Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №560/1026/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/1026/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Козачок І.С.

Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.

20 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся в суд із позовом про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову у проведенні перерахунку пенсії №262840016036 від 02.01.2026, зобов`язання зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 05.11.1992 по 17.03.1994, провести перерахунок пенсії з 10.03.2023.

Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 27.03.2026 адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №262840016036 від 02.01.2026.

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 05.11.1992 по 17.03.1994, провести перерахунок та виплату пенсії з 26.12.2025 з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти вимог позову - відмовив.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 10.03.2023.

В грудні 2025 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою щодо перевірки правильності обчислення страхового стажу та проведення перерахунку пенсії.

Рішенням №2628400166036 від 02.01.2026 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відмовило у проведенні перерахунку пенсії. У рішенні пенсійний орган зазначив, що до заяви від 26.12.2025 позивач надав копію трудової книжки для зарахування до страхового стажу періоду роботи з 05.11.1992 по 17.03.1994. Оскільки заявник не надав підтверджуючі первинні документи, підстави для проведення перерахунку пенсії відсутні.

Зі змісту записів 10 та 11 трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 встановлено, що з 05.11.1992 по 17.03.1994 позивач працював на посаді генерального директора ЗАТ "Плюс". Записи трудової книжки містять підпис уповноваженої особи, відбиток печатки, посилання на накази про прийняття та звільнення з роботи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Так, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

У розумінні абз. 22 ст. 1 Закону № 1058-IV пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 26 Закону №1058-IV встановлені умови призначення пенсії за віком. За загальним правилом особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності відповідного стажу, визначеного у статті 26 Закону № 1058-IV, який для періоду звернення з 1 січня 2024 по 31 грудня 2024 становить не менше 31 року.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджено постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (надалі також - Порядок №637).

Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відповідно до пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Відповідно до п. 3 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Виходячи з приписів Порядку № 637, підтвердження трудового стажу потрібне у разі відсутності трудової книжки, необхідних записів в трудовій книжці, а також якщо містяться неправильні й неточні записи про періоди роботи.

Згідно з п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58) заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.

До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції № 58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Відповідно до абзацу 2 пункту 6.1 Інструкції № 58, у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.

Водночас, працівник не несе відповідальності за правильність заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особою самостійно. Окремі недоліки заповнення трудової книжки, навіть якщо вони мають місце, не є підставою вважати відсутніми чи недоведеними відповідні періоди трудового стажу. Трудовим законодавством України не передбачено можливості працівнику здійснювати контроль за правильністю ведення обліку та заповнення роботодавцем трудової книжки, тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а звернув увагу на те, що певні недоліки заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування до страхового стажу відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 10.03.2023.

В грудні 2025 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою щодо перевірки правильності обчислення страхового стажу та проведення перерахунку пенсії.

Рішенням №2628400166036 від 02.01.2026 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відмовило у проведенні перерахунку пенсії. У рішенні пенсійний орган зазначив, що до заяви від 26.12.2025 позивач надав копію трудової книжки для зарахування до страхового стажу періоду роботи з 05.11.1992 по 17.03.1994. Оскільки заявник не надав підтверджуючі первинні документи, підстави для проведення перерахунку пенсії відсутні.

Зі змісту записів 10 та 11 трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 встановлено, що з 05.11.1992 по 17.03.1994 позивач працював на посаді генерального директора ЗАТ "Плюс". Записи трудової книжки містять підпис уповноваженої особи, відбиток печатки, посилання на накази про прийняття та звільнення з роботи.

Зі змісту спірного рішення судом не встановлено конкретних підстав неврахування вказаного періоду роботи позивача до страхового стажу. Відповідач у рішенні жодним чином не обґрунтував, чому період роботи, який підтверджується записами трудової книжки, не був врахований. Також судом не встановлено будь-яких виправлень у вказаних записах трудової книжки, порушення загальної нумерації записів або інші обставини, які б ставили під сумнів достовірність відомостей про роботу позивача з 05.11.1992 по 17.03.1994 у ЗАТ "Плюс".

Як вірно зазначає суд першої інстанції, незарахування відповідних періодів роботи, підтверджених трудовою книжкою, з підстав відсутності інших підтверджуючих документів є необґрунтованим, адже саме трудова книжка працівника є основним належним доказом, що підтверджує стаж роботи для призначення (перерахунку) пенсії.

При цьому, відповідач не обґрунтовує належними доказами, чому інформація щодо записів про роботу, що зазначена у трудовій книжці позивача, не підтверджує наявний у нього страховий стаж. Зважаючи на це, відповідачем не доведено правомірність незарахування до страхового стажу позивача періоду його роботи з 05.11.1992 по 17.03.1994.

З огляду на це, суд першої інстанції обґрунтовано зобов`язав відповідача зарахувати вказаний період до страхового стажу позивача.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 березня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийСмілянець Е. С.

СуддіПолотнянко Ю.П. Драчук Т. О.