до суду. Тому порушення строку надсилання витягу саме не є підставою для скасування рішення від 23 вересня 2025 року № 159/25/2128, а підставою для його скасування є необґрунтованість цього рішення, встановлена вище.
Щодо висновку суду першої інстанції про межі судового контролю, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції в тому, що суд не вправі здійснювати власну медичну оцінку стану здоров`я особи і визначати наявність чи відсутність у неї інвалідності. Водночас, перевірка дотримання процедури прийняття рішення охоплює перевірку того, чи дослідила експертна команда документи особи (п. 31 Порядку № 1338), чи перевірила обґрунтованість оскарженого рішення (підп. 7 п. 10 Положення про Центр оцінювання) і чи мотивувала свій висновок (п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України). Суд першої інстанції обмежився констатацією того, що відповідач розглянув скаргу і прийняв одне з рішень, визначених п. 68 Порядку № 1338, і не перевірив, на підставі яких документів експертна команда дійшла висновку про видужання позивача. На переконання апеляційного суду, такий висновок суду першої інстанції не відповідає обставинам справи, а суд першої інстанції неправильно застосував п. 31, 68 Порядку № 1338 та ч. 2 ст. 2, ч. 2 ст. 77 КАС України.
Що стосується способу захисту порушеного права, то визначення наявності чи відсутності в позивача інвалідності належить до повноважень експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи, тому суд не може замість відповідача вирішити це питання. Належним способом захисту права позивача є скасування рішення від 23 вересня 2025 року № 159/25/2128 і зобов`язання відповідача повторно розглянути матеріали справи позивача щодо визнання чи невизнання його особою з інвалідністю з урахуванням документів, визначених п. 21, 22 Порядку № 1338, та висновків цієї постанови. Такий спосіб захисту відповідає позовним вимогам.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову, а позовні вимоги є обґрунтованими. Цей висновок є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зважаючи на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, рішення суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Оскільки апеляційний суд ухвалює нове рішення про задоволення позову, відповідно до ч. 1, 6 ст. 139 КАС України судові витрати позивача на сплату судового збору слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. 139, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 червня 2026 року у справі № 260/1076/26 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи ДУ “УкрДержНДІМСПІ МОЗ України” від 23 вересня 2025 року № 159/25/2128 щодо підтвердження рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства “Закарпатський протипухлинний центр” Закарпатської обласної ради про відмову у визнанні ОСОБА_1 особою з інвалідністю.
Зобов`язати Центр оцінювання функціонального стану особи ДУ “УкрДержНДІМСПІ МОЗ України” в особі експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи розглянути матеріали справи ОСОБА_1 з урахуванням усіх наявних обставин для визнання чи невизнання його особою з інвалідністю, з урахуванням документів, зазначених у пунктах 21 та 22 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України “Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи” від 15 листопада 2024 року № 1338.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України” судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в сумі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддяО. І. Довга
суддіІ. І. Запотічний
Т. І. Шинкар
Оригінал: reyestr.court.gov.ua