Суд: Лозівський міськрайонний суд Харківської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням
Дата: 19 жовтня 2026 р.
Справа: №629/7722/26
Суддя: ХАРАБАДЗЕ К. Ш.
З А О Ч Н Е Р I Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20.10.2026
м. Лозова Харківської області
Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі:
головуючого - Харабадзе К.Ш.,
за участю секретаря - Петренко Ю.С.,
Справа № 629/7722/26
Номер провадження 2/629/3032/26
позивач – Управління житлово-комунального господарства та будівництва Лозівської міської ради Харківської області
відповідач – ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
у с т а н о в и в:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщення, в якій зазначає, що розпорядженням Лозівського міського голови Харківської області «Про затвердження Положення про Управління житлово-комунального господарства та будівництва Лозівської міської ради Харківської області» від 19.03.2026 р. № 87 затверджено Положення про Управління житлово-комунального господарства та будівництва Лозівської міської ради Харківської області. Відповідно до вказаного положення, Управління є самостійним виконавчим органом Лозівської міської ради Харківської області. Рішенням сесії Лозівської міської ради Харківської області від 22.02.2019 № 1401 «Про безоплатну передачу майна, активів та зобов`язань, прийняття у комунальну власність Лозівської міської об`єднаної територіальної громади селища Чернігівське та с. Вільне Чернігівської сільської ради Лозівського району Харківської області, в межах міської комунальної власності», квартира за адресою: АДРЕСА_1 , безоплатно передана Управлінню житлово-комунального господарства та будівництва Лозівської міської ради Харківської області на праві оперативного управління. Так, позивач зазначає, що у кв. АДРЕСА_2 , зареєстрований відповідач, який тривалий час у житловому приміщенні не проживає (понад шість місяців). Відповідно до листа Лозівського РВ ГУНП в Харківській області від 30.05.2026, відповідач 30.06.2019 перетнув кордон та виїхав за межі території України. Факт реєстрації відповідача порушує право позивача на вільне розпорядження і користування майном, він позбавлений можливості надати його в оренду, чим порушуються права Лозівської міської територіальної громади Харківської області як власника майна. На підставі вищевикладеного, просить визнати відповідача, таким, що втратив право користування житловим приміщення - квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , судові витрати стягнути з відповідача на користь позивача.
Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлявся своєчасно та належним чином, судовою повісткою про виклик, причину неявки суду не повідомив, з заявами про ознайомлення зі справою до суду не звертався, будь-яких заяв по суті не подавав, правом подання відзиву не скористався.
Представник позивача в судовому засіданні просила позов задовольнити, надала згоду на проведення заочного розгляду справи.
Згідно до положення ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Виходячи з викладеного, зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, доходить до такого.
Судом встановлено, що розпорядженням міського голови Лозівської міської ради Харківської області «Про затвердження Положення про Управління житлово-комунального господарства та будівництва Лозівської міської ради Харківської області» від 19.03.2026 р. № 87 затверджено Положення про Управління житлово-комунального господарства та будівництва Лозівської міської ради Харківської області. Відповідно до вказаного положення, Управління є самостійним виконавчим органом Лозівської міської ради Харківської області.
Рішенням LХІІІ сесії VII скликання Лозівської міської ради Харківської області від 22.02.2019 № 1401«Про безоплатну передачу майна, активів та зобов`язань, прийняття у комунальну власність Лозівської міської об`єднаної територіальної громади селища Чернігівське та с. Вільне Чернігівської сільської ради Лозівського району Харківської області, в межах міської комунальної власності» квартира за адресою: АДРЕСА_1 , безоплатно передана Управлінню житлово-комунального господарства та будівництва Лозівської міської ради Харківської області на праві оперативного управління.
Згідно з відомостями з реєстру територіальної громади про місце проживання особи (за даними громади: Лозівська міська територіальна громада) станом на 08.09.2026, за адресою: АДРЕСА_1 значиться зареєстрованим ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 29.07.2015.
Зі змісту позовної заяви видно, що відповідач тривалий час у житловому приміщенні не проживає (понад шість місяців), не приймає участі у його утриманні.
Факт не проживання відповідача за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується актами обстеження житлового приміщення від 01.04.2026 та 05.08.2026, складених комісією, створеною Наказом начальника Управління житлово-комунального господарства та будівництва Лозівської міської ради Харківської області «Про створення комісії» від 01.04.2026 № 125, відповідно до яких під час проведення обстеження було встановлено, що ОСОБА_1 за вказаною вище адресою не проживає протягом тривалого часу (близько 10 років), відсутні особисті речі, одяг та предмети побуту; відсутні меблі та майно, що належить особі; відсутні будь-які ознаки постійного або тимчасового проживання; житлове приміщення перебуває у занедбаному стані; відсутні системи водопостачання та водовідведення, опалення та електропостачання.
Як вбачається з листа Лозівського РВП ГУНП в Харківській області від 30.05.2026, ОСОБА_1 30.06.2019 перетнув кордон та виїхав за межі території України в напрямку рф, будь-яка інформація стосовно ОСОБА_1 на території України відсутня.
Факт реєстрації відповідача порушує право позивача на вільне розпорядження і користування майном, він позбавлений можливості надати його в оренду, чим порушуються права Лозівської міської територіальної громади Харківської області як власника майна.
Згідно з ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Пленум Верховного Суду України в п. 10 постанови «Про деякі питання, що виникають в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12 квітня 1985 року № 2 (зі змінами та доповненнями), роз`яснив, що у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки.
Законом України «Про основні засади житлової політики» № 4751-IX від 13.01.2026 р., який набрав чинності 15.02.2026 р., Житловий кодекс УРСР визнано таким, що втратив чинність, крім статей 31-42, 43-46, 47-49, 51-53, 57-60, 71, 72, 127-132-2, що продовжують діяти до дня початку функціонування Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи.
Статтею 71 ЖК УРСР встановлено загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Відповідно до ст. 72 ЖК УРСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 344/7064/16-ц (провадження № 61-15204св20), у справах про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, на позивача покладається обов`язок із доведення відсутності відповідача у спірному приміщенні понад строк, із яким законом пов`язана можливість збереження права користування житлом за відсутнім наймачем (користувачем), а на відповідача, відповідно, покладається обов`язок із доведення поважності причин відсутності у спірному приміщенні понад встановлений законом строк. Оскільки при відсутності у спірному житлі понад встановлений законом строк, цей строк може бути продовжений за заявою відсутнього та з поважних причин лише у передбачених випадках, тому звернення із заявою про продовження такого строку, а також доведення наявності підстав для продовження такого строку, є правом відповідної особи.
Аналіз статей 71, 72 ЖК УРСР дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин такого не проживання.
Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.
Процесуальний закон покладає обов`язок на позивача довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК УРСР строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 759/19579/17.
Відповідачем не надано суду жодного доказу, який би підтверджував фактичне користування ним спірною квартирою, а саме: що у квартирі є його речі, що він несе витрати на утримання спірної квартири як користувач. Навпаки, за встановленими обставинами, відповідач протягом тривалого часу понад шість місяців не проживає у спірній квартирі, не цікавиться нею, не несе жодних витрат на її утримання.
Згідно з ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Відповідно до правових позицій, викладених у п. 34 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Згідно з ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст. 13 вказаної Конвенції на ефективний спосіб захисту прав, що означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства, встановлені судом обставини справи дають змогу суду дійти до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту відповідає змісту порушеного права та буде ефективним інструментом для його відновлення.
Виходячи з наведеного, дослідивши усі надані докази в їх сукупності, ураховуючи, що квартира передана на праві оперативного управління позивачу, відповідач не проживає в спірній квартирі понад шість місяців без поважних причин та приймаючи до уваги, що перешкод в користуванні житлом відповідачу не чинилося, останній не цікавиться нею, не несе жодних витрат на її утримання, суд доходить висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим, суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 3328 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 264, 265,268, 280-282 ЦПК України, суд
у х в а л и в:
Позовну заяву Управління житлово-комунального господарства та будівництва Лозівської міської ради Харківської області - задовольнити.
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такими, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1
Стягнути ОСОБА_1 на користь Управління житлово-комунального господарства та будівництва Лозівської міської ради Харківської області витрати по сплаті судового збору у розмірі 3328 гривень 00 копійок.
Позивач може оскаржити рішення до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
позивач - Управління житлово-комунального господарства та будівництва Лозівської міської ради Харківської області, ЄДРПОУ 22682313, місцезнаходження за адресою: м. Лозова Харківської області, вул. Козацька, буд. 5,.
відповідач – ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1
Суддя Карина ХАРАБАДЗЕ
Оригінал: reyestr.court.gov.ua