Вирок від 19 жовтня 2026 р. у справі №537/2085/26 — Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 1-кп/537/218/2026

Справа № 537/2085/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.10.2026 року Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці кримінальне провадження за № 12026175530000034 від 10 березня 2026 року за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Устимівка Семенівського району Полтавської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, одруженого, який має на утриманні дітей 2020, 2022, 2024 року народження, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України,

установив:

09.03.2026 близько 15 год. 30 хв. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 перебували біля буд. 27 по вулиці Шевченка у м. Кременчуці Полтавської області, де між ними на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виник словесний конфлікт, під час якого у ОСОБА_5 виник умисел на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_6 .

Реалізуючи свій раптово виниклий протиправний умисел, ОСОБА_5 , 09.03.2026 близько 15 год. 30 хв., перебуваючи біля буд. 27 по вулиці Шевченка у м. Кременчуці Полтавської області, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, скориставшись моментом, коли ОСОБА_6 підсковзнулась та впала, наніс два удари металевим ціпком у грудний відділ хребта останній.

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_5 , потерпілій ОСОБА_6 згідно висновку судово-медичної експертизи № 247 від 16.03.2026 спричинено тілесні ушкодження у вигляді: синця - в ділянці грудної клітини, по середній лінії, на рівні 11-го грудного хребця, крайових переломів – Th10, Th11, Th12 остистих відростків грудних хребців, які утворилися від дії тупого предмету (не менш ніж від одного удару), який за ступенем тяжкості відноситься до ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що викликали довготривалий розлад здоров`я.

Таким чином, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України - умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто спричинення умисного тілесного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні повністю визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, наведених в обвинувальному акті, не оспорював фактичні обставини справи, зазначив про щире каяття у вчиненому. Обвинувачений ОСОБА_5 не заперечував щодо обмеження обсягу дослідження доказів та фактичних обставин справи його допитом та дослідженням характеризуючих матеріалів щодо його особи.

Потерпіла ОСОБА_6 , будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не з`явилась, надала до суду заяву про проведення судового розгляду кримінального провадження за її відсутності. З урахуванням думки учасників кримінального провадження та переконавшись в тому, що за відсутності потерпілої можливо з`ясувати всі обставини, що мають значення для розгляду кримінального провадження, суд прийшов до висновку про розгляд кримінального провадження без присутності потерпілої ОСОБА_6 .

Зважаючи на повне і беззаперечне визнання вини обвинуваченим, роз`яснивши учасникам кримінального провадження положення ч.3 ст.349 КПК України, з`ясувавши, що обвинувачений правильно розуміє зміст обвинувачення, переконавшись у добровільності його позиції, роз`яснивши обвинуваченому, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, заслухавши думку учасників процесу, які не заявляли заперечень проти розгляду справи із застосуванням ч.3 ст.349 КПК України, суд, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються і вирішив обмежитись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів справи, які характеризують його особу. При цьому суд з`ясував, чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст фактичних обставин справи, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснив їм, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Вина обвинуваченого ОСОБА_5 підтверджується його особистими поясненнями, в істинності та добровільності яких сумнівів у суду не виникає.

Суд дійшов висновку, що подія кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , мала місце – 09 березня 2026 року близько 15 год. 30 хв., біля буд. 27 по вулиці Шевченка у м. Кременчуці Полтавської області, ОСОБА_5 скоїв умисні дії, що виразилися у заподіянні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження ОСОБА_6 , вина обвинуваченого ОСОБА_5 у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення доведена повністю і його дії правильно кваліфіковані за ч.1 ст. 122 КК України.

Статтею 50 КК України встановлено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Вирішуючи питання, пов`язане з визначенням міри та виду покарання обвинуваченому, суд, враховуючи вимоги ст.65-68 КК України та реалізуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, приймає до уваги конкретні обставини справи, характер та ступінь тяжкості вчиненого діяння, яке відповідно до ст.12 КК України є нетяжким злочином.

Суд також враховує особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання, не працюючий, одружений, має на утриманні трьох малолітніх дітей 2020, 2022, 2024 р.н., а також те, що обвинувачений в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, на диспансерному обліку в психоневрологічному диспансері та наркологічному диспансері не перебуває, перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 з 25.02.2025 року, на військову службу по мобілізації до лав ЗСУ не призивався, за місцем проживання протягом останнього року скарг та заяв щодо обвинуваченого не надходило.

Крім цього, судом береться до уваги відношення обвинуваченого до вчиненого кримінального правопорушення, його щире каяття та критичне ставлення до скоєного.

Обставинами, які в силу ст. 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_5 суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які в силу ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_5 не встановлено.

Приймаючи до уваги ступінь тяжкості та обставини кримінального правопорушення, його наслідки, враховуючи перелічені вище дані про особу обвинуваченого, наявність пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд приходить до висновку, що для виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_5 , попередження нових злочинів, йому має бути призначене необхідне й достатнє покарання у виді позбавлення волі, в межах санкції статті, яка передбачає відповідальність за вчинене.

Разом з тим, враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_5 повністю визнав вину у вчинені кримінального правопорушення, щиро розкаюється у вчиненому, суд дійшов до переконання, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції його від суспільства та вважає за необхідне звільнити останнього від відбування покарання з випробуванням, в порядку передбаченому ст. 75, 76 КК України.

Таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням статей 65-68 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення визначеної ст. 50 КК України мети покарання.

Цивільний позов в рамках кримінального провадження не заявлявся.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11 березня 2026 року необхідно скасувати.

Питання щодо речових доказів визначити відповідно до ст. 100 КПК України.

Підстав для обрання запобіжного заходу до вступу вироку у законну силу відносно обвинуваченої ОСОБА_5 не вбачається.

Керуючись статтями 373 – 375 КПК України, суд, -

ухвалив:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік, поклавши на нього під час іспитового строку такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Скасувати арешт майна у кримінальному провадженні № 12026175530000034 від 10 березня 2026 року, накладений ухвалою слідчого судді Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11 березня 2026 року.

Речові докази: - металеву палицю у розібраному вигляді – знищити.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги, яка подається через Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Подання апеляційної скарги на вирок зупиняє набрання ним законної сили.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Судові рішення суду апеляційної інстанції набирають законної сили з моменту їх проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому, прокурору та надіслати потерпілій особі.

Обвинуваченому роз`яснити право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя : ОСОБА_1