Рішення від 19 жовтня 2026 р. у справі №572/3986/26 — Сарненський районний суд Рівненської області

Сарненський районний суд

Рівненської області

_________________________________________________

Справа № 572/3986/26

Провадження№2/572/2686/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2026 року м. Сарни

Сарненський районний суд Рівненської області – у складі судді Довгого І.І.,

за участю секретаря судового засідання – Мигаль Н.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» звернулося до суду з позовною заявою, у якій просить суд стягнути із ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №4723972 від 10.06.2024 року у розмірі 48625 грн, з яких: 8817,21 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 31078,75 грн - сума заборгованості за відсотками, нарахованими первісним кредитором, 8729,0379 сума заборгованості за відсотками нарахованими Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» за 66 календарних днів.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 10 червня 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем було укладено кредитний договір №4723972, який підписано електронним підписом позичальника, шляхом використання одноразового ідентифікатора, що був надісланий на мобільний телефон відповідача.

31 березня 2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА » та ТОВ «Українські фінансові операції» укладено договір факторингу №31-1/03/2025 у відповідності до умов якого, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступив позивачу право вимоги до відповідача.

Відповідно до договору факторингу №31-1/03/2025 від 31 березня 2025 року, ТОВ «Українські фінансові операції» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 45395,96 гривень, з яких: 8817,21 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу; 31078,75 гривень сума заборгованості за відсотками, заборгованість по нарахованим штрафам/неустойкам 5500 грн.

Всупереч умовам кредитних договорів, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав своїх зобов`язань. Після відступлення ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» позивачу права грошової вимоги до відповідача, відповідач не виконав свої зобов`язання щодо повернення кредитів.

Відповідно до п.1.2 Договору №4723972 сума кредиту складає 11000 грн, строк кредиту 360 днів: з 10.06.2024 року по 05.06.2025 року. Станом на дату укладення Договору факторингу від 31.03.2025 року №31-1/03/2025 року, строк дії Договору №4723972 від 10.06.2024 року не закінчився, а тому в межах дії договору, укладеного між Первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «Українські фінансові операції» у період з 31.03.2025 року за 66 календарні дні здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою у сумі 8729,0379 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Українські фінансові операції» за кредитним договором: №4723972 в розмірі 48625 грн.

Посилаючись на норми ЦК України, ЗУ «Про електронну комерцію», правові позиції Верховного Суду, просить стягнути з відповідача вказану заборгованість.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 279 ЦПК України сторони в судове засідання не викликалися, проте відповідачу було встановлено строк в п`ятнадцять днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження на подачу відзиву на позовну заяву.

Відповідачем, відповідно до ч. 7 ст. 178 ЦПК України, не подано до суду відзив на позовну заяву, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що відповідає вимогам ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач був належним чином повідомленим про розгляд справи судом.

Відповідач не вчинив жодних дій на спростування обставин, вказаних у позові, не подав відзиву з відповідними доказами.

Відзив, як процесуальний документ, це фактично заперечення відповідача щодо заявлених позовних вимог, а також позиція стосовно визнання позову повністю або частково, а неподання відповідачем відзиву може бути розцінено судом як визнання позову за замовчуванням або за законом.

Відповідно до ст. 43 ЦПК України, учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.

Згідно рекомендацій R(84)5 Комітету міністрів Ради Європи (КМРЄ) "Щодо принципів цивільного судочинства, спрямованих на вдосконалення судової системи" (on the principles of civil procedure designed to improve the functioning of justice) стосовно будь-якої сторони повинні застосовуватися санкції, якщо вона, отримавши судове повідомлення, не зробить процесуальних дій у строки, встановлені законом або судом. Залежно від обставин до таких санкцій можуть відноситися: позбавлення права на процесуальні дії, залишення заяви без розгляду, рішення про відшкодування шкоди і покритті витрат.

Відповідно до ст. 6 рекомендацій R(95)5 Комітету міністрів Ради Європи (КМРЄ) "Щодо введення в дію та поліпшення функціонування систем і процедур оскарження у цивільних або комерційних справах" (concerning the introduction and improvement of the functioning of appeal systems and procedures in civil and commercial cases) для забезпечення швидких і ефективних судових слухань державам слід, зокрема, ввести вимогу про суворе дотримання граничних строків обміну документами і змагальними паперами (обґрунтування позову як такого і його предмета, а також заперечення проти них), і передбачити санкції за їх недотримання, наприклад у вигляді накладення штрафу, відхилення скарги або відмови від розгляду питання, щодо якого діє граничний термін.

Оскільки у справі відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження сплати позивачу боргу за кредитним договором, не заперечено позов, ОСОБА_1 свого процесуального обов`язку сприяти об`єктивному встановленню всіх обставин справи не виконала, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ТОВ «Українські фінансові операції» є юридичною особою та зареєстровано як фінансова установа. Основним видом діяльності ТОВ «Українські фінансові операції» є факторинг, надання коштів та банківських металів у кредит, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію фінансової установи та статуту.

Відповідно до розпорядження №529 від 04 квітня 2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, ТОВ «Українські фінансові операції» видано ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, а саме на надання кошів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

10 червня 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем укладено договір №4723972 про надання фінансового кредиту.

Згідно з умовами договору, товариство надає відповідачу ОСОБА_1 , фінансовий кредит в розмірі 11000 грн. строком на 360 днів.

Згідно зі ст.ст.1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст.1047 ЦК України).

Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч. 2 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 5 ч. 1 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Встановлено, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договорів позики, які оформлені сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

31 березня 2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «Українські фінансові операції» укладено договір факторингу №31-1/03/2025.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №31-1/03/2025 від 31 березня 2025 року боржник ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором №4723972 загальна сума 48625 гривень, з яких: 8817,21 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу; нараховані проценти первісним кредитором в сумі 31078,75 грн, відсотки за 66 дні нараховані ТОВ «Українські фінансові операції» в сумі 8729,0379 грн.

ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» є юридичною особою та зареєстровано як фінансова установа. Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» є інші види кредитування.

Розрахунки надані позивачем суд приймає до уваги, оскільки. Вони відповідачем не спростовані.

Згідно з вимогами ст.ст.76,77,79,80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до правил ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, ст. 625 ЦК України – боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, а в судовому засіданні встановлено, що між сторонами був укладений Договір, всупереч умовам якого у визначений строк гроші не повернуті. Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Cт. 530 ЦК України передбачає, що у випадку встановлення строку виконання зобов`язання, воно підлягає виконанню у цей строк. Нарахування заборгованості згідно розрахункових таблиць кредиту, відсотків, пені, комісії позивачем проведено вірно.

З відповідача на користь позивача слід стягнути 48625 грн. боргу по договорах та відповідно до ст. 141 ЦПК України суму документально підтверджених судових витрат – 2662,40 грн.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у ч.3 ст.141 ЦПК України, зокрема обґрунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано копію договору про надання правової допомоги №01/08/2024 А від 01 серпня 2024 року, додаткової угоди від 09.12.2025 укладених з адвокатом Дідухом Є.О., згідно яких вартість послуг адвоката становить 10000 грн.

Суд зазначає, що дана категорія справ є поширеною, а сама по собі позовна заява є не складною та не потребує особливих затрат часу на її складання, а сама справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Враховуючи конкретні обставини справи, що розглядалась в спрощеному провадженні без виклику сторін, що в порядку наданої правової допомоги адвокатом було написано і подано до суду лише один документ, який потребував значної попередньої підготовки і зібрання доказів, - це позовну заяву з додатками, суд робить висновок, що витрати на правничу допомогу мають бути зменшені та складати 3000 грн. Це відповідає критерію їх розумності і є співмірними із складністю справи та виконаними роботами.

Враховуючи наведене, суд вважає, що витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 грн. підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 550, 612, 625, 1046-1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 280-289 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (04070, вул. Глибочицька, буд. 40 приміщення 19 літ. «Н», «П» м. Київ, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України – 40966896) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» 48625 (сорок вісім тисяч шістсот двадцять п`ять) гривень заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 коп. судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» 3000 (три тисячі) гривень витрат на правову допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення

Суддя: