Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №380/22798/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/22798/25 пров. № А/857/26048/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Запотічний І.І.,

суддя Шинкар Т.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року (головуючий суддя Кондратюк Ю.С., м.Львів) у справі №380/22798/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа: Військова частина НОМЕР_2 Національній гвардії України про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

18.11.2025 року ОСОБА_1 (позивач) звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (відповідач), в якому просив: визнати протиправним рішення військової частини НОМЕР_1 , щодо відмови від нарахування та виплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень відповідно до пункту 4 Постанови КМУ від 11 лютого 2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 вчинити всі необхідні дії виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , одноразової грошової винагороди та за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень відповідно до пункту 4 Постанови КМУ від 11 лютого 2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», що визначені окремим дорученням Міністра оборони України від 20.02.2025 року №999у/д та іншими нормативно-правовими актами, зокрема звернутися до військової частини НОМЕР_2 НГУ з запитом і проханням надати витяги з бойових донесень, бойових наказів (бойових розпоряджень), журналів бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журналів ведення оперативної обстановки, постової відомості, копії рапортів (донесень) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань в період з 24.02.2022 року по дату виключення мене зі списків особового складу в/ч НОМЕР_2 НГУ та видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , довідку, форма якої затверджена окремим дорученням Міністра оборони України від 20.02.2025 року №999 у/д про безпосередню участь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин, яка є підставою для виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень відповідно до пункту 4 постанови КМУ «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» від 11 лютого 2025 року №153, зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень відповідно до пункту 4 Постанови КМУ від 11 лютого 2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби в Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Позов обґрунтовує тим, що відповідач протиправно відмовив у виплаті позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», оскільки вважає, що на момент підписання ним контракту йому не виповнилось 25 років, брав безпосередню участь у бойових діях, тому він підпадає під дію вимог вказаної постанови.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. (один мільйон) гривень, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану». Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. (один мільйон) гривень, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, зазначає, що однією з умов для виплати винагороди, згідно Постанови №153, а саме - прийняття або призов на військову службу під час воєнного стану, тобто після 24.02.2022. Крім того, суд першої інстанції теж зробив висновок про те, що одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень виплачується військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу, які були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану у віці до 25 років, проходять службу, брали безпосередню участь у бойових діях не менше шести місяців. Дані твердження відповідача не були прийняті до уваги судом та не розглянуті ним по суті. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

18.05.2026 позивачем до суду подано відзив на апеляційну скаргу відповідача. Доводи відзиву аналогічні доводам адміністративного позову. Крім того зазначає, що п. 4 Постанови КМУ «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» від 11 лютого 2025 року №153 не містить положення про те, що прийняття на військову службу для виплати винагороди має бути первинним або, що особа не могла раніше проходити військову службу. Натомість п. 4 Постанови КМУ «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військову службу у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» від 11 лютого 2025 року №153 охоплює всії осіб, які були прийняті на військову службі під час воєнного стану, незалежно від того, чи це їх перший контракт, чи наступний – зокрема при переході з рядового складу до сержантського чи старшинського. Таким чином, укладення ОСОБА_1 контракту про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб сержанського і старшинського складу від 29.06.2023 року є фактом прийняття на військову службу під час воєнного стану, незалежно від попереднього проходження служби за контрактом осіб рядового складу з 1 вересня 2020 року. Відповідно, командування військової частини НОМЕР_1 помилково тлумачить пункт 4 Постанови КМУ «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» від 11 лютого 2025 року №153, вважаючи, що винагорода передбачена лише для осіб, які вперше прийняті на службу після 24.02.2022 року. Така інтерпретація пункту 4 Постанови КМУ «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» від 11 лютого 2025 року №153 не ґрунтується на тексті вказаної вище Постанови, виходить за межі її змісту та суперечить принципу правової визначеності, закріпленому у статті 8 Конституції України.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до контракту про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб рядового складу від 01.09.2020 між Міністерством внутрішніх справ України в особі командира військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_2 з одного боку, та громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_3 , солдат, гранатометник 3-го відділення 1-го взводу оперативного призначення 1-ї роти оперативного призначення 1-го батальйону оперативного призначення окремого загону спеціального призначення « ІНФОРМАЦІЯ_2 » військової частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , з іншого боку було укладено строковий контракт про проходження військової служби строком на три роки.

В особовій справі ОСОБА_1 наявна інформація про те, що відповідно до статті 20 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» його прийнято на військову службу за контрактом до Національної гвардії України, присвоєно первинне військове звання «солдат».

Контракт про проходження військової служби укладено строком на 3 (три) роки, з 01.09.2020 по 01.09.2023.

Призначено на посаду гранатометника 3-го відділення 1-го взводу оперативного призначення 1-ї роти оперативного призначення 1-го батальйону оперативного призначення окремого загону спеціального призначення « ІНФОРМАЦІЯ_2 » 12-ї бригади оперативного призначення ІНФОРМАЦІЯ_4 (наказ командира в/ч НОМЕР_2 №63 о/с від 01.09.2020).

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 01.09.2020 №175 громадянина ОСОБА_1 зараховано в списки особового складу частини та на всі види забезпечення з 01.09.2020.

Згідно з Довідкою Військової частини НОМЕР_2 Національній гвардії України від 21.03.2024 № 1275 позивач в період з 24.02.2022 по 18.05.2022 брав (брала) участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в м. Маріуполь Донецької області.

Відповідно до Довідки Військової частини НОМЕР_2 Національній гвардії України від 01.06.2023 позивач в період з 20.05.2022 по 21.09.2022 (перебував/перебувала) в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України.

Відповідно до контракту про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб сержантського та старшинського складу від 29.06.2023 між Міністерством внутрішніх справ України в особі т.в.о. командира військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України майора ОСОБА_3 з одного боку, та громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_3 , молодшим сержантом, інструктором (з бойової підготовки) відділення інструкторів НОМЕР_4 батальйону спеціального призначення в/ч НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , з іншого боку було укладено строковий контракт про проходження військової служби строком на три роки.

Згідно з Витягом з Наказу командира Військової частини НОМЕР_2 Національній гвардії України від 01.03.2024 позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 01.03.2024.

Відповідно до Витягу із Наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 04.03.2024 №64 позивача зараховано до списків особового складу та всіх видів забезпечення з 04.03.2024.

Згідно з висновком Атестації на присвоєння військового звання офіцерського складу від 25.03.2025 позивач гідний присвоєння військового звання офіцерського складу «молодший лейтенант».

Відповідно до Витягу з Наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 09.04.2025 №507 позивачу присвоєно військове звання офіцерського складу «молодший лейтенант».

18.09.2025 та 09.10.2025 позивач звернувся із Рапортом щодо виплати одноразової грошової допомоги на підставі п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Листами від 21.10.2025 та 22.10.2025 відповідач повідомив, що підстав для виплати позивачу одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень не має, у зв`язку з тим що він був прийнятий на військову службу до введення воєнного стану в Україні, а саме 01.09.2020.

Не погодившись з такою позицією відповідача, позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (Закону № 2232-ХІІ), норми якого апеляційний суд застосовує в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

За змістом ч. 1, ч. 3 ст. 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною шостою ст. 2 Закону № 2232-XII визначені види військової служби, зокрема, строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також інші види.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 14 ст. 2 Закону №2232-XII).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів, як це передбачено ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (Закону № 2011-XII)).

За правилами ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною 4 ст. 9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

11.02.2025 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», пунктом 2 якої затверджений Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану та форму контракту про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу (Постанова № 153).

Пунктом 3 Постанови № 153, чинної станом на час виникнення спірних відносин установлено, що учасникам експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу.

Відповідно до пункту 4 Постанови № 153 громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (винагорода) у розмірі 1 млн. гривень; військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених); військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі; військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується; виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та: були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу; проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу молодший лейтенант; проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

Отже, із аналізу норм Постанови № 153, тобто станом на час проходження позивачем військової служби, слідує, що особам рядового, сержантського і старшинського складу, які у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу, зокрема, до Збройних Сил, проходять військову службу під час воєнного стану та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн грн.

Таким чином, одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн грн виплачується військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу, які були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану у віці до 25 років, проходять службу, брали безпосередню участь у бойових діях не менше шести місяців.

У разі поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, винагорода виплачується в повному обсязі у разі, якщо військовослужбовець брав безпосередню участь у бойових діях строком менше шести місяців.

Варто зауважити, що така винагорода виплачується військовослужбовцям за умови, якщо вони не були притягнуті до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення.

Як встановлено апеляційним судом, позивач, 21.01.2001 року, відповідно до контракту про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб рядового складу від 01.09.2020 між Міністерством внутрішніх справ України в особі командира військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_2 з одного боку, та громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_3 , солдат, гранатометник 3-го відділення 1-го взводу оперативного призначення 1-ї роти оперативного призначення 1-го батальйону оперативного призначення окремого загону спеціального призначення « ІНФОРМАЦІЯ_2 » військової частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , з іншого боку було укладено строковий контракт про проходження військової служби строком на три роки.

Відповідно до контракту про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб сержантського та старшинського складу від 29.06.2023 між Міністерством внутрішніх справ України в особі т.в.о командира військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України майора ОСОБА_3 з одного боку, та громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_3 , молодшим сержантом, інструктором (з бойової підготовки) відділення інструкторів НОМЕР_4 батальйону спеціального призначення в/ч НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , з іншого боку було укладено строковий контракт про проходження військової служби строком на три роки.

Тому, апеляційний суд критично оцінює доводи відповідача про відмову у виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн з тих підстав, що позивач до укладання контракту проходив строкову військову службу.

Позивач брав безпосередню участь в бойових діях під час здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України у період з 24.02.2022 по 18.05.2022, та в період з 20.05.2022 по 21.09.2022 перебував у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України, що в сукупності становить 209 днів (більш ніж 6 місяців) на момент набрання чинності Постановою № 153.

Доказів того, що позивач притягався до кримінальної, адміністративної відповідальності за військові адміністративні правопорушення, дисциплінарної відповідальності, суду не надано.

Беручи до уваги викладені вище обставини, колегія суддів вважає, що позивачем дотримані визначені Постановою № 153 умови для отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн, оскільки: 1) прийнятий на військову службу під час воєнного стану у віці до 25 років; 2) проходив військову службу станом на дату набрання чинності Постановою № 153 та продовжує проходити військову службу; 3) брав безпосередню участь у бойових діях сукупно більше шести місяців; 4) не притягнутий до кримінальної відповідальності чи адміністративної відповідальності за вчинення військового правопорушення, та дисциплінарної відповідальності.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про визнання протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. (один мільйон) гривень, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» та про зобов`язання Військової частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. (один мільйон) гривень, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Згідно з статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року у справі № 380/22798/25 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддяО. І. Довга

суддіІ. І. Запотічний

Т. І. Шинкар