Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №554/2109/26 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Дата документу 15.10.2026Справа № 554/2109/26

Провадження № 2/554/2463/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого судді - Савченко Л.І.

за участю секретаря судового засідання – Титаренко Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТОВ « ФК Айкон Дебт Коллекшн» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 757678 від 09.12.2021 року в сумі 10073,70 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 3900 грн., простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 6173,70 грн., а також судових витрат.

В обґрунтування позову вказав, що 09.12.2021 р. ТОВ «ФК «Джобер» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 757678, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 3900 грн., строк кредиту 7днів., відсоткова ставка 2 % на добу. Кошти відповідачу було перераховано в сумі 3900 грн. за реквізитами платіжної картки НОМЕР_1 . 30.11.2023 ТОВ «ФК «Джобер» уклав Договір про відступлення права вимоги з ТОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» №1-30/11/2023. Відповідно до реєстру боржників від 30.11.2023 року до договору відступлення права вимоги № 1-30/11/2023 ТОВ «ФК» Айкон Дебт Коллекшн» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 . ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку із чим, утворилась заборгованість у розмірі 10073,70 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 3900 гривень, простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 6173,70 грн.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Полтави Сініцина Е.М. від 23 лютого 2026 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без виклику, але з повідомленням сторін.

10 березня 2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог та стягнути з позивача на користь відповідача 5 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу. У відзиві зазначив, що на підтвердження факту надання кредиту та користування кредитними коштами ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» разом із позовною заявою, направлено до суду копію довідки ТОВ «САНРАЙЗ ФІНАНС», яка не відповідає вимогам чинного

законодавства для первинних бухгалтерських документів. Вказана довідка не відповідає критеріям належності та достовірності, яким повинні відповідати засоби доказування у цивільному процесі. Дослідивши надану позивачем довідку ТОВ «САНРАЙЗ ФІНАНС» від 11.02.2026, встановлено, що грошові кошти ніби перераховані через посередника, проте у наданому позивачем кредитному договорі відсутні будь-які відомості про те, що кредитні кошти будуть перераховуватися іншою особою, яка не виступає стороною за кредитним договором. Будь-яких документів, зокрема договору на підтвердження наявності правовідносин пов`язаних із співпрацею між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДЖОБЕР» та ТОВ «САНРАЙЗ ФІНАНС» позивачем не надано. Так само позивачем не надано розпорядження, доручення, звернення, тощо на адресу ТОВ «САНРАЙЗ ФІНАНС» щодо необхідності здійснення оплати за договором № 757678 від 09.12.2021. В довідці ТОВ «САНРАЙЗ ФІНАНС» зазначено, що такий документ підписано кваліфікованим електронним підписом директора Товариства Тарасенко В.Г. Представник відповідача зазначає, що перевіривши пдф-файл «Інформаційна довідка.pdf» який є додатком до позовної заяви в електронному суді та в якому наявний лист ТОВ «САНРАЙЗ ФІНАНС» вих. № 1102/2026-1 від 11 лютого 2026р. на сайті центрального засвідчувального органу Міністерства цифрової трансформації України https://czo.gov.ua/verify, легко пересвідчитись, що такий пдф-файл не містить електронного підпису директора Товариства. Представник відповідача стверджує, що долучена довідка ТОВ «САНРАЙЗ ФІНАНС» не підписана. Крім цього, лист ТОВ «САНРАЙЗ ФІНАНС» не є розрахунковим документом, та не підтверджує переказ коштів, операції по банківському рахунку, оскільки такий лист не містить таких обов`язкових реквізитів первинного документа. Представник відповідача звертає увагу, що у дослідженому повідомленні ТОВ «САНРАЙЗ ФІНАНС» замість визначених обов`язкових реквізитів для здійснення відповідної банківської операції, зазначено номер карти частково: 537541ХХХХХХ8349, проте інформація має містити усі відкриті цифри (номер рахунку), а не їх частину, що є об`єктивною перешкодою для здійснення будь-якою банківською установою такої грошової операції. Доказів того, що картковий рахунок № НОМЕР_1 належить або використовувався відповідачем матеріли справи не містять. Документ, наданий ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» під назвою «Виписка з особового рахунка за кредитним договором № 757678 ПІБ: ОСОБА_1 » фактично таким не являється, оскільки складений не банком, а самим ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» та не має обов`язкових реквізитів, які передбачені Положенням про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75. Даний документ не містить інформації щодо періоду утворення заборгованості, а лише узагальнені суми по тілу кредиту та відсоткам, і в ньому не зазначено відсоткової ставки, за якою відсотки були нараховані. При цьому, сама по собі ідентифікація позивачем як виписки з рахунку складеного ним письмового документу, не наділяє цей документ ознаками та правовою силою первинного документа. Представник відповідача вважає, що надана позивачем виписка з особового рахунка за кредитним договором № 757678 від 09.12.2021 не може вважатися належним доказом на підтвердження наявності заборгованості. Не погоджуючись із сумою розрахунку заборгованості представник відповідача зазначає, що стороною позивач не надано детального розрахунку, який включав би базу нарахування процентів, період нарахування процентів, розмір процентів (відсоткову ставку) застосованого за період прострочення, даних про внесення відповідачем платежів. Крім того , представник відповідача зазначає, що матеріалами справи не підтверджено укладення між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДЖОБЕР» та ОСОБА_1 кредитного договору № 757678 від 09.12.2021, погодження ними умов кредитування. ОСОБА_1 заперечує факт укладення договору. В матеріалах справи відсутні докази, з яких можна було б установити, що ОСОБА_1 пройшов ідентифікацію в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДЖОБЕР» при вході в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», через номер телефону чи електронну пошту, які б він сам зазначив. Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, в тому числі з підстав неукладення спірного кредитного договору, обґрунтовано довів, що наданий електронний файл, з якого було виготовлено копію договору № 2452415608/197274 від 01.01.2020, яка міститься в матеріалах справи, є неналежним, недопустимим і недостовірним доказом. Враховуючи той беззаперечний факт, що позивачем не надано до суду оригіналу електронного доказу, а саме спірного кредитного договору № 2452415608/197274 від 01.01.2020, матеріали судової справи не місять доказів укладення такого електронного кредитного договору, як і не містять такого договору, взагалі. Представник відповідача стверджує, що у матеріалах справи відсутні: оферта на укладення кредитного договору, акцепт оферти на укладення кредитного договору, відсутня інформація щодо того, чи проходила особа яка нібито укладала кредитний договір ідентифікацію, як це передбачено чинним законодавством, відсутні докази проведення такої ідентифікації, відсутня відповідь особи яка нібито проходила ідентифікацію про прийняття пропозиції (акцепт), відсутнє підтвердження вчинення електронного правочину, яке повинен був отримати позичальник, при укладанні договору. В наданому позивачем договорі № 2452415608/197274 від 01.01.2020 та Графіку розрахунків обумовлено сукупну вартість кредиту 4 600,75 грн., яка включає: 3 500,00 грн. – сума кредиту; 1 100,75 грн. – проценти за користування кредитними коштами, які нараховуються за ставкою 1,85 % від суми кредиту на добу. Термін повернення кредитних коштів 17 дні, відповідно строк повернення кредитних коштів до 17.01.2020. Матеріали справи не містять доказів зміни умов Договору в частині строку надання кредиту. Позовна заява також не містить посилань на такі обставини. Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять. Тому, право нараховувати відсотки за користування кредитом припинилося зі спливом строку дії договору 15.12.2021, тому починаючи із зазначеної дати, товариство не мало право нараховувати проценти за користування кредитом. У свою чергу ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДЖОБЕР» нарахувало проценти за межами стоку кредитування в значно більшому розмірі, та відступили право вимоги процентів у такому розмірі позивачу. При цьому в позовній заяві не наведено підстав такого розрахунку процентів. З урахуванням наведеного, вважає, що стягнення з відповідача процентів нарахованих унаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань (прострочення грошового зобов`язання), після спливу строку кредитування (15.12.2021), суперечить вимогам вищевказаного закону та сталій судовій практиці в Україні. Представник відповідача вважає, що визначений ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДЖОБЕР» у вказаному вище договорі розмір процентів (1,90 % за кожен день, тобто 693,5% річних) є непропорційно високим та призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника (споживача), відтак пункт 1.4 договору є несправедливими і суперечить принципам розумності та добросовісності, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання/неналежного виконання позичальником зобов`язань за цим договором. Крім того, представник відповідача заперечував проти стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 13 000 грн. та вважає їх завищеними (а.с.46-59).

16 березня 2026 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача зазначив, що згідно з матеріалами справи, між Первісним кредитором та відповідачем було укладено кредитний договір в електронній формі, підписання якого здійснювалося шляхом застосування електронного підпису відповідача. Зазначений підпис було сформовано із використанням одноразового ідентифікатора, направленого на номер мобільного телефону, зазначений відповідачем під час укладення договору. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-

комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем,

формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Відповідач, діючи добровільно та усвідомлено, без жодного зовнішнього тиску чи примусу, скористався доступом до мережі Інтернет та перейшов на офіційний веб-сайт Первісного кредитора, де самостійно, з використанням інтегрованого калькулятора, обрав бажану суму кредиту та строк кредитування. Після цього ним було надано персональні дані, зокрема реквізити банківської картки, на яку в подальшому були зараховані кошти. У процесі укладення правочину Відповідач пройшов передбачені етапи ідентифікації та підтвердження наміру укласти кредитний договір, за результатами чого між сторонами було укладено договір у встановленому законом порядку. Відповідно до встановленого алгоритму дій споживача в телекомунікаційній системі Первісного кредитора, що застосовується з метою акцепту оферти та належного укладення електронного договору, позичальнику надається можливість перейти за посиланням на відповідну вебсторінку, де він має змогу ознайомитися з умовами публічної оферти, яка містить усі істотні умови договору відповідно до вимог цивільного законодавства. Додатково, для підтвердження волевиявлення, на номер мобільного телефону, зазначений позичальником у заявці на отримання кредиту, направляється SMS-повідомлення із відповідною інформацією. Позичальник має можливість завантажити собі на персональний комп`ютер проект договору (оферту) в електронному вигляді, як це передбачено п. 2 ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Одночасно з переходом на сторінку ознайомлення з офертою, Первісним кредитором генерується та відправляється, на номер телефону вказаний позичальником в заявці на кредит, персональний одноразовий ідентифікатор, який використовується позичальником для підписання електронного договору. Введення одноразового персонального ідентифікатора і є вчиненням дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, а саме - акцептом в розумінні ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». У конкретному випадку Відповідач здійснив усі передбачені дії — отримав одноразовий ідентифікатор, надісланий на номер мобільного телефону, введений ним під час оформлення заявки, ввів його у відповідне поле інформаційної системи та

підтвердив акцепт натисканням кнопки «ТАК». Ці дії зафіксовані в електронній системі Первісного кредитора та відображені у матеріалах справи як належний доказ укладення електронного договору. Вищевказаний електронний договір укладений сторонами шляхом ідентифікації позичальника та використання ним електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вимогами законодавства. Без здійснення всіх цих дій договір між Відповідачем та Первісним кредитором не був би укладений. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Отже, доводи Відповідача щодо неукладеності кредитного договору є безпідставними та спростовуються наявними у справі доказами, що підтверджують факт укладення договору в електронній формі відповідно до вимог законодавства. Представник позивача вказує, що у відповідності до умов укладеного кредитного договору, кошти надаються Позичальнику в безготівковій формі на банківську картку вказану Позичальником при укладанні кредитного договору. Первинний кредитор у своїй господарській діяльності з метою переказу та приймання грошових коштів за договорами позики користується фінансовими послугами платіжних провайдерів. Верифікація банківської картки відбувається за допомогою сертифікованих платіжними системами Visa та MasterCard сервісів, зокрема WayForPay, Ipay, Platon, а також ТОВ «САНРАЙЗ ФІНАНС». Захист реквізитів карт у базах даних таких сервісів відповідає міжнародному стандарту PCI DSS. сайті первинного кредитора, для надання платіжних реквізитів Товариству, кожен клієнт після натискання кнопки «Додати карту» автоматично перенаправляється на сайт відповідного платіжного провайдера, де вводить необхідні дані для проведення розрахунків та надає свої платіжні реквізити. Після блокування коштів клієнт повертається на веб-сайт Товариства. До бази даних Товариства від платіжного сервісу надходить виключно частина номеру картки та токен, згенерований платіжним сервісом, що забезпечує безпеку збереження інформації. Ні Первісний кредитор, ні Позивач не мали і не мають доступу до повного номера банківської картки Відповідача, оскільки ця інформація є банківською таємницею. Представник позивача стверджує, що доступ до повного номера банківської картки, а також до виписки по картковому рахунку, на який були зараховані кредитні кошти, має виключно банк-емітент та безпосередньо власник зазначеної картки, тобто відповідач. Відповідач, як власник карткового рахунку, на який було

перераховано кредитні кошти, може самостійно отримати виписку по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування та отримання кредитних коштів. Однак відповідачем не надано суду належних і допустимих документальних доказів того, що відповідні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, вказаний у договорі, або доказів того, що зазначений картковий рахунок йому не належить. Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, Відповідач не був позбавлений можливості надати відповідні банківські дані чи інформацію на

підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний і повний доступ до таких. Представник позивача зазначає, що на виконання пункту 2.1. Договору, перерахування коштів було здійснено первісним кредитором через платіжного провайдера — ТОВ «САНРАЙЗ ФІНАНС», яке надає первісному кредитору послуги з переказу коштів, зокрема на банківський рахунок Відповідача за реквізитами банківської картки, зазначеної ним під час реєстрації. Зазначені обставини підтверджуються листом ТОВ «САНРАЙЗ ФІНАНС» з якого вбачається, що 09.12.2021 було проведено транзакцію на суму 3 900,00 грн, маска картки — НОМЕР_2 . За таких обставин Первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання відповідно до умов кредитного договору, здійснивши перерахування кредитних коштів на банківську платіжну картку( НОМЕР_2 ), реквізити якої були надані самим

Позичальником. Щодо первісних бухгалтерських документів представник позивача вказує, що перерахування коштів на платіжну карту Відповідача за укладеним договором було безпосередньо здійснено оператором онлайн-послуг платіжної інфраструктури, який здійснює операції у безготівковій формі. Тому видаткові касові ордери на суму переказу не складаються. Також, умовами угоди з банком- еквайєром, від якого фактично надходять на картки клієнтів кошти до переказу, передбачено надходження від Компанії загальних сум поповнення карток за визначений період, а не сум окремих транзакцій. У зв`язку з цим виділення транзакції як окремого платежу із зазначенням призначення не є можливим у банківській виписці. В обґрунтування своїх вимог Позивач надав суду інформаційну довідку ТОВ «САНРАЙЗ ФІНАНС» (технологічного оператора платіжних послуг), яка підтверджує зарахування кредитних коштів. Зазначений документ містить відомості щодо суми перерахованих кредитних коштів, дати їх зарахування, а також реквізитів карткового рахунку, що повністю узгоджується з нормами Закону. Окрім цього, посилання Відповідача, з яких можна зробити висновок про начебто обов`язок Позивача надати суду виписку з особового рахунку клієнта, є помилковими. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, регулює питання бухгалтерського обліку виключно в банках України. Оскільки первісний кредитор та Позивач не є банківськими установами, дія зазначеного Положення на них не поширюється, а отже – формування виписок по особових рахунках клієнтів у їхній діяльності не передбачено. Щодо нарахування відсотків за кредитним договором представник позивача вказує, що сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим

ідентифікатором. Позичальник погодився на умови визначені Договором, щодо його пролонгації та нарахування відсотків у випадку прострочення повернення кредиту, тому твердження Відповідача про незаконність нарахування процентів є необґрунтованими. Представник позивача вважає, що враховуючи все вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається відповідач у Відзиві на позовну заяву, як на підстави для

відмови у задоволені позовних вимог в повному обсязі - є не обґрунтовані, недоведені, суперечать умовам укладених правочинів, нормам чинного законодавства, ряду правових позицій викладених в Постановах ВСУ, а отже є такими що не підлягають задоволенню та не повинні братися судом до уваги (а.с.86-93).

24 квітня 2026 року від представника позивача ТОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» до суду надійшла заява про розподіл судових витрат , у якому просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу в сумі 13 000 грн. (а.с.100-102).

Згідно розпорядження керівника апарату Шевченківського районного суду міста Полтави № 1132 від 11 серпня 2026 року відповідно до пунктів 2.3.43 та 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи № 554/2109/26 (а.с.103).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2026 року головуючим по справі визначено суддю Савченко Л.І. (а.с.104).

Ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Полтави Савченко Л.І. від 20 березня 2026 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с.132).

У позовній заяві представник позивача просив проводити розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а.с.6).

Представник відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 у відзиві на позовну заяву просив проводити розгляд справи розгляду справи за його відсутності (а.с.92).

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 09.12.2021 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Джобер» укладено кредитний договір №757678 .

Відповідно до п.1.2 - 1.5.1 кредитного договору кредит надано в розмірі 3900 грн. зі сплатою відсотків з користування кредитом в розмірі 1,90 % за кожен день користування кредитом, строком на 7 днів (а.с.110-114).

ОСОБА_1 ознайомився з умовами кредитного договору підписавши, Паспорт споживчого кредиту, Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (а.с.108-109).

Договір ОСОБА_1 підписав одноразовим ідентифікатором G3720, що підтверджується довідкою про ідентифікацією, наданою ТОВ «ФК`Джобер» (а.с.118).

З Довідки ТОВ «Санрайз Фінанс» від 11.02.2026 року вбачається, що 09.12.2021 р. ОСОБА_1 на картку № НОМЕР_1 зараховано 3900 грн. (а.с.125).

30.11.2023 ТОВ «ФК «Джобер» уклав Договір про відступлення права вимоги з ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» №1-30/11/2023, згідно якого відступив право вимоги за кредитними договорами (а.с. 119-121).

Відповідно до Реєстру боржників від 30.11.2023 ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 757678 від 09.12.2021 в сумі 10073,70 грн., з яких: 3900 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 6173,70 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с. 117).

У зв`язку із невиконанням зобов`язань за договором у відповідача виникла заборгованість, яка станом на 26.12.2025 року становить 10073,70 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 3900 гривень, простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 6173,70 грн. (а.с.116).

Щодо доведеності факту укладення кредитного договору.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із ч. 3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи,якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт)може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. (п.п. 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію») .

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до п. 2 Положення про Систему BankID Національного банку України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 17.03.2020 р. № 32 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 01.09.2023 р. № 105) терміни в цьому Положенні вживаються в такому значенні, зокрема: - абонент-ідентифікатор - банк України, який є абонентом Системи BankID Національного банку та безпосередньо виконує функції ідентифікації, автентифікації та верифікації клієнтів (банку), які є користувачами Системи BankID Національного банку; - абонент Системи BankID Національного банку (далі - абонент) - юридична особа резидент приватного або публічного права, яка має укладений Національним банком України (далі - Національний банк) договір приєднання до Системи BankID Національного банку, та Національний банк; - користувач Системи BankID Національного банку (далі - користувач) - фізична особа, яка ініціювала ЕЗІ з використанням Системи BankID Національного банку з метою отримання послуги від абонента - надавача послуг або контрагента абонента - надавача послуг зі спеціальним статусом. Відповідно до п. 3 Положення про Систему BankID Національного банку України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 17.03.2020 р. № 32 вимоги цього Положення поширюються на відносини, що виникають між Національним банком та абонентами, а також між абонентами під час використання Системи BankID Національного банку.

На підтвердження підписання ОСОБА_1 кредитного договору № 757678 від 09.12.2021 р. позивачем надано довідку про ідентифікацію, з якої вбачається, що Паспорт споживчого кредиту та кредитний договір підписаний одноразовим ідентифікатором G3720.

Під час ідентифікації позичальника – ОСОБА_1 з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних було забезпечено однозначне встановлення фізичної особи.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідач був повністю ознайомлений з умовами договору до його підписання, інформаційно-телекомунікаційна система побудована таким чином, що без попереднього ознайомлення з умовами кредитного договору клієнт не може перейти до наступного етапу.

Без здійснення зазначених дій відповідачем кредитний договір не міг бути укладеним, цей правочин відповідно до Закону за правовими наслідками прирівнюється до договорів, укладених у письмовій формі, укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайти товариств за допомогою логіна і пароля особистого кабінету договір між кредитором та відповідачем не був би укладеним.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20).

Таким чином, 09.12.2021 року між ТОВ «ФК «Джобер» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 757678 шляхом підписання відповідачем електронним цифровим підписом договору, відповідно до умов якого позивач зобов`язався надати відповідачу кредит у розмірі та на умовах встановлених договором, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним.

Твердження сторони відповідача про те, що ОСОБА_1 не підписував кредитного договору № 757678 не підтверджується будь-якими доказами, а суд такі доводи не бере до уваги.

Крім того, суд зауважує, що у відзиві відповідач посилається на ненадання позивачем оригіналу електронного доказу, а саме спірного кредитного договору № 2452415608/197274 від 01.01.2020, в той час як вказаний номер та дата кредитного договору не є предметом спору.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, враховуючи досліджені докази, а також встановлені обставини, суд вважає доведеним, що ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» є новим кредитором у зобов`язаннях з відповідачем, відповідно до умов договору № 757678 про надання коштів на умовах фінансового кредиту, що був укладений 09.12.2021 р. між ОСОБА_1 та первісним кредитором ТОВ « ФК «Джобер» .

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст.526 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання та боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити борг, а також відсотки.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідач порушив умови договору кредиту не виконав зобов`язання по поверненню грошових коштів та відсотків.

Щодо твердження сторони відповідача про безпідставне нарахування відсотків після спливу строку кредитного договору та неправомірне продовження строку кредитування суд зазначає наступне .

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Як вбачається з пунктом 9.4.2 договору № 757678 передбачено, що автоматичне продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження дії Договору (автопролонгація) без підписання сторонами додаткових угод застосовується також після настання дати погашення кредиту в разі неповернення суми кредиту та несплати або часткової сплати позичальником нарахованих процентів за користування кредитом до закінчення строку дії Договору. У разі несплати позичальником заборгованості до закінчення строку користування

кредитом та закінчення строку дії Договору сторонами застосовується автопролонгація з наступного дня після запланованої дати повернення кредиту. В період автопролонгації діє підвищена процентна ставка у розмірі 2,9 % від суми кредиту в день. В Даному випадку продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження (пролонгація) дії Договору може застосовуватися неодноразово, але не більше ніж на 70 календарних днів в сукупності такої пролонгації (п. 9.4.3.2).

Відповідач підписав кредитний договір № 757678, а отже ознайомився та погодився з його умовами, які чітко вбачають можливість автоматичної пролонгації кредитного договору, а тому твердження представника відповідача про несправедливі умови кредитного договору судом не беруться до уваги, як і твердження про неправомірність нарахування відсотків поза межами строку дії договору, оскільки з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається , що проценти за кредитним договором було нараховано за 50 днів (а.с.139-140).

З огляду на викладене, доводи представника про неправомірне нарахування відсотків поза 7 денним строком дії договору є неспроможними.

Факт перерахунку грошових коштів за кредитним договором № 757678 від 09.12.2021 р. ОСОБА_1 в сумі 3900 грн. підтверджується довідкою ТОВ «Санрайз Фінанс», з якої вбачається, що 09.12.2021 р. на картку № НОМЕР_1 успішно перераховано 3900 грн. (а.с.125) .

Щодо твердження сторони відповідача про ненадання первісних бухгалтерських документів .

Так, відповідно до п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 року № 254, виписка з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій. Належність банківської виписки клієнта до первинних документів визначено також Переліком типових документів, затверджених наказом МЮ України № 578/5 від 12.04.2012 року.

Саме до такого висновку прийшов і Верховний Суд при розгляді справи № 554/4300/16-ц із аналогічних правовідносин, зазначивши у постанові від 25 травня 2021 року про те, що згідно із зазначеною нормою закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 року N 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Такого ж змісту норма закріплена у п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банкуУкраїни від04.07.2018року N75.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Крім того, банківська виписка має статус первинного документа, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін`юсту від 12 квітня 2012 року № 578/5 (далі - Перелік № 578/5), згідно якого до первинних документів, які фіксують факт виконання госоперації та служать підставою для записів у регістрах бухобліку і в податкових документах, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок.

Згідно із бухгалтерським обліком якість кредиторської заборгованості характеризується показниками, що відбивають своєчасність здійснення розрахунків по зобов`язанням. Приклад цього дає показник частки простроченої кредиторської заборгованості в загальному обсязі. Дані для розрахунку таких показників (саме розрахунку заборгованості) приводяться в розділі «Дебіторська і кредиторська заборгованість» Додатка до бухгалтерського балансу (форма № 5), який складається на підставі первинної бухгалтерської документації в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Водночас у вказаному розділі наводяться дані про рух відповідних показників кредиторської заборгованості.

Аналіз кредиторської заборгованості проводиться на підставі використання фінансової звітності, бухгалтерського балансу і форми № 5. Для того, щоб співвіднести динаміку величини кредиторської заборгованості зі змінами масштабів діяльності установи, при складанні розрахунку заборгованості, використовуються ряд коефіцієнтів оборотності кредиторської заборгованості, як показники фінансових результатів.

Таким чином, розрахунок заборгованості відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є похідним від первинної бухгалтерської документації та містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Основними нормативно-правовими актами які регулюють правовідносини щодо первинної бухгалтерської документації є Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі також - Закон) та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства фінансів України, далі також - Положення).

Відповідно до ч. 1 Закону первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію. Відповідно до ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Згідно п. 2.1. Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 Закону первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Зазначені вище вимоги до первинних документів є обов`язковими. Аналогічні обов`язкові реквізити викладені в п. 2.4. Положення. Крім того, в п. 2.4. Положення зазначено, що залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Вищезазначені нормативно-правові акти, не містять переліку (виключного переліку) документів первинної бухгалтерської документації. Головним є дотримання вищезазначених вимог під час складання первинних документів.

Верховний Суд у складі колегії судців Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16ц прийшов до висновку, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Додана товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» до позовної заяви виписка по особовому рахунку відповідає вимогам ч. 2 ст. 9 Закону та п. 62 Положення, та такою, що підтверджує наявність заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором № 757678 від 09.12.2021 р

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 757678в сумі 10073,710 грн. є обґрунтованими та доведеними належними доказами.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006 року).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд враховує наступне.

За правилами ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову - на відповідача.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у ч.3 ст.141 ЦПК України, зокрема, обґрунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано Договір про надання правничої допомоги № 09/07/2025 від 09.07.2025 р. , Додаткову угоду № 1 до Договору про надання правничої допомоги № 09/07/2025 від 09.07.2025 р. (а.с.122-124), Акт про отримання правової допомоги від 10.03.2026, згідно якого сума витрат становлять 13000 грн. (міститься в електронній справі).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 р. у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020р. у справі 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат(встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір -обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі «East/WestAllianceLimited» проти України»).

Враховуючи вищевикладене, складність справи, виконані адвокатом роботи, зміст позовної заяви, ціну позову, обсяг доданих документів, заперечення сторони відповідача, суд вважає, що заявлені витрати на правничу допомогу підлягають частковому задоволенню у розмірі 3000 грн., що відповідає засадам розумності та співмірності характеру наданої правової допомоги, та підлягають стягненню з ОСОБА_1 .

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 статті 141 ЦПК України). Враховуючи, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» було задоволено в повному обсязі суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вимог відповідача про стягнення витрат на правову допомогу з позивача.

При зверненні до суду за позовом позивачем сплачено судовий збір з урахуванням коефіцієнту 0,8 передбаченого частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» у розмірі 2662,40 грн., відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий у вказаному розмірі.

Керуючись ст. 5, 12, 13, 76-81,133,134, 137, 141, 89, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» до до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути з до ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» заборгованість за договором № 757678 від 09.12.2021 року в сумі 10073,70 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 3900 гривень, простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 6173,70 грн.

Стягнути з до ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» судовий збір в розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разу розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» , м. Київ, вул. Саперне Поле, 12, інше, нежитлове приміщення 1008, код ЄДРПОУ 44002941.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП- НОМЕР_3 .

Суддя Л.І. Савченко